Засоби захисту інформації

[security, protection facility] — апара­тні, програмні, криптографічні та інші засоби, що запобігають несанкціонова­ному доступу до інформації, засоби, в яких вони реалізовані, а також за­соби контролю ефективності захисту інформації.

Сертифіковані засоби захисту інформації [certificate safeguards] — засоби захисту інформації, які відпо­відають вимогам захисту відомостей відповідного ступеня секретності.

ЗАХИСТ [protection, security, lock out] — 1) Прагнення запобігти, убезпе­чити від несприятливих впливів, втру­чання. 2) Засіб для обмеження доступу чи використання всієї або частини об­числювальної системи; правові, органі­заційні та технічні (в тому числі — кри­птографічні) заходи запобігання несан­кціонованому доступові до апаратури, програм і даних.

Захист інформації [infosecurity] — організаційні, програмні та технічні методи і засоби для обмеження досту­пу до інформації, що обробляється або зберігається. Види інформації, які на­лежить захистити, як правило вста­новлюються законодавством держави. Це можуть бути: відомості, що від­носяться до державної таємниці (ін­формація в галузі воєнної, зовнішньо­політичної, економічної, розвідуваль­ної, контррозвідувальної і оперативно-розшукової діяльності), розповсюдже­ння яких може нанести шкоду безпеці держави; відомості, що відносяться до службової і комерційної таємниці (ін­формація, що має сьогочасну або по­тенційну цінність в силу того, що во­на невідома третім особам, якщо до неї нема законного доступу на законній (санкціонованій) основі і власник та­кої інформації вживає заходи до охоро­ни її конфіденційності); відомості, що мають статус персональних даних (ін­формація про громадян, що входить до складу державних інформаційних ре­сурсів, інформаційних ресурсів органів

Словник додаткових термінів і понять

місцевого самоуправління, а також та, що одержується і збирається недержав­ними організаціями і т. ін.).

ЗАХОДИ [measure] — сукупність дій, засобів для досягнення, здійснення чо­гось.

ЗАШИФРОВУВАННЯ [епсіpherement, encryption] — процес пере­творення відкритого тексту до виду, незрозумілого несанкціонованому ко­ристувачеві (в шифртекст).

ЗБРОЯ [arm, weapon] — пристрої і засоби, призначені для ураження про­тивника в збройній боротьбі. Складає­ться із засобів ураження і засобів їхньої доставки до цілі; більш складна зброя включає також прилади і пристрої ке­рування і наведення.

ЗЛОВМИСНИК [abuser, Bad-Guy, badguy, intruder] — 1) Особа або орга­нізація, що займаються добуванням ін­формації в інтересах розвідки держав­ної і комерційної, кримінальних еле­ментів, непорядних співробітників або просто психічно хворих людей. 2) Сто­совно обчислювальних мереж — осо­ба або організація, що зацікавлена в одержанні несанкціонованого доступу до програм або даних, які здійснюють спробу такого доступу або здійснили її.

ЗЛОЧИН [crime] — 1) Суспільно не­безпечна дія, що чинить зло людям; злочинство, злодіяння. 2) Неприпусти­мий, ганебний вчинок.

Комп'ютерний злочин [computer crime] — передбачені кримінальним за­коном суспільно небезпечні дії, що здійснюються з використанням засо­бів електронно-обчислювальної (ком­п'ютерної) техніки. До суспільно не­безпечних дій відносять: неправомір­ний доступ до комп'ютерної інформа­ції, що охороняється законом (інформа­ції на машинному носії, в ЕОМ, в си­стемі ЕОМ або їхньої мережі), якщо ці дії спричинили знищення, блокування, модифікацію або копіювання інформа­ції, порушення роботи ЕОМ, системи ЕОМ або їхньої мережі; створення про­грам для ЕОМ або внесення змін в існу-

ючі програми, якщо це явно привело до несанкціонованого знищення, блоку­вання, модифікації або копіювання ін­формації, порушення роботи ЕОМ, си­стеми ЕОМ або їхні мережі, а також використання або розповсюдження та­ких програм або машинних носіїв з та­кими програмами; порушення правил експлуатації ЕОМ, системи ЕОМ або їхньої мережі особою, що має доступ до ЕОМ, системи ЕОМ або їхньої мере­жі, що викликало знищення, блокуван­ня або модифікацію інформації ЕОМ, що охороняється. Способи здійснення комп'ютерного злочину можна розді­лити на п'ять основних груп: вилучен­ня засобів комп'ютерної техніки (ЗКТ); перехоплення інформації; доступ не­санкціонований до ЗКТ; маніпулюва­ння даними і управляючими команда­ми; комплексні методи.

ЗНАННЯ [knowledge] — 1) Продукт діяльності людей, що являє собою іде­альне відтворення в мовній формі по­дій і закономірних зв'язків об'єктивно­го світу. Знання є прямою силою, що дозволяє людині фактично володарю­вати над світом. Межі цієї влади визна­чаються рівнем знань. Людина, у свою чергу, обумовлює точність і межі ін­формації, що міститься в знаннях. Мі­рою сили знань є кількість інформації, що міститься в знаннях. З цього по­гляду знання може розглядатися як ін­формаційна зброя у відносинах супер­ництва. 2) Вид інформації (подібно до програм і даних), що зберігається в ба­зах знань і відображає знання люди­ни — фахівця (експерта) в певній пре­дметній частині; множина всіх пото­чних ситуацій в об'єктах даного типу і способи переходу від одного опису об'­єкта до іншого. Для знання характерні внутрішня інтерпретованість, структу­рованість, зв'язність і активність. Гово­рячи образно: "знання — факти + пере­конання + правила".

ЗОНА [zone] (від грец. ζώνη — пояс) — певний простір, район, територія, що характеризується спільними ознаками.

Словник додаткових термінів і понять

ІДЕНТИФІКАТОР [identification (identifier) word] — лексична одини­ця, що використовується як ім'я для елементів мови; ім'я, що присвоюється даним і являє собою послідовність ла­тинських літер і цифр, яка починається з літери.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ [identification] (від лат. identicus — тотожний і лат....ficatio, від facio — роблю) — 1) Ото­тожнення, прирівнювання, уподібнен­ня. 2) Надання суб'єктам і об'єктам доступу ідентифікатора і (або) порів­няння пред'явленого ідентифікатора з переліком наданих ідентифікаторів. 3) Операція розпізнавання обчислю­вальною системою суб'єктів та об'є­ктів доступу за унікальною ознакою — ідентифікатором, яка необхідна для управління доступом; після ідентифі­кації, як правило, проводиться перевір­ка повноважень (див. автептифіка-ція). 4) Процедура присвоєння іденти­фікатора об'єктові комп'ютерної си­стеми або встановлення відповідності між об'єктом і його ідентифікатором.

ІМІДЖ [image] (англ. image — зо­браження, відображення, копія, подо­ба, образ) — образ реального факту, події, явища, особи, що формується під впливом засобів масової інформа­ції, які здатні спотворювати дійсність на угоду тим чи іншим орієнтаціям і втілювати це у псевдореалістичній ма­нері. Особливу роль у створення імі­джу, які піднімають престижну репу­тацію організацій, фірм, а також полі­тичних діячів, зірок естради або спор­ту, відіграє реклама, що розповсюджує­ться каналами мас медіа і має для цьо­го своїх фахівців — іміджмейкерів. ІМІДЖМЕЙКЕР [imagemaker] — творець іміджів, спеціаліст з організа­ції пропагандистських компаній та ре­клами осіб, організацій, партій, які по-

требують створення авторитету й попу­лярності серед масової аудиторії. ІМІТОВСТАВКА [key hash function] — 1) Послідовність даних, одержана за певним правилом з відкритих даних та ключа і яка служить для забезпечен­ня імітозахисту даних. 2) Блок ін­формації фіксованої довжини, що одер­жується з відкритого тексту і клю­ча, однозначно відповідний відкритому текстові.

ІНДИВІД [individual] (від лат. indivi-duum — неподільне) — окрема людина, особа.

ІНТЕРЕСИ [interest] — потреби, заці­кавленість.

ІНТЕРФЕЙС [interface] (від лат. inter... і англ. face — лице) — 1) Су­купність засобів і правил, що забезпе­чують взаємодію пристроїв системи об­числювальної і (або) програм. 2) Су­купність уніфікованих технічних і про­грамних засобів, що використовуються для сполучення пристроїв в обчислю­вальній системі або сполучення між си­стемами. Межа між двома функціо­нальними пристроями, що визначає­ться їхніми характеристиками, хара­ктеристиками з'єднання, сигналів обмі­ну і т.ін.

ІСТЕБЛІШМЕНТ [establishment] (англ. the Establishment — правлячі кола, впливові кола) — домінантна си­стема державних, економічних, ідеоло­гічних відносин, організацій, закладів та інших структур, що мають владний вплив на суспільство, а також особи й групи, що займають в них ключові позиції, мають вплив і користуються своїм привілейованим станом. У сфе­ру і. інкорпоруються й мас-медіа, за допомогою яких здійснюється маніпу­ляція свідомістю масової аудиторії та формування її життєвого стилю.

Словник додаткових термінів і понять

К

КАДАСТР [cadastre] (франц. cadastre) — системне зведення відо­мостей про відповідний об'єкт.

КАРТОТЕКА [card file, file] - 1) Си­стема карток з довідковими, облікови­ми чи іншими даними. 2) Скринька або шафа для зберігання карток. 3) Інфор­маційний документ органів психоло­гічної війни. Містить інформацію на певні теми (питання), або про політи­чних діячів, керівні кадри в алфаві­тному порядкові (у вигляді характери­стик, формулярів, анкет). Інформація розташовується в певній послідовності. Наприклад, наступним чином: анкетні дані (рік і місце народження, націо­нальність, соціальне походження, осві­та, сімейний стан, партійна належність; соціально-політичні і психологічні да­ні (службова кар'єра, соціальний і май­новий стан, політичні погляди, авто­ритет серед підлеглих, характеристика службової діяльності, особливості ха­рактеру); дані, що мають особливий ін­терес (погані поступки, негативні яко­сті особистості, вади і т. ін.); висновки про найбільш придатні форми й спосо­би психологічного впливу на даного ін­дивіда.

КАТЕГОРИЗАЦІЯ [categorization]

— класифікація об'єктів за категорія­
ми.

КАТЕГОРІЯ [category] (від грец. κατηη0ρία — ознака, обвинувачення)

— 1) Загальне поняття, що відобра­
жає універсальні властивості і відноше­
ння об'єктивної дійсності, загальні за­
кономірності розвитку всіх матеріаль­
них, природних і духовних явищ. 2) По­
няття, що означає розряд предметів.
3) Клас, рівень категоризації.
КЕРУВАННЯ [control] — 1) Направ­
лення ходу, руху кого-, чого-небудь.
2) Процес цілеспрямованої дії на об'­
єкт, що здійснюється з метою організа­
ції його функціонування згідно заданої
програми.

КІЛЬКІСТЬ [amount, quantity,

content] — ступінь змінювання вимірю­ваних властивостей, явищ, їхні мірні характеристики.

КЛАСИФІКАЦІЯ [classification] (від лат. classis — розряд, клас і facio — роблю) — процес розподілу об'єктів (предметів, явищ, процесів, понять) за класифікаційними групами у відповід­ності з певними ознаками.

КЛЮЧ [key] — 1) Пристрій для від­кривання замка. 2) Сукупність симво­лів, що використовується для іденти­фікації елемента множини, наприклад, запису у файлі або запису бази даних (в індексно-послідовному файлі або в базі даних Ключ є обов'язковим еле­ментом запису). 3) Сукупність симво­лів, що використовується для підтвер­дження повноважень на доступ до де­якої інформації. 4) У криптології — сукупність даних, які визначають ви­бір конкретного перетворення з усі­єї множини перетворень, які реалізу­ються шифром. 5) У прикладній кри­птології — символ або група симво­лів (або електричний чи механічний прилади, що трактуються як символи), які управляють операціями зашифро­вування та розшифровування. 6) Послі­довність символів (або їхніх електри­чні чи механічні еквіваленти) в авто­матичних чи автоматизованих крипто­системах, які змішуються з відкритим текстом для вироблення шифртексту. 7) Послідовність випадкових чи псевдо-випадкових біт, які використовуються для ініціалізації та періодичної зміни операцій в криптографічних пристро­ях, які використовуються для шифру­вання, розшифрування, автентифіка-ції інформації або для генерації інших ключів.

КОМПЛЕКС [complex] (від лат. complexus — поєднання, зв'язок) — 1) Сукупність предметів чи явищ, що становлять єдине ціле. 2) Два чи більше вироби, не з'єднаних на підприємстві-виробнику складальними

Словник додаткових термінів і понять

операціями, але призначені для вико­нання взаємозв'язаних експлуатацій­них функцій.

КОМПОНЕНТ [component] (від лат. componens (componentis) — той, що складає) — 1) Складова частина чо­гось. 2) Складова частина пристрою, програми, системи, даних.

Дата добавления: 2015-07-11