Українська та зарубіжна культура

Абсолютизм — абсолютна, необмежена форма правління, за якої верховна влада повністю належить монархові — імператору, королю, царю.

Автохтони — перші мешканці країни чи їх нащадки (у проти­лежність народам, що прибули на дану територію)- Грецька назва "автохтони" відповідає римській "аборигени".

Академізм — художня школа в мистецтві XIX—XX століть, спря­мована на збереження і відтворення творчих здобутків своїх попе­редників. Іноді це призводило до догматичного наслідування форм, стильових прийомів, канонів минулого мистецтва, до еклектизму.

Апокрифи — твори христи­янського фольклору і літератури, які не визнавалися церквою кано­нічними і заборонялися нею.

Аристократія — вищий прошарок привілейованого стану в су­спільстві.

Бріколаж — нашарування однієї події на іншу, хоч вони не сумісні в реальності. Ознака міфологічного мислення.

Варвари — назва, яку стародавні греки (а затим і римляни) давали племенам, що жили поза межами їх держав і відрізнялися звичаями й культурою.

Вертеп — вид мандрівного лялькового театру, що ставив п'єски, пов'язані із біблійним різдвяним сюжетом. ("Вертеп" з грец. — печера/в якій народився Ісус.)

Гармонія — 1) в музиці — закономірне поєднання тонів в одно­часному звучанні, підпорядкування нормам ладової побудови музи­ки; 2) в широкому (первісному) розумінні — зв'язок, стрункість, домірність.

Догмат — основне положення віровчення, обов'язкове для всіх віруючих, визнане як незаперечна істина, вічна і незмінна, яка не підлягає критиці.

Епос (грец. "слово", "розповідь", "історія") — сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що, на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій і характерів.

Ієрогліф — знак деяких видів ідеографічного письма (єгипетська ієрогліфіка, давньошумерський клинопис, сучасна китайська ієро­гліфіка).

Ініціація — обряд посвячення юнаків у повноправні члени су­спільства, що імітував вмирання та нове народження або перетворення на іншу істоту.

Іронія — прихована насмішка, спеціально вдягнена у форму позитив­ної характеристики чи вихваляння. Злу іронію називають сарказмом.

Календарио-обрядова поезія — найдавніший вид усної поетич­ної творчості. Виникла у дохристиянську добу. Цикли цієї уснопое-. тичної словесності пов'язані з певними періодами року (календарем)

— колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, петрівчані пісні тощо — або ж з відповідною трудовою діяльністю людини — косарські пісні, обжинкові пісні.

Кітч (від нім. жаргон, "збирання вуличного сміття", пізніше: "імі­тація унікальних художніх виробів") — явища художньої культури, позначені еклектизмом, різностильовістю. Найчастіше — маскульт.

Конформізм — пристосовуваність, пасивне прийняття існуючого порядку, смаків, суджень (альтернатива — нонконформізм).

Літописання, літопис — хронологічно послідовний запис історич­них подій, зроблений їх сучасником.

Маньєризм — стильова течія XVI—XVII ст. в Європі, для якої характерні екзальтація та гіперболізм (підготувала появу бароко).

Мозаїка — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і т. д.

Натюрморт — живописне зображення неістот, як правило — пред­метів домашнього посуду, плодів, квітів, забитої дичини тощо.

Народні звичаї та обряди. Народний звичай — традиційний по­рядок відзначення подій, свят, який пов'язаний з виконанням пев­них дій та використанням відповідних атрибутів та предметів. На­родний обряд — сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов; це­ремонія культових та звичаєвих обрядів.

Нігілізм — у широкому розумінні слова заперечення загально­прийнятих цінностей і норм, які вкорінилися в суспільному житті.

Ритуал — особлива програма поведінки, в якій актуалізується зв'язок з минулими нормами життя предків.

Символ — речовий, графічний чи звуковий умовний знак чи умой-

'ї на дія, що означає якесь явище, поняття, ідею.

Синкретизм — 1) злитість, нерозчленованість, яка характеризує первинний нерозвинутий стан чогось, наприклад, первісного мистец­тва; 2) у філософії — різновид еклектизму, поєднання суперечливих поглядів.

Станкове мистецтво — термін, яким визначають твори образо­творчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живопису — картина, в скульптурі — статуя, погруддя і т. ін. У добу Київської Русі це — ікони.

Урбанізація — процес перетворення міста у найвагоміший осе­редок проживання людей і центр зосередження та обміну культур­них цінностей, утворення штучного середовища, протилежного при­роді.

Фреска — настінний живопис, картина, написана фарбами (водя­ними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці.

Культурогенез — процес появи і становлення культури будь-якого народу і народності загалом і появи культури як такої в первісному суспільстві.

Архети́п — прообраз, початковий образ, ідея, первісна форма для наступних утворень. Це поняття, що походить від традиції платонізму і грає головну роль у «аналітичній психології», розробленої Юнґом, що вплинула на сучасну культурологію.

Карнава́л — народні гуляння, що відбуваються у католицьких країнах у вівторок за сорок днів до Великодня напередодні початку Великого посту.

Табу́ - негативні приписи (категоричні заборони) на різні дії людей, порушення яких повинно спричинити відповідні санкції. Виникли і сформувалися на соціальній, магічній і релігійній основі в період первісного суспільства, у якому вони регламентували і регулювали життя індивідів і груп (родини, роду, племені та ін.).

Сакральне — священний предмет, священний обряд, таїнство, містерія), смисл сакрального розкривається у співідношенні з с профанним.

ІКОНОБОРСТВО - громадський рух у Візантії у 8 – 9 ст. проти шанування ікон, мощей і т. ін. Боротьба проти шанування ікон.

Артефа́кт — явище, процес, предмет, властивість предмету або процесу, поява якого в спостережуваних умовах за природних причин неможлива або є маловірогідною. Поява артефакту є ознакою цілеспрямованого втручання в спостережуваний процес або наявність якихось неврахованих чинників.

Клинопис - система письма, якою користувалися жителі древньої Месопотамії.

Папі́рус — рослина сімейства осокових, що в подальшому використовувалась як основа для письмен.

Зіккурат — культова споруда в стародавньому Межиріччі.

Мастаба ́ — гробниці в Давньому Єгипті періодів Раннього і Стародавнього царств, мають форму усіченої піраміди з підземною похоронною камерою і декількома приміщеннями всередині, стіни яких покривалися рельєфами і розписами.

Ритуа́л — дія, що здійснюється внаслідок своєї символічної важливості та спроможності викликати емоції у присутніх, також нерідко вважається, що ритуал може впливати на природні та надприродні сили.

Конфуціа́нство — стародавня китайська філософська школа, згодом впливова філософсько-релігійна течія, основа китайського способу життя, принцип організації китайського суспільства. Засновник — китайський філософ Конфуцій (551—479 рр. до н. е.).

Будди́зм — найдавніша з трьох світових релігій (поряд з ісламом і християнством), заснована на вченні Будди Ґотами Сак'ямуні, який жив приблизно з 563 до 483 року до н.е.

Піраміда — споруда у формі зазвичай правильної геометричної піраміди, у якої бічні сторони трикутні та сходяться в одній точці. Основа може бути трикутною, чотирикутною або у формі багатокутника з будь-яким числом вершин, хоча найпоширенішою версією є чотирикутна основа. Часто піраміди не є ідеальними геометричними пірамідами, а збудовані у формі окремих терас, розмір яких зменшується з висотою.

Варни — чотири головні соціальні групи, на які традиційно поділяється індійське суспільство. Це брахмани, кшатрії, вайшії, шудри.

Індуїзм — найстаріша світова релігія, корені якої ведуть до ведичної цивілізації.

Трипільська культура — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині. Біля Трипілля Вікентій Хвойка в 1897 році виявив і дослідив пам'ятки цієї культури.

Ант́ичність — період історії від 800 до н. е. до 600 у регіоні Середземного моря.

Демокра́тія — форма правління в державі, при якій єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обираних представників (представницька демократія).

Коме́дія — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

Дра́ма — п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.

Логос - у давній філософії - закон.

Периптер — тип давньогрецького храму. Це прямокутна в плані будівля, з чотирьох сторін обрамлена колонадою, відстань від якої до стін наоса дорівнює одному інтерколумнію.

Теа́тр — вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.

Лі́рика — один із трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури та мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси.

Траге́дія — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації.

Монастир́і – релігійні громади ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становили церковно-господарські організації.

Тривіум - цикл з трьох дисциплін вільних мистецтв у середній школі у середньовіччі:1.Граматика;2.Риторика;3.Діалектика.

Квадривіум - ц икл з чотирьох дисциплін вільних мистецтв у початковій школі у середньовіччі:1.Арифметика;2.Геометрія;3.Астрономія;4.Музика

Літургі́я — традиційна назва служби божої у православній та греко-католицькій церквах, а точніше — богослужіння з приношенням Святих Дарів. Свята Літургія займає в згаданих церквах центральне місце: її основою є святе таїнство євхаристії, оскільки в християнській традиції принято вважати, що встановив євхаристію та виконував її сам Ісус Христос — і відтоді церква її постійно практикує.

Вітраж - орнаментальна, або сюжетна декоративна композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло.

Індульге́нція — у римо-католицькій церкві, відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богом гріхи в таїнстві сповіді. Індульгенції базуються на віруванні в те, що гріх, хоча прощений, повинен тим не менш мати кару на землі або в чистилищі. Церква може відпустити ці кари завдяки заслугам Христа та святих.

Інквізи́ція — судово-слідча організація, створена католицькою церквою в XIII столітті для розслідування єресей.

СОБОРНІСТЬ - морально-філософський і соціальний принцип, фундаментальними положеннями якого є: відповідальність усіх за всіх, єдність індивідуального і загального, взаємне духовне збагачення і розвиток та ін. 3. Єдність усіх територій тієї чи іншої держави.

Індустріа́льне суспі́льство — суспільство, в якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).

Симфо́нія — твір для оркестру, що складається з декількох частин. Симфонія — найбільша музична форма серед концертної оркестрової музики.

Конструктиві́зм — авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі, фотографії, оформлювальні та декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920 - початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризм, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.

Соцреалізм — термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу літератури і мистецтва, «що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції миру і людини, обумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства». Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва.

Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця 19 — почтаку 20 століть.

Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізмові. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Інсталяція - художня техніка, яка використовує тривимірні об'єкти призначені для зміни сприйняття простору людиною.

Дихотомічність світу – концепція поділу світу на 2 частини: сакральну та профану.

Скрипторій – майстерня рукописної книги в західноєвропейських монастирях 6-12 ст.

Каваджардизм – стиль європейського живопису епохи бароко.

Традиція – набір обрядів, звичаїв і навиків практичної діяльності, які передаються з покоління в покоління, виступають результатом сусп. відносин.

Новаторство – вияв ініціативи, творення нового у науці, мистецтві, управлінні.

Пейзаж – тип картини, на якій зображують природу чи якусь місцевість.

Опера – жанр театральної вистави, в якому розмова з’єднується з музикою та сценічними діями.

Утопія – фантазія, вимисел, мрія, що не збувається.

Індустріальне суспільство – суспільство, в якому завершено процес творення великої, технічно розвиненої промисловості та відповідних соціальних і політичних структур.

«Могутня купка» - творча співдружність російських композиторів, що склалася наприкінці 1850-початку 1860 років.

«Товариство передвижників» - товариство пересувних худ. виставок - найбільше прогресивне демократичне об’єднання живописців реалістичного напряму.

Рух «шістдесятників» - боротьба за нац., політ.та громад. права українців, мову, культуру…

Дата добавления: 2015-11-14