Українську державу треба не перезавантажувати, а наново перезасновувати

Остап ДРОЗДОВ, автор і ведучий політичної програми «Прямим текстом» телеканалу ЗIК (Львів):

— Буду казати прямо: парламентаризм в Україні безповоротно зруйновано. Це не сталося сьогодні чи вчора. Відколи існував український парламент, він завжди був місцем заробляння грошей, професійного кнопкодавства, сепаратних союзів. Навіть у помаранчеві часи довіра до такої інституції як парламент не перевищувала 5%. І справа тут не в мерзотних депутатах, які, нагадую, не прилетіли з Марса. Суть проблеми набагато глибша. А саме: народ України — антипарламентський. Що маю на увазі? У ментальності народу повністю девальвовано поняття «закон» та похідне від нього — «законослухняність». Доказів цьому на побутовому рівні — море. Які б закони не існували, наші люди все одно будуть курити в громадських місцях, пити вино з горла у парках, ловити рибу під час весняного нересту, вигулювати бійцівських собак без намордників і влаштовувати феєрверки о третій ночі. Повсякденне мислення і практика наших людей — антирегламентне. Тому не варто дивуватися, що законодавчий орган у нас сплюндровано. «День» цілком слушно формулює запитання: чи потребує (і чи можливе) виправлення іміджу українського парламенту. Не потребує і неможливе. Не потребує тому, що Українську державу треба не перезавантажувати, а наново перезасновувати. Для цього потрібен остаточний обвал усіх інституцій. Парламент — одна з них. Я не бачу потреби рятувати імідж цього безсоромного органу. Український парламент ніколи не стане місцем інтелектуальної законотворчості, виваженої дискусії та торжества консенсусу. Це вже давно зрозумів народ — пора би вже й депутатам зрозуміти. Знизу немає ні запиту на законотворчість, ні поваги до закону. І тому парламент в Україні завжди матиме основну функцію — недоторканність. Парламент існує винятково заради недоторканності парламентарів. Жодної іншої функції, спрямованої на суспільне благо, парламент не несе і не нестиме. Країна без парламенту чи з ним — це та сама країна. Ба більше: для народу, приміром, пряме президентське правління є більш сприйнятливе і психологічно зрозуміліше (треба це визнати). У нас немає ніякої парламентської кризи — у нас відсутній парламентаризм як такий. Особисте голосування депутатів не поверне парламент до життя, тому що ніякої суспільної ваги не мають закони, навіть якщо вони будуть особисто проголосовані 450-ма депутатами одноголосно. Парламент не потрібен народові, який не має парламентського мислення. Особисто мені неабияк модерно звучить лозунг сторічної давності «Владу — радам». Не Раді, а радам — місцевим (сільським, міським, районним, обласним). Мовою сучасності — місцеве самоврядування повинно перебрати на себе всі функції творення локальних регламентів. Іншого шляху наблизити закон до простої людини я не бачу. Владу — радам, не інакше.

Дата добавления: 2015-11-14