Культурологічні терміни епохи просвітництва

Просвітництво — прогресивний ідейний рух епохи переходу від фео­далізму до капіталізму, пов'язаний з боротьбою буржуазії та на­родних мас проти феодалізму. Був ідеологічною підготовкою бу­ржуазних революцій, передусім Великої французької революції 1789—1794рр.

Просвітницький абсолютизм — політика абсолютизму в деяких європейських країнах другої половини XVIII ст., спрямована на здійснення часткових реформ з тим, аби пристосувати феодально-абсолютиський устрій до нових історичних умов розвитку капіталістичних виробничих відносин. В основі — ідея «освіченого монарха» (союзу «філософів і володарів»), здатного перебудувати суспільство відповідно до порад філософів. Набув форми наслідування ідей Просвітництва (звідси назва). Представ­ники: Йосип II в Австрії, Фрідріх II у Пруссії, Катерина II в Росії — до поч. 70-х років XVIII ст.

Просвітницький класицизм — стиль і напрям у літературі та мистец­тві епохи Просвітництва, який виразив властиві їй буржуазно-революційні ідеали та прагнення. Базувався на ідеях філософсько­го раціоналізму, на уявленні про розумну закономірність світу, про прекрасну природу; прагнув до виразу піднесених героїчних та моральних ідеалів, до суворої організованості логічних, чітких і гармонійних образів.

Комічна опера — опера на комедійний сюжет. Склалася у XVIII ст. в багатоманітних національних різновидах: опера-буфф в Італії, ба­ладна опера в Англії, у Німеччині й Австрії. Характерними є сю­жети з реального життя, демократизм, наближеність музики до національного фольклору.

Баладна опера — англійський різновид комічної опери. Пісні й танці чергувалися з розмовними сценами; використовувалися народні балади.

Енциклопедисти — французькі просвітники, які на чолі з Д. Дідро брали участь у створенні «Енциклопедії, або Тлумачного словни­ка наук, мистецтв і ремесел» (35 т., 1781—80 рр.). Серед них: Во-льтер, Кондільх, Гельвецій, Гольтах, Монтеск'є, Руссо, Бюффон.

Гравюра — малюнки, виконані на дереві, металі, камені. Розмножую­ться на папері.

«Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» (35 т.) — перший дійсно всеохоплюючий звід знань передової ду­мки XVIII ст. Головним редактором і найбільш плідним автором був Дідро. У Франції «Енциклопедія» стала основою для наступ­них енциклопедичних видань як загального, так і галузевого хара­ктеру, передусім для «Систематичної енциклопедії».

Канон — нормативний зразок; в образотворчому мистецтві сукупність художніх прийомів або правил, котрі вважались обов'язковими в ту чи іншу епоху. Каноном також називають твори, що слугують нормативним зразком, мірилом художньої творчості. Характер­ний серед інших і для середньовічного мистецтва.

Віденська класична школа — напрям у музичному мистецтві, який склався в другій половині XVIII — на початку XIX ст.

Представники — Й. Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен. Узагальнивши попередній досвід музичної творчості, вони створили жанри класичної симфонії, камерного ансамблю, сонати і концерту, які базуються на формі сонатно-симфонічного циклу і сонати.

Соната — музичний жанр, твір для одного чи кількох інструментів, написаний у формі сонатного циклу. Класи­чний тип сонат (2 — 4 частини) склався наприкінці XVIII ст. у творчості Й. Гайдна і В. А. Моцарта. Високі взірці сонат, різно­манітність за образним ладом та композиційними принципами створені Л. ван Бетховеном.

Дата добавления: 2015-11-14