Доба реакції

Незабаром після проголошення маніфесту 17 жовтня 1905 року
почалася реакція. Царський уряд уживав всіх заходів, щоб обме-
жити права, які обіцяно у маніфесті, і привернути абсолютне само-
державство. Це виявилося у самому титулі царя, в якому залишили
слово «самодержавний». Уряд підтримували «чорносотенні» партії та
окремі особи, переважно з заможних селян та дрібних міщан.
Об'єктами переслідування знову стали жиди, а до них долучено

українців та білорусів. Російські;: -• ряд вважав культурно-україн-
ський рух за переходовий сту:-.-:ь до державного сепаратизму
України, чого в дійсності ще не;.о. Носії російської влади твер-
дили, що українці «хочуть відділ;,.й Україну від Російської дер-
жави в окрему самостійну державу зі своїм гетьманом, своїми пос-
лами й консулами у чужих державах, своєю монетною системою
й своїм власним військом». Отже, у своїх побоюваннях вони випе-
реджали політичні прагнення українських діячів, що не йшли далі
автономії."

Обіжник П. Столипіна 1910 року зараховував український на-
род до «чужородньіх» і забороняв будь-які українські організації,
бо «об'єднання на інтересах національних веде до збільшення на-
ціонального відокремлення». Року 1911 Столиігін пояснив докладні-
ше, що «історичним завданням російської державности є боротьба
з рухом, у теперішнім часі прозваним українським, що містить у
собі ідею відродження старої України й устрою малоросійської
України на автономних національно-територіяльних основах»."

Маючи такі директиви, місцева влада почала похід проти укра-
їнських установ: «Просвіти», українські клюби, бібліотеки закрито;
заборонено продавати українські книжки, навіть Євангелію україн-
ською мовою, що її видав Синод, та граматики: заборонено укра-
їнські концерти, афіші, вивіски і т. п. У Києві закрито «Товариство
Грамотности», що існувало коло 40 років. Але всі ці переслідуван-
ня та репресії викликали зворотну реакцію: вони примушували
людей, що стояли раніш осторонь українського питання, ставитися
до нього уважно, бо базглуздя репресій було наявне.

У 1914 році уряд заборонив святкувати день народження Та-
раса Шевченка (II лютого); заборонено не тільки збори, маніфеста-
ції, а навіть звичайні у цей день панахиди. Зрозуміло, що все це
викликало протести по всій Україні, заворушення, арешти, виклю-
чення студентів із шкіл. Навіть у Державній Думі. посли виступили
з протестом. Треба сказати, що після короткого заспокоєння, в уні-
верситетах знову почалися «сходки» і страйки. Студентів наче нав-
мисне дратували реакційні міністри народної освіти — Шварц, а ще
більше Кассо. Своши незаконними вчинками вони викликали обу-
рення не тільки студентів, але й професорів: року 1911 коло сотні
професорів та доцентів вийшли з Московського університету на
знак протесту проти діяльности Кассо. За ними пішла група про-
фесора Київського Полііехнічного Інституту."

Репресії викликали нові заворушення на фабриках, заводах.
У 1912 році загальний страйк викликав розстріл 200 та поранення
ще більшого числа робітників на «Ленских приисках». На знак
співчуття селяни та робітники влаштовували демонстрації. Студен-
ти університетів також оголосили страйк."

Репресії уряду, які мали хаотичний характер, викликали у різ-
них партій прагнення об'єднатись. Року 1908 усі українські полі-
тичні діячі об'єдналися на загальних засадах конституціоналізму й
парляментаризму, незалежно від програми даної партії. Так постала
нова організація — Товариство Українських Поступовців (ТУП),
гке стало єдиною українською партією. Воно мало керівний орган
— Раду, яка скликала періодичні з'їзди."

Поволі налагоджувався контакт з російськими прогресивними
партіями та окремими діячами. У 1913 році постав союз автономі-
стів-федералістів з представниками недержавних народів Росії, що
стояли на ґрунті національно-територіяльної автономії; у цьому
союзі брали участь федералісти — росіяни та українські представ-
ники. Утворено порозуміння між ТУП, думськими фракціями тру-
довиків та конституційних демократів (кадетів), які зобов'язалисі
ставити й підтримувати українські домагання у сфері культурно-
національного самовизначення. Уперше виступили провідники цю
ГРУП У Думі з приводу заборони у Києві святкувати століття з дні
народження Т. Шевченка. У Думі вперше розгорнулася поважна дис-
кусія в українській справі, і це справило велике враження. Року 1914.
з приводу урядової заборони святкувати сторіччя з д,ня народження
Шевченка, вив'язалася палка дискусія, в якій навіть дехто з правих
послів обурювався тією забороною. Високий достойник, нащадок
В. Капніста, граф Капніст, казав, що заборона святкувати сторіччя
з дня народження Шевченка є образою для цілої України.

Дата добавления: 2015-07-12