Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Які особливості культивування єрсиній ви знаєте?

Специфічна діагностика легіонельозу. | У яких клітинах розмножується вірус Епштейна-Барр? | Розшифруйте абревіатуру «TORCH». | Які патогенетичні особливості є при тропічній малярії? | Епідеміологічний ланцюг при лептоспірозі. | Джерела інфекції при сказі. | Опишіть типовий бубон при чумі. | Які клініко-епідеміологічні критерії діагностики фелінозу? | З чим пов'язаний міозит у розпал лептоспірозу, спричиненого L.icterohaemorrhagiae? | Ведучі клінічні прояви гарячки Марбург. |


Читайте также:
  1. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
  2. Види та особливості наслідування
  3. Глава 21 ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЗАСУДЖЕНИМИ ЖІНКАМИ І НЕПОВНОЛІТНІМИ
  4. Головні особливості респіраторного синдрому при парагрипі.
  5. Господарське життя на українських землях під владою Польщі. Особливості суспільного та економічного життя українських міст. Магдебурзьке право.
  6. Дванадцятипала кишка: особливості будови слизової оболонки.
  7. Екологічний податок: особливості оподаткування в Україні

 

33. Специфічна діагностика кишкового єрсиніозу. Бак.посів кала на зб.кишкового єрсиніозу; аналіз крові на РНГА з Аг кишкового єрсиніозу в динаміці або аналіз крові на ІФА ІgM до зб.кишкового єрсиніозу.

34. Які клінічні особливості генералізованої форми псевдотуберкульозу? – гострий початок, ↑Т 38-40 С, озноб; - ↑біль, світлобоязнь, біль в суглобах,м’язах, заг.слабкість, безсоння; - дертя в горлі, помірний біль при ковтанні; - ↑шийних лімф.в; - на 1-5 день висип симетричний дрібноплямистий, часто навколосуглобової ділянки, може набувати геморагічного х-ру; - при пальпації живота – болюча сліпа кишка.

35. Специфічна діагностика псевдотуберкульозу. Аналіз крові на гемокультуру, копроуринокультура, аналіз крові на ІФА ІgM до збудника псевдотуберкульозу або аналіз крові на РНГА з псевдотуберкульозним Аг в динаміці.

36. Що таке ентероінвазивна діарея? Переважне ураження товстої кишки.ю розв.колітний діарейний синдром(мізерні випорожнення з патологічними домішками слизу та крові й значною к-тю лейкоцитів), без виражених водно-електролітних розладів.

37. Що таке ентеротоксигенна діарея? Ураж.травного каналу, при якому відбуваються переважно функціональні зміни ентероцитів через активацію ентеральної аденілатциклази та гуанілатциклази під дією токсинів, що призводить до діарейного ентеритного синдрому (водянисті рясні випорожнення за відсутності в них лейкоцитів та еритроцитів).

38. Перелічіть кишкові інфекції (не менше 4-х), що можуть супроводжуватись висипаннями на шкірі. Черевний тиф, псевдотуберкульоз, кишковий єрсиніоз, паратиф А і В.

39. Перелічіть не менше 3-х кишкових інфекцій, які закономірно ускладнюються ДШ. Сальмонельоз, холера, ХТІ.

40. Для яких кишкових інфекцій (не менше 2-х) притаманний поступовий початок? Черевний тиф, ботулізм.

41. Перелічіть не менше 3-х кишкових інфекцій, при яких можлива жовтяниця? Амебіаз, псевдотуберкульоз, …

42. Як підтвердити діагноз ХТІ? Збір анамнезу, бак.посів блювотних мас, випорожнень.

43. Перелічіть збудників харчових токсикоінфекцій (не менше 5). Стафілокок, стрептокок, спорові анаероби, аероби, ентеротоксигенні штами кишковох палички, галофільні вібріони, протей

44. Клінічні особливості стафілококової ХТІ? Інкубаційний період, як правило, дуже короткий від 15хв. До 2-6 год.. Клінічно проявляється головним болем,нудотою, нестримним блюванням, сильним ріжучим болем у верхній половині живота, швидким розвитком симптомів зневоднення. Проносу може й не бути. Гарячка рідко буває високою. Дуже часто через ластиву стафілококовому екзотоксину нейрогенно-вегетативну дію розвивається колапс.

45. Невідкладна допомога хворому на ХТІ на сучасному етапі. Ентеросорбенти всередину з великим рівнем активної сорбції на 1 г сорбенту (алюмінієво-магневі, на основі кремнію).

46. Чи потрібне етіотропне лікування ХТІ? Відповідь обґрунтувати. Ні, бо захворювання має схильність до самовиліковування, нетривалого перебігу, …

47. Що визначає тяжкість хвороби у хворих на ХТІ? Ступінь дегідратації

48. Специфічна діагностика сальмонельозу залежно від клінічної форми згідно МКХ-10. 1. бактеріологічне дослідж.крові,випорожнень, сечі, блювотних мас, промивних вод, пунктатів органів. 2. Серологічні.м.: РНГА, РА, РІФ,ІФА, ПЛР.

49. Чи доцільна антибактеріальна терапія при тяжкому сальмонельозному ентериті. Відповідь обґрунтувати. Так, щоб запобігти септ.ускл.(збільшенню розмноження збудника в ШКТ, відповідно продовжити тривалість хвороби і формування реконвалесцентного носійства.)

50. Лікування сальмонельозного ентериту середнього ступеню тяжкості. Постільний режим; Дієта №4, Регідратація частково реr os і в/в, кристалоїди, ентеросорбенти, нестероїдні протизапальні, вітамінотерапія.

51. Охарактеризуйте шлях передачі сальмонельозу. Шлях передачі – водний, харчовий, побутовий. З м’ясним фаршом, яйця, молоко, морепродукти. Збудник – ШКТ – епітелій тонк.к – лімф.с-ма – кров – ендотоксин.

52. Назвати головні клінічні ознаки сальмонельозного ентериту. Інтоксикаційний синдром(1-2 доби,озноб, запаморочення, головний біль, швидке підвищ.Т, ломота в тілі більше в суглобах і попереку), ураж.травн.каналу(біль в животі гострий, постійний або переймистий, лок.в надчеревній, клубово-сліпокишковій і пупковій ділянках – сальмонельозний ▲) й ознаки зневоднення організму(рясне блювання і часті випорожнення рідкої к-ції - нагадує жабуриння).

53. Невідкладна допомога при сальмонельозному ентериті. Ентеросорбенти, промивання шлунку.

54. Головні клінічні ознаки сальмонельозного сепсису. Початок гострий з ознобу,гарячка, ознаки інтоксикаціх, язик «черевнотифозний», гіпотензія, брадикардія, на 10-14 добу мізерний розеольозний висип на біч.пов.грудей, тулубі. Гіперемія обличчя, с-ми гастроентериту.

55. Причини судом у хворих на сальмонельозний ентерит. Втрата електролітів, в першу чергу К.

56. Перелічіть основні ускладнення сальмонельозу (не менше 3-х). ІТШ, ДШ, колапс, ГНН, інфаркт міакарду.

57. Зміни в загальному аналізі крові при сальмонельозному ентериті. Нейтрофільний лейкоцитоз з сувом вліво, анеозинофілія, токсична зернистість нейтрофілів

58. З чого починається типова холера? Починається раптово з частих рясних випорожнень. Позиви на дефекацію не супроводжуються болем та тенезмами.Блювання після діареї.

59. Типові ускладнення холери. ССН, ГНН, гіпостатична пневмонія., приєднання вторинної бактеріальної інфекції.

60. Лікування холери при початку хвороби та ранній дегідратації. ОРС 2-покоління – суміш «Регідрон» + 1л перевареної води.

61. Які етіотропні препарати призначаються хворим на тяжку холеру? Азитроміцин по 1г, Ципрофлоксацин по 1г, Доксициклін по 0,3г усередину одноразово.

62. Сучасне визначення холери. Гостра інфекційна хвороба, спричинювана холерними вібріонами, яка має фекально-оральний механізм зараження і х-ся розвитком тяжкої діареї, що супроводжується значним поруш.водно-електролітного обміну, зневодненням організму, розладами гемодинаміки

63. Причини судом у хворих на холеру. Зневоднення.

64. Які препарати необхідно ввести хворому у разі розвитку судом при холері? Сибазон, діазепам.

65. Специфічна діагностика холери. 1.Бактеріологічний метод дослідження випорожнення, блювотні маси, жовч. 2.Серологічні м-ди: РА, РПГА, ІФА.

66. Які лабораторні показники перш за все слід контролювати при лікуванні хворого на холеру? Сечовина, креатинін, електроліти К, Na, Cl.

67. Яка черговість діареї і блювання у хворих на холеру? Багаторазове блювання з’являється після проносу, нудота відсутня, блювання рясне(фонтаном). Калові маси – вигляд рисового відвару.

68. Які сольові розчини використовують в лікуванні холери? Хлосоль, Трисоль,Дисоль, Ацесоль, розчин Рінгера лактатний, р-н Хартмана.

69. Клінічні критерії закінчення першого етапу регідратації в лікуванні холери. 1-потепління шкірних покривів, відновлення забарвлення шкіри; 2-зниження частоти і поліпшення властивостей пульсу; 3-нормалізація АТ з деяким збільшенням пульсового АТ; 4-виведення хворого із шоку,встановлення діурезу до 40 мл/год.

70. Які послідовні етапи регідратації при лікуванні типової холери, їх сутність? 1.Первинна регідратація – з метою компенсувати наявний водно-електролітний дефіцит на момент початку лікування. 2. Компенсаторна регідратація – компенсація втрат води й електролітів, що продовжуються.

71. Перелічіть клініко-епідеміологічні критерії діагностики холери (не менше 4-х). 1-перебування в ендемічному щодо холери регіоні, 2-вживання для пиття води з відкритих водойм, 3- контакт із хворим на холеру або із хворим з подібною клінічною картиною, 4 –особи з асоціальних груп(безпритульні, алкоголіки).

72. Зміни з боку серцево-судинної системи в розпал типової холери. Тахікардія до 120-140 уд/хв, артеріальна гіпотензія, глухість тонів серця.

73. Опишіть вигляд обличчя при тяжкій холері. Риси загострені, щоки й очі запалі, ціаноз губ, носа, вушних раковин. Вираз страждання на обличчі.

74. Яка класифікація дегідратації згідно рекомендацій ВООЗ? 1.Рання 2.Помірна 3.Тяжка

75. Які прояви помірної дегідратації згідно настанов ВООЗ? У хворого виявляють 2 або більше таких ознак: достатнє вживання рідини через спрагу; неспокійна поведінка або дратівливість; розправляння шкірної складки менше ніж за 2 сек.; відчуття м’якості при надавлюванні на очні яблука; помірно сухий язик; знижений діурез; холодні кінцівки.

76. Які прояви тяжкої дегідратації згідно настанов ВООЗ? Х-на наявність більше 2 таких ознак: недостатнє вживання рідини або відмова від неї; патологічна сонливість абу сплутаність свідомості; період розправляння шкірної складки більше ніж за 2 сек.; глибоко запалі очі; дуже сухий язик; відсут.сечовиділення; холодні вологі і ціанотичні кінцівки; різка блідість шкіри тулуба; частий слабкий пульс поєднано з низьким АТ.

77. Опишіть характер випорожнень та блювотних мас при типовій холері. Випорожнення – водянисті, прозорі, з пластівцями слизу, слабкий запах свіжопарної риби, вигляд рисового відвару. Блювотні маси кишковим вмістом – вигляд типового рисового відвару, інколи незначні домішки жовчі.

78. Що таке холерний алгід? Остання стадія зневоднення.

79. Що обумовлює оцінку стану хворого при холері як тяжкого? Рівень зневоднення.

80. При яких умовах в лікуванні холери не застосовують антибактерійні препарати? За субклінічного та легкого перебігу.

81. Етіотропне лікування тяжкого типового шигельозу в сучасних умовах. Ципрофлоксацин 0,5 2 р/д чи азитроміцин 0,5 1р 3 дні

82. Який відділ кишечнику уражується при типовому шигельозі? Дистальний відділ товстого кишечнику.

83. Чи потрібна антибактерійна терапія при легкій формі шигельозу? Ні, не потрібні.

84. Етіотропне лікування типового шигельозу в сучасних умовах. Ципрофлоксацин 0,5 2 р/д

85. Сучасне визначення поняття «шигельоз». Антропонозне захворювання з фільмом-оральним мех.передачі, що х-ся увраженнями дистального відділу кишечника з виникненням гарячково-інтоксикаційного синдрому і діареі з домі шквали крові і силу у випорожненнях.

86. Специфічна діагностика типового перебігу шигельозу. Бак посів випорожненнях на зб.шигельозу. Кров на РНГА з шигельозним діагностикумом в динаміці.

87. Перелічіть збудників шигельозу. Для якого збудника характерне вироблення екзотоксину? Shigella dysenteriae -екзотоксин, S.flexneri, S.boydii, S.sonne.

88. Ускладнення типової форми шигельозу (не менше 3-х). ІТШ, ГНН, гіповолемічний шок, гостра недостатність наднирників.

89. Які дослідження підтверджують діагноз шигельозу? Банк посіви випорожнення на зб шигельозним, кров на РНГА з шигельозним діагностикумом в динаміці, ІФА, РІФ, ПЛР.

90. Характерні зміни випорожнень при типовому шигельозі. Випорожненнях ряд ні, часті до 40 р/добу з домі шквали силу і крові + "Ректальний плювок".

91. Які прояви ураження кишечнику та характер випорожнень при типовому шигельозі? Розвивається колі тонкий синдром, рішучих переймоподібний біль в животі, більше в ліній здухвинній ділянці, тенезми, не справжні позики на дефекацію, кал у вигляді "Ректального плювка".

92. Завдяки дії якого фактора і чому у хворих на типовий шигельоз розвивається сильний спазм кишечнику? Подразнення нервових сплетень факторами патогенності (Екзотоксин), сенсебілізація слив.об., поруш вегетативноі інтервенції.

93. Охарактеризуйте шляхи зараження шигельозом. Харчових, водних, побутових.

94. Які зміни в слизовій кишечнику характерні при тяжкому шигельозі у розпал хвороби? Виразки, фібриновф нашарування.

95. Який за тривалістю імунітет формується після перенесеного шигельозу? Імунітет не тривалий суворо типо і видоспецифічний.

96. Чи властивий хронічний перебіг шигельозу? Ні

97. Які пальпаторні зміни з боку кишечника при типовому перебігу шигельозу? При пальпаціі болю їсть в ліній здухвинній ділянці, спазмована сигма, ущільнена, болюча.

98. Які клініко-епідемічні критерії діагностики типового шигельозу (не менше 5)? 1- вживання заражених продуктів, 2- гострий початок, переймоподібний біль в животі, ліній клубовій ділянці, тенезми, часті випорожнення з домішками силу і крові, "Ректальний плювок".

99. Які зміни виявляють в копроцитограмі при типовому шигельозі? Слив, не змінено еритроцити, лейкоцити 30-40 в п/з

100. Які антибактерійні засоби рекомендує ВООЗ для лікування кампілобактеріозу? Азитроміцин 0,5 1 р 3 дні або ципрофлоксацин 0,5 1 р 5-7 днів.

101. Які шляхи передачі кампілобактеріозу? Аліментарний, водний, побутовий.

102. Особливості двох форм збудника лямбліозу? 1. Вегетативна- в 12-їй кишені не стійку до навк.сер., руйнується при кип'ятінні

103. Епідеміологічні складові лямбліозу. Джерело- людина, механізм - фекально-оральним, шляхи - водний, харчових, побутовий, механічної переносники - мухи,таргани.

104. Які основні фактори патогенності дії лямблії на організм людини? Механічне і токсичних подразнення стінки кишки, вплив на нервові закінчення, порушення синтезу ферментів, сенсибілізація організму продуктами обміну і токсичними речовинами, порушення процесів пристінкового травлення, порушення функції печінки.

105. Головні клінічні прояви типового маніфестного лямбліозу. Нудота, зниження апетиту, теплий біль в животі, блювота, метеоризм, напіврідкі випорожнення, алергічні прояви, втрати ваги, втомлюваність.

106. Які клінічні синдроми розрізняють в типовому перебігу маніфестного лямбліозу? Астено-вегетативний, больовий, алергічний, диспептичний.

107. Як підтвердити лямбліоз? Дослідження дуоденального вмісту на лямбліі, кров на ІФА Ig до зб лямбліі, паразитоскопія, РІФ,

108. Як проводиться лікування лямбліозу? Постільний режим, дієта 5, метронідазол 0,25 3 р/д per os, тепле рясне пиття до 2л

109. Специфічна діагностика амебіазу. Паразитоскопія калу на зб амебіазу. Виявити вегетативні форми - еритрофаги. Колоноскопія з біопсією ви разок. ІФА виявлення IgM до зб амебіазу, РНГА з АГ амеб в динаміці.

110. Клінічні форми амебіазу (не менше 4-х). Гостра амеб на дизентерія, Хронічний Кишковий амебіаз, амебний абсцес печінки/легень/ГМ, шкільний амебіаз.

111. Опишіть характерні зміни кишечнику і випорожнень при типовому амебіазі. Виразкувате гнійне дно, неуражена слизова незмінена, кал- мали нове желе.

112. Прояви початкового періоду гострої амебної дизентерії. Посту повний початок, t субфебрильна, незначна інтоксикація, випорожнення 4-6 р/д потім 10-20, слиз і до мішки крові - малинове желе, переймоподібні болі в животі, тенезми.

113. Етіотропна терапія кишкового амебіазу. Метронідазол 0,25 3 р/д 5 днів.

114. Позакишкові форми амебіазу (не менше 3-х). Абсцес легень, мозку, печінки, шкільний амебіаз.

115. Перелічіть не менше 3-х кишкових інфекцій, які закономірно ускладнюються дегідратаційним шоком. Холера, сальмонельоз, ХТІ.

116. Перелічіть кишкові інфекції (не менше 2-х), для яких притаманна ентероінвазивна діарея. Шигельозним, амебіаз.

117. Перелічіть кишкові інфекції (не менше 4-х) для яких притаманна ентеротоксигенна діарея. ХТІ, сальмонельоз, ешерихіоз, камбілобактеріоз.

118. Клінічні форми ентеровірусної інфекції за МКХ-10 (не менше 5). Ентеровірусний гастроентерит, ентеровірусний менінгіт, герпангіна,поліомієліт, епідемічна міалгія.

119. Охарактеризуйте зміни в ротоглотці при герпангіні. Гіперемія,папули, які згодом утворюють ерозії, загоюються без сліда.

120. Охарактеризуйте клінічні прояви при епідемічній міалгії. Біль в м’язах грудної клітки, що ↑ на вдосі, нападоподібний, задишка, відчуття нестачі повітря, ознаки ДН, явища фарингіту.

121. Яка профілактика поліомієліту? Специфічна: вакцинація. Неспецифічна: виявлення та санація хворих та носіїв, сан.просвітницька робота.

122. Невідкладна допомога хворому на ботулізм. Постільний режим, дієта 15, проживання шлунка, протиботуліністична сироватка 25 тис. МО в/м 1 р/д після проби на чутливість, ГБО, ципрофлоксацин 0,5 2 р/д, реосорбілакт 1000мл в/в крап 2 р/д, при збудженні сибазон 2,0 в/м, при ГДН- ШВЛ, контроль ВЕБ.

123. Головні клінічні синдроми у розпалі типового ботулізму середньої тяжкості. Міоплегічний (М'язова слабкість, адинамія), офтальмоплегічний (розклади зору), парез кишки (Затримка випорожнень), вегетативні розклади (Порушення саліваціі), бульбарний (Про квота няня "коле" в горлі), ГДН (відчуття нестачі повітря).

124. Чи притаманні порушення свідомості у хворих на ботулізм? Ні, свідомість збережена.

125. Перелічіть головні причини смерті при ботулізмі. Зупинка дихання, зупинка серця, параліч гортані і глотки – асфіксія, аспірація блювотних мас, набряк мозку при тривалій гіпоксії.

126. Специфічна діагностика ботулізму. Аналіз крові на РН з ботулотоксином (на білих машинах), бак.посів промивних вод шлунка.

127. Чи притаманне зневоднення типовому ботулізму? Ні.

128. Невідкладна допомога хворому на тяжкий ботулізм. Госпіталізація в реанімаційне відділення, суворий постільний режим, ШВЛ катетеризація підключичної вени, сечового міхура, назогастральний зонд, детоксикація, промивання шлунку до чистих промивних вод потім розчином Na бікарбонату. В зонд – противоботуліністична сироватка (А і Е по 10 тис. ОД, Б – 5 тис.ОД після проби на чутливість), антибіотики, антигістамінні. Моніторинг вітальних функцій.

129. Чи притаманна гарячка типовому ботулізму? Ні.

130. Чи притаманна рання втрата свідомості перебігу типового ботулізму? Ні.

131. Опишіть характерні зміни з боку органа зору при типовому ботулізмі. «сітка» перед очима, розширення зіниць, млява реакція на світло, порушення конвергенції, диплопія, птоз верхніх повік, звуження очної щілини.

132. Охарактеризуйте міоплегічний синдром у розпал типового ботулізму. Підвищена стомлюваність м’язів, руки падають як батоги, м’язова слабкість, запаморочення.

133. Охарактеризуйте бульбарний синдром при тяжкому перебігу ботулізму. Дисфагія, дизартрія. Порушення ковтання, відчуття «комка у роті», поперхування, гугнявіий тихий голос, негативний блювотний рефлекс, нерухоме м’яке піднебіння.

134. Що вражається в організмі людини на ранньому етапі патогенезу ботулізму? Блокування нервово-м’язових синапсів, блокування виділення ацетилхоліну, порушення передачі імпульсу з нервового на м’язове волокно, ураження мотонейронів СМ.

135. Які ураження характерні на пізньому етапі патогенезу ботулізму? Блокування мотонейронів спинного мозку, вплив на ретикулярну формацію, ядра черепних нервів, розвиток гіпоксії.

136. Які харчові продукти можуть містити ботулотоксин в разі порушення технології їх виготовлення? Консерви, ковбаса, шинка.

137. Які вегетативні розлади характерні в розпал типового ботулізму? Порушення салівації (сухість у роті), утруднене вечовипускання.

138. Охарактеризуйте зміни з боку органів травної системи у розпал ботулізму. Перші години – нудота, блювання, далі – здуття живота, затримка випорожнень, біль розпирального характеру,
аускультативно – кищкові шуми відсутні.

139. Перелічіть інфекції з переважанням фекально-орального механізму передачі (не менше 3-х). Черевний тиф, сальмонельоз, холера.

140. Перелічіть кишкові інфекції (не менше 3-х), які можуть призвести до гострої ниркової недостатності. Холера, шигельоз, тяжкий перебіг псевдотуберкульозу.

141. Перелічіть інфекції з переважанням фекально-орального механізму передачі, для яких притаманна тривала гарячка (не менше 2-х). Черевний тиф, сальмонельоз, шигельоз.

142. При яких гельмінтозах можлива автоінвазія? Цистицеркоз,аскаридоз,трихінельоз, стронгілоїдоз.

143. При яких гельмінтозах відбувається міграційна стадія в організмі людини (не менше 3-х)? Аскаридоз, стронгілоїдоз, токсокароз.

144. Перелічіть не менше 3-х біогельмінтозів. Свинячий і бичячий ціп’як, гіменоліпідоз.

145. Перелічіть гельмінтози (не менше 2-х), які закономірно ускладнюються анемією. Трихоцефальоз, странгілоїдоз.

146. Перелічіть не менше 3-х геогельмінтозів. Аскарида,волосоголовець, анкілостома.

147. Які гельмінтози (не менше 2-х) передаються через недостатньо термічно оброблену рибу? Дифілоботріоз,опісторхоз.

148. При яких гельмінтозах ефективний празиквантел? Опісторхоз, цистицеркоз, теніоз.

149. При яких гельмінтозах ефективний альбендазол? трихінельоз, ехінококоз, аскаридоз, токсокароз, дифілоботріоз.

150. Перелічіть гельмінтози (не менше 2-х), при яких людина є і проміжним, і остаточним хазяїном. Трихінельоз, гемінолепідоз.

151. Перелічіть гельмінтози (не менше 3-х), що можуть мати міграційну фазу в організмі людини. Аскаридоз, стронгілоїдоз, токсокароз.

152. Які ускладнення типові для аскаридозу (не менше 3-х)? кишкова непрохідність, апендицит,панкреатит.

153. Головні симптоми міграційної стадії аскаридозу. На 2-3 день – нездужання, слабкість, субфебрильна t, уртикарна екзантема, біль у животі, нудота, розлади випорожнень. Сухий кашель з невеликим слизово-кров’яним мокротинням. Гепатоспленомегалія.

154. Як довго хворіє без лікування й повторного інфікування людина на аскаридоз? До 1 року (6-12 міс.)

155. Назвіть ведучі симптоми трихінельозу. Гострий перебіг, гарячка, мінливі набряки,особливо обличчя, міалгії, виражені алергічні прояви.

156. Найбільш типові зміни у загальному аналізі крові при трихінельозі? Лейкоцитоз, еозинофілія 60%.

157. Назвіть найбільш ефективний метод діагностики ентеробіозу? Зішкріб з перианальних складок (мікроскопія).

158. Назвіть місце паразитування гостриків. Клубова і сліпа кишка.

159. Як довго хворіє без лікування й повторного інфікування людина на ентеробіоз? 2 місяці.

160. Які клінічні прояви гіменолепідозу у розпал хвороби? Біль в навколопупковій ділянці, ↓ апетиту, нестійкі випорожнення. При інтенсивній інвазії: сильний біль,блювота, запаморочення, судомні напади, субфебрилітет.

161. Які 4 типи гельмінтів виділяють з урахуванням біологічних особливостей? Круглі черви, плоскі черви, волосатики, скребні.

162. На які 3 групи поділяють гельмінтів за особливостями життєвого циклу? Біо-, геогельмінти, контагіозні.

163. За допомогою яких 3-х механізмів передаються гельмінти людині? фекально-Оральний, перкутанний, трансмісивний.

164. На які 2 групи поділяються гельмінтози з урахуванням специфічної локалізації? Кишкові (аскарида, гострики,волосоголовець), позакишкові(котячий сисун ехінокок.).

165. Які сучасні методи діагностики гельмінтів існують? Мікроскопічний, цитологічний (дослідження вмісту паразитарних кіст), серологічні (РНГА, РЗК, РІФ), топічна діагностика (УЗД, МРТ, КТ).

166. Назвіть не менше 5 нематодозів. Ентеробіоз, аскаридоз, трихоцефальоз, трихінельоз, стронгілоїдоз.

167. Назвіть не менше 3 цестодозів. Що таке цистицеркоз? Ехінококоз, теніоз, цистицеркоз – біогельмінт, що розвивається при паразитуванні в тк.людини личинкової стадії свинячого ціп’яка – цистицерна, і х-ся утвор.патологічних вогнищ в ЦНС, м’язах, очному яблуці.

168. Лабораторно-інструментальна та специфічна діагностика нейроцистициркозу. 1-МРТ, КТ; 2-сп.мозкова пункція(↑тиск, переважання лімфоцитів); 3- біопсія цистицеркозних кіст; 4- РЗК, РНГА, ІФА.

169. Джерело інфекції при токсокарозі. Собаки і коти.

170. Які прояви та наслідки токсокарозу ока? ↓ гостроти зору,почервоніння очей або лейкокорію (білий колір зіниць), у сітківці в ділянці жовтої плями- гранульоми, ознаки хоріоретиніозу і хоріоїдиту. У місці ураження формується фіброз і розвивається відшарування сітківки.

171. Назвіть місце паразитування волосоголовця у кишечнику. Клубова і сліпа кишки.

172. Вкажіть найбільш часті симптоми трихоцефальозу. - ↓апетиту, нудота, блювота, пронос, здуття живота; - спастичний біль в правій здухвинній ділянці; - кров’янисті виділення; - розвиток залізодефіцитної анемії.

173. Які ускладнення можливі при трихоцефальозі? Гіпохромна анемія, випадіння прямої кишки, апендицит, хв.Крона, НВК.

174. Де в організмі людини паразитує волосоголовець? Клубова і сліпа кишки.

175. Як тривало хворіє без лікування й повторного інфікування людина на трихоцефальоз? 5-7 років

176. Головне місце паразитування в організмі збудника стронгілоїдозу в імунокомпетентних осіб. В товщі слизової оболонки 12-ої кишки.

177. Як людина заражається теніозом? Механізм – пероральний, шлях – харчовий (сира свинина).

178. Який симптом є характерним для теніарінхозу (бичачий ціп’як)? Рухливість проглотид і їх здатність виповзати вночі із анального отвору.

179. Як відбувається зараження людей ехінококом? Зараження через рот при тактильному контакті з інвазованими собаками.

180. Лікування ехінококозу печінки. Альбендазол, при рецидиві або поширеному процесі показане оперативне лікування.

181. Специфічна діагностика ехінококозу. Виявлення фрагментів гельмінтів у мокротинні, дуоденальному вмісті, випорожненнях, ІФА

182. Які симптоми гострої стадії опісторхозу? Гарячка, арталгія, міалгія,алергічний висип,гепатоспленомегалія, неоформлений кал,легеневий симптом.

183. Як відбувається зараження людей опісторхозом? Сира або слабопросолена риба з метацеркорієм.

184. Лікування опісторхозу. Празинвантел, контроль 3 рази через 3 і 6 міс.(копроовоскопія чи дуоденальний вміст).

185. Назвіть місце паразитування збудника опісторхозу в організмі людини. Внутрішньопечінкові протоки, жовчний міхур, підшлункова залоза.

186. Клінічні прояви хронічної стадії опісторхозу. - біль в надчеревній діл., іррадіація в спину, праве підребер’я; - диспептичні явища; - t N або субфебрильна; - гепатомегалія, ↑жовч.міхура, біль розпираючого х-ру.

187. Перелічіть форми ешерихіозів згідно МКХ-10 (не менше 4-х). 1- ентеропатогенна інфекція спричинена Esh.coli; 2- ентеротоксигенна -/-; 3- ентероінвазивна -/-; 4- ентерогеморагічна -/-.

188. Які кишкові палички виділяють згідно патогенних властивостей (не менше 4-х)? ентеропатогенні, ентеротоксигенні, ентероінвазивні, ентерогеморагічні, ентероагрегативні.


Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 80 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Рівняння Клапейрона-Клаузіуса. Діаграми фазової рівноваги. Критична і потрійна точка.| Головні особливості респіраторного синдрому при парагрипі.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.028 сек.)