Поняття про патогенетичні механізми гарячки

Гарячка (febris, лихоманка) — патологічний процес, що характеризується порушенням процесів терморегуляції та підвищенням температури тіла. Вона є наслідком дії на центр терморегуляції різних агентів: мікроорганізмів, вірусів, найпростіших; продуктів їх розкладання; чужорідних білків (при введенні крові, сироваток та ін).

Гарячка спричинює низку патологічних явищ в організмі.

• 3 боку серцево-судинної системи спостерігають прискорення пульсу, підвищення артеріального тиску на початку гарячки та його падіння на її останній стадії (аж до розвитку колапсу).

• У системі органів дихання спостерігають прискорення та поверхневе дихання, погіршання легеневої вентиляції.

• 3 боку системи травлення зменшується секреція слини (тому язик сухий, обкладений), знижується апетит, кислотність шлункового соку, секреція різних травних залоз. Це призводить до розвитку ендогенного отруєння організму (у кишках виникають різні бродильні процеси та процеси гниття). Порушення функцій кишок може проявлятися як закрепом, так і проносом.

• 3 боку ендокринної системи спостерігають активізацію системи гіпофіз — надниркова залоза, викидаються глюкокортикоїдні гормони, що гальмують процеси запалення, стимулюється секреція щитоподібної залози, що призводить до підвищення основного обміну.

• У центральній нервовій системі виникають гальмування кори головного мозку, безсоння, відчуття розбитості, втоми, головний біль, можуть спостерігатись знепритомнення, марення, галюцинації.

• Основний обмін при гарячці підвищується за рахунок збільшення окиснення вуглеводів, а у подальшому — жирів, особливо коли резерви вуглеводів уже вичерпані. Це може призвести до їхнього недоокиснення та накопичення у крові кетонових тіл.

• Порушується білковий обмін внаслідок збільшеного розпаду білків, нагромаджуються отруйні продукти розпаду білків, наприклад сечовина.

• Гарячці також притаманні зміни водно-електролітного балансу.

У І стадії гарячки (підвищення температури) спостерігаються збільшення діурезу внаслідок підвищення артеріального тиску та припливу крові до внутрішніх органів, зокрема нирок. У II стадії гарячки (збереження температури) внаслідок подразнення надниркових залоз та підвищення продукції мінералокортикоїдного гормону альдостерону у тканинах затримується натрій, виникають набряки, діурез зменшується. У III стадії гарячки (зниження температури) збільшується виділення хлоридів, вода зникає з тканин, збільшується виділення сечі та поту.

Як бачимо, під час гарячки насамперед порушується обмін речовин: з одного боку, посилюється згорання, з іншого – внаслідок зниження функції травлення та всмоктування, а також погіршення апетиту надходження поживних речовин в організм зменшується. Це призводить до того, що починають згорати власні тканини організму: вуглеводи печінки, жири жирової клітковини. Розкладаються білки. Чим сильніша і триваліша гарячка, тим більше виснаження організму. Підвищення температури тіла на 1° призводить до збільшення обміну речовин приблизно на 11%. Унаслідок порушення обміну речовин продукти неповного згорання отруюють клітини і тканини організму. При цьому виведення шкідливих продуктів здійснюється недостатньо інтенсивно внаслідок зниження функцій нирок.

ВИДИ ГАРЯЧКИ

Залежно від ступеня підвищення температури тіла розрізнять такі види гарячки: субфебрильна — від 37 до 38 °С; помірно підвищена — від 38 до 39 °С; висока — від 39 до 40 °С; надвисока — від 40 до 41 °С; гіперпіретична —понад 41 °С. За тривалістю розрізняють такі види гарячки: гарячка, яка швидко минає (ефемерна) триває декілька годин, трапляється при грипі, респіраторних вірусних інфекціях; гостра (febris acuta) триває до 2 тиж, характерна для гострого бронхіту, пневмонії; підгостра (fabris subacuta) триває 15—45 днів, характерна для ревматизму в стадії загострення, хронічного бронхіту; хронічна (febris chronica) триває понад 45 днів, характерна для туберкульозу, сепсису.

За характером температурної кривої розрізняють такі типи гарячки:

1) гарячка постійного або сталого типу: рівень температури зазвичай високий (39—41 °С), різниця між ранковою та вечірньою температурою тіла коливається в межах 0,5—1 °С. Характерна для крупозної пневмонії, черевного та висипного тифу, ревматизму;

2) гарячка послаблювального, ремітувального типу: різниця між ранковою та вечірньою температурою коливається в межах 1—2 °С, а іноді й більше; вранці температура тіла падає нижче 38°С, але не знижується до нормального рівня. Характерна для гноячкових захворювань, вогнищевого запалення легень;

3) гарячка переміжного, інтермітуючого типу: спостерігається періодичне, приблизно через рівні проміжки часу (від 1 до 3 діб), у більшості випадків різке підвищення температури (частіше у другій половині дня, іноді вночі) на декілька годин з наступним її зниженням до нормального рівня. Характерна для малярії;

4) гарячка виснажувального, гектичного типу: це тривала гарячка з добовим коливаннями температури, що доходить до 4—5 °С, з підвищенням температури тіла до 40—41 °С увечері і вночі та ранковим її падінням до субфебрильних або нормальних (і навіть нижче нормальних) величин. Ці коливання температури спричинюють надто тяжкий стан хворого. Вони супроводжуються значним потовиділенням, виснажуючою слабкістю. Спостерігається при сепсисі, гноячкових захворюваннях, активному туберкульозі з розпадом легеневої тканини;

5) гарячка зворотного або інвертованого типу: подібна до гарячки гектичного типу, але максимальна температура спостерігається вранці, а увечері вона падає до нормальних або субфебрильних величин. Характерна для сепсису, тяжких форм туберкульозу;

6) гарячка поворотного типу: спостерігаються чергування кількаденних гарячкових періодів з безгарячковими (періоди апірексії), характерна для поворотного тифу;

7) гарячка хвилеподібного типу: спостерігається поступове підвищення температури тіла протягом певного терміну з наступним її літичним падінням та більш-менш тривалим безгарячковим періодом; характерна для лімфогранулематозу, бруцельозу;

8) гарячка нерегулярного типу (атипова): спостерігається непевна тривалість з неправильними та різноманітними коливаннями температури у вигляді постійної, послаблювальної, переміжної та інших гарячок та їх різних поєднань; характерна для багатьох захворювань, наприклад, хронічного бронхіту, грипу, холециститу, дизентерії, ревматизму, сепсису.

Дата добавления: 2015-11-14