Винахід стародавнього Китаю № 4 — компас

Перший прототип компаса, як вважається, з’явився за часів династії Хань (202 до н.е. — 220 н.е.), коли китайці почали використовувати магнітний залізняк, орієнтований на північ-південь. Правда, він отримав застосування не в навігації, а у ворожінні. У древньому тексті «Луньхен», написаному в 1 столітті н.е., в главі 52 древній компас описується так: «Цей інструмент нагадує ложку, і якщо його покласти на тарілку, то його ручка вкаже на південь».
Опис магнітного компаса для визначення сторін світу вперше викладено в китайському манускрипті «Уцзін Цзуньяо» 1044 р. Компас працював на принципі залишкової намагніченості з нагрітих сталевих або залізних болванок, які відливалися у формі риби. Останні клали в чашу з водою, і в результаті індукції і залишкової намагніченості з’являлися слабкі магнітні сили. У манускрипті згадано, що цей прилад використовували як покажчик курсу в парі з механічною «колісницею, яка вказує на південь».

Більш досконалу конструкцію компаса запропонував уже згаданий китайський учений Шень Ко. У своїх «Записках про струмок снів» (1088) він детально описав магнітний відхил, тобто відхилення від напряму на істинну північ, і пристрій магнітного компаса з голкою. Використовувати компас для навігації вперше запропонував Чжу Юй у книзі «Застільні розмови в Нінчжоу» (1119 р.).

Крім чотирьох великих винаходів стародавнього Китаю, умільці Піднебесної подарували нашій цивілізації наступні корисності: китайський гороскоп, барабан, дзвін, арбалет, скрипку ерху, гонг, військові мистецтва «ушу», оздоровчу гімнастику цигун, виделку, локшину, пароварку, палички для їжі, чай, соєвий сир тофу, шовк, паперові гроші, лак, зубну щітку з щетини, туалетний папір, повітряного змія, газовий балон, настільну гру Го, гральні карти, фарфор і багато іншого.

Висновки

Культура Стародавнього Сходу позначилась і на розвитку світової цивілізації. Саме на Стародавньому Сході склалися основні галузі науки, жанри літератури та види мистецтва. Не лише античність, а й Середньовіччя та Новий час успадкували від давньосхідних цивілізацій багато відкриттів у астрономії, математиці, механіці, географії, блискучих досягнень у медицині та архітектурі. Особливо значний внесок Стародавнього Єгипту, культурна спадщина якого безпосередньо продовжена античним світом, а через нього — і наступною європейською цивілізацією. Існує припущення, що єгипетські ієрогліфи вплинули на створення фінікійського алфавіту, який згодом став прототипом латинського. Поліпшена версія юліанського календаря (греко-римський календар) теж виникла на основі єгипетського календаря. Художня думка єгиптян внаслідок тривалої практики виробила розвинену "систему канонів" у мистецтві: канон пропорцій і фарб, іконографічний канон тощо.

Особливо сильним був культурний вплив Стародавнього Сходу саме на античну цивілізацію Греції та Риму. Створені прадавніми східними цивілізаціями культурні цінності були значною мірою запозичені греко-римською цивілізацією і елліністичною культурою Сходу, і завдяки античній спадщині, в свою чергу, плідно використані у формуванні сучасної європейської та світової культури.

Загальна характеристика найдавніших на Землі цивілізацій Сходу — Месопотамії, Єгипту, Індії і Китаю — показує, що вони мали як спільні риси, так і значну своєрідність.

До спільних рис можна віднести надзвичайну роль держави (насамперед в особі верховного правителя) в усіх сферах життя, відокремлення розумової праці від фізичної, накопичення чималих наукових знань — поки без виділення науки в самостійну сферу, провідне місце монументальної архітектури у мистецтві, а в ній — схильність до гігантських форм. Відмінності культури Стародавньої Месопотамії в тому, що тут основні елементи цивілізації (міста, писемність, держава) виникають раніше. У Єгипті ж внаслідок більшої захищеності країни, а звідси — більшої стабільності і тривалості існування її культури — всі ці елементи набувають повнішого і закінченого вигляду. До особливостей давньоіндійської культури можна віднести значний розвиток та складність релігійно-філософської думки, етико-політичних та естетичних вчень. У Китаї давня культурна традиція, не перериваючись, була продовжена в середні віки.

Список використаної літератури

1. Крип’якевич Іван, Всесвітня історія – К.: Либідь, 1995.

2. Д. Г. Редер, Е. А. Черкесова, История древнего мира – М.: "Просвещение", 1985.

3. Маркарян Э. С. Очерки истории культуры. — Ереван: Изд. АрмССР, 1968.

4. Энциклопедия культур Deja Vu

5. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури. К.: Знання, 2000. — 359 с.

6. Шалагінови О. І., Б. Б. Історія стародавнього світу ПЕД. ПРЕСА 2006. - 290 с.

Дата добавления: 2015-11-14