Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності страховика.

Перестрахування - це страхування одним страховиком (перестрахувальником) на визначених умовах ризику виконання всіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальником, вигодонабувачем або іншою особою в іншого страховика (перестраховика).
При використанні даного методу страховик спочатку укладає договір страхування зі страхувальником, за яким бере на себе всі зобов'язання по страхових виплатах і отримує від страхувальника належну страхову премію. Але частина цих зобов'язань може бути передана одному або декільком перестраховикам шляхом укладення договору перестрахування між перестрахувальником (який у такому договорі іменується також цедентом) і перестрахувальником.
При перестрахуванні страхувальник має справу тільки з однією страховою організацією, яка зобов'язана виконати всі зобов'язання за договором страхування незалежно від своїх взаємин з перестрахувальниками. У свою чергу перестрахувальники формально не мають ніяких зобов'язань перед страхувальником, а відповідають тільки за претензіями цедента. Таким чином, сутність перестрахування полягає в перерозподілі зобов'язань з відшкодування шкоди, прийнятих на себе страховиком за договорами страхування, між двома або кількома організаціями з метою забезпечення фінансової стійкості страховика.
Слід мати на увазі, що і перестрахувальники можуть аналогічним чином перестраховувати прийняті на себе зобов'язання. У цьому випадку укладений договір буде називатися договором ретроцесії; особа, яка передає зобов'язання в подальше перестрахування, - ретроцедентом, а особа, яка бере на себе такі зобов'язання, - ретроцессіонаріем. Мета укладання договору ретроцесії - подальший перерозподіл ризиків та збалансування вже зобов'язань перестраховика з метою забезпечення його фінансової стійкості.

Перестрахування, як основа забезпечення фінансової стійкості страхових організацій
Проблема забезпечення фінансової стійкості страхового фонду розглядається двояко: як визначення ступеня ймовірності дефіциту коштів страхової компанії за певний період і як відношення доходів до витрат страховика за минулий тарифний період.

Теоретичною основою визначення ступеня ймовірності дефіцитності коштів є так званий "коефіцієнт професора Ф.В. Коньшина "

К = ((1-q) / n * q, (1)

де К - коефіцієнт; q - середня тарифна ставка по всьому страховому портфелю; n - кількість застрахованих об'єктів.

Чим менше буде значення К, тим нижче вірогідність дефіцитності коштів і тим вище фінансова стійкість страхової компанії.

Однак даний коефіцієнт дає найбільш точні результати в тих випадках, коли страховий портфель страховика складається з об'єктів з приблизно однаковими страховими сумами (однорідними за вартістю страховими ризиками). На величину показника К, як видно з формули (1), не впливає розмір страхової суми (страхового покриття), її немає у формулі, а впливають лише кількість застрахованих об'єктів (n) і розміри середньої тарифної ставки (q). Іншими словами, чим більше застрахованих об'єктів і вище розмір страхового тарифу, тим менше буде К і вище фінансова стійкість страхових операцій.

Для оцінки фінансової стійкості страхового фонду як відносини доходів до витрат за тарифний період (практичний аспект), використовується формула: КФУ = (Д + СЗФ) / Р, (2) де КФУ - коефіцієнт фінансової стійкості; Д - сума доходів страховика за тарифний період; Р - сума витрат за той же період; СЗФ - сума коштів в запасних фондах.

Роль перестрахування на страховому ринку полягає в:
1. За допомогою перестрахування страховики можуть сформувати у себе більш збалансований страховий портфель. Формування такого портфеля означає, що страхова організація має достатньо велике число договорів страхування однорідних об'єктів, що не сконцентрованих на невеликій території, з ідентичним колом страхових ризиків і з істотно не відрізняються між собою страховими сумами. Відсутність збалансованого портфеля серйозно порушує оптимальні пропорції, що створюють основу для фінансової стійкості.
2. За допомогою перестрахування скорочується ризик виникнення у страховика збитків від проведення страхових операцій через перевищення розміру страхових виплат над величиною отриманої страхової премії.
3. Перестрахування сприяє збільшенню можливостей страховика укладати договори страхування на високі страхові суми.
4. Укладання договорів перестрахування дозволяє страховикам регулювати співвідношення між розмірами власного капіталу та обсягом страхових операцій в цілях забезпечення своєї фінансової стійкості.
5. Наявність можливості укласти договір перестрахування дозволяє страховикам більш сміливо займатися операціями з нових видів страхування.

Дата добавления: 2015-11-14