Читайте также:
|
Текст веснянки:
«Куку, куку – чути в ліску.
Радо співаймо, радо вітаймо.
Ранню, ранню, ранню весну.
Куку, куку, пташко мила.
Ти нам кувала, правду сказала:
Щезла, щезла зима.
Куку, куку – голос гуде
Гайом, лісочком, бором, поточком.
Голос, голос, голос гуде.
Примовка «Ой вітре, вітроньку»
Ой вітре, вітроньку
Прижени хмароньоку,
Полий теплим дощиком,
встели землю килимком».
Ігрова кімната оздоблена весняною зеленню. Діти слухають веснянку, обговорюють її зміст, потім танцюють та співать веснянку. В обряді використовуються іграшки-пташки, печиво та куличі.
ІУ.МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА: СВЯТО "ОБЖИНКИ"
На столах — скатертини, хлібні вироби з, борошна нового врожаю, на стіні — вишиті рушники, в центрі — український вишитий килим.
Вихователь. Рум'яна і кругла паляниця чимось подібна до сонячного світила. Поряд із хлібом народ завжди ставив сіль. Народне прислів'я говорить: "Без солі не смачно, без хліба не ситно". Тому сіль і хліб, що діставалися людям важкою працею, вважалися дорогим набутком і завжди шанувалися в народі. Без хліба немає життя. Недаремно у слів "жито" і "життя" — один корінь,
Виріс у полі на добрій землі,
Місце найкраще знайшов на столі.
Дорогі гості, батьки, діти! Запрошую вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире та бесіду мудру — на свято першого снопа та стародавній народний звичай святкування закінчення жнив — обжинки.
1 -й вихованець.
Сонце гріє, вітер віє, а вода тече.
Наша мати-пшениченька золоту сорочку тче.
А в тій золотій сорочечці, як маля,
Буде красуватися, буде усміхатися вся земля.
Подивлюся я навкруг — поле колоситься,
Урожай наш, урожай — золота пшениця.
2-й вихованець.
Так хай же щедро наривається соком
І колоситься золотистій сніп!
І хай же родить більше з кожним роком
Його величність—годувальник-хлібі!
Господиня. Коли жито, ячмінь і пшениця дозрівають, то господиня бере хліб-сіль, громичну свічку та йде в поле заживати ниву. На узбіччі вона зупиняється і тричі кланяється ниві, промовляючи: "Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати". Жнива починали в "легкі" дні — вівторок, п'ятницю. Бажано також, щоб це збігалося з новим місяцем. Господиня трьома захватами лівої руки стинала одну жменю, потім другу і клала їх навхрест на узбіччі. Ці жменьки мали тут пролежати до кінця жнив. Третій жмуток несла додому, ставила на покутті, під образами. Перший сніп
обмолочували окремо: зерна з нього святили у церкві, а перед сівбою їх змішували з насінням. Соломою з першого снопа годували корів, щоб не хворіли. Часом зажинки робили, в присутності священика.
Крім зажинок, робили ще й закрутку, щоб рука лиходія і знахаря не могла зіпсувати хліба. Закрутка робилася так: коли дозрівав хліб, жінки йшли з піснями в поле, і одна з них, взявши в жменю колоски, завивала їх вузлом — це й була закрутка. Інші в цей час співали хороводні пісні, а потім усі разом поверталися додому.
Пісня «Ой, до схід сонця»:
Ой, до схід-сонця, рано-раненько
будить матуся красну Оленку. (2 р.)
Ой встань, Оленко, годі вже спати,
вже йдуть сусіди в поле жати. (2 р.)
Ой, вийшли в поле женці з серпами,
Красна Оленка з подружечками. (2 р.)
Пшеницю спілу женці пожали,
В круглі сніпочки ще й пов'язали. (2 р.)
В круглі сніпочки густі-густенькі,
В вінки зложили в часті-частенькі. (2 р.)
Пшеницю спілу вітер гойдає,
Женчиків красних мило вітає. (2 р.)
Як женці поле вкрили квітками,
Серпи новенькі вкрили квітками. (2 р.)
Завели пісню веселу, жваву,
Пішли додому женчики браві. (2 р.)
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 183 | Нарушение авторских прав