Виробничий травматизм, його причини і наслідки

Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Виробнича травма — це травма, одержана працюючим на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці.

Нещасний випадок на виробництві — це раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок якого заподіяна шкода здоров'ю або смерть.

Причини: * Організаційні: недоліки в організації та змісті робочого місця, застосування неправильних прийомів роботи, недостатній нагляд за роботою, за дотриманням правил техніки безпеки, допуск до роботи непідготовлених робітників, погана організація трудового процесу, відсутність або несправність засобів індивідуального захисту.
*Технічні: виникають через недосконалість технологічних процесів, конструктивних недоліків обладнання, пристосувань, інструментів, недосконалість захисних пристроїв, сигналізацій, блокувань і т. п.
*Санітарно-гігієнічні: відсутність спеціального одягу та взуття або їх дефекти, неправильне освітлення робочих місць, надмірно висока або низька температура повітря в робочих приміщеннях, виробнича пил, недостатня вентиляція, захаращеність і забрудненість виробничої території.
*Соціально-психологічні: складаються з відношення колективу до питань безпеки, мікроклімату в колективі.
* Кліматичні: залежать від специфіки особливостей клімату, часу доби, умов праці.
* Біографічні: пов'язані зі статтю, віком, стажем, кваліфікацією, станом здоров'я.
* Психофізіологічні: залежать від особливостей уваги, емоцій, реакцій, фізичних і нервово-психологічних перевантажень.
* Економічні: викликані неритмичностью роботи, порушенням термінів видачі заробітної плати, недоліками в житлових умовах, у забезпеченні дитячими установами.

Соціальні наслідки можуть відноситись як до окремого працівника, так і до усього трудового колективу підприємства. Тому соціальні наслідки може характеризувати як втрата здоров’я чи життя окремої людини, так і зниження темпів розвитку суспільного виробництва та формування суспільного буття. Особливістю трудової діяльності людини є свідомість, активність та соціальна сформованість. Згідно [33], до складу соціальних наслідків входять матеріальні, моральні та "приховані" збитки. Причому, остання складова, тобто "приховані" збитки, зумовлена стохастичними ефектами порушення здоров’я працюючих та є домінуючою в структурі соціальних наслідків.

Моральні наслідки достатньо важко враховувати, тому що не існує відповідних показників та методик. У Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", затвердженого Верховною Радою від 23.09.1999 р., оговорювалась можливість компенсації за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, але не давалося конкретних рекомендацій по її оцінки. У частині третій ст. 34 "Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди" було записано: "Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат". Але відповідно до змін Закону від 23.02.2007 р. цю частину було виключено.

В тісному зв’язку з моральною шкодою знаходяться психофізіологічні наслідки виробничого травматизму. Безпека на виробництві залежить значною мірою від психофізіологічних якостей людини, які проявляються в її чутливості до сигналів небезпеки, її швидкісних можливостях з реагування на такі сигнали, в її емоційних реакціях на небезпеку, у визначенні небезпечної ситуації і реагуванні на неї. На поведінку працівника впливає і його емоційний, і психічний і фізичний стан. Стан тривоги та стомлення також зменшує можливість визначення небезпеки. Взагалі, можна зауважити, що безпека праці значною мірою є проблемою психологічною. Це підтверджує міжнародна статистика, яка свідчить, що причинами травматизму є небезпечні умови праці (4%) та небезпечні дії, тобто "людський фактор" (96%). Робітники, що зазнали травми, можуть отримати діагноз ПТСП-синдром (синдром посттравматичних стресових порушень).

Серед усіх видів наслідків виробничого травматизму найбільш вивченими є економічні наслідки, які підлягають обов’язковій компенсації. Визначення економічних збитків з причини тимчасової непрацездатності є важливим і актуальним завданням в сучасному виробництві. Відомо декілька методик вирахування економічних наслідків що мають комплексний характер. Деякі складні, з практичної точки зору, деякі значно спрощенні і зручні для використання.

Дата добавления: 2015-11-14