словник БЮДЖЕТНОЇ ТермінологіЇ

Автономність бюджету — незалежність відповідних органів влади й управління у процесі формування й виконання бюджету даного рівня від органів влади і управління вищого рівня. Засновується на чіткому розмежуванні функцій і повноважень між рівнями адміністративно-територіального поділу. Забезпечується збалансованим розподілом доходів і видатків між бюджетами.

Адміністративний арешт активів — заборона платнику здійснювати будь-які дії з активами, які підлягають арешту, крім дій по їх охороні, зберіганню і підтримці в належному функціональному і якісному стані. Може бути повним і умовним. Повний арешт означає беззаперечну заборону операцій з активами, умовний — обмежене право платника здійснювати такі операції з обов’язковим дозволом керівника податкового органу.

Адміністративні стягнення — штрафи, що накладаються на керівників, службових осіб підприємств, установ та організацій і на громадян за порушення податкового законодавства.

Акт звірки — документ, що офіційно підтверджує наявність заборгованості перед бюджетом (недоїмки по податках, зборах та платежах). Акти звірки розрахунків складаються між резидентом (господарською організацією) та розпорядником коштів державного бюджету (бюджетною установою) за надані послуги. В акті звірки зазначається сума кредиторської заборгованості на певний період часу та вид послуг.

Акт перевірки — документ, в якому відображаються результати перевірки; містить докладно викладені порушення податкового законодавства з посиланням на законодавчі акти, статті та пункти, які порушено.

Акт ревізії — це двосторонній документ, у якому знаходять відображення наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету, наведено перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.

Амортизація основних фондів — поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів на зменшення оподатковуваного прибутку платника у межах норм амортизаційних відрахувань.

Аналітичний метод — передбачає обчислення планових показників на основі встановлення впливу на них різноманітних факторів, засновується на моделюванні бюджетних показників.

Балансовий метод як основа бюджетного планування являє собою метод остаточного узгодження дохідної та видаткової частин бюджету, їх збалансування.

Банківська система касового виконання бюджету — одна із систем зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає відкриття рахунків бюджету в установах банківської системи.

Безнадійна заборгованість — заборгованість, яка виявилася непогашеною за таких умов: минув строк позовної давності; позичальника оголошено банкрутом; стягнення стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха; коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, виявилося недостатньо для покриття заборгованості; позичальником є фізична особа, яка померла, або засуджена до позбавлення волі або визнана безвісно відсутньою чи недієздатною.

Борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування — загальна сума заборгованості Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, включаючи боргові зобов’язання, що вступають у дію в результаті наданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Бухгалтерський облік виконання бюджету являє собою забезпечуючу систему, на якій засновується бюджетний процес, а саме повне, своєчасне і достовірне відображення процесу виконання державного і місцевих бюджетів. Складовими організації обліку є: первинні документи, якими оформляються операції щодо виконання бюджету і схеми їх документообороту; облікові реєстри, в яких відображаються ті чи інші операції та порядок ведення запису в них; план рахунків з обліку виконання бюджету.

Бухгалтерські реєстри — це облікові реєстри — книги, картки та аркуші певної форми, що їх використовують для обліку наявності і руху матеріальних цінностей й коштів та реєстрації господарських операцій на підприємствах (установах, організаціях). Реєстри класифікують за призначенням (хронологічні, систематичні, комбіновані), змістом (синтетичні та аналітичні), формою. Основою для складання бухгалтерських реєстрів слугують первинні документи. Бухгалтерські реєстри поділяються на реєстри синтетичного та аналітичного обліку.

Бюджет автоматичний — автоматичне перенесення бюджету минулого року на новий бюджетний рік у разі несвоєчасного прийняття нового бюджету.

Бюджет держави — сукупність відносин, що відображається у затверджених планах формування і використання централізованих фондів коштів, необхідних для здійснення завдань і функцій держави в цілому, органів Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування зокрема, протягом бюджетного періоду.

Бюджет району в місті — встановлений нормами, затвердженими рішенням районної Ради в місті, план формування і використання районного фонду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами влади і самоврядування району в місті.

Бюджет села (селища) — встановлений нормами, затвердженими рішенням сільської (селищної) Ради, план формування і використання фонду коштів окремого села (селища) для забезпечення функцій, які здійснюються органом самоврядування села (селища) та його виконавчим комітетом.

Бюджет сільської ради — встановлений нормами, затвердженими рішенням сільської Ради, план формування і використання фонду коштів кількох сіл, що входять до складу однієї сільської Ради, для забезпечення функцій, які здійснюються органом самоврядування та його виконавчим комітетом.

Бюджет центральний — основний фонд централізованих грошових коштів держави в цілому та федеративних утворень, призначений для реалізації функцій, покладених на загальнодержавні та федеральні органи влади й управління.

Бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Бюджетна дотація — бюджетні кошти, які передаються з бюджету вищого рівня до бюджетів нижчого рівня на безоплатній і безповоротній основі для покриття їх дефіциту в частині поточних видатків.

Бюджетна звітність — це звітність головних розпорядників коштів, розпорядників коштів другого і третього ступенів і відповідних фінансових органів за одержані та використані бюджетні кошти, а також кошти, які надійшли до бюджету. Бюджетна звітність поділяється за призначенням (зовнішня, внутрішня), за обсягом показників (первинна, зведена), за терміном складання і подання (періодична, річна).

Бюджетна інвестиція — вкладання коштів у визначені об’єкти і проекти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи соціальну сферу.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими, що забезпечує загальнодержавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних. Включає чотири розділи: доходи бюджету; видатки бюджету; фінансування бюджету; державний борг.

Бюджетна модель — порядок і методологія формування і використання бюджету, які відображаються: в рівні бюджетної централізації валового внутрішнього продукту; принципах, методах, формах і джерелах мобілізації його доходів; принципах, напрямах і формах бюджетного фінансування. Визначається місцем та роллю, які відводяться бюджету у суспільстві та фінансовій системі.

Бюджетна позичка — надання коштів фінансово-кредитною установою місцевому бюджету на покриття тимчасових касових розривів (випередження в часі фінансування видатків по відношенню до надходження доходів) на короткостроковий термін (до трьох місяців) і поворотності до кінця поточного бюджетного року.

Бюджетна політика — діяльність держави у галузі формування і використання бюджетних коштів, спрямована на підтримання високого рівня зайнятості, стабільної економіки, зростання валового внутрішнього продукту.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна резолюція — постанова Верховної Ради України, що окреслює основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік. Бюджетна резолюція розробляється Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 червня, виходячи з аналізу економічного становища країни в поточному році, на основі прогнозних макроекономічних показників розвитку країни на наступний рік. Перша бюджетна резолюція в Україні була прийнята 7 липня 1995 року.

Бюджетна рівновага — стан окремих бюджетів і бюджетної системи в цілому, що характеризується наявністю врівноваженості двох різноспрямованих факторів: доходів і видатків.

Бюджетна система — врегульована правовими нормами сукупність усіх видів бюджетів, які створюються у країні відповідно до її бюджетного устрою.

Бюджетна система України — сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і бюджетів державних позабюджетних фондів, побудована на економічних відносинах, державному та адміністративно-територіальному устрої і врегульована нормами права.

Бюджетна субвенція — цільова субсидія з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на умовах пайової участі даних бюджетів у фінансуванні визначених цільових видатків, об’єктів, програм, проектів та заходів, яка обумовлена вкладанням коштів з боку отримувача. У разі порушення цільового використання субвенція підлягає поверненню бюджету, що її видав.

Бюджетна субсидія — бюджетні кошти, надані бюджету іншого рівня бюджетної системи на умовах часткового фінансування цільових видатків (для забезпечення ними реалізації конкретних цілей), але без необхідності вкладання коштів з боку отримувача.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена або створена згідно з Конституцією України, а також установа чи організація, що створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок Державного бюджету України чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Бюджетне забезпечення — сукупність заходів і грошових коштів та створення умов, що сприяють нормальному проходженню бюджетного процесу, реалізації намічених планів, програм, проектів, підтриманню стабільного функціонування бюджетної системи та її бюджетів, попередженню порушень законів і нормативних актів.

Бюджетне зобов’язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно провести платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетне планування — це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів і видатків бюджетів в ході їх складання, розгляду і затвердження. Бюджетне планування здійснюється, виходячи з таких принципів: організаційного взаємозв’язку його з економічним та соціальним плануванням; центрального місця бюджетного планування в системі фінансового планування; цільового характеру призначення; збалансування доходів та видатків; науковості. При бюджетному плануванні використовують наступні методи: прямого рахунку, аналітичний, нормативний.

Бюджетне право — сукупність фінансово-правових норм, що регулюють бюджетні відносини.

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, Законом України «Про Державний бюджет України» або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне прогнозування — обґрунтування показників доходів і видатків бюджету на перспективу. Це науково-аналітична стадія розроблення бюджету, в процесі якої визначаються концепція бюджетної політики, шляхи її реалізації та основні завдання, які мають бути досягнуті. За часом поділяється на коротко- (1—5 років) та довготермінове (5—10 років).

Бюджетне регулювання — діяльність органів законодавчої і виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу і перерозподілу доходів та нормування видатків, яка здійснюється з метою збалансування бюджетів нижчого рівня. Застосовується при формуванні місцевих бюджетів. Методи регулювання: нормативний, податковий, коефіцієнтів, бюджетного субсидіювання, перерозподілу.

Бюджетне субсидіювання — передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги та фінансування певних програм.

Бюджетне фінансування — надання у безповоротному порядку коштів на видатки, пов’язані зі здійсненням державних замовлень, виконанням державних програм, утриманням державних і комунальних установ та організацій. Являє собою процес виділення, зарахування, розподілу та перерахування коштів на рахунки розпорядників коштів у межах, визначених кошторисами і затверджених у бюджеті. Базується на двох основних принципах: плановості та цільовому характері використання.

Бюджетний дефіцит — величина перевищення видатків бюджету над його постійними доходами. У визначенні розміру дефіциту державні позики до джерел доходів не враховуються.

Бюджетний запит – документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період. Вирізняють три види бюджетних запитів: загальний, індивідуальний і додатковий.

Бюджетний кодекс України — документ, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові норми функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетний контроль — складова фінансового контролю, де об’єктивною основою виступає контрольна функція фінансів. Це сукупність заходів, які проводять державні органи і пов’язані з перевіркою законності, доцільності та ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Розрізняють три форми контролю: попередній, поточний, наступний. Виділяють такі види контролю: державний, відомчий, внутрішньогосподарський, незалежний (аудит).

Бюджетний кредит — форма фінансування, що передбачає надання суб’єктам господарювання коштів з бюджету на засадах поворотності, строковості і платності.

Бюджетний менеджмент — це сукупність взаємопов’язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Предметом бюджетного менеджменту як учбової дисципліни є бюджетний процес і управління ним. Виділяють наступні складові бюджетного менеджменту: бюджетне планування, організація виконання бюджету, облік виконання бюджету та контроль за виконанням бюджету.

Бюджетний механізм — сукупність конкретних форм бюджетних відносин, специфічних методів формування і використання бюджетних коштів.

Бюджетний мультиплікатор — числовий коефіцієнт, що показує, у скільки разів зростуть або скоротяться бюджетні доходи через збільшення або скорочення бюджетних видатків на одну грошову одиницю.

Бюджетний надлишок — перевищення доходів бюджету над його нормованими видатками.

Бюджетний період — визначений законодавством період часу, протягом якого функціонує бюджет. В Україні діє річний бюджетний період, при цьому бюджетний рік співпадає з календарним роком: він починається 1 січня та закінчується 31 грудня.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що входять до складу бюджету держави. Структура бюджетного процесу включає в себе дві складові: бюджетне планування (складання, розгляд і затвердження бюджету) і виконання бюджету.

Бюджетний профіцит — перевищення доходів бюджету над його видатками.

Бюджетний регламент — документ, в якому визначені порядок і терміни складання, розгляду і затвердження бюджетів, а також організація їх виконання. Визначає чітке розподілення функцій між органами державної влади і управління; встановлює всю документацію, яка необхідна для функціонування бюджетного процесу; визначає особливий порядок виконання бюджету в разі його несвоєчасного затвердження; відповідальність сторін за його порушення.

Бюджетний розпис — документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, встановлення її складу і структури та взаємозв’язку між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетні кошти — грошові ресурси призначені для утримання бюджетних установ, організацій та проведення заходів, що передбачені в затвердженому бюджеті.

Бюджетні обмеження — фінансові обмеження на витрачання грошових коштів з бюджету, які виражаються в формі гранично допустимих видатків.

Бюджетні правопорушення – це недотримання учасником бюджетного процесу встановленого законодавчими і нормативними актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету або звіту про виконання бюджету.

Бюджетні потоки — рух грошових коштів до бюджету і з нього, а також між окремими бюджетами, який здійснюється через рахунки бюджету, що відкриваються в установах банківської системи.

Бюджетні резерви — заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бути передбачені під час затвердження бюджету.

Бюджетні трансферти — це спеціальна бюджетна підтримка місцевих органів влади шляхом надання коштів з централізованого бюджету, що обумовлено такими факторами: по-перше, перекладання державою на місцеві органи влади фінансування загальнодержавних об’єктів, які мають супроводжуватись стовідсотковим відшкодуванням з державного бюджету понесених видатків; по-друге, вирівнювання відмінностей доходного потенціалу різних територій, породжених диференціацією рівня економічного розвитку територій, структури економіки, демографічних особливостей; по-третє, виникнення обставин, профінансувати які місцеві бюджети не мають змоги. Бюджетні трансферти поділяють на три види: дотації, субвенції, субсидії.

Валові витрати — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, пов’язаних з веденням основної діяльності.

Вантажна митна декларація — документ, який подається митним органам при пересіченні товарів митного кордону і містить дані, на підставі яких стягується мито.

Взаємні розрахунки — передача коштів з одного бюджету до іншого, для відновлення збалансування цих бюджетів, у зв’язку з перерозподілом між ними доходів або видатків після затвердження бюджету.

Взаємозалік коштів з фінансування видатків у рахунок погашення недоїмки по належних до бюджету платежах проводиться між розпорядником бюджетних коштів і платником податків у межах не проведених на дату взаємозаліку видатків або не використаних на цю дату асигнувань на суми, що не перевищують розміру недоїмки платника по відповідних видах податків.

Вибіркова ревізія передбачає перевірку деяких документів або всіх документів за незначний проміжок часу.

Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.При цьому використання доходів держави здійснюється на поточні і капітальні потреби за галузевим, відомчим, цільовим і територіальним призначенням.

Видатки розвитку (капітальні видатки) — фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови національної економіки; субсидії, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням виробництва і соціальної сфери. До них належать придбання основного капіталу; створення державних запасів і резервів; придбання землі і нематеріальних активів; капітальні трансферти.

Виконання бюджету — забезпечення повного і своєчасного надходження всіх передбачених у затвердженому бюджеті доходів і спрямування цих коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.

Викуп державного боргу — виплата коштів власникам державних цінних паперів при настанні терміну їх погашення.

Вилучення бюджетного надлишку — перевищення запланованих доходів над нормованими видатками, що передаються на законодавчій основі з бюджету нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Вихідні бюджетні потоки — це реальний грошовий потік платежів із бюджету, який складається із видатків та відрахувань.

Відомча структура класифікації видатків бюджету — групування видатків, що відображає розподіл бюджетних асигнувань між безпосередніми отримувачами коштів із бюджету на заплановані заходи.

Відомчий бюджетний контроль здійснюється контрольно-ревізійними управліннями чи відділами міністерств і відомств. Полягає в перевірці цільового використання коштів, виділених із бюджету на підприємствах, в організаціях і установах, які підпорядковуються міністерству чи відомству.

Вільний залишок коштів бюджету — кошти, що утворилися на початок поточного бюджетного року; доходи бюджету, додатково одержані у процесі виконання бюджету; суми перевищення доходів над видатками, які утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках поточного року. Ці кошти не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади вищого рівня.

Внутрішні бюджетні потоки обмежені рамками бюджетної системи. Вони пов’язані з рухом регулюючих податків, дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позичок, коштів по взаємних розрахунках, вилученням коштів на користь вищестоящого бюджету, всередині бюджетної системи.

Внутрішній державний борг — заборгованість держави юридичним і фізичним особам, яка утворилась у зв’язку із залученням їх коштів на внутрішньому фінансовому ринку для фінансування видатків бюджету та виконання державних програм і замовлень.

Внутрішньогосподарський бюджетний контроль здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ. Полягає в перевірці розрахунків з бюджетом по податках і платежах та використання виділених бюджетних коштів.

Вхідні бюджетні потоки — це реальний грошовий потік платежів до бюджету, який складається із доходів та надходжень.

Гарантована позика — 1) форма державного кредиту, погашення суми і сплата відсотків за яким забезпечується заставою майна або певними доходами; 2) гарантовані урядом облігаційні позики місцевих органів влади, випущені під конкретні окупні місцеві інвестиційні проекти.

Головний розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі його керівника, якому надане головне право розпоряджатися виділеними бюджетними асигнуваннями, а також направляти їх для використання за бюджетним призначенням.

Госпрозрахункові підрозділи бюджетних установ та організацій — підрозділи, діяльність яких заснована на самоокупності та самофінансуванні. Самоокупність — покриття витрат за рахунок власних доходів від реалізації товарів і послуг. Самофінансування — здійснення розширеного відтворення за рахунок чистого прибутку без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей, придбаних за цей рахунок.

Декларація — документ, в якому платник відображає відомості про обсяги об’єкта оподаткування та інші дані, необхідні для визначення суми податку.

Декларація митної вартості — заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим.

Депозитні суми — кошти, що не належать бюджетній установі, надходять у тимчасове її розпорядження і з настанням відповідних умов перераховуються за призначенням. Вони не належать до коштів спеціального фонду.

Державна допомога — грошова допомога, що виплачується фізичним особам за рахунок коштів бюджету або державних цільових фондів.

Державна дотація — кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на покриття їх збитків.

Державна контрольно-ревізійна служба — орган державної виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю за використання бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності, відомчої належності та підпорядкованості. Збереженням державного і комунального майна, веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Д.К.Р.С. України створена в 1993 р. Складається з Головного контрольно-ревізійного управління, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах, районах у містах.

Державна податкова служба — це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків і неподаткових платежів. Податкова служба України включає три рівні: Державну податкову адміністрацію України — вища ланка; державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — середня ланка; державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції — базова ланка.

Державна позика — отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших країн, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.

Державна субвенція — цільове виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на фінансування певних програм і проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів. За міжнародною термінологією — це зв’язаний, спеціальний, умовний трансферт, який надається при певній участі у фінансуванні з боку отримувача.

Державне банкрутство — повна або часткова відмова держави від платежів за зовнішніми та внутрішніми боргами.

Державне замовлення — замовлення державними органами виготовлення продукції (товарів), проведення робіт за рахунок коштів бюджету.

Державне споживання — частина валового внутрішнього продукту, що витрачається на утримання державного апарату, здійснення державних функцій, в т. ч. витрати на оплату державних замовлень і державних закупівель.

Державний банк — це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України стосовно наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов’язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Державний борг — сума заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам.

Державний бюджет — центральний бюджет країни, який призначений для фінансового забезпечення функцій і повноважень вищих органів державної влади й управління.

Державний бюджетний контроль здійснюють органи державної влади. Передбачає перевірку повноти та своєчасності розрахунків платників з бюджетом та цільове використання бюджетних асигнувань.

Державний грант — державне замовлення на виконання наукових досліджень і розробок.

Державний контроль за використанням бюджетних коштів — одна із складових бюджетного контролю, основним завданням якого є досягнення цільового, раціонального та ефективного використання бюджетних коштів. Цей контроль здійснюється фінансовими органами.

Державний кредит — це сукупність відносин між державою в особі її органів влади й управління, з одного боку, та юридичними або фізичними особами, з іншого боку, за яких держава виступає в ролі позичальника коштів або гаранта чи в ролі позикодавця урядам інших країн.

Державний позабюджетний фонд — форма утворення і витрачання коштів, утворених поза Державним бюджетом і Республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим.

Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів — автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб-платників; містить загальні відомості про громадян, дані про отримані ними доходи і сплачені суми прибуткового податку.

Державні боргові зобов’язання — державні цінні папери, що засвідчують відносини у межах позики, в яких боржником виступають органи державного управління.

Державні закупівлі — частина вироблених у країні чи за кордоном товарів (послуг, робіт), які купуються державними органами за рахунок коштів бюджету.

Державні інвестиції — вкладення за рахунок коштів бюджету чи цільових фондів в інвестиційні проекти чи соціально-економічні програми.

Державні казначейські зобов’язання — державні цінні папери на пред’явника, які розміщуються на певний строк і надають право на одержання фіксованого доходу протягом періоду володіння цими паперами.

Державні соціальні гарантії — встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий за прожитковий мінімум.

Державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні субсидії — всі невідплатні поточні виплати підприємствам та громадянам, які не передбачають: а) компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі; б) видатки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств. За міжнародною термінологією — це зв’язаний, спеціальний, умовний трансферт, що не вимагає участі у фінансуванні з боку отримувача.

Державні трансферти — це невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, які не являють собою придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.

Державні цільові фонди — грошові фонди, що формуються з метою гарантованого фінансування державою певних видатків.

Державні цінні папери — боргові зобов’язання, емітовані державою.

Дефіцитне фінансування — забезпечення видатків бюджету за рахунок державних позик та емісії грошей в умовах дефіциту бюджету.

Добровільні платежі — перерахування коштів у державні і громадські фонди цільового призначення юридичними та фізичними особами у вигляді добровільних пожертвувань, спонсорської допомоги та благодійництва.

Додаткова ревізія проводиться у тому разі, якщо попередня ревізія не остаточно встановила факти порушення фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи.

Додатковий бюджет — бюджет, складений з урахуванням додаткових витрат, що виникли у поточному році після затвердження основного бюджету.

Додатковий бюджетний запит – складається у разі наявності пропозицій про збільшення граничного обсягу загальних видатків. В ньому проводиться обгрунтування запропонованого збільшення.

Документальна перевірка — перевірка правильності розрахунків платників із бюджетом, що проводиться безпосередньо в платника на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку й первинних документів. Бувають планові та зустрічні. Планові проводяться у відповідності з графіками перевірок не рідше одного разу на 2 роки і не частіше одного разу на рік. Зустрічні — проводяться як тільки виникає необхідність на тих підприємствах, діяльність яких пов’язана з діяльністю платника, в якого проводиться планова документальна перевірка.

Документальна ревізія — це ревізія всіх господарських операцій на підставі документів, які в бухгалтерському обліку є основою для бухгалтерських записів.

Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Доходи бюджету — усі надходження відповідного бюджету на безповоротній основі у вигляді податкових і неподаткових платежів, доходів від операцій з капіталом, офіційних трансфертів і доходів державних цільових фондів, включених до бюджету, справляння яких передбачене законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи від операцій з капіталом — доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Економічна структура класифікації видатків бюджету — групування видатків бюджетів усіх рівнів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.

Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих державою від емісійних операцій, над витратами по забезпеченню цих операцій. Використовується безпосередньо для покриття бюджетного дефіциту або опосередковано через кредитування держави банківською системою під державні цінні папери.

Єдиний банк даних платників податків — юридичних осіб — автоматизована система збору, накопичення та обробки інформації про платників податків юридичних осіб.

Єдиний казначейський рахунок — система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Єдність бюджетної системи — означає, що всі бюджети, які формуються у країні та в окремих адміністративно-територіальних одиницях, утворюють єдине ціле. Забезпечується затвердженням на кожному рівні бюджетної системи єдиного (зведеного) бюджету даної території. Ґрунтується на єдиній дохідній базі всіх бюджетів та керівництві бюджетним процесом з єдиного центру.

Загальний бюджетний запит — призначений для наведення узагальненого запиту по головному розпоряднику коштів. У документі чітко формулюють мету діяльності; розподіляють граничні обсяги видатків загального фонду в розрізі бюджетних програм та відповідальних виконавців; дають пояснення розподілу і результатів, яких головний розпорядник має досягти та які з бюджетних програм є пріоритетними.

Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації — кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа чи організація.

Загальнодержавні податки — податки, встановлені вищим органом законодавчої влади і обов’язкові для справляння на всій території держави.

Закон про Державний бюджет України — Закон України, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду;

Закріплені доходи — доходи, які повністю або частково (відповідно до заздалегідь встановлених, незмінних і єдиних нормативів) надходять до відповідних бюджетів.

Запозичення — операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Збалансований бюджет — бюджет, в якому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі видатків.

Зведене планування — одна з частин складання бюджету, що полягає в визначенні основних напрямків планової роботи, шляхів та способів реалізації фінансових активів, забезпечує балансування бюджету держави в розрізі запланованих податкових та неподаткових доходів та видатків держави на запланований період.

Зведений бюджет — сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і пропонування економічного і соціального розвитку держави як у цілому, так і на відповідній території.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим — об’єднання показників Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет міста з районним поділом — об’єднання показників міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ і сіл.

Зведений бюджет області — об’єднання показників обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району — об’єднання показників районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, бюджетів селищ і сіл цього району.

Зведений бюджет України — об’єднання показників Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей і міст Києва і Севастополя.

Зведені кошториси і зведені плани асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Звичайна ціна — ціна продажу товарів (робіт, послуг) особам, не пов’язаним з продавцем, яка склалася при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Змішана система касового виконання бюджету — одна із систем зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає можливість відкриття та ведення рахунків бюджету, мобілізацію коштів та інше, як в установах банківської системи, так і в казначействі.

Зовнішні бюджетні потоки пов’язані з рухом грошового потоку до бюджету і з нього у вигляді податкових і неподаткових доходів бюджету та фінансуванням із бюджету підприємств, організацій, установ, громадян, заходів.

Зовнішній державний борг — сукупна заборгованість держави іноземним державам, банкам, нерезидентам та міжнародним фінансовим організаціям.

Зовнішня позика — основна форма міжнародного кредиту, яка являє собою одержану державою позику від іноземних кредиторів.

Зона митного контролю — місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

Індивідуальний бюджетний запит – це логічне продовження загального бюджетного запиту. Він містить грунтовний виклад розподілених граничних обсягів видатків по кожній бюджетній програмі.

Інші позабюджетні кошти — позабюджетні кошти, які не входять до складу спеціальних коштів, сум за дорученнями та депозитних сум.

Казначейська система касового виконання бюджету — одна із систем зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає відкриття та ведення рахунків бюджету, мобілізацію коштів та фінансування видатків через спеціалізовану структуру — Державне казначейство.

Казначейська емісія — випуск в обіг казначейських білетів, зобов’язань і державних цінних паперів Державним казначейством чи іншими державними фінансовими органами.

Казначейський вексель — державний цінний папір, що є короткостроковим зобов’язанням держави за виконані роботи та надані послуги, випущеним на період від 3 до 12 місяців, за якими дохід власників формується як різниця між номінальною ціною векселя та ціною продажу його зі знижкою проти номіналу.

Капітальні бюджетні трансферти — безповоротні і невідплатні односторонні платежі органів державного управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Передбачені на придбавання капітальних активів, компенсації втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу або збільшенням капіталу отримувачів.

Картка особового рахунку — обліковий документ, який відображає стан розрахунків з бюджетом. Відкривається на кожний вид платежу. В нього заносяться дані про нараховані суми податків, фактично внесені та виводиться сальдо розрахунків з бюджетом: переплата або недоїмка.

Касове виконання бюджету — прийом та зарахування доходів на рахунки бюджету, зберігання і перерахування коштів з цих рахунків на фінансування видатків бюджету.

Коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Комплексні ревізії — це ревізії, що дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ділянки і сторони господарської діяльності підприємства, організації, установи.

Конкретно-адресне планування — одна з частин складання бюджету, що визначає взаємовідносини з бюджетом по всій сукупності фінансових планів та кошторисів доходів та видатків бюджетних організацій.

Контрактні асигнування — виділення коштів під довгострокові урядові замовлення суб’єктам підприємництва.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування – податки і збори (обов’язкові платежі), що закріплені на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошти на виконання окремих доручень (суми за дорученнями) — кошти, які бюджетні установи та організації отримують від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб та благодійних фондів для виконання певних доручень та/або використання за цільовим призначенням, що визначено стороною, яка надає ці кошти.

Кошторис — фінансовий документ, в якому в плановому порядку визначаються обсяги коштів на фінансування певних об’єктів, програм і заходів з визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими періодами фінансування.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи та організації — основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторисне фінансування — виділення коштів на утримання закладів, установ і організацій, виконання певних програм і реалізацію певних заходів на підставі спеціального фінансового документа — кошторису.

Кредитування за вирахуванням погашення — операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету. Метою даних операцій є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або отримання прибутків.

Метод прямого рахунку — визначає деталізований розрахунок показників в бюджеті, виходячи із реальних потреб і показників у розрізі окремих статей доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі.

Мито — непрямий податок, який стягується при переміщенні товарів через митний кордон держави.

Митна вартість товарів — це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна декларація — письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Митна політика — це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Митна справа — це п орядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України.

Митне забезпечення — одноразові номерні запірно-пломбувальні пристрої, печатки, штампи, голографічні мітки та інші засоби ідентифікації, що використовуються митними органами для відображення та закріплення результатів митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення — виконання митним органом дій (процедур), які пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Митний брокер — особа, яка на підставі договору, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом вчиняти дії, пов’язані з пред’явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами і транспортними засобами.

Митний контроль — сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного Кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Вони включають діяльність митних органів з перевірки дотримання правил ввезення, вивезення чи транзиту товарів через митний кордон, їх митному оформленню, нарахуванню та стягненню мита.

Митний режим — сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Митні органи — спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до Митного Кодексу України та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Митні правила — встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Митні процедури — операції, пов’язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Мінімальна бюджетна забезпеченість — мінімально припустима вартість послуг держави у грошовому виразі, наданих органами державної влади або органами місцевого самоврядування в розрахунку на душу населення за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Місцева позика (запозичення) — передача у власність органів місцевої влади і самоврядування коштів, які вона зобов’язується повернути в тій же сумі зі сплатою відсотка (плати) на суму позики.

Місцевий борг — зобов’язання, що виникають з місцевих позик (запозичень), прийнятих на себе гарантій (поручительств) по зобов’язаннях третіх осіб, інші зобов’язання.

Місцевий фінансовий орган — установа, що відповідно до законодавства України організує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету.

Місцеві бюджети — бюджети адміністративно-територіальних одиниць, призначені для фінансового забезпечення закріплених і делегованих відповідним місцевим органам державної влади і самоврядування функцій. До них належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві податки і збори — обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, встановлення і справляння яких регулюється місцевими органами влади.

Міський бюджет — установлений нормами, затвердженими рішенням міської Ради, план формування і використання загальноміського фонду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади і місцевого самоврядування міста.

Надзвичайний бюджет — окремий, додатковий до звичайного бюджет, який утворюється у надзвичайних політичних й економічних ситуаціях та призначений для вирішення відповідних проблем.

Надзвичайний податок — податок на фізичних та юридичних осіб, що вводиться державою у надзвичайних ситуаціях.

Надзвичайні видатки — видатки, передбачені надзвичайним бюджетом.

Надзвичайні доходи — доходи, передбачені надзвичайним бюджетом.

Надходження асигнувань — асигнування загального фонду, які фактично надійшли на рахунок установи і використання яких здійснюється згідно з кошторисом доходів і видатків установи.

Надходження до бюджету — доходи бюджету та кошти, залучені в результаті прийняття боргових зобов’язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

Наступний бюджетний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду в межах бюджетного року. Полягає у виявленні причин відхилень даних від планових, повноти і своєчасності надходження передбачених бюджетом коштів, перевірці цільового використання коштів. Здійснюється на основі звітних бухгалтерських документів.

Натуральні трансферти — державна допомога населенню, що надається у вигляді товарів, продуктів і послуг.

Недоїмка — суми податків та інших обов’язкових платежів, не внесені в установлений строк, стягується з нарахуванням пені.

Незалежний бюджетний контроль здійснюють спеціалізовані аудиторські фірми і служби. Полягає у перевірці бюджетної звітності на предмет правильності її складання відповідно до встановлених правил бухгалтерського обліку та відповідності діяльності підприємства, організації, установи відповідним нормативним актам.

Незбалансований бюджет — бюджет, в якому не має рівності між загальною сумою доходів і загальною сумою мінімально необхідних видатків.

Неподаткові надходження — доходи бюджету у вигляді доходів від власності та підприємницької діяльності, адміністративних зборів і платежів, некомерційного та побічного продажу, надходжень від штрафів та фінансових санкцій, інших неподаткових надходжень.

Нерозподілені видатки — видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих державних адміністрацій, виконкомів місцевих рад.

Нормативи витрат (фінансування) — показники поточних і капітальних видатків з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.

Нормативний метод бюджетного планування — заснований на використанні норм і нормативів, встановлених по відношенню як до детальних, так і до узагальнених показників.

Обласний бюджет — установлений нормами, затвердженими рішенням обласної Ради, план формування і використання загальнообласного фонду коштів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади й управління області.

Облігації державної позики — облігації, емітентом яких є держава.

Облігації довгострокові — облігації зі строком погашення 5—10 років.

Облігації короткострокові — облігації зі строком погашення до одного року.

Облік надходжень податків — накопичення інформації в картках особових рахунків про платежі в бюджет у розрізі окремих платників і видів податків та обов’язкових платежів.

Облік платників — реєстрація платників податків, включення їх та даних про них до відповідних облікових реєстрів, вжиття заходів щодо виявлення платників з метою забезпечення повноти обліку.

Обов’язкові платежі — платежі податкового і неподаткового характеру до бюджету і державних фондів цільового призначення, внесення яких передбачено відповідними законодавчими актами.

Оборонний бюджет — частина бюджету держави, яка витрачається на національну оборону.

Оборотна касова готівка — встановлений при затвердженні бюджету ліміт залишку коштів на його рахунку для фінансування видатків у разі виникнення тимчасового касового розриву (фінансування видатків випереджає в часі надходження доходів).

Одержувачі бюджетних коштів — це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників. Одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів. Плани використання бюджетних коштів одержувачами затверджуються їх керівниками за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують бюджетні кошти.

Оподатковуваний прибуток — прибуток платника податку, визначений шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Органи стягнення – податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

Основна діяльність бюджетних установ та організацій — діяльність відповідно до потреб суспільства, що здійснюється у державних інтересах.

Основні фонди — матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку на протязі більш як 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Пеня — фінансова санкція, яка стягується з платників за порушення встановлених строків сплати податків та обов’язкових платежів.

Первинні документи — це письмове свідоцтво про здійснення певних операцій, яке надає юридичну силу даним бухгалтерського обліку. Первинна документація забезпечує обліку суцільне та неперервне відображення діяльності підприємств, установ та організацій. Дійсними вважаються тільки вірно оформлені документи, а саме ті, в яких присутні всі реквізити — обов’язкові показники, що забезпечують первинним документам силу закону. Такими реквізитами є: назва підприємства (організації, установи), назва документа, його номер, дата, короткий зміст операції, її кількісний та грошовий вираз, підписи осіб, відповідальних за дану операцію.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ або їх підрозділів. Перевірка поділяється на: камеральну — проводиться на момент отримання відповідними перевіряючими органами певних звітних документів у розрізі повноти та своєчасності наданих звітів, дотримання вимог щодо порядку заповнення документів, відповідності розрахункових даних звітним, їх послідовність у формах звітності та інше; документальну, яка здійснюється у відповідності з річними планами контрольно-економічної роботи і квартальними графіками перевірок, які складаються по кожній ланці роботи та має на меті перевірку повного та вірного відображення в обліку результатів минулої перевірки, відповідність показників балансу даним синтетичного та аналітичного обліку по рахунках, дотримання положень обліку наявних бюджетних коштів та їх витрачання, інше.

Періодична бюджетна звітність — звітність, що подається розпорядниками коштів за певні проміжки часу (місяць, квартал) у законодавчо встановлені терміни.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи — помісячний розподіл асигнувань (видатків), затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року.

План рахунків з обліку виконання бюджету — це система рахунків бухгалтерського обліку операцій з виконання бюджету держави, об’єднаних в групи з однаковим економічним змістом та призначенням.

Планова ревізія проводиться у відповідності до плану контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.

Платіж — погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово - господарської діяльності об’єкта контролю.

Повноваження на майбутні бюджетні зобов’язання — повноваження на прийняття бюджетного зобов’язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.

Повторна ревізія — це ревізія, яка проводиться після планової і її завданням є перевірка усунення недоліків на підприємстві (організації, установі), зазначених в акті ревізії.

Пов’язана особа — посадова особа підприємства (та члени її сім’ї), яка уповноважена здійснювати від його імені юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин; юридична або фізична особа (включаючи членів її сім’ї), яка здійснює контроль над підприємством-платником, а також юридична особа, яка контролюється платником податку або перебуває під спільним контролем з платником податку.

Податкова заборгованість — суми несплачених в установлені строки податків та обов’язкових платежів, а також нараховані на них суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій.

Податкова застава — все майно і майнові права платника незалежно від суми податкової заборгованості. Запроваджується як спосіб забезпечення погашення платником податкової заборгованості.

Податкова звітність — сукупність документів із звітними даними про нарахування та сплату в бюджет податків і податкових платежів. Складається і подається в податкові органи платниками податків у визначений термін.

Податкове законодавство — сукупність нормативно-правових документів, які встановлюють та регулюють порядок нарахування та сплати в бюджет податків і обов’язкових платежів. Включає Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, Інструкції Державної податкової адміністрації України та інших державних органів, роз’яснювальні листи.

Дата добавления: 2015-11-14