|
Читайте также: |
(1903–1938)
Радянський державний та партійний діяч. Голова Ради Народних Комісарів УРСР.
Народився в м. Єлизаветград (нині м. Кіровоград). Закінчив вище початкове училище. Працював токарем на заводі “Червона зірка” у Єлизаветграді (1917–18 рр.). В кінці 1919 р. вступив в комсомол. Завідував культвідділом завкому підприємства, на якому працював (1919–22 рр.). Від 1923 р. кандидат, а з січня 1925 р. – член РКП(б). Завідувач клубом у Єлизаветграді (1923–24 рр.), очолював відділ агітації й пропаганди партійного комітету заводу “Червона зірка” (1925–1926 рр.). У 1926–27 рр. М. Бондаренко – завідуючий Єлисаветградським окрвиконкомом, у 1927–28 рр. – секретар Компаніївського райкому КП(б)У, 1929 р. очолював культвідділ окрпрофради, у 1930 р. працював редактором Єлисаветградської окружної газети. Після ліквідації округи 1931 р. був завідуючим культпропвідділом Єлисаветградського міськкому КП(б)У. У 1931–33 рр. заступник завідувача і завідувач агітмасовим відділом Закавказького крайкома ВКП(б) в Тбілісі. У 1933–34 рр. завідувач оргвіддділом Бакинського міськкому КП(б) Азербайджану. У 1934–35 рр. секретар Азізбековського міськкому, в 1935–36 рр.–Шаумяновського райкому КП(б) Азербайджану. Був вибраний кандидатом в члени ЦК КП(б) Азербайджану.
У лютому 1936 р. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. 4 грудня 1936 р. затверджений другим секретарем Харківського міськкому КП(б) У (фактично працював з жовтня 1936 р.). Згодом – 2-й секретар Харківського обкому, в.о. секретаря Вінницького обкому КП(б)У. 30 серпня 1937 р., після смерті П. Любченка, затверджений головою РНК УРСР і обраний членом політбюро ЦК КП(б)У. Під час службового відрядження до Москви 13 жовтня 1937 р. заарештований і звинувачений у приналежності до “антирадянської троцькістської терористичної і шкідницької організації, яка діяла у нафтовій промисловості СРСР” (під час його роботи в Закавказзі 1931–36 рр.). 8 лютого 1938 р. на закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного суду СРСР засуджений до вищої міри покарання з конфіскацією майна.
Страчений у Москві 10 лютого 1938 р. Реабілітований Військовою колегією Верховного суду СРСР 14 квітня 1956 р.
Бош (Готлібівна)
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 89 | Нарушение авторских прав