Роль економічного кругообігу в основних ринках

Грошовим обігом взаємопов'язуються ті основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб'єктами:

- ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт;

- ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал і природні ресурси);

- фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

- світовий ринок, через який здійснюється зв'язок внутрішньої економічної системи із «зовнішнім» світом.

Сімейні господарства володіють економічними ресурсами і постачають їх підприємствам. За допомогою цих ресурсів підприємства виробляють товари та послуги. Платежі, які здійснюють підприємства, купуючи ресурси являють собою витрати цих підприємств, але одночасно вони відображають потоки зарплати, ренти, відсотків і прибутків сімейним господарствам від продажу ресурсів.(Рис.1.1) В моделі господарського кругообігу чітко видно два протилежних потоки:

- Матеріальний потік – рух матеріальних цінностей, обмін за допомогою купівлі-продажу.

- Грошовий потік – безперервний рух грошей в ході їх використання як засобу оплати праці, послуг, придбання товарів, здійснення розрахунків і платежів, видачі допомог, повернення боргів. Це – сукупність всіх платіжних засобів, які використовуються в країні у певний період часу.

У результаті взаємодії двох ринків відбувається кругообіг, а між самими ринками досягається рівновага. Отже, сумарна величина витрат одних суб'єктів макроекономіки дорівнює сумарній величині доходів інших.[14]

Рис.1.1 Модель кругообігу на ринках ресурсів та продуктів

Фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин щодо фінансових інвестицій, які регулюють потоки коштів від їх власників до позичальників. У сучасній ринковій економіці власниками вільних коштів є переважно домогосподарства. Їх витрати менші, ніж доходи, на величину заощаджень. Найпоширенішими формами заощадження коштів у ринковій економіці є вклади в банки і купівля цінних паперів. Позичальниками коштів на фінансовому ринку є підприємства й держава. Їх витрати, як правило, перевищують доходи; вони дорівнюють сумі доходів та інвестицій. Залучення до економічного кругообігу заощаджень та інвестицій ускладнює механізм регулювання грошових потоків, включаючи до моделі кругообігу фінансові ринки (Рис.1.2). Без них може уповільнитись або зовсім припинитися переливання коштів від власників до позичальників. У ринковій економіці розрізняють два способи переливання коштів: пряме та непряме фінансування.

- Пряме фінансування — це сукупність фінансових ринкових каналів, якими кошти переміщуються безпосередньо від власників до позичальників. Ця форма фінансування включає внески у статутний капітал підприємств і фінансування через отримання позик.

- Другий спосіб фінансування — непряме (опосередковане) фінансування — це сукупність фінансових каналів, якими кошти переміщуються через фінансових посередників. До них належать банки, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, довірчі товариства, фондові біржі та інші інститути.

Рис.1.2. Кругообіг за участю фінансового ринку

Відкрита економіка - це економічна система, яка пов’язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту та фінансових операцій. Беручи до уваги ринок продуктів, можна встановити що обсяг національного виробництва (національний дохід) залежить від:

- споживчих витрат домашніх господарств (сукупних витрат);

- інвестиційних витрат фірм;

- державних витрат (державних закупок);

- впливу економічних систем інших країн, який показником чистий експорт і визначається як різниця між експортом та імпортом.

Оскільки в нашій моделі на мал. 1.3 зображено тільки грошові потоки (а не реальні), то:

- експорт (X) як потік грошових платежів, а не товарів і послуг, зображено стрілкою, що направлена всередину системи, на внутрішні ринки продуктів;

- платежі по імпорту (М) зображено стрілкою, що направлена із внутрішньої національної економіки за кордон. Імпортні товари і послуги купуються як домогосподарствами, так і фірмами та об'єктами державного сектора економіки.

- різниця між величиною грошових надходжень від експорту і величиною грошових платежів по імпорту називається чистим експортом (NX): NX=X-M;

- коли експорт не покриває імпорту (Х<М, NX<0), то різниця має бути оплачена або шляхом позички в іноземних фінансових посередників, або шляхом продажу реальних і фінансових активів іноземцям. Такі операції, що призводять до чистого притоку капіталу, на мал. 1.4 зображено як потік, спрямованій до внутрішніх фінансових ринків. Власне кажучи, цей потік, мабуть, правильніше було б назвати притоком фінансових ресурсів, оскільки мова йде про грошові потоки, а не потоки капітального обладнання. Проте загальноприйнятим є термін "притік капіталу".

- коли ж експорт перевищує імпорт (Х>М, NX>0), то є відтік капіталу -ситуація, коли економічна система надає позички іноземцям або купує іноземні фінансові та реальні активи.

Існує певний взаємний зв'язок між потоками платежів по імпорту-експорту товарів і послуг та потоками платежів по міжнародних фінансових операціях. Так, наприклад, імпорт можна оплатити або ж експортом, або ж притоком капіталу. Тобто країна може імпортувати більше, ніж експортувати, коли матиме місце чистий притік капіталу.

Рис 1.3. Модель кругообігу для відкритої економіки.

Дата добавления: 2015-07-12