Організація та нормування праці на підприємстві

Для забезпечення найкращого використання персоналу велике значення має застосування наукової організації праці на підприємстві.

Під науковою організацією праці розуміють розробку і впровадження системи організаційно-технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що спрямовані на вдосконалення методів і умов праці на основі досягнень науки й техніки та забезпечують підвищення продуктивності праці.

За змістом організація праці на підприємстві передбачає заходи за такими напрямами:

- організація робочих місць, їх атестування та раціоналізація (у тому числі скорочення частки фізичної та некваліфікованої праці);

- обслуговування робочих місць;

- розподіл та кооперування праці;

- розвиток колективних форм організації праці;

- застосування новітніх методів та прийомів праці;

- нормування праці;

- матеріальне та моральне стимулювання працівників;

- забезпечення нормальних умов праці;

- встановлення сприятливих режимів праці та відпочинку, дотримання техніки безпеки, проведення санітарно-технічних заходів, технічна естетика;

- контроль за дисципліною праці;

- підвищення кваліфікації та культурного рівня працівників.

Основними завданнями наукової організації праці є такі:

- забезпечення ефективного використання персоналу підприємства та зростання продуктивності його праці;

- підвищення працездатності працюючих без шкоди для їх здоров'я;

- задоволення персоналу умовами та результатами своєї праці.

Процес організації праці на підприємстві відбувається у певному просторі та часі. Регламентація праці в часі здійснюється через встановлення норм праці, а саме: норми часу; норми виробітку; норми чисельності; норми обслуговування, нормованих завдань.

Рис. 5.3. Видинорм праці

Норма часу – це тривалість робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт. Норма часу складається з:

- норми підготовчо-заключного часу (), що визначає час на проведення підготовчо-заключних робіт і встановлюється на всю задану кількість продукції;

- норми штучного часу (), що включає оперативний час (у тому числі основний час, який витрачається на зміну предмета праці, і допоміжний час, коли здійснюється за вантаження сировини, вихід готової продукції, управління обладнанням тощо); час обслуговування робочого місця; час перерв, передбачених технологією та організацією виробництва. Тобто, норму штучного часу можна подати як суму:

де – основний час;

– допоміжний час;

– час обслуговування робочого місця;

– час на відпочинок та особисті потреби працівників;

– час перерв з організаційно-технічних причин (регламентований).

Норма часу на обслуговування робочого місця () – це час, що витрачається робітником на догляд за робочим місцем та підтримання його у нормальному стані. Він, у свою чергу, розподіляється на:

– час на технічне обслуговування (догляд за обладнанням при виконанні певної роботи: заміна зношеного інструменту, прибирання стружки тощо);

– час на організаційне обслуговування (догляд за робочим місцем, пов'язаний з виконанням роботи протягом усієї зміни: розкладання та прибирання інструменту на початку та наприкінці зміни, змащення обладнання тощо).

Норму часу () в цілому можна представити у вигляді:

де – норма штучного часу;

– підготовчо-заключний час.

Норма виробітку () визначає кількість одиниць продукції, яка має бути виготовлена одним робітником (бригадою) за одиницю часу. Вона обчислюється за формулою:

де – встановлена норма часу на одиницю продукції, год.

Змінна норма виробітку () обчислюється за формулою:

де – змінна норма виробітку, шт./зм.;

– тривалість зміни, год.

Збільшення норми виробітку на % призводить до зменшення норми часу на:

(%)

Зменшення норми виробітку на % призводить до зростання норми часу на:

(%)

Приклад.

Визначити, як зміниться норма часу на виготовлення виробу, якщо норма виробітку: а) збільшиться на 10%; б) зменшиться на 10%.

Розв'язання.

а) При збільшенні норми виробітку маємо зменшення норми часу на:

б) При зменшенні норми виробітку відбудеться зростання норми часу на

Норма обслуговування () – це кількість виробничих об'єктів (робочих місць, одиниць обладнання), які робітник відповідної кваліфікації повинен обслужити протягом одиниці робочого часу. Норма стосується як робітників, що обслуговують автоматизовані виробничі процеси, так і допоміжних робітників. Норма обслуговування обчислюється за формулою:

де – норма обслуговування, од.;

– тривалість зміни, год;

– встановлена норма часу на обслуговування одиниці обладнання, год.

Норма чисельності ( ) визначає чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідних для виконання даного обсягу робіт.

Нормоване завдання () встановлює необхідний асортимент та обсяг робіт, які мають бути виконані бригадою за певний проміжок часу. На відміну від норми виробітку нормоване завдання може встановлюватись не лише в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах.

Таким чином, для раціональної організації виробництва застосовується система норм праці, що відображають різні сторони трудового процесу. Норми часу, трудомісткості та чисельності є нормами витрат праці, норми виробітку та нормовані завдання – нормами результатів праці. Норми обслуговування належать до нормативних характеристик організації трудового процесу і характеризують розміри робочих місць.

Норми праці встановлюються на окрему операцію (операційна норма) або на взаємопов'язану групу операцій, комплекс робіт (збільшена, комплексна норма).

Нормування праці на підприємстві забезпечує розв'язання низки важливих завдань, а саме:

- визначення планової трудомісткості виготовлення окремих деталей, вузлів та виробу в цілому;

- визначення необхідної чисельності працівників як за професіями, так і за кваліфікацією;

- оцінку результатів праці, встановлення фондів оплати праці та матеріального заохочення;

- оцінку ефективності впровадження нової техніки та технології;

- обґрунтування плану підвищення продуктивності праці;

- розрахунок виробничих програм цехів, дільниць, груп, окремих робочих місць;

- визначення кількості необхідного обладнання; оцінку рівня організації робочих місць при атестації та розробці оптимальних варіантів обслуговування робочих місць.

Норми праці слугують основою планування та організації виробництва, оплати праці, стимулювання зростання продуктивності праці.

Для нормування праці на підприємствах застосовуються аналітичний та сумарний методи.

Аналітичний метод нормування праці передбачає здійснення попереднього аналізу виробничих можливостей робочих місць та визначення необхідних витрат часу на кожний елемент та операцію у цілому.

Нормування праці аналітичним методом здійснюється таким чином:

1) операція розділяється на складові елементи;

2) визначаються фактори, що впливають на тривалість ви конання кожного елементу (технічні, психофізіологічні тощо);

3) проектується раціональний склад операції та послідовність виконання її елементів;

4) обчислюються витрати часу на кожний запроектований елемент та визначається норма часу на операцію у цілому.

Розрізняють два види аналітичного методу нормування праці:

- аналітично-розрахунковий метод, відповідно до якого витрати часу визначаються за заздалегідь розробленими науково обґрунтованими галузевими нормативами;

- аналітично-дослідницький, при використанні якого ви трати часу на елемент операції та операцію у цілому встановлюються на основі безпосередніх вимірювань цих витрат на робочих місцях.

При встановленні норм праці аналітично-дослідницьким методом основна частина вихідної інформації отримується в результаті дослідження трудового процесу. Результати дослідження трудового процесу використовуються також під час встановлення норм аналітично-розрахунковим методом з метою уточнення структури процесу та (або) перевірки норм, обчислених за нормативами.

Для дослідження трудового процесу застосовуються:

- хронометраж – фіксація тривалості оперативного часу на виконання досліджуваних елементів по конкретному виду продукції;

- фотографія робочого дня – встановлення витрат часу на всі види робіт та перерви, що спостерігались протягом певного проміжку часу;

- фотохронометраж – одночасне визначення структури витрат і тривалості окремих елементів виробничої операції.

Аналітичний метод є універсальним для всіх типів виробництва, однак його застосування має специфічні особливості в умовах різних виробничих процесів та різної організації праці. Так, в автоматизованому виробництві, крім норм часу, обслуговування та чисельності застосовується норма продуктивності автоматизованої лінії (тобто продуктивність лінії за одиницю часу, встановлена з урахуванням можливостей її обладнання в раціональних організаційно-технічних умовах). У поточно-масовому виробництві при нормуванні праці слід враховувати взаємодію робочих місць та загальний такт роботи поточної лінії.

Сумарний метод нормування праці передбачає встановлення норм без аналізу конкретного трудового процесу. Проектування раціональної організації праці здійснюється на основі досвіду нормувальника або на основі статистичних даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод).

ПЛАНУВАННЯ ПОТРЕБИ В ПЕРСОНАЛІ

Планування потреби у персоналі здійснюється з метою визначення потрібної чисельності працюючих за їх категоріями.

Для планування чисельності персоналу використовують методи:

- нормативний метод, базується на основі розробки норм праці для виконання окремих видів робіт чи операцій на початок планового періоду (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми чисельності персоналу);

- метод техніко – економічних розрахунків, що базується на основі визначення кількості робочих місць та розробки планового балансу робочого часу.

Загальна чисельність промислово – виробничого персоналу підприємства на плановий період визначається методом коригування базової чисельності відповідно до планового темпу зростання обсягів виробництва продукції:

,

де – планова чисельність промислово - виробничого персоналу, осіб;

– чисельність працівників промислово – виробничого персоналу в базовому періоді, осіб;

– темп зростання обсягу виробництва продукції у плановому періоді, %;

– сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, осіб.

Планування чисельності робітників.

Під час планування чисельності робітників складають баланс робочого часу, який розраховується за окремими елементами і передбачає: визначення корисного фонду робочого часу в днях; встановлення середньої тривалості робочого дня у годинах; визначення корисного (ефективного) фонду робочого часу в годинах.

Корисний фонд робочого часу в днях у плановому періоді обчислюють за допомогою календарного та номінального фондів часу.

Календарний фонд – це кількість календарних днів у плановому періоді: році (365 або 366), кварталі (90, 91, або 92 дні).

Номінальний фонд – кількість днів у плановому періоді, крім вихідних та святкових. У безперервних виробництвах номінальний фонд робочого часу визначається відніманням від календарного фонду днів невиходів працівника згідно з графіком змінності. На підприємствах з перервним виробництвом номінальний фонд робочого часу () одного робітника у днях обчислюється відніманням кількості вихідних та святкових днів від календарного фонду:

де – календарний фонд часу одного робітника, дні;

– кількість вихідних у календарному періоді, дні;

– кількість святкових днів у календарному періоді, дні.

Таблиця 5.1. Баланс робочого часу середньооблікового робітника (дані умовні)

Показники	Одиниця виміру	Звітний рік	Плановий рік
Календарний фонд часу	дні
Кількість неробочих днів, у тому числі:
святкових
вихідних
Номінальний фонд робочого часу
Невиходи на роботу,у тому числі:			36,4
чергові та додаткові відпустки		24,1	24,2
навчальні відпустки		0,5	1,2
відпустки у зв’язку з народженням дитини		1,1	1,2
тимчасова непрацездатність		10,1	8,2
інші невиходи,дозволені законодавством		1,9	1,6
невиходи з дозволу адміністрації(за звітом)		0,7	-
прогули(за звітом)		0,5	-
цілоденні простої(за звітом)		0,1	-
Кількість робочих днів у році			216,6
Середня тривалість робочого дня		7,8	7,8
Корисний фонд робочого часу одного робітника		1669,2	1689,48

Середня тривалість робочого дня () визначається як середньовиважена величина з урахуванням різної тривалості робочого дня для робітників різних категорій. Скорочений робочий день мають робітники, що працюють на особливо важких роботах, підлітки, працюючі матері, що годують немовлят. Враховуються також скорочені години роботи у передсвяткові дні.

Корисний (або ефективний) фонд часу на плановий рік () являє собою різницю між номінальним фондом та кількістю планових невиходів робітника. Він обчислюється за формулами:

І) у д н я х:

де – корисний фонд часу одного робітника, дні;

– планова кількість днів невиходу робітника на роботу в плановому періоді;

2) у г о д и н а х:

де – планова кількість робочих днів одного робітника протягом року, дні;

– середня тривалість робочого дня, год.

Визначення чисельності основних робітників, необхідних для виконання планового обсягу робіт ( ), здійснюється на підприємстві, як правило, на основі трудомісткості виробничої програми та планового фонду корисного часу одного робітника. Обчислення проводиться за формулою:

де – планова технологічна трудомісткість виробничої програми, н.-год;

– плановий корисний фонд робочого часу одного робітника, год;

– плановий коефіцієнт виконання робітниками норм виробітку.

Приклад.

Трудомісткість виготовлення одиниці виробу 2,4 н.-год. Річна програма випуску продукції становить 94 тис. одиниць. Визначити необхідну кількість відрядників, якщо корисний фонд робочого часу за рік становить 1860 год, а плановий відсоток виконання норм виробітку 105%.

Розв'язання.

1.Обчислення трудомісткості виробничої програми:

тис. н.-год.

2.Визначення необхідної чисельності відрядників:

осіб

Чисельність основних робітників, необхідних для обслуговування агрегатів, апаратів, машин, що знаходяться в експлуатації (), визначається за нормами обслуговування:

де – кількість обладнання (робочих агрегатів) або інших об'єктів обслуговування, шт.;

– кількість змін за добу;

Н _обсл - норма обслуговування, тобто кількість одиниць агрегатів, обладнання, розмір виробничих площ, що обслуговуються одним або групою робітників;

– коефіцієнт переведення явочної кількості в облікову, який обчислюється за формулою:

де – невиходи робітників на роботу в розрахунковому періоді, %.

При плануванні чисельності допоміжних робітників (), для яких неможливо встановити ні обсягу робіт, ні норм обслуговування, застосовується розрахунок за кількістю робочих місць (наприклад, кранівники, комірники, комплектувальники).

де – кількість робочих місць.

Планування на підприємстві чисельності керівників, спеціалістів та службовців.

Планування чисельності керівників, спеціалістів та службовців за кількістю робочих місць передбачає попередню розробку організаційної структури управління та виробничої структури, а також штатного розкладу кожного структурного підрозділу. Штати керівників, спеціалістів та службовців щорічно уточнюються з урахуванням нових завдань та здійснюваної раціоналізації системи управління.

Планування чисельності персоналу проводять за всіма підрозділами підприємства в межах виробничого процесу, організованого на розподілі праці. При цьому має забезпечуватись координування співпраці між окремими співробітниками.

Дата добавления: 2015-11-14