|
Читайте также: |
ІІІ етап (1734 - 1750) - посилення імперського тиску. В Петербурзі було прийнято ухвалу: нового гетьмана не обирати, а всю повноту влади передати тимчасовому державному органу, що дістав назву «Правління гетьманського уряду».
IV етап (1750 - 1764) - тимчасове уповільнення процесу російської експансії. У 1750 р. Україну чекав черговий поворот долі — саме цього року останнім гетьманом стає брат фаворита нової імператриці Єлизавети - Кирило Розумовський (1750 - 1764). Російський уряд уповільнив, але не припинив свого наступу на українську автономію. Про це переконливо свідчить той факт, що крім старих традиційних обмежень (гетьману заборонялося листуватися з іноземними державами, російська сторона призначала полковників та ін.). у цей час з’явилася низка нових: ліквідується митний кордон між Гетьманщиною і Росією; Київ назавжди переходить під пряме імперське правління; гетьман має подавати фінансові звіти російському уряду про прибутки та витрати Гетьманщини. К. Розумовський доручив управління старшині, а сам перебував у Петербурзі. Проте, маючи великий вплив при дворі, він домігся передачі українських справ з Сенату до Колегії закордонних справ, виведення з України царських військ, відновлення у 1742 році Київської митрополії.
Ще за період гетьманування Д. Апостола було створено збірник законів “Права, за якими судиться малоросійський народ” (1743 р.) На його підставі на Україні було створено нову судову систему. На чолі її стояв Генеральний суд, Україну було поділено на 20 повітів, в кожному з яких діяли земські і підкоморські суди (перші розглядали цивільні, а другі - земельні справи). Кримінальні справи розглядали гродські суди.
V етап (1764-1783) - остаточна ліквідація української автономії. Після ліквідації гетьманства в 1764 р. вся повнота влади в Україні зосередилася в руках Другої Малоросійської колегії на чолі з графом П. Румянцевим. Було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію. У 1775 р. було знищено Запорозьку Січ, у 1781 - ліквідовано полкову систему на Гетьманщині, утворено намісництво за російським зразком у 1783 р. юридично оформлено кріпацтво.
Отже, тотальний наступ російського царату на українські землі в XVIII ст. характеризувався прогресуючим обмеженням українських прав та вольностей; посиленням тенденцій централізації, уніфікації, русифікації; цілеспрямованим розколом українського суспільства (заохоченням чвар між старшиною та гетьманом, підбурюванням селян проти старшини); хижацькою експлуатацією, людських та матеріальних ресурсів українських земель.
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 88 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Внутрішня і зовнішня політика Івана Мазепи | | | Гайдамаччина, коліївщина, опришківство |