Форми конфлікту. Вирішення та розв’язання.

Слово "конфлікт" походить від латинського "conflictus" - "зіткнення". Суперечки, торги, сварки, суперництво, боротьба означають, що ми стикаємося з перешкодами, що ускладнюють, а часом і взагалі унеможливлюють реалізацію наших намірів і прагнень - їх ми називаємо конфліктами.

Протилежністю конфлікту є згода, гармонія.

ВИРІШЕННЯ ТА РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ.

Вирішення конфлікту - це визнання правоти якоїсь з його сторін суддею або ж зовнішнім арбітром. Це вирок суду, вердикт або ж постанова, яким треба підпорядкуватися незалежно від того, чи ми з ними погоджуємось. Реалізація зобов’язань відбувається під контролем інституції права. При цьому рідко буває, щоб обидві сторони були задоволені.

Розв’язання конфлікту - це спільно прийнятий договір, яке уможливлює реалізацію інтересів на прийнятних для обох сторін умовах, завдяки чому унеможливлюється ескалація конфлікту у майбутньому. Активна участь обох сторін у виробленні способу закінчення конфлікту дозволяє людям краще взнати самих себе і зрозуміти власні інтереси. Відповідно, вона утворює базу для розв’язання різних проблем, одночасно поважаючи спільне встановлене право.

При розв’язанні конфліктів часто доводиться мати справу з ситуацією, коли обидві сторони задоволені зі знайденого розв’язання, адже вони самі виразили на неї згоду, приймаючи рішення самостійно, а не слідуючи накиненим згори вказівкам.

Конфлікти можуть відбуватися:

- між двома особами. наприклад в родині, школі, на місці роботи;

- між різними суспільними групами;

- між інституціями;

- між партіями і т.п.

- ми говоримо також і про конфлікт поколінь, про збройні конфлікти, а також про внутрішні конфлікти, де зіткнення відбувається між нашими протилежними прагненнями чи намірами і які часом навіть вирішити важче, ніж зовнішні конфлікти.

Перш за все конфлікт характеризується своєю всюдисущістю, нормальністю та щоденністю. Він може брати початок з важливих або неважливих причин, між людьми, групами, об’єднаннями і веде до наслідків, які можуть бути кардинально різними. Деякі конфлікти тривають недовго, а деякі тягнуться протягом поколінь. Конфлікт ніби має тисячі облич. Тому бракує єдиної концепції конфлікту і тому існує стільки різнорідних теорій на цю тему.

Коли доходить до конфлікту, його безпосереднім проявом є антипатія до людини, що не погоджується з нами. Адже важко відділити людину від дії, виконаної нею, чи погляду, виразником якого вона є.

В емоціях, що виникають через наприклад різне розуміння інформації, звичаїв чи релігійних відмінностей і т.п. постають сильні негативні відчуття до особи, що представляє собою цю іншість. Замість того, щоб спробувати розуміти, в чому ж власне полягає ця іншість, ми концентруємося на людині, яка цю іншість уособлює.

Цей конфлікт, що називається конфліктом відношень, посилюється, коли сторони вигадують одне на одного прізвиська, образливі слова, жадають відповісти на грубощі на свою адресу.

"Чому ти кричиш на жінку?” – запитаємо ми у чоловіка, почувши голосну суперечку.

“Бо вона на мене кричить”, - відповість чоловік.

Якщо ми запитаємо у жінки, чому вона кричить на чоловіка, вона відповість:

“Тому що він кричить на мене”.

Коло замикається. Ми спостерігаємо ескалацію конфлікту. Предмет суперечки стає неважливим, часом вже взагалі невідомо, про що йдеться. Рахується тільки те, як би дошкульніше дістати супротивника, відповідь на його атаку, образи або вигадки про нас.

Що робити для того, щоб не ставалося ескалації, щоб перейти від боротьби між людьми до обдумування проблем, які сторони повинні розв’язати?

Що відбувається, коли виникає конфлікт? Як поводяться люди?

Відомо, що кожна епоха і кожна культура пояснювала це по-різному:

- Найвідомішим і найчастіше уживаним способом вирішення конфлікту була самодопомога за допомогою сили. У сучасних суспільствах право намагається не толерувати таких способів, хоча так було не завжди. Згадаймо наприклад інституцію помсти “кров за кров” чи інституцію поєдинку, що схвалювалась і була дуже розповсюдженою (а в деяких суспільствах ми можемо зустріти її і сьогодні).

- Сьогодні західна культура тлумачить самодопомогу за допомогою сили за винятком війни як порушення права і все менше схвалює її навіть у сімейних чи інтимних стосунках.

- Можна також спробувати уникнути конфлікту: коли одна сторона сходить з дороги іншої. Проте в цьому випадку конфлікт розв’язати не вдасться – його просто ігнорують. Залишається можливість ескалації конфлікту, яка може призвести до катастрофічних наслідків.

Коли ми говоримо про конфлікт, то найчастіше розглядаємо його як неприємну подію, яка вивільняє багато негативних емоцій і руйнує міжособистісні зв’язки. Має місце фізичне або психічне насилля, порушується наш звичний стиль життя. Ми переживаємо травматичні ситуації, у нас виникає відчуття ненависті, ми прагнемо помститись. Отже, конфлікт має лише негативні сторони?

А може все ж є щось, за що конфлікт можна полюбити?

Якщо ми любимо зміни і вважаємо, що саме вони є джерелом прогресу, неважко помітити, що власне конфлікт часом є причиною змін, а також:

- спричиняє зміцнення ідентичності певної групи або одиниці,

- стимулює розвиток методів запобігання конфліктам,

- завдяки конфліктній ситуації ми маємо змогу усвідомити свої прагнення, наміри та інтереси. Окрім цього, ми краще взнаємо прагнення та наміри інших.

- конфлікт може спричиняти об’єднання людей зі схожими намірами та цінностями,

- завдяки конфліктові ми взнаємо, чи можемо і якщо можемо, то як, змінитися.

Конфлікт збагачує наше знання про інших, про себе самих і про життя. Він також має дидактичну цінність – через нього ми багато чого взнаємо про людей, пізнаємо себе і наші реакції на поведінку інших.

Дата добавления: 2015-11-14