Прокаріотна клітина.

Клітинні мембрани та одномембранні органели.

1.Значення мебран для клітини та їх будова і організація.

2.Одномембранні органели: Ендоплазматична сітка. Вакуолі. Комплекс Гольджі. Лізосоми.

Різноманітність клітин безмежна, хоч їх ділять на прокаріотичні і еукаріотичні клітини. Переважна більшість клітин завжди оточена щільною мембраною, яка досить легко пристосовується до будь-якої зміни її форми.

Мембра­ни відділяють клітинний вміст від навколишнього середовища, регулюють обмін між клітиною і середовищем, поділяють самі клітини на комірки (компартменти), в яких відбувають­ся спеціалізовані обміни певних речовин.

У клітинах присутні одномембранні та двохмембранні органели.

Одномембранні органели: Ендоплазматична сітка. Вакуолі. Комплекс Гольджі. Лізосоми.

Двохмембранні органели цитоплазми: мітохондрії, пластиди.

Таким чином: В основі структурної організації клітин лежить мембранний принцип будови(рис.1.3.3). Це озна­чає, що клітина побудована переважно з мембран.

Усі мембрани мають подібну будову. Нині загальноприйнятою є модель мозаїчної будови мембран (рис.2.3.).

Відповідно до цих уявлень біологічна мембрана утворена двома рядами ліпідів, у які на різну глибину із зовнішнього і внутрішнього боку занурені численні різноманітні молекули білків.

На мембранах здійснюється перебіг певних хімічних реакцій (фото­синтез у хлоропластах, окисне фосфорилювання в мітохондріях). На мембранах розташовані рецепторні ділянки для розпізнавання певних зовнішніх хімічних речовин, що надхо­дять із зовнішнього середовища чи від інших клітин власного організму. Клітинна мембрана (цитоплазматична мембрана, плазмолема) має ферментативні властивості.

Прокаріотна клітина.

Прокаріотна клітина складається із постійних і тимчасових структур представлених на (рис.1. 3.3):

постійних — клітинна оболонка, цитоплазматична мембрана, цитоплазма (з включеннями), нуклеоїд;

тимчасових — капсула, джгутики, фімбрії та в деяких випадках ендоспори.

Клітинна оболонка оточує клітину зовні. Це обов'язковий структурний компонент прокаріотів (за незначним винятком). На клітинну оболонку припадає від 5 до 50 % маси (сухої речовини). Вона зумовлює відносну сталість форми клітини, бере участь в обміні речовин у клітині, регулюванні росту, поділі бактерій. Товщина стінки коливається від 0,01 до 0,04 мкм.

Цитоплазматична мембрана.

Під клітинною оболонкою розміщена цитоплазматична мембрана (рис.1. 3.3). Вона є обов'язковим компонентом клітини. У перерахунку на суху масу клітини мембрана становить 8 -18 %. За хімічним складом — це білко­во-ліпідний комплекс, в якому на білки припадає 50 —75 %, а на ліпіди 15 - 50 %. Мембрана складається з трьох шарів: зовнішнього та внутрішнього білкових, між якими знаходиться подвійний шар ліпідів. Товщина мембрани 5 - 10 нм. Це високоорганізоване і високоспеціалізоване утворення. Крізь мембрану за допомогою ферментів здійснюється транспорт речовин у клітину і виділення з неї продуктів обміну. На поверхні цитоплазматичної мембрани локалізовані різні фер­менти, які беруть участь у багатьох синтезах та продукуванні енергії. В мембранах прокаріотів знаходяться високочутливі рецептори, за допомогою яких клітини розпізнають та опрацьо­вують інформацію, що надходить із навколишнього середовища. Часто цитоплазматична мембрана має вигини (інвагінації), які спричинюють утворення особливих тілець — мезосом (рис.1. 3.3).

Мезосоми виконують функції мітохондрій вищих організ­мів - синтез АТФ. Крім того, мезосоми містять специфічні ферменти, що беруть участь у таких процесах, як фіксація вільного азоту з атмосфери, хемосинтез та інше. Мезосоми разом із цитоплазматичною мембраною виконують й інші функції — синтез клітинної стінки, капсули, виділення екзоферментів, поділ і спороутворення.

Дата добавления: 2015-07-11