ІІ.Українсько-польська війна з радянським режимом.

РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА

ПЛАН

І. Варшавська угода.

ІІ.Українсько-польська війна з радянським режимом.

ІІІ. Ризький мирний договір.

І. Варшавська угода.

6 грудня 1919 р. С.Петлюра відбув до Варшави, щоб прискорити переговорний процес з поляками. Переговори проходили важко. Все ж таки сторони підписали договір у квітні 1920 року, який ввійшов в історію як Варшавська угода.

Мотиви сторін

УНР

· необхідність поповнити військове спорядження в боротьбі за відновлення державної незалежності;

· союз з Польщею відкривав перспективи співпраці з Антантою, а відтак можливість вийти з міжнародної ізоляції

Польщі

· Пілсудський, побоючись імперських амбіцій Росії, прихильно ставився до існування незалежної УНР як буфера між Польщею та Росією;

· чекаючи неминучого удару з боку Росії, Ю.Пілсудський прагнув заручитися підтримкою С.Петлюри;

· через відмову С..Петлюри від претензій на західноукраїнські землі, закріпити своє "право" на цю "міжнародну територію" в очах країн Антанти;

· сконцентрувати увагу та зусилля польського населення на вирішенні зовнішніх проблем і загасити наростаючу соціальну напругу в державі.

21-24 квітня 1920 р. - Варшавська угода: підписання політичної, торговельно-економічної та військової конвенції між урядами УНР та Польщі. Ці таємні конвенції отримали умовну назву «Варшавська угода».

Основні умови Варшавської угоди:

- Польща визнавала незалежність УНР у межах, які мали бути означені угодами з суміжними країнами;

- Директорія і головний отаман С.Петлюра визнавалися найвищою владою в Україні;

- кордон між обома державами встановлювався по річках Збруч і Горинь (УНР офіційно погоджувалася на анексію Польщею Східної Галичини);

- також до Польщі відходила Західна Волинь, тобто частина безпосередньої території УНР;

- Польща відмовлялася від подальших територіальних претензій;

- обидві сторони зобов’язувалися не укладати міжнародних угод, спрямованих проти УНР або проти Польщі;

- гарантувалися національно-культурні права українського населення в Польщі, а польського – в УНР;

- конвенція була таємною, за винятком визнання Директорії Польщею, тобто її заборонялося оприлюднювати без взаємної згоди (уперше українські тексти конвенцій опублікував у 1926 р. С.Шелухін; на ратифікацію до сейму конвенції не подавалися).

-Польща зобов’язувалася надати УНР військову допомогу;

- спільний наступ на Україну мав розпочатися під загальним польським командуванням;

- контроль польських військових над українськими залізницями на весь період воєнної кампанії;

- утримання польських військ за рахунок українського уряду;

- озброєння українського війська за рахунок Польщі;

В разі розходження між українськими і польськими текстами угоди перевага надаватиметься останньому.

ПРИНЦИПОВІ НЕДОЛІКИ ДОГОВОРУ

- УНР потрапляла в залежний від Польщі стан;

- Варшавська угода суперечила Акту злуки між УНР і ЗУНР, створювала умови для "законного" включення західноукраїнських земель до складу Польщі;

- у межах Польщі залишалися українські землі: Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина, Західна Волинь, Східна Галичина, частина Полісся.

Відмова уряду Пілсудського від " історичних прав " на частину українських земель мала символічне значення. Навпаки, відмова С.Петлюри від злуки УНР і ЗУНР була політичним актом.

Держави-переможниці у світовій війні взяли до відома факт ліквідації ЗУНР і захоплення Галичини Польщею, але не погодилися з цією анексією. Галичина отримала статус " міжнародної території ".

Для Ю.Пілсудського було важливим те, що УНР заявила про відсутність у неї претензій на західноукраїнські землі.

Українсько-польський союз з багатьох причин від самого початку був приречений на поразку, проте дозволив ще на рік продовжити історію УНР.

НАСЛІДКИ ДОГОВОРУ

- в українському і польському суспільствах договір викликав неоднозначну оцінку, більшість українських політичних партій його засудила;

- на знак протесту подав у відставку І.Мазепа;

- почалася радянсько-польська війна.

P.S. Варшавський договір найчастіше називали договором Пілсудського і Петлюри, тобто персонізували його, підкреслюючи відсутність лостатньої громадської підтримки в обох суспільствах. Аналізуючи договір на персональному рівні, Я.Грицак підкреслює, що між Пілсудськнм і Петлюрою було багато спільного. Обидва стояли на чолі війська. не маючи військової освіти і не пройшовши щаблів офіцерської кар’єри. Обидва були романтиками у національному питанні, але стали прагматиками з необхідності. Обидва мати соціалістичні переконання, але пожертвували ними у критичний час національних змагань заради досягнення самостійності. Обидва піднеслися понад усіма партійними різницями всередині своїх суспільств і стали уособленням визвольних змагань всієї нації. З тією, однак, різницею, що Пілсудський представляв націю переможну, а Петлюра – націю переможену.

ІІ.Українсько-польська війна з радянським режимом.

ПРИЧИНИ РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ВІЙНИ:

- намагання Польщі розширити кордони, підтримка країн Антанти її агресивних устремлінь;

- прагнення радянських лідерів відновити контроль над землями, що входили до складу Російської імперії, боротьба за вплив над Східною Європою;

- наміри керівництва радянської Росії здійснити "світову революцію" (Польща розглядалася як плацдарм для вторгнення в Німеччину).

Більшовики прагнули спровокувати Ю.Пілсудського на перший удар (війна йшла безперервно з 1914 р., і народ міг не витерпіти її продовження).

25 квітня – три польських армії (майже 65 тис.) рушили не територію Білорусії та України. Разом з ними наступали 2 дивізії під командуванням полковників Удовиченка і Безручка та армія Ю.Тютюнника (15 тис.), яка повернулася з Першого зимового походу. Їм протистояло 16 тис. бійців Червоної армії.

Ю.Пілсудський не довіряв як галичанам, так і наддніпрянським українцям. Військова конвенція не була повністю реалізована, С.Петлюра не одержав можливості формувати 4 дивізії, як це було передбачено.

Ефект раптовості і перевага в живій силі та озброєнні дали змогу військам Ю.Пілсудського за перший тиждень боїв зайняти велику територію.

Дата добавления: 2015-07-10