Дидактичні принципи — це основоположні ідеї, що пронизують усі рівні й компоненти освіти та засвідчують їх системну цілісніть. 1 страница

Дидактична структура уроку — сукупність змістово-процесуальних характеристик навчання, що визначається дидактичною метою уроку й забезпечує його цілеспрямованість.

Еврестична бесіда – запитально-відповідальна форма навчання, за якої вчитель не повідомляє учням готових знань, а вміло поставленими запитаннями, іноді навідними, які не містять прямої відповіді, змушує їх самих на основі своїх знань, уявлень, спостережень, життєвого досвіду приходити до нових понять, висновків і правил.

Зміст вищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив роз

Зміст навчання - це науково обгрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем. витку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Знання — результат свідомого засвоєння фактів, понять, законів, які складають основний зміст навчальної дисципліни.

Інтерактивне навчання — це навчання, побудоване на основі спілку­вання та взаємодії, що реалізуються і в технологіях, і в методах, і в органі­заційних формах.

Інтерв'ю - метод, який застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях.

Іспит - це одна з основних форм підсумкового контролю рівня і якості засвоєння студентами теоретичних знань, практичних умінь і навичок по окремій навчальній дисципліні

Кваліфікація - це рівень підготовки людини до виконання того чи іншого виду трудової діяльності. Адже любий вид діяльності, як відомо, можна виконувати з різним ступенем майстерності, що позначається на кількості і якості продуктів праці.

Конспект – це письмовий текст, що систематично, коротко, логічно і зв’язно передає зміст основного джерела інформації (статті, книги, лекції та ін.).

Консультація (лат. consulto — прошу поради) — порада, пояснення педагога учням і студентам з будь-якого питання.

Контроль - це перевірка якості засвоєння навчального матеріалу, встановлення зворотного зв'язку між викладачем і учнями.

Конфлікт (лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення протилежних думок, цілей, інтересів, позицій; крайнє загострення суперечностей.

Лекція (лат. lectio — читання) — як метод навчання передбачає усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою матеріалу. Як метод виховання реалізується шляхом послідовного, системного викладу інформації з певної проблеми, який має на меті сформувати у слухачів певні погляди і переконання.

Лекція вдвох — лекція, яка передбачає проблемний виклад матеріалу в діалозі двох викладачів, що моделює реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань двома дослідниками.

Лекція вступна — лекція, що дає загальне уявлення про завдання і зміст навчальної дисципліни, розкриває структуру й логіку конкретного навчального предмета, викликає до нього інтерес, показує його взаємозв'язок з іншими предметами.

Лекція заключна — лекція, що передбачає підбиття підсумків вивченого матеріалу з певного навчального предмета, виділення вузлових питань і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання.

Лекція із заздалегідь запланованими помилками — лекція, що передбачає вкраплення у її текст певної кількості наперед підібраних помилок змістового, методичного характеру, які слухачі повинні виявити.

Лекція проблемна — лекція, що передбачає засвоєння нової інформації шляхом її «відкриття».

Лекція-візуалізація — лекція, на якій демонструють явища і процеси у зручній для зорового сприйняття формі, використовуючи такі демонстраційні матеріали, які не тільки доповнюють слова, а й самі виступають змістовними повідомленнями.

Лекція-прес-конференція — лекція, зміст якої будують на основі отриманих лектором запитань від студентів.

Мета — ідеальний образ об'єкта, який у свідомості задовольняє потребу, що виникла.

Мета навчання - це педагогічна категорія, яка пов’язує між собою всі головні компоненти навчально-виховного процесу (зміст, методи, організаційні форми, контроль) і в значній мірі детермінує загальний результат, ефективність педагогічних дій.

Мето́дика (від грец. — «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) — галузь педагогічної науки, що представляє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).

Методика викладання психології - це наука про психологію як навчальному предметі і закономірності процесу навчання різних вікових груп.

Ме́тодика навча́ння — спосіб організації діяльності учнів з навчальним матеріалом.

Метод навчання (від греч. metodos — буквально: шлях до чого-небудь) — це упорядкована діяльність педагога й учнів, спрямована на досягнення заданої мети навчання.

Методи контролю — сукупність методів навчання, які дають змогу перевірити рівень засвоєння учнями, студентами знань, сформованості вмінь і навичок.

Методи психології - це ті прийоми та засоби, за допомогою яких дослідники-психологи отримують достовірні відомості, що використовуються далі для побудови наукових теорій та вироблення практичних рекомендацій.

Метод об'єктивного спостереження - це стратегія дослідження з реєстрацією зовнішніх (поведінкових, психофізіологічних та ін) характеристик або змін спостережуваного об'єкта. Як правило, цей різновид спостереження виступає в якості попереднього етапу перед плануванням і здійсненням експерименту.

Метод педагогічного спостереже ння — метод, що передбачає спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах.

Метод психолого-педагогічного тестування — метод визначення рівня знань, умінь або загальної інтелектуальної розвиненості особистості за допомогою карток, малюнків, задач — шарад, ребусів, кросвордів, запитань.

Метод самоспостереження - це стратегія отримання емпіричних даних за допомогою спостереження за самим собою, власними психічними станами і процесами.

Метод узагальнених незалежних характеристик — метод, що передбачає узагальнення відомостей про учнів, студентів, отриманих із різних джерел (від учителів, батьків, ровесників), зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

Мотив – усвідомлена потреба, яка викликає активність людини й визначає спрямованість цієї активності.

Мотивація - це так звані психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії, учинку, що визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення запланованого результату.

Навички — свідомі, базовані на знаннях дії, що виконуються в результаті багаторазового повторення окремих практичних та теоретичних завдань, передбачених програмою навчального предмета і мають автоматизований характер.

Навча́льний план — основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу.

Навчальний предмет – це спеціально підібраний і дидактично оброблений матеріал науки, або педагогічно адаптований зміст основ будь-якої галузі діяльності. І

Навчальна програма – це нормативний документ, в якому окреслюється коло основних знань, умінь і навичок, що підлягають засвоєнню з кожного окремо взятого навчального предмету.

Об'єкт науки — реальні явища, які вивчає конкретна наука.

Освіта — процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Освітній стандарт -це обов'язковий рівень вимог до загальноосвітньої підготовки випускників і відповідні цим вимогам змісту, методи, форми, засоби навчання і контролю.

Педагог — це фахівець, що викладає якийсь предмет, проводить виховну роботу в навчальному закладі.

Педагогіка — багатогалузева наука, яка охоплює всі аспекти навчання і виховання особистості.

Педагогічна технологія -це педагогічно і економічно обгрунтований процес досягнення гарантованих, потенційно відтворюваних, запланованих педагогічних результатів, які включають формування знань і вмінь шляхом розкриття спеціально переробленого змісту, суворо реалізується на основі НОП та поетапного тестування.

Предмет науки — це сфера пізнання, якою займається конкретна наука.

Програмоване навчання - це навчання за заздалегідь розробленою програмою, у якій передбачені дії як учнів, так і педагога

Проблемне навчання - система методів, засобів, що шляхом розв'язування проблемних завдань у процесі засвоєння нових знань формують в учнів творче мислення та пізнавальні інтереси.

Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Психіка — властивість високоорганізованої матерії, що проявляється у відображенні об'єктивної дійсності.

Психічні властивості — стійкі індивідуально-психічні особливості людини, які характеризують її як особистість чи індивідуальність і виявляються в її поведінці.

Психічні процеси — складні види внутрішньої діяльності людини, спрямовані на пізнання себе і навколишнього світу.

Психічні стани — емоційно забарвлені мінливі стани людини, які виникають під впливом різних обставин життя, стану здоров'я та інших факторів.

Підручник - книга, в якій систематично викладаються основи знань у певній галузі на сучасному рівні досягнень науки і культури; основний і ведучий вид навчальної літератури.

План – форма конспектування, яка включає аналіз структури тексту, узагальнення, виділення логіки розвитку подій і суті.

Позиційне навчання – це навчання спрямоване на формування у студентів інтелектуальних засобів роботи з науковими текстами.

Пояснення — метод навчання, що полягає в словесному тлумаченні слів, термінів, понять, явищ, принципів дій приладів, використання наочних посібників тощо.

Практична робота — метод навчання, при якому педагог організовує детальний розгляд учнями (студентами) окремих теоретичних висновків навчального предмета й формує уміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання учнем (студентом) відповідно сформульованих завдань.

Предмет дидактики — зміст освіти підростаючого покоління і організація процесу, що забезпечує оволодіння цим змістом.

Пригадування — активний процес відтворення у свідомості людини її попереднього досвіду.

Прийоми навчання — це складові методу, певні разові дії, спрямовані на реалізацію вимог тих чи тих методів.

Принципи викладання – вихідні положення, основні дидактичні вимоги до процесу викладання, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність.

Принципи навчання — основні теоретичні вихідні положення, за якими здійснюється навчання окремої навчальної дисципліни.

Принцип доступності- це принцип,який передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів.

Принцип науковості – це принцип, якийпередбачає розкриття причиново-наслідкових зв'язків явищ, процесів, подій, включення в засоби навчання науково перевірених знань, які відповідають сучасному рівню розвитку науки.

Проблема — складне теоретичне або практичне завдання, що потребує вивчення, дослідження й вирішення.

Психологія — наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей і тварин.

Розповідь — це метод навчання, який передбачає оповідну, описову форми розкриття навчального матеріалу з метою спонукання учнів до створення в уяві певного образу.

Рефлексія (від лат. reflexio — звернення назад) — філософський метод, при якому об'єктом пізнання може бути сам спосіб пізнання (гносеологія) або знання, думка, вчинок (епістемологія).

Самоконтроль - усвідомлення й оцінка суб'єктом власних дій, психічних процесів і станів.

Самостійна робота студента (СРС) - це самостійна діяльнісгь-учіння студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та під методичним керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.

Семінар (лат. seminarium — розсадник)— організаційна форма навчання, яка передбачає обговорення проблем, що стосуються прочитаної лекції чи розділу курсу.

Темп навчання (лат. tempus — час) — ступінь швидкості, з якою розгортається навчальний процес, виконується програма і засвоюється навчальний матеріал.

Теорія навчання - це розділ педагогічної психології, теоретично й експериментально вивчає психологічні умови ефективності взаємодії вчителя (викладача) і учня (студента).

Уміння — здатність свідомого виконання практичних та теоретичних дій із застосуванням надбаних знань.

Урок - основна структурна одиниця навчального процесу в школі.

Форми організації навчання — обумовлені часом окремі структури (частки) навчального процесу тісно пов'язані з його змістом.

«Методика роботи практичного психолога»

Адаптаційний синдром – сукупність реакцій дитини, що має захисний характер і виникає у відповідь на значні за силою і тривалістю несприятливі впливи (стресори).

Активні методи роботи психолога з педагогами — це методи, які забезпечують внутрішнє проживання та зовнішні дії учасників щодо теми зустрічей.

Активність особистості залежить від позитивних емоційних чинників, насамперед від видів діяльності, які породжують позитивні емоції, розвитку пізнавальних мотивів, від заохочення до виконання роботи з обов’язковою позитивною оцінкою результатів (особ­ливо на початкових етапах), урахування днів тижня, часу доби, коли такі завдання пропонуються; обов’язкового врахування стану втоми, неврівноваженості, поганого настрою тощо.

Витримка — уміння долати імпульсивність у поведінці, керувати почуттями, які заважають досягненню кінцевої мети діяльності.

Високий адаптаційний рівень характерний тим, що першокласник позитивно ставиться до школи, її правила і вимог; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко й повно опановує програмовий матеріал, розв’язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче і сумлінно, без зовнішнього контроль; виявляє високу зацікавленість до самостійної роботи, готується до всіх уроків; у класі позитивний статус.

Відповідальність ─ свідоме ставлення дитини до виконання завдань.

Дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушення в навчанні й поведінці, конфліктних стосунків, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості.

Дисциплінованість — підпорядковуван­ня власної поведінки виконанню обов'язку, дотриманню вимог школи та дорослих, незважаючи на власні бажання; обов'язково передбачає свідоме ставлення дитини до вимог, а не сліпе підко­рення їм, що сприяє виникненню позитивних емоцій та бажання подальшого розвитку якості.

Діагностика — психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту й умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання.

Емоційне вигоряння — довготривала реакція, що виникає внаслідок тривалих професійних стресів середньої інтенсивності.

Ініціативність — спромож­ність дитини за власним почином застосовувати певні дії.

Інтелектуальна готовність дитини до школи — обізнаність, яка визначається обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо; певний рівень розвитку пізнавальних процесів: диференційоване сприйняття (перцептивна зрілість), довільна концентрація уваги, сформованість основних операцій логічного мислення (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація), а також уміння виділяти суттєві ознаки і встановлювати зв’язки між явищами, здатність до розуміння та використання символів, смислове (логічне) запам’ятовування; певний рівень розвитку тонкої моторики руки й зорово-рухової координації; сформованість початкових умінь у галузі навчальної діяльності: уміння виділити навчальне завдання, перетворити його на самостійну мету діяльності, іншими словами, - вміння розуміти і виконувати інструкцію, орієнтуватися на правило, зразок.

Консультативна робота — це вид діяльності практичного психоло­га, спрямований на надання психологічної допомоги батькам, педагогам або адміністра­ції з проблемних питань психолого-педагогічного, методичного й особистісного характеру.

Корекція — здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і по­ведінці, схильності до залежності та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціальне корисної життєвої перспективи;

Наполегливість — вміння тривалий час переборювати труднощі заради поставленої мети.

Незалежність ─ це вміння власними силами вирішувати поставлені завдання; зале­жить від розвитку інтересів, рівня досвіду дитини та сформованості потребово-мотиваційної сфери.

Низький адаптаційний рівень характерний тим, що першокласник негативно або байдуже ставиться до школи; часто скаржиться на здоров’я, погане самопочуття, а нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку учителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів немає, знає імена і прізвища лише частини однокласників.

Організованість — уміння планувати свій час та контролювати свою поведінку.

Особистісна готовність дитини до школи — певний рівень розвитку та якість різних сфер особистості: мотиваційної (ставлення дитини до навчання і школи в цілому), оцінної (ставлення дитини до себе як до людини і як до майбутнього учня), емоційної (психоемоційна стабільність, урівноваженість, домінуючий емоційний стан, наявність страхів, рівень тривожності та ін.) і вольової сфер (довільна регуляція пізнавальної діяльності та поведінки).

Пізнавальна активність — риса особистості, яка виявляється у її ставленні до пізнавальної діяльності, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності.

Прогностика — розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні.

Принцип добровільності психологічного консультуванняозначає, що клієнт сам звертається до психолога, оскільки суб’єктивно відчуває труднощі у своєму житті, сам хоче допомогти і шукає її, тобто він мотивований до прийняття психологічної допомоги.

Принцип доброзичливого і безоцінкового ставлення до клієнта психологічного консультування означає виявлення теплоти і поваги, уміння прийняти клієнта таки, яким він є, не оцінюючи і не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя і поведінку.

Принцип психологічного консультування «Забезпечення конфіденційності зустрічі» означає, що психолог зберігає у таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (за винятком випадків, коли йдеться про загрозу для життя і здоров’я клієнта чи інших людей, про що психолог має повідомити відповідні установи і про що клієнт попереджається на початку роботи).

Принцип професійної вмотивованості консультанта означає, що він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи організацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення.

Принцип психологічного консультування «Відмова психолога від порад і рецептів». Оскільки психолог не може брати на себе відповідальність за життя іншої людини; його завданням є посилення відповідальності клієнта за те, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблеми, у пошуку виходу із кризи.

Принцип психологічного консультування «Не вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки». Психологу слід уникати як встановлення дружніх взаємин з клієнтами, так і надання психологічної допомоги своїм друзям та родичам. Через те, що консультант і клієнт починають задовольняти ті чи інші потреби й бажання один одного, і консультант вже не може зберегти об’єктивну і відсторонену позицію, необхідну для ефективного розв’язання проблем клієнта.

Проблемні лекції, семінари — це груповий метод роботи психолога з педагогами для інформування та спонукання до зміни звичних поглядів на той чи інший аспект навчання та розвитку дитини.

Профілактика — своєчасне попередження відхилень у психофізично­му розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо.

Психологічна готовність до шкільного навчання — це необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

Психолого-педагогічний консиліум — систематично діючий орган, що наділений правом ставити педагогічний діагноз, виробляти колективне рішення про міри психолого-педагогічного впливу на дітей «групи ризику» рекомендувати і контролювати.

Психолого-педагогічний консиліум «Класика» — це консиліум, який зберіг деякі традиційні риси своїх медичних попередників, з яких почала формуватися традиція застосування конси­ліумів у психологічній практиці.

Психолого-педагогічний консиліум «Модерн» — цеконсиліум, який проведений не в класичній формі, а у вигляді ділової гри, в інтерактивній формі.

Психолого-педагогічний консиліум «Система» — це консиліум, в якому постановка цілей і завдань роботи здійснюється заздалегідь і всім складом учасників; коли кожний з самого початку добре розуміє призначення зустрічі в цілому для школи й для себе, як фахівця, зокрема.

Психолого-педагогічний консиліум «Форс-мажор» — це консиліум, в основі якого лежить деяка критична, кризова ситуація в школі, несподівані обставини, що можуть мати небезпечні наслідки. Важлива особливість таких консиліумів — їм передує мінімальна підготовка.

Реабілітація — надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності.

Рішучість — генералізована якість в умовах системати­чних вправ у діяльності молодшого школяра.

Самостійність — здат­ність дитини тривалий час без сторонньої допомоги виконувати певну роботу; найбільше виявляється під час самостійної робо­ти учнів, у тривалих систематичних вправах.

Середній адаптаційний рівень характерний тим, що першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування уроків не спричиняє негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально й наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом з тим потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Сміливість — це готовність дитини іти до досягнення постав­леної мети, незважаючи на небезпеку та особисте благополуччя, долаючи негаразди і перепони.

Соціально-психологічна готовність дитини до школи передбачає вміння дитини спілкуватися з іншими дітьми та дорослими (формування комунікативних навичок та розв’язання таких особистісних проблем, як наприклад, сором’язливість, тривожність, самовпевненість тощо, які заважають адекватному спілкуванню).

Старанність ─ це вміння працювати ретельно, з бажанням виконати роботу якнайкраще; залежить від уміння долати нестриманість, непосидючість під час виконання роботи.

Стриманість — здатність стримувати психічні та фізичні переживан­ня, які заважають досягненню мети; у ній закріплюється гальмів­на функція волі.

Усні інформаційні повідомлення — короткі відомості по якомусь питанню, які даються психологом на заходах, що організовані адміністрацією школи (педагогічна рада, семінар).

Цілеспрямованість — вольова якість, яка полягає у вмінні ставити та утримувати мету окремих дій і вчинків; мета може бути сус­пільною та особистісною.

«Основи психокорекції»

Аналіз переносу — знаходження справжніх психо-емоційних основ, зафіксованих форм поведінки, інтерпретації їх і тим самим допомоги в їх пропрацюванні і викоріненні.

Арт-терапія — метод психотерапії, що використовує для лікування та психокорекції художні прийоми та творчість, а саме: малювання, ліплення, музика, фотографія, кінофільми, книги, акторська майстерність тощо. (психотерапевтична енциклопедія).

Дефлексія — механізм порушення процесу саморегуляції у гештальттерапії проявляється через ухилення особистості від реального контакту.

Допоміжне «Я» — у психодрамі клієнт, що виконує допоміжну роль і посилюючі функції психолога.

«Жетонний» метод — метод, що спрямований на створення умовного підкріплення, що є необхідним для закріплення бажаної поведінки.

Загальна модель психокорекції — система умов оптимального вікового розвитку особистості в цілому.

Загальна психокорекція — заходи, що нормалізують спеціальне мікросередовище клієнта, регулюють психофізичне, емоційне навантаження у відповідності з віковими та індивідуальними можливостями, що оптимізують процеси дозрівання психічних якостей у особистості.

Ігрова терапія — метод психокорекційного виливу на дітей і дорос­лих з використанням гри.

Інтерпретація — пояснення незрозумілого чи прихованого для клієнта значення деяких аспектів його переживання чи поведінки.

Інтроекція — механізм порушення процесу саморегуляції у гештальттерапії, який проявляється у тому, що людина засвоює відчуття, погляди, переконання, оцінки, норми, зразки поведінки інших людей, які вступають в протиріччя з власним досвідом, не асимільованим нею.

Інсайт — вид пізнання, що приводить до негайного рішення і нового розуміння проблеми у психодрамі.

Каузальна психокорекція — корекція, що спрямована на джерела і причини відхилень.

Катарсис — чуттєве потрясіння і внутрішнє очищення у психодрамі.

Клієнт – це нормальна, фізично і психічно здорова людина, в якої в житті виникли проблеми психологічного чи поведінкового характеру і потребує допомоги психолога.

Конфлуенція — механізм порушення процесу саморегуляції у гештальттерапії у випадку стирання кордонів між «Я» і оточенням.

Коротка психокорекція — корекція, що триває декілька годин та днів та застосовується для вирішення актуальної проблеми, як би «запускає» процес змін, який продовжується і після завершення зустрічей.

Метод вільних асоціацій полягає в тому, що психолог-аналітик пропонує клієнту висловлювати будь-які пропозиції, які з’являються в клієнта і відображають його переживання.

Метод систематичної десенсибілізації — метод систематичного поступового зменшення сензетивності людини до предметів, подій або людей, що викликають тривожність.

Надтривала психокорекція — це та, що триває роки і зачіпає сфери свідомого та безсвідомого, багато уваги приділяється досягненню суті розуміння переживань; ефект розвивається поступово, має тривалий характер.

Позиція психолога — рольові стратегії, що застосовуються психологом у взаємостосунках з клієнтом.

Проекція — механізм порушення процесу саморегуляції у гештальттерапії проявляється тоді коли відбувається відчуження особистістю належних їй якостей.

Дата добавления: 2015-11-14