У яких клітинах розмножується вірус Епштейна-Барр?

В-лімфоцити.

269. Специфічні методи діагностики інфекційного мононуклеозу. Аналіз крові на ІФА ІgM до збудника віруса Епштейн-Барр, аналіз крові на ПЛР ДНК EBV.

270. Які антибактерійні препарати протипоказані при інфекційному мононуклеозі? Амінопеніціліни

271. Показання для призначення кортикостероїдів при інфекційному мононуклеозі. Тяжкий перебіг

272. Характерні зміни в гемограмі при інфекційному мононуклеозі. Лейкопенія 2 добі – лейкоцитоз (лімфоцити, моноцити), атипові мононуклеари.

273. При інфекційному мононуклеозі появу висипань на шкірі обумовлюють: Імуноалергічні реакції (після призначення амінопеніцілінів).

274. Етіотропні препарати для лікування цитомегаловірусної інфекції. Ганцикловір, валацикловір.

275. Перелічіть інфекції (не менше 4-х), що закономірно перебігають з симптомами тонзиліту з нальотами. Дифтерія, інфекційний мононуклеоз, скарлатина, стрептококова ангіна.

276. Перелічіть респіраторні інфекції (не менше 4-х), що закономірно перебігають з екзантемою. Кір, краснуха, вітряна віспа, менінгококовий менінгіт.

277. Перелічіть респіраторні інфекції (не менше 4-х), що закономірно перебігають із збільшенням периферичних лімфатичних вузлів: інф.мононуклеоз, кір, краснуха, вітрянка,епід.паротит

278. Основні фактори патогенності менінгококу, його патогенна дія. Ендотоксин, протеази, ферменти, гіалуронідаза, мікрокапсула.

279. Перелічіть основні клінічні форми менінгококової інфекції (не менше 4-х). Менінгококовий менінгіт, менінгококцемія, менінгококовий назофарингіт, носійство,артрит, с-м Уотерхауса-Фрідеріксена.

280. Опишіть зміни в лікворі при менінгококовому менінгіті. Каламутний, білуватий, підвищений тиск, нейтрофільний плеоцитоз, клітинно-білкова диссоціація, осадові проби позитивні, знижена кількість глюкози

281. Специфічна діагностика менінгококового менінгіту. Бак.посів ліквору, РНГА, ПЛР

282. Які існують 2 типи поверхневих антигенів та їх роль при грипі? Нейромієдаза = ферментативна активність = проникнення вірусу в клітину, і гемаглютинін = гемоліз еритроцитів.

283. Що таке антигенний дрейф при грипі? Утворення мутацій переважно в антигенних ділянках Н=неповна зміна антигенної специфічності=вислизання від дії частини антитіл.

284. Що таке антигенний шифт при грипі? Різка зміна Н і/або N.

285. Які клінічні прояви характерні для тяжкого перебігу грипу? Гостро, висока і тривала гарячка, різка інтоксикація, адинамія, головний біль, біль у м’язах, ломота, розлади сну, запаморочення, марення, судоми, землиста шкіра, задишка, менінгеальні симптоми, ускладнення.

286. Перелічіть клінічні форми (не менше 3-х) аденовірусної інфекції, які вирізняють за принципом виділення провідного клінічного синдрому. Фарингіт і фарингокон’юнктивальна гарячка, епідемічнй кератокон’юнктивіт, адееновіруска хвороба, аденовірусна пневмонія.

287. Які клінічні прояви неускладненої риновірусної інфекції? Закладення носа, чхання, ринорея, кон’юнктивіт, дряпання в горлі.

288. Назвіть збудника тяжкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС). Коронавіруси

289. Опишіть епідеміологічний ланцюг при тяжкому гострому респіраторному синдромі (ТОРС). Джерело – хворий з ТГРС, резервуари – кажани, механізм – повітряно-крапельний (аерозольний і пиловий).

290. Типові клінічні прояви при бактерійному фарингіті. Гостро, біль в горлі, головний біль, нездужання, підвищення температури, нудота. Задня стінка горла = гіперемія, набряк, лкремі ділянки з ексудатом, миглдалики збільшені, точковий ексудат, регіональний лімфаденіт.

291. Які ускладнення можливі при бактерійному фарингіті (не менше 4-х)? Паратонзилярний абсцес, середній отит, ревматичний процес, гострий міокардит.

292. Яка антибактерійна терапія при бактерійному фарингіті? Пеніцилін, ампіцилін.

293. Які 2 пухлини чітко пов’язані з ураженням вірусом Епштейна-Барр? Лімфома Беркіта, назофарингіальна карцинома.

294. Які 4 механізми передачі цитомегаловірусної інфекції? Повітряно-крапельний, гемоконтактний, контактний, вертикальний.

295. Як відбувається лікування хворого з інфекційним мононуклеозом за наявності тонзиліту з нальотом? Додавання атибіотиків крім амінопеніцилінів, місцево, протизапальна терапія.

296. Які механізми передавання виділяють при цитомегаловірусній інфекції (не менше 4-х)? Повітряно-крапельний, гемоконтактний, контактний, вертикальний.

297. Т-лімфоцити та В-лімфоцити – які вражає вірус Епштейна-Барр, які цитомегаловірус? ЕБ – В, цито – Т.

298. Які особливості має цитомегаловірусна інфекція у вагітних? Має різні клінічні форми, гіпертонус тіла матки, резистентність до терапії, вагініт, кольпіт, гіпертрофія, кісти, передчасне старіння плаценти. Багатоводдя.

299. Назвіть, які препарати на сьогодні використовують для лікування цитомегаловірусної інфекції (не менше 2-х). Ганцикловір, валацикловір.

300. Клінічні прояви оперізувального герпесу у імунокомпетентних хворих. Генералізація, тяжкий перебіг, ускладнення.

301. Як проводиться лікування оперізувального герпесу у імунокомпетентних хворих? Ацикловір, валацикловір, фамацикловір.

302. Препарати вибору в етіотропному лікуванні хворих на менінгококовий менінгіт. Бензилпеніцилін, пеніцилін, цефтріаксон

303. Типові гематологічні зміни при менінгококцемії. Лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, паличкоядерний зсув, нейтрофільоз

304. Клінічні ознаки набряку-набухання головного мозку у хворих на менінгококовий менінгіт. Почервоніння верхньої частини тулуба ті шиї, гіпертензія, порушення свідомості, судоми генералізовані, брадикардія, пат.рефл, вогнищ.симптоматика.

305. Ускладнення менінгококового менінгіту (не менше 4-х). Ннгм, вклинення стовбура мозку, абсцеси мозку, епілепсія,ІТШ,ГНН.

306. Ознаки вклинення довгастого мозку при менінгококовому менінгіті. Ціаноз, зниження АТ,глибоке порушення свідомості.

307. Які зміни в лікворі при туберкульозному менінгоенцефаліті? Прозорий, опалесценція, підвищенний тиск, лімфоцитарниц плеоцитоз, ксантохромія, зниженя глюкози, клітинно-білкова дисоціація,зниження хлоридів.

308. До основних менінгеальних ознак належать (не менше 4-х): Ригідність потиличних м’язів, с-ми Брудзинського, Керніга, Ласега.

309. Збудниками гнійних менінгітів можуть бути такі (не менше 4-х): Менінгокок, пневмокок, гемофільна паличка, стрептокок.

310. Найчастіше серозні менінгіти розвиваються при таких захворюваннях (не менше 4-х): ВІЛ-інфекція, туберкульоз епідемічний паротит, вітряна віспа,грип.

311. Чим менінгізм відрізняється від менінгіту? Менінгізм не має змін в лікворі окрім підвищення тиску.

312. Для специфічного підтвердження менінгококцемії проводять: Бактеріоскопія крові, РНГА крові в динаміці, ПЛР

313. Екзантема при менінгококцемії (елементи висипу, локалізація, терміни появи). Геморагічна, з першого дня, рясна, по всьому тілу (сідниці, стегна, долоні, стіопи), поліморфна, зливна.

314. Типові симптоми менінгококцемії у розпалі хвороби. Наявність висипу *див.313*.блідість+ціаноз,задишка, тахікардія,гіпотонія до колапсу.

315. Ускладнення менінгококцемії (не менше 4-х). ІТШ, ГНН, с-м Уотергауза-Фрідеріксена, гарнгрена, тромбофлебіт.

316. Етіотропна терапія менінгококцемії при загрозі розвитку ІТШ. Левоміцетин.

317. Що таке синдром Уотергауза-Фрідеріксена? Гостра наднирникова недостатність через крововиливи в наднирники.

318. Етіотропна терапія менінгококового назофарингіту. Ампіцилін, доксициклін, амоксіклав.

319. Типові ознаки менінгококового назофрингіту. Гостро, біль, дертя в горлі, закладеність носа, гнійні доріжки, підвищення температури,тупий головний біль в лобно-тім*ян.діл, помірна інтоксикація.

320. Які найбільш небезпечні в епідеміологічному плані клінічні форми менінгококової інфекції? Носійство, назофарингіт.

321. Опишіть зміни в лікворі при серозному менінгіті. Прозора, безбарвна, опалесценція, підвищений тиск, лімфоцитарний плеоцитоз, клітинно-білкова дисоціація.

322. Опишіть зміни в лікворі при гнійному менінгіті. Каламутна, має колір, підвищений тиск, нейтрофільний плеоцитоз, клітинно0білкова дисоціація, позитивні осадові проби, глюкоза в нормі або незначно понижена.

323. Клінічні варіанти перебігу дожовтяничного періоду гострого ВГВ. Артралгічний, астеновегетативний, диспепсичний, алергічний, змішаний.

324. Біохімічні показники синдрому цитолізу гепатоцитів. АлАТ, АсАТ, ГГТП, ЛДГ_5.

325. Які збудники спричинюють хронічні вірусні гепатити у людини? Віруси гепатиту В,С,Д.

326. Що таке коінфекція при вірусних гепатитах? Який її найбільш поширений варіант? Це одночасне зараження двома і більше різними типами вірусних гепатитів. ВГВ+ВГD, ВГВ+ ВГС

327. Який з хронічних вірусних гепатитів найбільш поширений у світі? Хроніний вірусний гепатит С

328. Перелічіть ВГ з гемоконтактним механізмом передачі.

ВГВ, ВГС, ВГD, ВГG, ВГ TTV

329. Які збудники спричинюють вірусні гепатити у людини з фекально-оральним механізмом передавання? ВГА, ВГЕ

330. Що таке суперінфекція при вірусних при вірусних гепатитах? Який її найбільш поширений варіант? Це зараження вірусним гепатитом осіб, раніше інфікованих іншим видом вірусного гепатиту. ВГС+ ВГВ

331. Для якого зі збудників вірусних гепатитів притаманна найбільша мінливість геному? ВГС

332. Які біохімічні показники характеризують синдром холестазу при ВГ? ЛФ, пр.білірубін, холестерин, жовчні кислоти

333. Який ВГ найчастіше має виразний псевдогрипозний варіант дожовтяничного періоду? ВГА

334. Які ВГ становлять особливу небезпеку для вагітних? ВГЕ, ВГВ

335. В патогенезі якого з хронічних вірусних гепатитів важливу роль відіграє феномен ухиляння від імунної відповіді? ВГС

336. Який з хронічних вірусних гепатитів найчастіше перебігає тривалий час латентно? ХВГС

337. Лабораторні показники, що характеризують ступінь тяжкості ВГ (не менше 4-х)? Загальний білок, А/Г коефіцієнт, ПТІ, зниження АЛТ, АСТ, зниження рівня сечовини.

338. Як змінюються показники білірубіну, АлАТ і АсАТ при розвитку ВГ з печінковою комою? Знижеється прямий білірубін, підвищується непрямий, різке підвищення АЛТ.

339. Які клінічні ознаки холестатичної форми ВГ? Жовтяниця,свербіж шкіри, ксантоми, ксантеоазми, темна сеча, ахолічний кал, стеаторея, с-м мальабсорбції.

340. Перелічіть критерії тяжкості гепатонекрозу при вірусних гепатитах (не менше 6). Загальна слабкість, відчуття провалу, анорексія, печінковий запах, значне підв. АЛТ, АСТ, ГГТП, непр.білірубіну, ЛДГ₅, зниження заг.білка, ПТІ, фібриногену.

341. Опишіть зміни з боку печінки при розвитку фульмінантної форми ВГ. Печінка зменшена в розмірах, дрябла, м’яка, тістоподібна,зі стоншеним краєм, болісна при пальпації.

342. Клінічні прояви І стадії гострої печінкової енцефалопатії. Емоційна лабільність, швидка втомлюваність, неспокійний сон, жахливі сновидіння, інверсія сну, зміна почерку, нездатність виконання складних рухів.

343. Клінічні прояви ІІ стадії гострої печінкової енцефалопатії. Свідомість сплутана, дезорієнтація в часі, просторі, особистості, психомоторне збудження, клоніко-тонічні судоми, печінковий делірій, тремор язика, кінцівок, зниження сухожилкових, черевних рефлексів, ністагм, сонливість, депресія, втрата свідомості.

344. Що таке «холемічна криза при ВГ»? Відновлення екскреції білірубіну і поява стеркобіліну в калі,уробіліну в сечі (сеча стає світлішою, а кал темнішає).

345. Які 2 варіанти реплікації вірусу гепатиту В в печінковій клітині розрізняють? Реплікативний та інтегративний.

346. Які групи ризику по можливості зараження ВГВ виділяють (не менше 4-х назвати)? Хворі, які часто піддаються медичним маніпуляціям, отримують донорську кров, органи; особи з безладним статевим життям; медичні працівники; ін’єкційні наркомани.

347. Перелічіть клінічні варіанти перебігу дожовтяничного періоду гострого ВГВ. Артралгічний, астеновегетативний, диспепсичний, алергічний, змішаний.

348. Охарактеризуйте артралгічний варіант перебігу дожовтяничного періоду гострого ВГВ (які суглоби, зміна їх, тривалість). Біль у великих суглобах, що триває 4-6 тижнів і більше, суглоби в більшості випадків без видимих патологічни змін.

349. Охарактеризуйте псевдогрипозний варіант дожовтяничного періоду ВГА. T тіла до 39С до 5 днів, розбитісь, ломота в тілі без катаральних ознак, симптоми швидко зникають при появі жовтяниці.

350. Хто підлягає обов’язковому обстеженню на ВГС (перелічіть не менше 6 груп ризику). Ін’єкційні наркомани, хворі на гемодіалізі, хворі, яким переливали кров та її компоненти, здійснювали трансплантацію органів до 2003 року в Україні, діти, що народилися від інфікованої матері, ВІЛ-інфіковані, статеві партнери осіб, інфікованих ВГС, мед працівники у разі потрапляння інфікованої крові на шкіру і ушкоджені слизові оболонки.

351. Найбільш типові ускладнення вірусних гепатитів. ГПЕ, панкреатит, ДВЗ-синдром, цироз печінки, приєднання вторинної інфекції, гепатоцелюлярна карцинома,анемія, СЗСТ.

352. При яких ВГ проводиться специфічна профілактика? ВГА, ВГВ

353. Який ВГ найчастіше перебігає з печінковою комою? ВГВ

354. Специфічна діагностика ВГА. ІФА крові на anti-HAV IgM

355. Найбільш типові зміни у загальному аналізі крові при ВГА у розпал хвороби. Лейкопенія, нейтропенія, відносний лімфоцитоз.

356. Головні клінічні відмінності між ВГА і ВГВ в дожовтяничний період і на початку жовтяниці. ВГА:триває близько 1 тижня, найчастіше грипоподібний перебіг, загальний стан полегшується з початком жовтяниці.

ВГВ: триває 4-8 тижнів, найчастіше артралгічний варіант, поява жовтяниці не облегшує прояви до жовтяничного періоду

357. Лікування хворих на нетяжку форму ВГА. Постільний режим, дієта №5, пероральна дегідратація, антигістамінні препарати, ентеросорбенти, вітамін С

358. Які лабораторні дослідження слід провести у дожовтяничний період ВГА? ЗАК, ЗАС, RW, HBsAg, кал на яйця гельмінтів, бх крові(АЛТ, АСТ, білірубін (прямий, непрямий, загальний), ЛФ, ГГТП, загальний білок з фракціями), аналіз сечі на жовчні пігменти, аналіз калу на стеркобілін

359. Найбільш типові зміни у загальному аналізі крові при неускладненому ВГА з середньотяжким перебігом. Лейкопенія, нейтропенія, відносний лімфоцитоз

360. Перелічіть клінічні варіанти дожовтяничного періоду ВГА. Грипоподібний, диспепсичний, астеновегетативний, змішаний.

361. Який маркер найбільш достовірно підтверджує діагноз ВГА? Anti-HAV IgM.

362. Перелічіть маркери гострого ВГВ у крові. HBsAg, HBeAg, HBxAg, anti-HBsAg IgM, anti-HBcAg IgM, ДНК HBV

363. Найбільш типові зміни у загальному аналізі крові при нетяжкому ВГВ у розпалі хвороби. Лейкопенія, нейтропенія, відносний або абсолютний лімфоцитоз, незначна тромбоцитопенія.

364. Головні клінічні критерії гострого ВГВ без дельта-агента з печінковою комою. Поступовий розвиток, тривалий до жовтяничний період, найчастіше – артралгічний, наростання порушення свідомості до повної арефлексії, дихання за типом Чейн-Стокса або Куссмауля, зменшення розмірів печінки, печінковий запах, геморагічний синдром, тахікардія, гіпотонія.

365. Перелічіть антигени вірусу ГВ? HBsAg, HBcAg, HBeAg, HBxAg, HBV DNA.

366. Специфічна профілактика ВГВ. Вакцинація.

367. Основні шляхи передачі ВГВ. Гемоконтактний, вертикальний, статевий, трансплантаційний.

368. Лабораторні критерії тяжкості перебігу ВГВ. Рівень білірубіну, співвідношення його видів, рівень АЛТ, АСТ, загального білка, ПТІ, фібриногену, сечовини,лейкоцитів.

369. Специфічна діагностика ВГС. ІФА крові на anti-HCV IgM.

370. Для якої категорії ризику ВГ є смертельно небезпечним? ВІЛ-інфіковані, вагітні, імуноскомпроментовані особи, особи з тяжкою супутньою соматичною та ендокринною патологією.

371. Специфічна діагностика ВГЕ. ІФА крові на anti-HEV IgM.

372. Специфічні маркери гострого ВГD. HDV РНК, HBV Ag, anti-HDV igM.

373. Які клітини закономірно інфікуються ВІЛ? CD4+- клітини

374. Охарактеризуйте клінічну стадію 2 (згідно ВООЗ) ВІЛ-інфекції (не менше 4-х клінічних проявів). Не мотивована втрата маси тыла до 10%; герпес зостер; себорейний дерматит; рецидив інфекцій; ангулярний хейліт,рецидив.афтозний стоматит.

375. Охарактеризуйте клінічну стадію 3 (згідно ВООЗ) ВІЛ-інфекції (не менше ніж 6 клінічних проявів та лабораторних показників). Не мотивована втрата маси тыла до 10%; хрон. Діарея(біл. 1 міс.); гарячка; кандидоз ротової порожнини; волосяна лейкоплакія; ТБ легень останні 2 роки; локальні нео процеси.

376. Охарактеризуйте клінічну стадію 4 (згідно ВООЗ) ВІЛ-інфекції (не менше ніж 6 клінічних проявів та лабораторних показників). Пневмоцистна пневмонія; хрон. Герпес simplex;лімфоми, саркома Капоші; токсоплазмоз ЦНС; поза легеневий ТБ; ВІЛ енцефалопатия,ВІЛ-кахексія.

377. Які сучасні загальні правила призначення схем ВААРТ при ВІЛ-інфекції? - не менше 3-х препаратів, - одночасно вживання всіх препаратів; - безперервний курс; - контроль за терапією;

378. Перелічіть ураження ЦНС при ВІЛ-інфекції (не менше 4-х). ВІЛ енцефалопатия; вакуольна мієлопатия; сенсорна полінейропатія; с-м Гієна-Барре; енцефаломієлополірадикулопатія. Токсоплазмоз ГМ, крипто коковий менінгіт

379. Назвіть не менше 6 ВІЛ/СНІД-індикаторних хвороб. Генералізавана саркома Капоші; кандидоз стравоходу; пневмоцистна пневмонія; токсоплазмоз гол.мозку; поза легеневий ТБ; криптоспоридіоз, крипто коковий менінгіт.

380. Перелічіть етіотропні препарати для лікування грибкових уражень при ВІЛ-інфекції (не менше 2-х). Флюконазол, кетоконазол.

381. Як відбувається зараження людей токсоплазмами? від савців, людина є джерелом лише вагітна для плода, донори тканин і крові.

382. Перелічіть шляхи зараження ВІЛ-інфекцією. Трансплантаційний, статевий, вертикальний, гемо контактний, парентеральний.

Дата добавления: 2015-11-14