Грошові потоки

Економіка України розвивається за економічними законами ринку, що передбачає прояв ринкових відносин між різними суб'єктами господарювання. Кожний з них має свої економічні інтереси, які можуть не збігатися. Заставою виживання й основою стабільного положення підприємства служить розумна організація грошових потоків, що робить істотний вплив на кінцеві результати його господарювання. Термін «грошовий потік» - cash-flow (англ.) - з'явився в іноземній літературі по фінансовому аналізу та фінансовому менеджменту наприкінці 50-х років минулого сторіччя. Початково термін використовувався виключно у процесі визначення вартості фінансових активів та оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Пізніше грошові потоки набули значно ширшого значення та використання у фінансовій практиці. Останнє було зумовлено поступовим переходом від всебічного дослідження показників прибутковості до розгляду ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, тощо. Тобто визначальним етапом у розвитку економічної категорії «грошовий потік» став перехід до вирішення дилеми «ризик-прибутковість» як запобіжника ймовірного банкрутства та фінансового краху. В науковій та навчально-практичній літературі з економічного аналізу, фінансовому менеджменту та управління питанню визначення сутності грошових потоків в останній час приділяється чимало уваги. Не дивлячись на те, що поняття «грошовий потік» широко використовується в теорії та практиці економіки, єдиного загального визначення цього поняття немає. До того ж, відсутня єдина термінологія. Так, поряд з визначеннями, що відповідають економічній сутності грошових потоків словосполученнями «грошові потоки», «грошовий потік», «рух грошових коштів» для позначення грошових потоків підприємства використовуються більш широке поняття «фінансові потоки», український варіант англійського визначення «кеш-фло» або «кеш-флоу» та, навіть, така тавтологія, як «рух грошових потоків», «рух потоків грошових коштів». Така невизначеність значно ускладнює сприйняття питань, що досліджуються, та іноді призводе до зниження практичного значення теоретичних розробок.[2] У науковій літературі виділяється декілька підходів до визначення фінансового потоку (рис.1.4)

Рис.1.4.

Підходи до визначення поняття «фінансовий потік»

Підходи до визначення	Ознака	Переваги	Недоліки
1-й	Фінансові потоки як складова логістичної системи	- враховуються всі види фінансових ресурсів; - розглядаються на рівні підприємства	- розглядаються у взаємозв’язку із товарними потоками; - не враховуються відносини, що супроводжують рух фінансових ресурсів
2-й	Ототожнення з грошовим потоком	- потоки розглядаються в динаміці; - розглядаються на рівні підприємства.	- не враховуються інші фінансові ресурси; - не враховуються відносини, що супроводжують рух фінансових ресурсів
3-й	Визначення фінансoвих потоків як специфічних грошових	- враховуються відносини, що супроводжують рух фінансових ресурсів	- Враховується переважно перерозподільча стадія руху фінансових ресурсів

Грошові потоки підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками. А отже, саме з метою ефективного управління грошові потоки підприємства доцільно класифікувати за наступними ознаками:

1) За масштабами обслуговування: грошові потоки по підприємству в цілому; грошові потоки по структурних підрозділах; по окремих господарських операціях, а також по видах продукції.

2) За видами господарської діяльності грошові потоки класифікують на: грошові потоки по операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності.

3) За напрямком руху грошових коштів: вхідний грошовий потік - сукупність надходжень грошових коштів по підприємству; вихідний грошовий потік - сукупність всіх видатків по підприємству. Як вхідний, так і вихідний, грошові потоки тісно взаємопов'язані, оскільки недостатність обсягів в часі одного грошового потоку обумовлює наступне скорочення обсягів іншого грошового потоку.

4) За методом визначення обсягу - валовий грошовий потік як вся сукупність надходжень та видатків підприємства. Чистий грошовий потік - сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

5) За рівнем достатності обсягу грошового потоку розглядають:

- надлишковий грошовий потік - надходження грошових коштів значно перевищують реальну потребу підприємства;

- дефіцитний грошовий потік - надходження грошових коштів значно нижче реальних потреб підприємства.

6) За методами оцінки в часі - розглядають теперішній грошовий потік (поточний) та майбутній грошовий потік.

7) За ознакою безперервності формування в певному періоді:

- регулярний грошовий потік, що здійснюється за окремими операціями протягом певного періоду постійно з певним інтервалом;

- дискретний грошовий потік - надходження та видатки грошових коштів, що пов'язані із здійсненням одиничних господарських операцій підприємства, наприклад, придбання цілісного майнового комплексу, отримання безповоротної грошової допомоги, продаж частини майна підприємства і таке інше.

8) За стабільністю часових інтервалів формування грошові потоки поділяють на регулярний грошовий потік з рівномірними часовими інтервалами в межах певного періоду - ануїтетний грошовий потік та регулярний грошовий потік з нерівномірними часовими інтервалами в межах певного періоду, наприклад, лізингові платежі. [3]

У сукупному грошового обігу(скористаємось моделлю доходів та продуктів) виділено такі окремі грошові потоки(рис 1.5):

- сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

- оплата урядовими органами праці державних службовців;

- рансфертні платежі - всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

- доходи домашніх господарств від реалізації їхніх ресурсів (зарплата, відсотки, дивіденди тощо), які становлять національний дохід.

Національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Значна його частина витрачається домашніми господарствами на споживання, тому оплачуються купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів (потік 5) і на світовому ринку (потік 13). Певну частину доходу домашні господарства сплачують уряду у вигляді податків (потік 6). Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу - це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок (потік 7).

Заощадження населення - єдине джерело надходження коштів на фінансовий ринок, а тому є єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі «фірми». У зв'язку з цим формується грошовий потік 8, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, та доходи від емісії цінних паперів

Рис. 1.5

.

Мобілізовані на фінансовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, внаслідок чого формується новий грошовий потік 9. Крім фірм, до послуг фінансового ринку звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. Мобілізація урядом коштів на фінансовому ринку спричиняє появу грошового потоку 10, а витрачання цих коштів для державних закупівель - потоку 11. Якби домашні господарства всі купівлі здійснювали на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками (5, 9,11), було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національного продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. Одержаний фірмами виторг сформував би останній грошовий потік 12, який «замкнув» би кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого ВНП і дорівнює обсягу НД, відображеного в потоці 4.

Балансування потоків 12 і 4 має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обігу й усієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон'юнктури ринку.

На схемі показані потоки, які зв'язують, внутрішній обіг України зі світовим ринком:

13 - оплата продуктів, що надходять у країну за імпортом;

14 - надходження в країну грошей зі світового ринку за оплату експорту;

15 - чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;

16 - чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Якщо імпорт перевищує експорт, то через потік 13 відпливе на світовий ринок грошей більше ніж надійде через потік 14. Потік 12 (національний продукт) виявиться меншим від потоку 4 (національного доходу) на величину чистого імпорту (перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період). Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.[19] Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній обіг зі світового грошового ринку одержанням позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів тощо). Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється розміщенням одержаних коштів на іноземних ринках через механізм фінансових операцій.[14] Загальна збалансованість грошового обігу вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі взаємопов'язані грошові потоки. За напрямами руху грошей щодо національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:

• потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);

• потоки ін'єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).

На суму втрат зменшується, а на суму ін'єкцій збільшується внутрішній грошовий обіг і можливості реалізації національного продукту.

Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін'єкцій повинні вирівнюватися.

Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обігу дають підстави структуризувати його на три сектори: грошовий обіг (характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника); фінансовий (охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів) та кредитний (перерозподіл фошей міжгосподарськими суб'єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі).

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, він поділяється на безготівковий та готівковий.[9]

Дата добавления: 2015-07-12