П. Виготовлення тимчасового мікроскопічного препарата.

1. Приготувати препарат епідерміса цибулі. Для цього необхідно обережно пінцетом зняти невеликий шматочок соковитої луски цибулі. На предметне скельце нанести піпеткою крапельку води. За допомогою препарувальної голки помістити епідерміс цибулі на предметне скельце у крапельку води, розправити її та зверху накрити тонким покривним скельцем. Зайву воду прибрати шматочком фільтрувального папера. Готовий препарат називають тимчасовим. Він не призначений для тривалого зберігання. Якщо об'єкт поміщають у бальзам, гліцерин з желатиною або целоїдин, препарат зберігається роками і називається постійним.

2. Приступити до розглядання об'єкта. Виготовлений препарат покласти на предметний столик над центром отвора. Предметне скельце закріпити клемами. Дивлячись збоку, за допомогою кремальєри опустити тубус так, щоб між лінзою об'єктива і покривним скельцем була відстань 3-4 мм.

3. Дивлячись в окуляр, при цьому намагаючись не закривати вільне око, повертати кремальєру на себе і плавно піднімати тубус доти, поки у полі зору не з'являться чіткі контури клітин. Якщо об'єкт цілком не потрапив у поле зору, потрібно предметне скельце обережно пересувати пальцями.

4. Спочатку при малому збільшенні (встановити об’єктив “8”) розглянути форму клітин. Визначити їх форму: паренхимні чи прозенхимні.

5. Потім перейти до розгляду клітин при великому збільшенні. Для цього за допомогою револьвера над столиком встановити об’єктив “40”. Дивлячись в окуляр і обережно обертаючи мікрометричний гвинт, не більше, ніж на 1/2 чи 3/4 повного обороту, домагатися чіткої видимості клітин.

6. Зняти тимчасовий препарат з предметного столика, нанести близько до покривного скельця краплю спиртового розчину І₂ та знову роздивитися його. Замалювати, дивлячись у мікроскоп, клітини, пофарбувати, позначити органели, визначити форму, тип клітин.

7. Після закінчення роботи з мікроскопом за допомогою револьвера замінити об'єктив великого збільшення на об'єктив малого, зняти зі столика препарат, протерти мікроскоп чистою сухою ганчірочкою.

Прибрати за собою робоче місце, поклавши акуратно препарувальні речі: піпетку, препарувальну голку, пінцет та ін. Вимити і витерти скельця. Покривні скельця, щоб уникнути поломки, протирають дуже обережно, поклавши їх на суху ганчірочку між великим і вказівним пальцями. Необхідно закінчувати роботу з мікроскопом аналогічно кожен раз.

Оформити роботу і здати викладачу.

Питання для самоконтролю

1. Які найбільш поширені методи вивчення структури клітин Вам відомі?

2. Чому світловий мікроскоп так називається?

3. Яка частина мікроскопа є головною?

4. Назвіть допоміжні пристрої мікроскопа?

5. Які частини мікроскопа відносяться до оптичної системи?

6. Як розрахувати загальне збільшення мікроскопа?

7. Охарактеризувати освітлювальний пристрій мікроскопа.

8. Розкрити призначення механічного пристрою мікроскопа.

КЛІТИНА

Клітина – елементарна структурна, функціональна і генетична одиниця клітинних форм життя, які існують на Землі. Клітина має всі властивості живої системи: вона здійснює обмін речовин і енергії, росте, розмножується і передає спадкові ознаки, реагує на зовнішні подразники та здатна рухатися.

У залежності від кількості клітин, з яких складаються організми, останні поділяються на одноклітинні та багатоклітинні.

Одноклітинні організми складаються з однієї клітини, в якій здійснюються всі необхідні для життя процеси. Прикладом одноклітинних організмів є бактерії, найпростіші (інфузорія, амеба, малярійний плазмодій), безліч водоростей (хлорела, хламідомонада, мікроцистіс), гриби (дріжджі, мукор та ін.). Багато хто з них (бактерії, синьозелені водорості) є доядерними формами (прокаріоти). Замість ядра такі організми містять його генетичний аналог у вигляді молекули ДНК, включеної безпосередньо в цитоплазму.

Тіло багатоклітинних організмів складається із сукупності клітин, групи яких спеціалізуються на здійсненні визначених функцій, та утворюють якісно нові структурні сполуки – тканини. Багатоклітинні організми являють собою складні ансамблі клітин, що об’єднуються у цілісні системи тканин і органів. Ці системи зв'язані між собою міжклітинними, гуморальними і нервовими формами регуляції. Спеціалізація частин багатоклітинного організму як цілісної системи, його функцій, забезпечує великі можливості пристосування, процесів розмноження, збереження виду.

Клітини, з яких складається живий організм, не є абсолютно ідентичними, однак усі вони побудовані за єдиним принципом і мають багато загальних ознак. Це свідчить про спільність походження живих організмів, що населяють Землю, про єдність всього органічного світу планети.

Клітини живих організмів відрізняються за формою, розмірами, особливостями організації і функціями. За формою розрізняють клітини: кулеподібні (багато бактерій-коків, водорості), циліндричні, призматичні, кубічні (клітини листка, епітеліальні клітини), нитчасті (багато з одноклітинних організмів, клітини ниткових водоростей та осьових органів рослин), веретеноподібні (клітини деревини, гладких м'язів), дископодібні (еритроцити), зірчасті (деякі формені елементи крові, опорні клітини в листях, нервові клітини) (рис. 2).

Рис. 2. Форми клітин.

Рослинні клітини: 1 – із зірчастої паренхіми; 2 – паренхімна; 3 – з палісадної тканини; 4 – клітина судини; 5 – клітина ситоподібної трубки; 6 – склеренхімне волокно; Клітини людини: 7 – яйцеклітина; 8 та 10 – нервові клітини; 9 – кісткова клітина; 11 – м'язова клітина; 12 – сперматозоїд; 13 – лейкоцит. Одноклітинні тварини: 14 – амеба (СВ – скорочувальна вакуоль, ПВ – травна вакуоль); 15 – сувійка (Ма – макронуклеус, Ми – міронуклеус); 16 – евглена. 17 – різноманітні бактерії

У залежності від співвідношення лінійних розмірів клітин вони розділяються на паренхімні (изодіаметричні) – ті, що мають приблизно рівні розміри у різних напрямках виміру, та прозенхімні, у яких довжина перевищує ширину більш, ніж у три рази.

Рослинні організми мають структурні елементи, які відрізняються за формою: прозенхімні – волоски, залози, паренхімні – лусочки (рис. 3).

Рис. 3.

А –лусочка лоха сріблястого;

Б – залозисті волоски тютюну,

В – 1-3 – кропиви

Розміри клітин теж є варіабельними. Більшість клітин – від 10 до 100 мкм, рідко – 1-10 мм (клітини м'якоті кавуна, цитрусових, клітини залоз деяких молюсків) і дуже рідко від 5 до 10 см (гігантські яйця птахів – гусаків, гаг, пінгвінів, страусів, що містять зазвичай запліднені яйцеклітини із запасом живильних речовин).

Рис. 4. А – епідерма хлорофітуму з прозенхімними клітинами;

В – епідерма герані духмяної з паренхімними клітинами

Оселедцева акула має яйцеклітину (ікринка) діаметром 22 см. Мікрококи мають діаметр 0,2 мкм, нервові клітини (разом з відростками) досягають у довжину 1 м, а молочні судини рослин – навіть декількох метрів.

Кількість клітин у багатоклітинних організмів неоднакова і значно коливається. Так, у примітивних безхребетних вона складає 10²-10⁴, у високоорганізованих хребетних – 10¹⁵-10¹⁷. Лише у крові людини міститься (4-5)×10¹² еритроцитів на 1 л. Середня маса клітини – 10^-8-10^-9 г.

У деяких рослин під епідермою є особлива тканина – гіподерма, яка захищає рослину від надлишкового випаровування. Сама епідерма – це багатоклітинна тканина, що включає високоспеціалізовані структури із двох замикаючих клітин та продихової щілини між ними (продиху) для газообміну. На рис. 4 зображені епідерми різних рослин.

Незважаючи на різноманітність, всі клітини мають багато загальних ознак. Для них характерна наявність двох найважливіших систем, що забезпечують їх життєдіяльність:

1) системи, яка пов'язана з розмноженням, ростом і розвитком клітини, що включає структури, які забезпечують редуплікацію ДНК, синтез РНК і білка;

2) системи енергозабезпечення процесів синтезу речовин і інших видів фізіологічної роботи клітини.

Ці системи знаходяться у тісній взаємодії. Живі клітини здатні поглинати з навколишнього середовища воду, живильні речовини і реагувати на зовнішні подразники адаптивними змінами своїх структур і процесів життєдіяльності. Крім того, клітини навіть різного походження характеризуються подібністю на різних рівнях – атомарному (вуглець, водень, кисень, нітроген і ін.), молекулярному (нуклеїнові кислоти, білки та ін.), надмолекулярному (мембранні структури, органели клітин).

Для клітин характерні й інші загальні функціональні властивості, серед яких найбільш важливою є єдність хімічних процесів: подих, використання і перетворення енергії, синтез специфічних макромолекул (нуклеїнових кислот, білків, ферментів, АТФ і ін.). Всі хімічні реакції у клітині строго упорядковані і погоджені. Вони тісно пов'язані з молекулярними структурами клітини.

Дата добавления: 2015-11-14