Пояснення до теми

Запорукою успіху в придбанні будь-якого апаратного чи програмного забезпечення є використання однозначної і систематичної стратегії, критерії і припущення, покладені в її основу, повинні бути явними і деталізованими, а процедури проведення фактичного оцінювання, по можливості, - систематизованими, прямими і (де це потрібно) повторюваними. Ця умова, перш за все, стосується очікування програмного забезпечення СППР (незалежно від того, чи це комерційне – ггтове – ПЗ чи власне розробка) – задачі, яка має важливе значення і характеризується високою складністю.

Оцінювання програмного забезпечення повинно проводитись для трьох ключових аспектів СППР – задач, користувачів і середовища – на етапах проектування, макетування та експлуатації. Важливим наслідком цього процесу може стати отримання необхідної інформації для колективів розроблювачів, кінцевих користувачів і ОПР, яка буде використовуватися в межах відведеного для проектування СППР часу з проведенням потрібних корективів щодо системи, що проектується.

Для оцінки системи і засобів підтримки прийняття рішень використовуються різні аналітичні та емпітричні методики. В основу їх покладені три методології:

- техніко-економічний аналіз;

- метод ціни (вартості) інформації, оснований на концепціях і припущеннях, прийнятих в інформаційній економіці;

- моделі багатотрибутної корисності.

Нижче подані детальні описи цих концепцій і аналіз результатів їх використання.

8.2.1. Техніко-економічний аналіз

Техніко-економічний аналіз, тобто сумісний аналіз вартості та ефективності, передбачає упорядкування, вимірювання і подальше порівняння витрат і вигід (прибутків, користі), які отримає користувач комп’ютерної системи чи готового проекту програмного забезпечення. Всі витрати і вигоди потрібно виразити в грошовому еквівеленті і на основі цифр балансового звіту прийняти відповідне рішення.

Найбільші складності виникають при розрахунках кількісної оцінки вигоди від впровадження програмного продукту. Тут необхідно провести детальний аналіз фактичної користі від системи, що впроваджується і визначити фактори, які характеризують складові напрямки отримання вигоди.

Можна виділити 6 напрямків отримання вигоди:

1. вигоди від розв’язку обчислювальних задач і друку;

2. вигоди від реєстраційних задач;

3. вигоди від задач пошуку записів;

4. вигоди від можливості переструктурування системи;

5. вигоди від можливості аналізу і моделювання;

6. вигоди від можливості керувати процесами і ресурсами.

Потенційними факторами отримання можливої користі є:

- зниженняабо запобігання витрат (ЗЗБ);

- зменшення екількості помилок (ЗКП);

- збільшення гнучкості системи (ЗГС);

- підвищення швидкодії операцій (ПШО);

- удосконалення управління і контролю технологічними процесами (УУК).

В таблиці 8.1. приведено зіставлення компонент напрямків отримання вигоди і факторів (знак “+” означає дію відповідного фактора).

Каталог можливих витрат на створення інформаційної системи або її підсистем включає наступні групи витрат

1. Вартість придбання:

- оплата консультацій;

- фактичні затрати на придбання або орендування обладнання;

- вартість установлення обладнання;

- витрати на підготовку місця під обладнання (кондиціонування повітря, засоби безпеки та ін.);

- капітальні затрати;

- управлінські витрати і витрати на персонал, зайнятий придбання обладнання.

2. Початкові витрати:

- затрати на придбання операційної системи (програмного забезпечення її);

- затрати на установлення комунікаційного обладнання (телефонні лінії, лінії даних та ін);

- оплата персоналу, зайнятого пуско-налагоджувальними роботами;

- затрати на діяльність, пов’язану з пошуком і наймом персоналу;

- витрати, обумовлені перешкодами в роботі решти організацій;

- оплата керівництвапуско-налагоджуваьними роботами.

3. Витрати на проектування:

- вартість закупленого прикладного програмного забезпечення;

- затрати на модифікацію програмного забезпечення в відповідності з специфікою локальних систем;

- зарплата персоналу, накладні та інші витрати, пов’язані з розробкою прикладень власними силами;

- затрати на забезпечення взаємодії із користувачами під час розробки системи;

- затрати на навчання користувачів працювати з системою;

- затрати на збір даних і на ввід в дію процедур збору даних;

- вартість підготовки документації;

- оплата керівництва розробкою.

4. Поточні витрати:

- затрати на обслуговування системи (апаратні та програмні засоби, допоміжне обладнання);

- орендна плата (електроенергія, телефон та ін.);

- зарплата персоналу, який залучається до діяльності пов’язаної з керівництвом, експлуатацією і плануванням роботи інформаційної системи.

При проведенні техніко-економічного аналізу важливо також виділити характеристики інформаційних систем, які впливають на затрати і вигоди, отримувані від системи. До числа таких характеристик (факторів) можна віднести: точність розрахунків; часову характеристику – час реакції (відповіді); захист (забезпечення безпеки і секретності); надійність (мінімізація невиробничих затрат часу, просто обладнання); гнучкість. Крім того, в міру переходу від звичайних інформаційних систем до більш досконалих систем або систем підтримки рішень появляється новий критерій – ефективність рішень, який визначається вкладом вихідних даних інформаційної системи в підвищення продуктивності праці і (або) якості висновків аналітика чи рішень керівника (або групи користувачів).

Який досвід застосування техніко-економічного аналізу для оцінки СППР? Цей метод застосовувався в численних роботах по оцінці систем як на стадії складання, так і в процесі експлуатації. Але результати – невтішні. Наприклад, для одного проекту було запропоновано вісім варіантів оцінки затрат на розробку ПЗ СППР: кількісні показники розрахунків змінювались від 362000 дол. до 2766000 дол. Цей результат підкреслює той факт, що затрати на розробку програмного забезпечення важко вивчати. Крім того, визначення вартості готового програмного забезпечення, яке буде ефективно застосовуватись в даній системі, не завжди є тривіальним. Проблематичними є розрахунки (в грошовому виразі) вигід, які отримують користувачі системи. Іншими словами, затрати і вигоди можуть бути невірно або не досить повно визначені.

Таким чином, можна прийти до висновку, що техніко-економічний аналіз (як метод) не придатний для оцінки програмного забезпечення підтримки рішень. Програмне забезпечення СППР повинно задовольняти ряд більш жорстоких і концептуально складніших критеріїв, пов’язаних з вартістю, принесеною системою до загального ефекту від прийняття рішень. Показники техніко-економічного аналізу були розроблені для простіших інформаційних систем, зокрема адміністративних, де успішно і використовуються.

Дата добавления: 2015-11-14