Практична частина заняття

Вправа «подарунок» 1.Інструкція. Нехай кожний з вас по черзі зробить подарунок своєму сусідові ліворуч (за годинниковою стрілкою). Подарунок потрібно зробити («відчути») мовчки (невербально), але так, щоб ваш сусід зрозумів, що ви йому даруєте. Той, хто отримує пода­рунок, повинен намагатися зрозуміти, що йому дарують. Поки всі не отримають подарунки, говорити нічого не потрібно. Усе робимо мовчки.

Коли всі отримали подарунки (коло замкнулося), керівник звертається до того учасника групи, який одержав подарунок ос­таннім, і запитує його про те, який подарунок він одержав. Після того, як той відповість, керівник звертається до учасника, який вручив подарунок, і запитує про те, який подарунок він зробив. Якщо у відповідях є розходження, потрібно з'ясувати, з чим кон­кретно це пов'язано. Якщо учасник групи не може сказати, що йому подарували, можна запитати про це у групи. Одержаний ма­теріал дозволяє обговорити ідеї, які відносяться до закономірно­стей підготовки під час спілкування.

Вправа «танець» 2.Інструкція. Поділіться на дві рівні за кількістю підгрупи, ут­воривши дві шеренги (одна навпроти одної на віддалі кількох метрів). Простягнувши руки з відкритими долонями вперед, із закритими очима рухайтеся шеренгами назустріч один одному. Тактильний невербальний контакт із допомогою долонь допома­гає відчути партнера для інтеракції.

Спочатку один із партнерів бере на себе роль ведучого, який диктує рухи рук, тисне на руки і т.ін. Потім, невербально домовившись, міняйтеся ролями. Таким чином, партнерами вико­нується танець із допомогою рук.

Керівникові варто звернути увагу учасників СПТ на відчуття, які виникають під час виконання цього завдання: «Чи відчули ви, наскільки приємно взаємодіяти на рівних, а не добиватися пере­ваги? Спільна діяльність у спілкуванні з колегою дає більше по­зитивних емоцій, ніж протистояння й боротьба за те, хто пер­шим захопить комунікативне лідерство і здійснить позицію «над». Крім того, коли ми прагнемо психологічного тиску на парт­нера по спілкуванню, ми ризикуємо викликати у нього не реак­цію підкорення, а протест.

Вправа дає можливість учасникам групи відчути партнера, на­бути навичок моторної рефлексії й антиципації.

Психологічний сенс вправи полягає в тому, щоб відчути внутрішній «ритм» партнера і якнайповніше відобразити його. При цьому думайте про те, що кожна людина (ваш колега, сту­дент, член сім'ї і т.ін.) — індивідуальність, яка володіє унікаль­ним психологічним «ритмом», і щоб правильно зрозуміти люди­ну, потрібно відчути її темперамент, спрямованість, динаміку, внутрішню експресію.

При обговоренні керівник звертає увагу на правильність взаєморозуміння партнерів, а також на те, що допомагало і що заважало досягненню взаєморозуміння. Які відчуття виникали в учасників СПТ під час невербального спілкування?

Вправа «сліпа довіра» 3.

Варіант 1

Інструкція. Члени групи діляться на пари. Один стає «сліпим», інший - «поводирем». «Поводир» бере «сліпого» за руку і їм пропонується погуляти 5—7 хв. у приміщенні або на ву­лиці. Вони не повинні розмовляти або влаштовувати «біг із пе­решкодами». «Поводир» повинен виявити максимум винахідли­вості, щоб дати своєму партнерові найрізноманітніші відчуття: впізнати предмети на дотик, побувати на самоті, почути різні зву­ки і т. ін. Потім партнери міняються ролями.

Ця вправа дає можливість пережити власну безпорадність. До­віру й недовіру до «поводиря», відповідальність за безпеку іншо­го. В обговоренні потім з'ясовується, що доцільно будувати на перших порах взаємовідносин із людиною, створюючи той образ не на основі своїх уявлень, а відповідно до тих, що пропонує сам партнер, тобто прийняти людину у тій ролі, яку вона пропонує.

Варіант 2

Для виконання цієї вправи потрібно три «поводирі». Але «сліпий» не знає, хто буде його «поводирем». Одночасно роль «сліпого» виконують декілька учасників. «Поводирі» передають їх із рук у руки. Після виконання цієї вправи керівник може дати такі запитання: «До котрого з «поводирів» було більше довіри (першого, другого, третього)?» Чим ви пояснюєте своє ставлення до різних «поводирів»? Назвіть імена тих, хто був вашим «пово­дирем». Як ви про це дізналися?

Вправа «спілкування без слів» 4. Інструкція. Вправа виконується мовчки. Тренер просить учас­ників стати у два концентричних кола обличчям один до одного. Зовнішнє й внутрішнє кола починають рухатися в протилежні сто­рони і зупиняються по команді керівника. Зупинившись навпро­ти один одного, учасники утворюють пари. Керівник просить їх закрити очі і привітатися з допомогою рук. Відкрити очі і руха­тися далі. Знову по команді утворюють пари, які отримують зав­дання: «Покладіть руки на плечі один одному і подивіться про­тягом хвилини в очі партнерові, посміхніться, опустіть руки і по­чинайте рухатися далі».

Наступні інструкції утвореним парам можуть бути такі: побо­ротися руками, помиритися руками, висловити підтримку з до­помогою рук, попрощатися, спертися спинами одне на одного та присісти і т. ін.

Вправа дає можливість учасникам групи одержати новий досвід спілкування, звернути увагу на почуття, відчуття, які виникають у результаті тактильних (фізичних) контактів із партнером, дати можливість відчути більше довіри до учасників СПТ.

Після виконаної вправи учасники обмінюються почуттями.

Вправа «невербальне передавання предмета» 5. Вправа дозволяє всім учасникам групи програти обидві ролі й потренуватися в пошуках засобів передачі невербальної інформації, в рефлексії причин невербальних інтерпретацій, точності їх знаходження і т. ін.

Інструкція. Всі учасники стають у коло (спиною до кола).

Нехай хтось із вас задумає будь-який предмет, який ми буде­мо невербально передавати по колу. Предмет повинен бути та­ким, який у реальності можна передавати один одному.

Тренер чекає, поки виникне ідея предмета, просить учасни­ка, який задумав предмет, не називати його вголос і дає йому час підготуватися до передачі (1—2 хв.).

«Зараз Марія передасть свій предмет сусідові ліворуч. При цьо­му вона, а потім усі ми будемо користуватися тільки невербальними засобами, а той, кому предмет передається, повинен зро­зуміти, який предмет він одержав. Той, хто одержав предмет, у свою чергу передає його своєму сусідові ліворуч і т. ін. Таким чи­ном, предмет буде рухатись по зовнішньому колу проти годин­никової стрілки і в кінці повинен повернутися до Марії, якщо всі будуть уважні і не допустять перетворень предмета. На цей момент усі учасники будуть стояти обличчям до кола, оскільки кожний, передавши предмет, може повернутися обличчям до кола. Прошу розпочати».

Після того, як предмет повернеться до відправника, тренер, рухаючись від останнього, але зараз уже за годинниковою стрілкою (у зворотному напрямку), запитує всіх по черзі, що кож­ний одержав і що передавав.

Для ускладнення вправи й підвищення активності, а також для того, щоб одержати більше матеріалу для обговорення, можна запропонувати одночасно розпочати передачу своїх предметів трьом учасникам групи, які стоять приблизно на рівній відстані один від одного в різних місцях кола.

При обговоренні увагу учасників слід звернути на ті моменти, які сприяють або перешкоджають взаєморозумінню. Можна го­ворити про те, що в спілкуванні кожний з учасників несе відпов­ідальність за результат: той, хто передає інформацію, повинен діяти чітко та зрозуміло для іншого. З іншого боку, той, хто одер­жує інформацію, мусить подумати над тим, який сенс міг уклас­ти в той чи інший жест його партнер і не поспішати з інтерпре­тацією.

Вправа «що написано в картці?» 6. Вправа дає можливість всім учасникам групи програти обидві ролі і потренуватися в пошуку засобів передачі інформації, у реф­лексії причин невербальних інтерпретацій, точності їх знаход­ження і т. ін.

Інструкція. У мене в двох руках кілька карток. На них напи­сані назви різних предметів, станів, понять. Наприклад: море, сонце, лампа, сон, світло, радість тощо. Я приколю картку на спину одному з вас, наприклад, Івану, але зроблю це так, щоб він не бачив, що на ній написали. Потім Іван буде підходити до різних учасників групи (до кого забажає), і ті, до кого він підійшов, невербально будуть показувати йому, що написано у нього на картці. Завдання Івана — зрозуміти, що написано на картці.

Під час виконання вправи керівник спонукає учасників продовжувати її до того моменту, поки учасник точно не встано­вить, що написали на картці, після цього картку одержує наступ­ний учасник.

Після закінчення вправи відбувається аналіз причин успіху й невдач невербального спілкування.

Вправа «чарівне дзеркало» 7. За допомогою цієї вправи учасники:

- розвивають уміння невербального спілкування;

- одержують зворотний зв'язок;

- розвивають спостережливість.

Інструкція. Доброволець, який виявив бажання виконувати вправу, повинен вийти в коло і «дивитися в дзеркало».

Завдання — тільки за відображенням у «дзеркалі» (можна у двох) визначити, хто із членів групи стоїть у тебе за спиною. Це «дзеркало» буде живим. Воно буде пояснювати, що це за люди­на, звичайно, не називаючи її імені». Після того, як доброволець вибрав «дзеркало», керівник дає йому інструкцію: «дзеркало» стає перед основним гравцем. Решта учасників групи стають за його спиною і по одному тихо підходять. Його завдання: за допомо­гою міміки й жестів пояснити, хто стоїть за спиною доброволь­ця. Якщо основний гравець не може визначити людину за своєю спиною, в ролі «дзеркала» може виступити хтось інший з групи.

Вправи на приймання і передавання невербальної інформації.

Для «дзеркала» є певні обмеження:

- заборонено називати ім'я людини за спиною гравця;

- слід уникати опису зовнішності;

- під час опису людини, яка стоїть за спиною гравця, вико­ристовувати спогади подій і вчинків, які відбулися у групі.

Через певний проміжок часу керівник пропонує замінити ос­новного гравця, а той має право замінити «дзеркало».

Такі цикли повторюються залежно від активності учасників групи. Після завершення вправи доцільно обговорити такі запи­тання:

- Кому легко було «прочитати» зображення в «дзеркалі»? Який тут секрет?

- Кого з учасників здивувало зображення в «дзеркалі»?

- Хто з учасників був найталановитішим «дзеркалом»? Що йому в цьому допомогло?

- Що ви відчули, коли побачили своє відображення?

Вправа «коло рукостискань» 8. Всі стають у коло та беруться за руки. Ведучий говорить: «Я потисну руку моєму сусіду, який стоїть справа від мене, він передасть моє рукостискання по колу, і я отримаю його від сусіда зліва. У той же час я потисну руку моєму сусіду зліва, він теж пошле моє рукостискання по колу, і я отримаю це рукостискання від сусіда справа. Обидва рукостискання я пошлю по колу одночасно» Гра починається та завершується тоді, коли обидва рукостискання «повертаються до ведучого. Після цього запропонуйте кожному познайомитись зі своїми сусідами зліва та справа, назвавши своє ім’я та стиснувши їм руки.

Дата добавления: 2015-07-10