Основні загрози інформаційній безпеці держави

Основними загрозами інформаційній безпеці держави є:

• обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

• руйнування системи цінностей, духовного та фізичного здоров'я особи, суспільства, негативні зміни їх цільових настанов;

• маніпулювання громадською думкою;

• обмеження можливостей органів державної влади щодо ухвален­ня адекватних рішень;

• порушення штатного режиму функціонування (руйнування) кри­тично важливих інформаційних мереж, систем управління;

• несанкціонований витік таємної, конфіденційної та іншої інфор­мації з обмеженим доступом;

• спотворення (знищення) інформаційних ресурсів, програмного забезпечення;

• низький рівень інтегрованості України в світовий інформаційний простір.

Моніторинг загроз у сфері інформаційної безпеки здійснює Слу­жба безпеки України та інші центральні органи виконавчої влади.

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

5.3.3 Організаційний напрям протидії загрозам у сфері інформаційної безпеки

Організаційний напрям протидії загрозам у сфері інформаційної безпеки здійснюється шляхом:

• сприяння інформаційній діяльності, спрямованій на патріотичне виховання всіх категорій населення, утвердження загальнодер­жавної системи духовних цінностей, пропаганду толерантності, злагоди, міжетнічного та міжрелігійного миру, суспільну солідар­ність;

• організації оперативного реагування та упередження формуван­ня негативного іміджу стосовно України і її громадян, органів державного управління, інших суспільних інститутів, викривле­ння та тенденційний підбір фактів історичного минулого, поши­рення неправдивої інформації;

• ліквідації відставання від провідних країн світу за рівнем інфор­матизації суспільних інститутів, превентивного розвитку центрів збереження, обробки та розповсюдження інформації, таких як бі­бліотечні, архівні, музейні, спеціальні інформаційно-аналітичні, дослідницькі та інші установи, а також систем і баз даних засобів масової інформації;

• забезпечення можливості виявлення загроз щодо порушення кон­фіденційності, цілісності та доступності інформації, створення механізмів їх локалізації;

• встановлення уніфікованого переліку умов для надання чи обме­ження права на доступ до інформації, переліку видів інформації з обмеженим доступом та механізмів реалізації цих обмежень, принципів та організаційних механізмів доступу до інформації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, гро­мадських організацій, фізичних та юридичних осіб;

• розширення кореспондентських пунктів і мережі спеціальних ко­респондентів засобів масової інформації за кордоном;

• забезпечення конфіденційності, цілісності та гарантованого адре­сного доступу до важливої для держави, особи й суспільства ін­формації;

• запобігання знищенню (навмисному спотворенню, псуванню, при­ховуванню) національних інформаційних ресурсів при використанні;­

• нейтралізації діяльності іноземних політичних, економічних, вій­ськових, розвідувальних структур, спрямованих проти інтересів

Розділ 5 Основи державної інформаційної політики

України;

• запобігання проявам інформаційно-диверсійної діяльності теро­ристичних організацій, груп, окремих осіб, спрямованих на де­стабілізацію суспільного життя в країні та завдання шкоди гро­мадянам, державі;

• введення в систему інформаційних ресурсів спеціально ор­ганізованої, неправдивої інформації, застосування негативного інформаційно-психологічного впливу на особу.

Дата добавления: 2015-07-11