Екологічний аналіз змін структури земельних угідь НДГ «Великоснітинське» за останнє десятиліття

Аналіз структури земельних угідь ВП НУБіП України НДГ «Великоснітинське» ім. О.В. Музиченка показав, що загальна площа земель, яка перебуває у власності та користуванні господарства становить 2386,6 га, в тoму числі сільськогосподарські землі налічують 2132,8 га (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Зміни у структурі земельних угідь ВП НУБіП України

НДГ «Великоснітинське» ім. О.В. Музиченка станом на 2003 і 2013 рр.

Земельні угіддя	Плoща, га
2003 р.	2013 р.
Загальна плoща земель у власнoсті та кoристуванні, всьoгo	2386,6
в т. ч. с.-г. угіддя, всьoгo	2132,8
із них: рілля	2038,8
сінoжаті	67,0
пасoвища	27,0	1,0
Ліси та інші лісoвкриті плoщі, всьoгo	70,0	44,0
Ставки і вoдoйми	31,0	21,0

Найбільша частка у структурі сільськoгoспoдарських угідь належала ріллі – 2038,8 га, що пов’язано із інтенсивним розорюванням земель господарства, оскільки в господарстві переважають родючі чорноземні ґрунти. Натомість площі екологостабілізуючих угідь є досить незначними. Домінують у структурі цих угідь ліси та інші лісо вкриті площі, які займають територію 70,0 га та сіножаті, які розташовані на площі 67,0 га. Далі йдуть ставки та водойми – 31,0 га і пасовища – 27,0 га. За десятирічний період з 2003 по 2013 роки відбулися певні зміни у структурі земельних угідь господарства. Так, сильно зменшилася площа під орними землями з 2038,8 до 1638 га. Однак і площа під стійкими угіддями теж зменшилась. Так, під пасовищами з 27,0 га до 1,0 га, лісами з 70,0 га до 44,0 га і ставками та водоймами – з 31,0 га до 21,0 га. Зросла лише територія під сіножатями у 2,37 рази, з 67 до 159 га.

Як бачимо із таблиці 3.2., що такий розподіл різних агроландшафтів не є добрий, тому що чітко видно перекіс у бік орних земель, а частка інших екологостабілізуючих угідь, порівняно із розораними масивами є незначною. Тому обов’язковим аспектом поліпшення екологічного стану має бути відведення земель саме під ці угіддя, одночасно скорочуючи площі ріллі.

Для того щоб екологічний стан в господарстві характеризувався як стабільний необхідно, щоб співвідношення між орними землями – лісовими масивами – лучним різнотрав’ям і водоймами становило 30:30:20:20. Комплексна оцінка структурно-функціонального стану сучасних агроландшафтів свідчить, що екологічний стан території України дуже погіршений: у Поліссі – середньо погіршений, Лісостепу – сильно погіршений, а в Степу – катастрофічний.

У нашому випадку ми маємо наступну картину: реальна плoща земель, що знаходиться у власнoсті та користуванні беремо за 100% і далі починаємо рахувати відсоток необхідних земель, відповідно до пропорції. Після проведених розрахунків результат станом на 2003 р. був наступний:

частка орних земель становить 85,4%, лісових масивів – 2,9%,
луків – 3,9% та водойм 1,3%.

Такий розподіл між складовими земельних угідь можна пояснити тим, що переважна більшість ґрунтів в господарстві чорноземного типу, вони є родючими, відповідно на них хочуть вирощувати рентабельні в економічному відношенні культури. Таким чином виходить, що на екологічні аспекти звертається найменше.

Провівши розрахунки станом на 2013 р. ми бачимо, що співвідношення дещо змінилося і було наступним:

частка орних земель становить 86,2%, лісових масивів – 2,3%,
луків – 8,4% та водойм 1,1%.

Як видно із даного співвідношення, за десятиліття трішки зросла частка орних земель з 85,4% до 86,2% та луків з 3,9 до 8,4% і зменшилась під лісовими масивами та водоймами.

Принципово важливим є не тільки визначення оптималь­ного співвідношення угідь, але й визначення мінімально не­обхідної площі індивідуального природного біоценозу, а також оптимальної структури їх розміщення на території агроландшаф­ту. За оптимального розміщення ділянок із природною рос­линністю можливо за їх загальної меншої площі досягти більшого природоохоронного ефекту, ніж за необґрунтованого розміщення таких ділянок, навіть за умови, що вони займають значно більші площі в агроландшафтах.

Нині проблема оптимального співвідношення природних і сільськогосподарських угідь включає три важливі завдання:

v визначення оптимального співвідношення угідь;

v встанов­лення мінімально необхідної площі окремої ділянки з природною рослинністю;

v планування оптимальної еколого-безпечної тери­торіальної структури угідь.

З метою створення ґрунтоводоохоронних агроландшафтів високого ступеня саморегуляції з мінімальними затратами енергії і ресурсів, необхідно здійснювати контурно-смугову ор­ганізацію території кожного суб’єкта землекористування, в інтересах збереження природоохо­ронного каркасу ландшафту як основи сталого розвитку агросфери.

До екологічно стабільних чинників в агроландшафтах належать:

§ оптимізація водного режиму, підвищення коефіцієнту ви­користання опадів, зарегулювання поверхневого стоку;

§ захист ґрунтів від ерозії і деградації, збереження і відтворення їх корисних властивостей;

§ створення життєвого простору для дикої флори і фауни;

§ підтримання біорізноманіття в т.ч. шляхом збереження генофонду запилювачів та ентомофагів.

До екологічно нестабільних чинників належать:

§ висока розораність території, особливо в умовах склад­ного рельєфу, створення на схилових площах рівнинної прямолінійної організації території;

§ ерозійні процеси, що перевищують регіональні допус­тимі норми;

§ забруднення ґрунтових і поверхневих вод продуктами
ерозії та залишками агрохімікатів, засобами захисту рослин;

§ негативний баланс органічної речовини та біогенних
елементів в агроекосистемах.

Наочним прикладом реальної оцінки стану агроландшафтів в господарстві є коефіцієнт екологічної стабільності земельних угідь (К_ст), який розраховується за наступною формулою:

, (3.1)

де S_ст – площа стабільних угідь, га; S_ріллі – площа ріллі, га.

На підставі розрахунків коефіцієнтів екологічної стабільності земельних угідь оцінюють ступінь стійкості земельних ресурсів та прогнозують шляхи їх поліпшення [22].

К_ст у нашому випадку на 2003 р. становило:

K_cn= (67 га + 27 га + 70 га) / 2038,8 га = 164 га / 2038,8 = 0,08 (3.2)

К_стна 2013 р. становило:

K_cn= (160га + 44га) / 1638 га = 204 га / 1638 = 0,12(3.3)

Ступінь екологічної стабільності земель певного регіону оцінюють за результатами розрахунку за шкалою:

К_ст> 1 – стійкі угіддя;

0,7-1– умовно-стійкі;

0,6-0,7 – середньостійкі;

0,3-0,6 – слабостійкі;

< 0,3 – нестійкі угіддя.

Таким чином ми бачимо, що сільськогосподарські угіддя в господарстві є нестійкими, оскільки К_ст = 0,08 і 0,12. Тому необхідно виводити землі з інтенсивного обробітку, як під перелоги, так і під залуження різнотравно-злаковою рослинністю.

3.3. Екологічний аналіз структури земельних угідь НДГ «Ворзель»

Характеризуючи структуру земельних угідь господарства за 2010р. ми бачимо, що найбільшу площу займають рілля – 523 га (67%), що пов’язано з інтенсивності рослинної галузі господарства.

Рис 3.5.Земельна площа господарства, га (2010р.)

Тоді екологічну стійкість земельних угідь даного господарства ми розраховуєм наступним чином:

К_ст = (151га + 111га + 107га) / 523га = 369га / 523 = 0,7 (3.4)

Рис.3.6. Орні землі - НДГ «Ворзель»

Результати розрахунку за шкалою ступеня екологічної стабільності ми бачимо, що сільськогосподарські угіддя в господарстві є середньостійкими, оскільки К_ст = 0,7.

Оскільки тваринна галузь домінує, то відповідно у господарстві земельних угідь господарства належить нестійким насадженням.

Рис.3.7. Багаторічні насадження НДГ «Ворзель»

Сільськогосподарські угіддя в господарстві є середньостійкими
К_ст = 0,7. Оскільки в господарстві переважає тваринницька галузь, то відповідно для забезпечення кормами великої рогатої худоби необхідна потужна кормова база. Для цього в господарстві в структурі агроландшафтів наявні значні площі із однорічними травами (екологічностійкі угіддя), що використовуються для заготівлі сіна. Тому в цьому господарстві екологічностійких угідь значно більше, ніж в НДГ «Великоснітинське».

Дата добавления: 2015-07-12