Суспiльний лад та побут давнiх германцiв

Хоч в iсторичнi часи плем’я як суспiльна одиниця вже вiдiгравало в германцiв важливу роль, основним осередком суспiльства ще довго був рiд. Про це свiдчать давнi назви селищ з суфiксами -ing/-ung, якi утворилися вiд iменникiв, що позначають членiв одного роду. На родовому правi грунтувався дуже поширений серед давнiх германцiв звичай кровної помсти.

У часи Цезаря германцi ще мало займалися хлiборобством, харчувалися переважно молоком, сиром, м’ясом. Основою господарства були скотарство i мисливство, землю обробляли дуже примiтивним перелоговим способом. Уся вона належала громадi. Племенам весь час доводилося шукати новi, невиснаженi землi й пасовиська, тому вони весь час перемiщувалися.

У часи Тацiта германцi вже переходять до осiдлостi: хлiборобство стає головною галуззю господарства германцiв.

Суспiльний устрiй давнiх германцiв мав характер воєнної демократiї. Найвища влада в племенi належала народним зборам, у яких брали участь усi чоловiки, що були здатнi носити зброю. Дрiбнiшi справи розв’язувала рада старiйшин племенi - кунiнги (д.в.н. kuning, д.а. cyning, д.фриз. kening)

На час вiйни або походу плем’я обирало воєначальника (двн. herizogo, д.а. heretoga). Вiн набирав дружину.

У межах патрiархального общинно-родового ладу германцiв ще в часи Тацiта розвивалися процеси соцiального розшарування. Хоч основну масу германського племенi становили ще вiльнi люди, вже iснувало рабство. Раби мали свої будинки i земельнi дiлянки, але частину хлiба, худоби або одяг вiддавали своєму господаревi. З розвитком приватної власностi на худобу, рабiв i на землю майнова нерiвнiсть посилювалася. Iз загальної маси членiв племенi видiляється родова знать, до якої звичайно належать старiйшини i вождi.

Ремесло в першi столiття нашої ери ще не видiлiлося в окреме заняття, за винятком ковальства. Добувати i обробляти залiзо германцi навчилися на початку нашої ери. Застосування залiзних знарядь збiльшило ефективнiсть хлiборобства. Проте скотарство продовжувало вiдiгравати важливу роль.

Гончарством займалися переважно жiнки. Одяг виготовляли з лляного полотна або вовни. Зброя в германцiв була дуже рiзноманiтна.

Торговi зв’язки iснували мiж окремими германськими племенами, та особливо iнтенсивно вони розвивалися на кордонi з римськими володiннями. Римські купцi продавали побутовi речi, тканини, скло, прикраси, вино тощо i купували янтар, худобу, шкiру, хутра.

1.4. Звичаї та релiгiя давнiх германцiв

На початку нашої ери панiвною релiгiєю у германцiв було язичництво. Боги германцiв подiляються на двi групи - аси i вани. Аси (Тiв, Водан, Донар та iн.) очевидно репрезентують вiрування скотарського народу з патрiархальним укладом. Вани (Нертус, Фрей, Фрея та iн.) - божества, характернi для хлiборобського народу. Германськi мiфи розповiдають, що мiж асами i ванами точилася довга i жорстока боротьба, яка закiнчилася компромiсом. Можливо, в них вiдбилися справжнi подiї минулого.

Найвищим божеством спiльногерманської епохи вважався Тiв (T w < *T waz). З цього iєрархiчного мiсця його витiснив пiд час великого переселення народiв бог Водан, якого в Скандинавiї називали Одiном, це був покровитель воїнiв. У цi ж часи виник культ бога грому i бурi Донара (в Скандинавiї вiдомого як Тор).

Мiфи розповiдали,що германцi походять вiд богiв. Земля народила бога Туїско, син якого Манн став прабатьком германцiв. Основною iдеєю релiгiї була вiра в долю. Германцi не вбачали iстотної рiзницi мiж богами та людьми. Германськi боги тiльки переважають людей силою, розумом i тривалiстю життя, але вони так само смертнi, як i люди.

Свiт германцi уявляли собi у виглядi велетенського дерева - “свiтового ясена”. На ньому мiстився так званий “середнiй свiт” (Midgard) - це свiт людей. Боги перебувають у Асгардi - замку, що височить над середнiм свiтом. Про небо як мiсце, де живуть боги, згадується тiльки в лангобардських джерелах, де цей мотив виник пiзнiше пiд впливом християнства, так само як i уявлення германцiв про спiльне “пiдземне царство” Hel. Мiф про Валгаллу, де пiсля смертi перебувають воїни, якi загинули зi славою, виник теж пiзно - в епоху вiкiнгiв.

Носiями культових традицiй i виконавцями ритуалiв на початку були вождi, окремий прошарок жрецiв виник пiзнiше. Германськi свята були пристосованi до змiни пор року. Як урочистостi вiдзначалися германцями важливi подiї в життi людини - надання iменi, вступ до шлюбу тощо. Усi культовi союзи германцiв були одночасно полiтичними i воєнними об’єднаннями.

Германцi мали дуже багату усну народну поезiю: весiльнi, застольнi, воєннi, трудовi пiснi, заклинання, загадки та iн. Вiд багатої поетичної спадщини давнiх германцiв збереглася тiльки невелика частка. Християнське духівництво ставилося рiзко негативно до культури часiв язичництва.

Дата добавления: 2015-11-16