Вирішення конфлікту

Суд

Коли сторони віддають справу до суду, професійний суддя, діючи у межах юридичних приписів, вислухує (найчастіше за посередництвом адвокатів) аргументи обох сторін і виголошує вирок. Люди часто надають перевагу такій процедурі, бо вважають її скодифікованою і остаточною. Вона дає шанси “виграти справу”, довести власну правоту і покарати супротивника згідно з чинним правом. Переведення конфлікту у площину права не вимагає згоди на це другої сторони.

У судовому процесі сторони часто користуються послугами адвокатів. Їх завданням – дати таке тлумачення проблеми, яке б могло інтерпретуватися як корисне для клієнта визначення ситуації. Завдання судді – вирішення суперечок між правними інтерпретаціями ситуацій, які представляють адвокати сторін-учасників конфлікту.

Може статися так, що ті, хто починають судовий процес, реально можуть впливати лише на вибір власнго адвоката. Все інше контролюється адвокатами, суддею і кодексом. Мірою якості судового рішення є його відповідність букві закону.

Арбітраж

Коли сторони не бачать можливості для спільної розробки розв’язання проблеми, вони можуть віддати справу до арбітражу. Це – процес, який застосовується в більшій мірі для розв’язання цивільних справ (наприклад недотримання угоди) або ж господарчих непорозумінь між підприємствами.

Особи, які укладають угоди мусять все ж при укладенні вказати, що у випадку виникнення конфлікту розв’яже його арбітражний суд. Окрім цього вони вибирають особу або осіб, які будуть арбітрами тобто розв’яжуть цю суперечку. Правила процесу тут не так точно окреслені, як у суді. Тут одначе, так само як у суді, ми не маємо великого впливу на рішення арбітру. Але принаймні вибір арбітра залежить лише від нас.

Арбітр як незалежний експерт, що не займає нічию сторону, аналізує інтерпретації спірних питань і пропонує власне розв’язання, яке повинно вирішити суперечку. Процедура опрацювання проблеми і власне розв’язання цілковито контролюються арбітром. Показником якості вирішення проблеми є професійні якості та сумління арбітра.

Переговори

Це такий спосіб розв’язання конфліктів, коли обидві сторони намагаються знайти це розв’язання спільно. Ми подаємо тут свої аргументи, вирішуємо, від якої частини своїх претензій ми можемо відмовитись, щоб досягти порозуміння, на які поступки може піти друга сторона і разом приходимо до розв’язання. Тут обидві сторони приймають активну участь у розв’язанні конфлікту. Перебіг переговорів (а отже те, як вони проводяться), а також зміст досягнутого порозуміння (а отже те, про що власне домовились) залежать виключно від їхніх безпосередніх учасників. Сторони, які ведуть переговори, безпосередньо контролюють як процедуру переговорного процесу, так і його суть.

Фаcилітація

Часом трапляється, що в розмовах беруть участь багато сторін, переговори стосуються складних проблем і учасники переговорів мають клопоти з формулюванням і дотриманням процедур і методів розв’язання проблем. Тоді постає небезпека виникнення хаосу, який унеможливить прийняття остаточних рішень або посварить між собою всіх учасників переговорів. В таких ситуаціях незамінною є фаcилітація тобто координація дій учасників, заохочення групових процесів. Цю роль найчастіше довіряють незаангажованій особі, завданням якої є здійснення контролю над процесом розв’язання проблеми чи прийняття групою спільного рішення. Таким чином фаcилітатор є експертом з процедурних питань.

Суть проблеми залишається під повним контролем учасників, які вирішують, чого власне стосуватимуться розмови і приймають остаточне рішення.

Медіація

Буває, що безпосередні переговори не призводять до порозуміння між учасниками і сторони можуть попросити допомоги у розв’язанні конфлікту у незаангажованої, нейтральної особи, яка з самого початку допомагатиме сторонам полегшити досягнення компромісу.

Суперечку втім повинні розв’язати самі її учасники. Медіатор лише полегшує їм досягнення порозуміння. Він запитує, лагодить точки напруги, застосовує різні способи, завдяки яким досягнення компромісу полегшується, а укладена угода стає реальною для виконання.

Найважливішою принадою цього способу розв’язання конфліктів є те, що обидві сторони мають можливість висловити не тільки свої очікування, а й почуття і відчуття. Тут нічого не засуджується і не нав’язується згори. Кожне прийняте рішення вимагає згоди обох сторін. Господарями медіаційного процесу є відповідно самі сторони. Медіатор допомагає їм, дбає про те, щоб сторони були дійсно задоволені, тобто щоб відшкодування постраждалому було для нього достатнім і одночасно було реальним для винуватого, щоб сторони були процедурно задоволені тобто, щоб процедура проведення медіаційного процесу була для них прийнятною – щоб сторони були переконані у незаангажованості, нейтральності медіатора і довірчому характері розмов, відчували, що він насправді стоїть на сторожі процедури і найважливіше, щоб сторони були психологічно задоволені – щоб вони були переконані, що вони самі вирішують свою подальшу долю, а після медіації почуваються значно краще, ніж перед нею.

Дата добавления: 2015-11-14