Курсова робота

з української мови

на тему: Фоносемантика приголосних звуків: лінгводидактичний аспект

Студентки ___ 4 __ курсу __ У-41 __ групи

напряму підготовки 6.020303 Філологія. Українська мова та література

спеціальності ______________________

__Вінницької Людмили Борисівни___

(прізвище та ініціали)

Керівник кандидат філологічних наук, доцент

Українець Людмила Федорівна

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Полтава – 2014рік

ЗМІСТ

1. ВСТУП.

2. РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФОНОСЕМАНТИКИ ЯК НАУКИ.

3. РОЗДІЛ 2. 2. 1 МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ФОНЕТИКИ В ШКОЛІ.

4. 2. 2 ВИВЧЕННЯ ФОНОСЕМАНТИКИ НА ІНТЕГРОВАНИХ УРОКАХ

5. РОЗДІЛ 3. СИМВОЛІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЧАТКОВИХ СПОЛУЧЕНЬ ПРИГОЛОСНИХ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ.

6. ВИСНОВКИ

7. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку мовознавства формується специфічний її напрям – фоносемантика. Він реалізується на стику фонетики, семантики та лексикології. Предметом фоносемантики система мови, що відповідає за звукове зображення, відображає зв’язки між звуком і значенням. Як складне, багатопланове явище фоносемантику розглядають під різними кутами зору в різних аспектах. Зокрема, фоносемантичні зв’язки досліджують як первинні, звуконаслідувальні, вторинні, звукосимволічні чи у поєднанні природної і психологічної вмотивованості, зумовленої синестезією. Поряд із лексичним і граматичним значеннями існує фонетичне, що вказує на змістовність мовної форми на фонетичному рівні.

Фоносемантика розглядає три типи фонетичних одиниць: фонеми, фонетичні ознаки та сполучення фонем. Класичними й традиційними є дослідження фонем у складі лексем або фонемних ознак. Ми пропонуємо вивчення фоносемантичних явищ на основі аналізу фонемних сполучень – дослідження початкових сполучень приголосних у німецькій мові за єдиною методикою з урахуванням усіх основних параметрів фоносемантики.

Вивчення фоносемантики на різних етапах навчання (загальноосвітні заклади, спеціалізовані навчально-наукові заклади і т. д.) є предметом дослідження як лінгвістики, так і педагогіки і методики викладання. Разом з тим, оскільки і фоносемантика є досить молодою наукою, сьогодні немає комплексних досліджень, які би характеризували особливості її викладання в загальноосвітніх школах і вищих освітніх установах. Саме цим і пояснюється актуальність обраної теми дослідження.

Мета роботи — з’ясувати особливості фоносемантики приголосних звуків з точки зору лінгводидактики.

Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання:

- вивчити теоретико-методологічну базу дослідження;

- проаналізувати особливості викладання фоносемантики приголосних звуків у загальноосвітній школі;

- з’ясувати особливості викладання дисципліни у вищих навчально-наукових профільних установах.

Об’єкт дослідження — фоносемантика приголосних звуків як навчальна дисципліна.

Предмет дослідження — лінгводидатктичний аспект фоносемантики приголосних звуків.

Методи дослідження. Крім загальнонаукових аналізу і синтезу, в роботі використані такі методи: спостереження, описовий, історичний, експеримент.

Методологічна база дослідження. Останні кілька десятиліть дослідниками-лінгвістами ведуться інтенсивні дослідження проблем звукосимволизму (фонетичної умотивованості). Фоносемантика народжується і стверджує себе на стику фонетики (за планом вираження), семантики (за планом змісту) і лексикології (за сукупністю цих планів).

Дослідження фоносемантики мають багату історію: перші згадки про зв'язок звуку і сенсу належать античності (Платон, Аристотель). Пізніше до неї повертаються відомі вчені, такі як, наприклад, В. фон Гумбольдт, який був одним з палких прихильників мотивованості відносин між звуком і значенням.

Інтерес до проблематики відроджується з новою силою в ХХ ст., коли зв'язок звуку і значення все частіше виявляється в дескриптивній (описовій) лексиці — звуконаслідувальних і звукосімволічних словах. Цьому присвячені роботи Е. Сепіра, Л. Блумфілда, Р. Якобсона, С.В. Вороніна, В.В. Левицького, А.П. Журавльова, А.Б. Михальова Досить. невелика кількість вчених-лінгвістів, як зарубіжних, так і вітчизняних, займалися дослідженнями фоносемантичних особливостей голосних в різних мовах (Е. Себенкет, О. Есперсен, І. та М. Тейлор, В.В. Левицький).

Саме ці роботи і складають основу нашого дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше зроблена спроба комплексного аналізу методів викладання фоносемантики приголосних звуків як навчальної дисципліни у загальноосвітніх школах та навчально-наукових спеціалізованих установах.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження можуть стати основою для написання бакалаврських і магістерських робіт, а також можуть бути використані в процесі розробки уроків із фонетики в загальноосвітній школі та в процесі підготовки до лекцій і практичних із вступу до мовознавства чи практичної стилістики, де розглядається фоносемантичне навантаження голосних звуків.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, списку використаних джерел і висновків.

Дата добавления: 2015-11-14