Джерела екологічного права.

Під джерелами екологічного права розуміють нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері взаємодії суспільства і природи.

Нормативно-правові акти як джерела екологічного права України не є однорідними. Їх можна структурувати за юридичною силою, предметом регулювання, структурою, формою тощо.

Зокрема, за юридичною силою джерела екологічного права поділяються на: закони і підзаконні акти.

За предметом правового регулювання – комплексні та природно- ресурсні.

За способом правового регулювання – матеріальні і процесуальні.

За характером правового регулювання – загальні поняття та спеціальні заходи.

Акти екологічного права мають різну юридичну силу, але діють за принципом піраміди, вершиною якої є Конституція України. Вона закріплює основи суспільного ладу, загальні засади державної політики, в тому числі в галузі екології. Ключове значення для регулювання екологічних відносин мають безпосередньо статті 13, 14,16, 50, 66. Зокрема, ст.50 передбачає, що «кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди».

Особливістю законів як джерела екологічного права є високий ступінь кодифікації. Адже, основну масу в системі екологічних законів становлять поресурсові кодекси – Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Водний кодекс України, Кодекс України про надра, а також поресурсові закони – Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (21.06.01), Закон України «Про тваринний світ» (13.12.01), Закон України «Про рослинний світ» (09.04.99), Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (16.06.92), Закон України «Про екологічну мережу України» (24.06.04) тощо.

Слід зауважити, що Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», прийнятий 25 червня 1992., є основним галузевим актом екологічного законодавства.

У системі законів як джерел екологічного права можна також виділити закони загального, інтегрованого характеру. Це, зокрема, Закон України «Про екологічну експертизу» (09.02.95), Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», Закон України «Про екологічний аудит» (24.06.04) та ін.

Підзаконні нормативні акти приймаються, відповідно до законів, у розвиток законів (кодексів), їх окремих положень уповноваженими на те органами. До них відносять:

1) постанови Верховної Ради України;

2) постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

3) укази і розпорядження Президента України;

4) інструкції, накази міністерств, державних комітетів та інших органів центральної виконавчої влади;

5) рішення і розпорядження органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.

Особливе місце серед джерел екологічного права займають міжнародно-правові акти, зокрема, міжнародні угоди за участю України. Серед них, наприклад, Конвенція ООН «Про охорону біологічного різноманіття», прийнята у 1992 р., Конвенція про водно-болотні угіддя, підписана у 1971 р. та ін.

Контрольні питання

1. Процес становлення екологічного права в Україні. Основні етапи становлення.

2. Сутність, об’єкт, предмет та методи екологічного права.

3. Проаналізуйте основні принципи та завдання екологічного права.

4. Охарактеризуйте систему екологічного прав.

5. Поняття «джерела екологічного права». Класифікація джерел екологічного прав за різними ознаками.

Дата добавления: 2015-07-11