Організація управлінського обліку

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік – це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів для прийняття ними рішень щодо управління підприємством.

Управлінський облік не регламентується і не регулюється державними органами. Його принципи і методи розробляються професійними організаціями бухгалтерів (МФБ). Створений нею спеціальний комітет розробив і видав ряд положень та досліджень з управлінського обліку, призначених для гармонізації методів і прийомів управлінського обліку в різних підприємствах.

Організація упрівлінського обліку на підприємстві залежить від його організаційної структури, обсягу діяльності, структури управління та політики керівництва. Характерною рисою для багатьох великих підприємств є централізація фінансового і децентралізація управлінського обліку задля наближення його до місць виникнення і прийняття рішень.

Організація управлінського обліку має за мету забезпечити отримання інформації, потрібної для контролю поточної діяльності підприємства і його структурних підрозділів, оптимізацію використання ресурсів, визначення ефективності виробництва, тактики управління і планування, прийняття оптимальних управлінських рішень.

Об′єктами управлінського обліку є:

Ø затрати підприємства за їх цільовим призначенням, їх групування за видами продукції, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, регіонами реалізації продукції тощо;

Ø доходи підприємства, їх групування за видами продукції, сфери діяльності, регіонами реалізації продукції тощо;

Ø фінансові результати діяльності підприємства за видами продукції, сферами діяльності, регіонами реалізації.

Доступ зовнішніх користувачів до інформації управлінського обліку теоретично закритий. Хоч на практиці це не витримується, оскільки методологічно сфера управлінського обліку поки що не окреслена хоч би в загальних рисах.

Слід зазначити, що управлінський облік, як такий у СТОВ «Макарівське» не ведеться.

Це можна пояснити тим, що весь управлінський апарат крім функцій управління виконує ряд посадових обов’язків, що відповідають їх безпосередній спеціальності:

- Генеральний директор СТОВ «Макарівське» контролює всю галузь рослинництва на підприємстві, виконуючи роботу як агронома, так інженера, тобто сам встановлює норму висіву, відбирає насіння, контролює сівозміну, забезпечує МТП запасними частинами поряд з головним механіком;

- Заступник директора по фінансово - економічній діяльності, виконує роботу головного бухгалтера,

- Інженер –механік, середньо спеціальна освіта, спеціальність- механік.

Проте не можна однозначно сказати, що управлінський облік не ведеться на підприємстві взагалі. Звичайно, деякі елементи мають місце, а саме: визначається собівартість продукції;

Організація управлінського обліку на підприємстві СТОВ «Макарівське» залежить від його організаційної структури, обсягу діяльності, структури управління та політики керівництва. Характерною рисою для багатьох великих підприємств є централізація фінансового і децентралізація управлінського обліку задля наближення його до місць виникнення витрат і прийняття рішень.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визнає історичну (фактичну) собівартість одним із основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Законом наголошується, що пріоритетною є оцінка активів підприємства СТОВ «Макарівське», виходячи з витрат на її виробництво та придбання.

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначають на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур), вид тварин чи виробництва. Витрати за окремими культурами і видами тварин складаються як із прямих витрат, що безпосередньо відносять на відповідні культури і види тварин, так і з витрат, що розподіляються.

У рослинництві на СТОВ «Макарівське», за винятком продукції, яку одержують від окремих сільськогосподарських культур, об’єктами визначення собівартості є сільськогосподарські роботи, виконані в поточному році під урожай наступного року, тобто роботи, які належать до незавершеного виробництва, а також роботи, які спрямовані на поліпшення земель і виконуються за рахунок власних оборотних коштів підприємства; витрати, що плануються за статтями виробничих витрат (без загальногосподарських) як витрати майбутніх періодів.

Визначення собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюють у такій послідовності:

 розподіляють за призначенням витрати на утримання основних засобів на об’єкти планування та обліку витрат;

 обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг) допоміжних та підсобних промислових виробництв, які надають послуги основному виробництву;

 розподіляють витрати на зрошення, осушення земель;

 розподіляють загальновиробничі витрати;

 визначають загальну суму виробничих витрат за об’єктами планування та обліку;

 обчислюють собівартість продукції рослинництва;

 розподіляють витрати на утримання кормоцехів;

 визначають собівартість продукції тваринництва;

 визначають собівартість живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі

Об’єктом обчислення собівартості в рослинництві є окремі види основної, супутньої продукції, одержаної від вирощування сільськогосподарських культур.

Собівартість продукції рослинництва на СТОВ «Макарівське» за видами сільськогосподарських культур (група культур) обчислюють: зерно – франко-тік (включаючи витрати на доочищення і сушіння); солома, сіно – франко-скирта або інший пункт зберігання; зелена маса на силос – франко-місце силосування; силос – франко-силосна споруда; зелені корми – франко-місце споживання.

До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва перевіряють правильність запису за дебетом і кредитом аналітичних рахунків. Витрати по посівах, які повністю загинули від стихійного лиха, списують з рахунка 23 на витрати господарства. Дебетують субрахунок 991, кредитують рахунок 23.

У зв’язку з тим, що площі під загиблими посівами пересіваються іншими сільськогосподарськими культурами, при списанні витрат слід мати на увазі, що на надзвичайні витрати господарства списуються лише повторні витрати (вартість насіння, витрати на сівбу тощо). Неповторні витрати (оранка, вартість внесених добрив, витрати на снігозатримання тощо) відносять на ново посіяну культуру. При частковій загибелі втрати списують на витрати господарства частково і розподіляють пропорційно до відсотка одержаної продукції.

До собівартості продукції рослинництва поточного року не входять витрати по зібраних (але необмолочених) або по незібраних культурах. Якщо на кінець року в рослинництві виявлено необмолочені культури, фактичні витрати розподіляють так. Із загальної суми витрат по зібраних обмолочених і необмолочених культурах виключають витрати на обмолочування та вивезення продукції з поля. Суму витрат, що залишається, розподіляють пропорційно до кількості гектарів по зібраних обмолочених і необмолочених культурах. Для визначення фактичної собівартості продукції зібраних і обмолочених культур до суми витрат по зібраних культурах додають витрати на їх обмолочування і транспортування з поля. У наступному році при обчисленні собівартості по необмолочених культурах до витрат на їх збирання додають витрати на їх обмолочування, очищення і транспортування.

Собівартість соломи визначають залежно від віднесених на них витрат за нормативами, встановленими на основі витрат на збирання, пресування, транспортування, скиртування та інші роботи із заготівлі цієї продукції.

Обчислення собівартості продукції зернових культур на СТОВ «Макарівське». Витрати на вирощування і збирання зернових культур становлять собівартість зерна, зернових відходів і соломи. Загальну суму витрат (за вирахуванням вартості соломи) розподіляють на зерно і зернові відходи пропорційно до питомої ваги повноцінного зерна, що міститься в зернових відходах.

Собівартість 1 ц зерна і зернових відходів визначають діленням витрат вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна і зернових відходів після очищення і сушіння.

Обчислення собівартості продукції тваринництва на СТОВ «Макарівське». Витрати на утримання худоби (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції) становлять собівартість продукції тваринництва, причому: вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на фінансові результати підприємства; вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідних осіб), відображається в окремій статті в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Маса загиблого чи вимушено забитого молодняку тварин та дорослої худоби на відгодівлі не виключається з приросту живої маси, одержаного за звітний рік.

Вартість гною, одержаного від групи тварин на СТОВ «Макарівське». Визначається за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, або виходячи з нормативно-розрахункових витрат і витрат на його прибирання та вартості підстилки. Собівартість 1 тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній, виходячи з вмісту сухих речовин.

Визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби на СТОВ «Макарівське». Продукцією вирощування та відгодівлі худоби (великої рогатої худоби, свиней) є приріст живої маси, одержаний у звітному періоді, та жива маса, а від тварин, які не зважуються (молодняк робочих тварин), продукція не оприбутковується, а витрати спрямовуються на дооцінку поголів’я, виходячи із кількості кормо-днів та собівартості 1 кормо-дня.

Приріст живої маси молодняку тварин та тварин на відгодівлі визначається як різниця між живою масою поголів’я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і живою масою приплоду та масою тварин, які надійшли в групу протягом року та які були на початок року.

Собівартість 1 ц приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідні групи худоби (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі всіх вікових груп визначається, виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість 1 ц живої маси худоби визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).

На підставі розрахованої собівартості одного центнера живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася на підприємстві СТОВ «Макарівське» на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, наприкінці року не змінюється.

Визначення собівартості продукції скотарства на СТОВ «Макарівське». У молочному скотарстві розраховується собівартість одного центнера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням усієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості одного центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.

Визначення собівартості продукції в м’ясному скотарстві на СТОВ «Макарівське». У м'ясному скотарстві обчислюють собівартість однієї голови приплоду, 1 ц приросту живої маси телят до 8-місячного віку і 1 ц живої маси; 1 ц приросту живої маси молодняку старше 8 місяців і дорослої худоби на відгодівлі; 1 ц живої маси по цій групі.

Попередньо із загальної суми витрат виключають вартість молока за середньо реалізаційними цінами та вартість гною (методика викладена вище).

Одну голову приплоду оцінюють за живою масою теляти при народженні і фактичною собівартістю 1 ц живої маси відлучених телят у 8-місячному віці. Приріст живої маси телят до 8-місячного віку визначають на підставі записів на кредиті аналітичного рахунка «Основне стадо великої рогатої худоби м'ясного напрямку». Собівартість 1 ц приросту живої маси по даній групі тварин обчислюють діленням витрат, зарахованих на дебет цього аналітичного рахунка, за вирахуванням побічної продукції і доходів від пункту штучного осіменіння, на приріст живої маси телят цієї групи з урахуванням живої маси приросту.

Собівартість 1 ц живої маси телят до 8-місячного віку визначають з урахуванням маси молодняку цієї групи, який залишився з минулого року: загальну вартість телят до 8-місячного віку ділять на загальну масу тварин цієї групи. Загальна вартість молодняку у віці до 8 місяців складається з вартості телят на початок року, вартості придбаного молодняку і витрат, віднесених на приріст живої маси телят до 8-місячного віку, та приплоду. Загальна маса тварин включає живу масу телят до 8-місячного віку на кінець року, молодняку, переведеного в старшу групу, і проданих тварин (за вирахуванням маси загиблих). Собівартість 1 ц живої маси тварин обчислюють діленням їх вартості на живу масу. За такою собівартістю визначають вартість телят, які вибули протягом року з цієї групи, і тих, що залишилися на кінець року.

Собівартість 1 ц приросту живої маси і 1 ц живої маси молодняку старше 8 місяців і дорослої худоби на відгодівлі обчислюють так само, як і молодняку великої рогатої худоби молочного напрямку.

Визначення собівартості продукції свинарства на СТОВ «Макарівське». Собівартість продукції свинарства включає витрати на утримання свиноматок з поросятами до відлучення, кнурів, поголів’я свиней на дорощуванні і відгодівлі. Ці витрати розподіляють між окремими видами продукції свинарства (голову ділового приплоду, приріст живої маси, гній). Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент відлучення визначають діленням загальної суми витрат за рік на утримання основного стада (крім вартості побічної продукції) на кількість приросту живої маси відлучених поросят, включаючи живу масу приплоду при народженні. Собівартість 1 ц приросту живої маси відлучених поросят обчислюють діленням суми вартості поросят під свиноматками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу відлучених поросят. У тім числі загиблих. Собівартість 1 ц приросту живої маси всіх інших облікових груп свиней (на дорощуванні і відгодівлі) визначають діленням витрат за відповідною групою на кількість приросту.

Таблиця

Рівень виробничої і повної собівартості продукції у СТОВ «Макарівське»

Види продукції	2005 рік	2006 рік	2007 рік
Виробнича собівартість 1 ц, грн	Повна собівартість 1 ц, грн	Витрати по реалізації на 1 ц, грн	Виробнича собівартість 1 ц, грн	Повна собівартість 1 ц, грн	Витрати по реалізації на 1 ц, грн	Виробнича собівартість 1 ц, грн	Повна собівартість 1 ц, грн	Витрати по реалізації на 1 ц, грн
1. зернові і зернобобові (всього)		35,6	9,6	35,7	43,4	10,0	37,0	50,2	-
2. Жито	52,8	28,3	9,6	37,2	45,3	8,2	38,8	52,4	-
3. Овес	25,4	39,7	-	34,1	36,5	1,8	34,8	45,0	-
4. м′ясо ВРХ		712,6		611,9					-
5. м′ясо свиней			-			-			-
6. молоко	92,9	98,3	-			-	83,6	88,0	-

Таблиця

Рівень фактичних цін повної собівартості і прибутку по основних видах продукції в СТОВ «Макарівське»

Види продукції	2005 рік	2006 рік	2007 рік
Фактична ціна 1ц, грн	повна собівартість 1ц	Прибуток на 1ц, грн	Фактична ціна 1ц, грн	повна собівартість 1ц	Прибуток на 1ц, грн	Фактична ціна 1ц, грн	повна собівартість 1ц	Прибуток на 1ц, грн
1. зернові і зернобобові (всього)	38,6	35,6	3,0	43,06	43,43	-0,37	93,0	50,1	42,9
2. Жито	29,8	28,3	1,5	41,2	45,3	-4,1	90,2	52,4	37,8
3.Овес	49,9	44,8	5,1	49,8	36,5	13,3	99,26	45,01	54,26
4. м′ясо свиней		1333,3	232,7			-20		2154,0	-1650,0
5. м′ясо ВРХ	458,2	712,6	-254,6	514,54	743,6	-229	483,3-	658,3

Дата добавления: 2015-07-12