Запозичення з класичних мов

ВСТУП

Словниковий склад мови безперервно збагачується. Важливе місце в ньому належить термінологічній лексиці. До неї відносять усі слова в мові, які називаються термінами. Терміном є спеціальне слово чи словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з певної галузі науки, техніки, мистецтва, тощо. У зв’язку з динамічністю та швидким розвитком сучасної англійської мови з’являється велика кількість мовознавчих термінів.

Не зважаючи на те, що поява та розвиток термінології як науки припадає аж на ХVIII-XIX століття, на сьогоднішній день існує багато праць вітчизняних та іноземних авторів, в яких викладені основні аспекти даної наукової галузі. Дослідження етимології термінів «versification» є актуальним напрямком у мовознавчій термінології. Проте існує небагато праць пов’язаних саме з цим аспектом мовознавства, що зумовлює актуальність нашого дослідження.

Метою даної роботи є дослідження етимології термінів «versification» в англійській мові.

Досягнення мети дослідження передбачає розв’язання наступних завдань:

Þ Дослідити та охарактеризувати етимологію термінів «versification» в англійській мові;

Þ Описати шляхи запозичення термінів «versification» в англійській мові;

ÞПроілюструвати приклади запозичень з класичних, романських та германських мов;

Þ Проаналізувати власнеанглійські елементи в терміносистемі «versification»;

Þ Проаналізувати етимологічний склад англійської мови.

Об’єктом дослідження слугувала терміносистема «versification» в англійській мові.

Предметом курсової роботи є особливості запозичень термінів versification» в англійську мову.

Матеріалом дослідження є 150 термінів «versification», отриманих із двох онлайн словників («Bob’s BYWAY Glossary of poetic terms» та «Glossary of poetic terms from online learning center»)

Для досягнення мети дослідження, нами були застосовані наступні прийоми та методи:

Þ Прийом добору та узагальнення інформації;

ÞПрийом зіставлення, порівняння, критичного осмислення отриманої інформації;

Þ Прийом чіткого формулювання власних думок, їх письмового викладу;

Þ Прийом удосконалювання та оптимізації власних положень;

Þ Описовий метод – для знайдення та опису термінів «versification» в англійській мові;

Þ Метод аналізу, який дозволяє розчленовувати предмети дослідження на складові частини;

Þ Метод синтезу, який дає можливість з’єднувати окремі частини чи сторони об’єкта в єдине ціле;

Þ Метод порівняння – для знаходження загального, що може бути властивим двом чи декільком об’єктам дослідження.

Þ Метод кількісних підрахунків – для встановлення кількісних характеристик запозичених термінів.

Існує велика кількість робіт стосовно термінів «versification» в англійській мові, але недостатньо розкрито проблему їхньої етимології, зокрема типів запозичень, не висвітлено питання різниці відсоткового складу запозичень звичайних слів та термінів «versification» в англійській мові. У цьому полягає новизна даної дослідницької роботи.

Теоретичне значення дослідження полягає у розробці питань стилістики, а саме розділу «versification», а також у поглибленні знань про походження термінів цієї терміносистеми.

Практичне значення цієї курсової роботи визначається важливістю результатів для детальнішого вивчення етимології засобів версифікації та їхнього запозичення не тільки з тих мов, які були досліджені нами, але і з інших.

Особистий внесок полягає у спробі порівняти шляхи запозичень термінів «versification» в англійській мові та встановленні кількісних характеристик кожного з видів запозичень.

Структура курсової роботи. Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. У вступі розглянена актуальність даної теми, висвітлені мета та завдання курсової роботи, методи дослідження, а також теоретична та практична цінність дослідження.

У першому (теоретичному) розділі висвітлені головні питання, що стосуються поняття терміну в лінгвістиці, мовознавчих вимог до термінів, визначення терміносистеми та основні характеристики терміносистеми «versification» в англійській мові.

Другий (практичний) розділ складається з пунктів, які описують етимологічний склад англійської мови, походження термінів «versification» в англійській мові,

висвітлюють загальні характеристики запозичень з класичних, романських та германських мов. Також, наведено приклади власне англійських елементів терміносистеми «versification» і порівняно етимологічний склад англійської мови та термінів «versification».

У висновках висвітлені та узагальнені підсумки дослідження, описані отримані під час дослідження результати.

Додатки складаються зі словника, що налічує 150 термінів, які належать до терміносистеми «versification».

РОЗДІЛ 1

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ ТА ТЕРМІНОСИСТЕМИ В МОВОЗНАВСТВІ

1.1. Поняття терміну в лінгвістиці

Згідно з літературою, яка вивчає термінологію, поява та розвиток термінології почались задовго до їхнього наукового осмислення та створення критеріїв, які б забезпечували відношення тих чи інших одиниць до термінологічної лексики. Швидкий розвиток науки та техніки провокує утворення нових понять, що називають новоутворені об’єкти, які тісно увійшли в повсякденне життя. Термінологія є найбільш динамічною лексичною системою мови, яка розвивається з такою ж швидкістю, як інші галузі науки, такі як мовознавство чи лексикологія [Лейчик, В.М. Терминоведение: предмет, методы, структура [Текст] / В.М. Лейчик. Изд.4-е. – М.: Либроком, 2009. – 256 с].

Проблеми галузевих термінологічних систем викликають інтерес у сучасних лінгвістів. Термін, будучи мовним універсалом, важко піддається дефінуванню. В лінгвістиці існує чимало визначень термінів. Деякі з них є навіть протилежними.

В 1970 році Б.Н.Головін приводив сім дефініцій слова термін, а в 1977 році В.П.Даниленко навів дев’ятнадцять. Хоча список В.П.Даниленка вміщує багато дефініцій, але він не є повним. Універсальне визначення терміну дати неможливо, оскільки він представляє собою складний феномен, властивості якого напряму залежать від ситуації або області, в якій він використовується [Лейчик, В.М. Терминоведение: предмет, методы, структура, ст.20 ].

Найзагальнішим визначенням терміна є визначення О.С.Ахманової: «Термін – це слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної) мови для тонкого позначення спеціальних понять та предметів». [Ахманова, О.С. Словарь лингвистических терминов].

Термін можна визначити, як слово чи словосполучення, одне або декілька значень якого є спеціальними [Великий тлумачний словник української мови/ Уклад. і головн. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. — 1440 с.]. Це визначення є більш точним, тому що воно ґрунтується на полісемії і допускає що одне і те ж слово в різних своїх значеннях може належати як літературній мові, так і декільком терміносистемам. Частіше за все терміном називається слово або словосполучення, яке репрезентує певне поняття в професійній чи науковій галузі. І.С. Квитко пропонує загальну дефініцію, яка об’єднує в собі риси багатьох інших: «Термін — це
слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям
певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що
вступають у системні відносини з іншими словами та словесними
комплексами й утворюють разом з ними в кожному окремому
випадку та в певний час замкнену систему, що
характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та
експресивною нейтральністю» [Квитко 1976, с. 21].

Характеристика поняття терміну закладена в його визначенні і тому варто звернути увагу на наступні пункти:

1) Термін є елементом системи понять, адже він зв’язаний з іншими поняттями тієї ж галузі.

2) Термін є частиною складної терміносистеми [Лейчик, В.М. Терминоведение: предмет, методы, структура].

Отже, термін – це слово чи словосполучення, що виражає спеціальне поняття певної області діяльності людини, яке знаходиться в системних відносинах з іншими членами своєї терміносистеми.

1.2. Мовознавчі вимоги до термінів

Сучасне мовознавство висуває цілу низку вимог до термінів як до лексичних одиниць. Першою вимогою є наявність дефініції (визначення). Важливим елементом є також системність терміна, яка означає його належність до певної галузі та його існування в певній системі понять. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення. Наприклад термін «accent» в терміносистемі «versification» має наступну дефініцію :«The relative prominence of a particular syllable of a word by greater intensity or by variation or modulation of pitch or tone». Цей самий термін в математиці означає «A mark used as a superscript to indicate the first derivative of a variable» [The free dictionary by Farlex].

Системний характер терміна зумовлений двома типами зв’язків: логічним та мовним. Логічним зв’язком називається такий вид зв’язку, при якому поняття певної галузі є системно пов’язаними. Мовний зв'язок свідчить про те, що хоча терміни й позначають наукові поняття, але вони все ще залишаються загальновживаними мовними одиницями, тому їм властиві синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові та інші зв’язки. Так, наприклад термін «еuphemism» є антонімом до терміну «dysphemism», а термін «accent» має такі синоніми, як «stress», чи «emphasis».

Згідно з О.О.Реформатським, кожний термін належить до певної терміносистеми, яка відображає систему понять даної науки. Як лексична одиниця, термін входить в лексико-семантичну систему мови, де займає певне місце серед інших одиниць цього рівня на основі своїх мовних характеристик [Проблемы разработки и упорядочения терминологии в Академиях наук Союзных республик. - М.: Нау- ка, 1983.- 336 с. ].

Однією з вимог, яку В.М. Лейчик ставить до термінів є однозначність в межах однієї терміносистеми. Небажаними явищами в термінології є: багатозначність, синонімія, дублетність, варіативність, омонімія, експресивно-стилістична забарвленість. Це означає, що кожному поняттю повинен відповідати лише один термін, і, навпаки, кожен термін повинен позначати лише одне поняття. Термін завжди є однозначним у своєму термінополі. Термінополе є своєрідним контекстом для терміна. Більшість термінів є однозначними, але повністю усунути багатозначність неможливо, тому деякі з термінів мають більше, ніж одне значення. Термін «ellipsis» належачи до терміносистеми «versification» означає «the omission from a sentence or other construction of one or more words that would complete the construction». Цей самий термін в терміносистемі «printing» можна дефінувати як «a mark or marks as ----, …, or ***, to indicate an omission or suppression of letters or words» [Dictionary.com].

А.О. Суперанська зазначає, що вимогами до терміна є пластичність та здатність до творення похідних термінів. Термін «verse» за допомогою суфіксу «tion» утворює похідний термін «versification» Також важливими є стилістична нейтральність терміна. Таким чином у терміна «rhyme» відсутнє будь-яке емоційно-експресивне забарвлення.

Термін повинний бути стислим у плані вираження, а, також, носити інтернаціональний характер для полегшення міжнаціонального спілкування. Термін «syntax» грецького походження є інтернаціональним, що забезпечує легке його розуміння носіями більшості мов.

Мотивованість термінів допомагає зрозуміти їх значення без використання словника, або будь-якого іншого інформаційного джерела. Повністю мотивованими термінами є одноелементні або багатоелементні терміни, вибір яких пояснюється їх дотермінологічним значенням. Так, наприклад, англійський термін «pleonasm», що означає надмірність засобів, які використовуються для передачі лексичного чи граматичного змісту висловлювання, перекладається з грецької мови, як «надлишковість». Частково вмотивованими термінами називаються багатоелементні терміни, лише частина яких є поясненою, як наприклад термін «macaronic verse», а немотивованими – терміни, які неможливо пояснити не використовуючи додаткові джерела. Прикладом немотивованого терміну є термін «metaphor».

Деякі мовознавці стверджують, що невмотивованих термінів не існує, бо кожен термін, так чи інакше є пов’язаним зі словом-пращуром.

Мотивованість терміна пов’язана з незалежністю від контексту. Термін повинен чітко передавати суть поняття задля уникнення непорозумінь та неточності.

Наступною вимогою до терміна є точність, під якою мається на увазі чіткість та обмеженість значення терміну. Ця чіткість значення, як правило, має точні межі, які встановлюються за допомогою наукового визначення, або ж дефініції, яка одночасно є необхідною для виділення термінологічної лексики в словесному запасі мови. Тому однією з вимог до термінів є дефінітивність, бо слово, яке не має визначення – не є терміном. Дефініцією терміну «рalindrome» є «A word, verse, or sentence in which the sequence of letters is the same forward and backward» [Головин, Кобрин, 1987, с. 61]. На дефінітивність терміну також звертали увагу такі науковці, як В. П. Даниленко [Даниленко, 1993, с. 128], Т. Л. Канделаки [Канделаки, 1970, с. 3-39]. Кожен термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями. Неточні терміни ще можуть називатись хибномотивованими термінами. Вони можуть утворюватись через хибні знання, зміну ознаки поняття, перенесення назви одного предмета на інший, або через прагнення притаїти дійсні ознаки предмета. Дефінітивність терміну впливає на його однозначність та незалежність від контексту [Новичкова, 1991, с. 175].

О.О. Реформатський наголошує, що термін є членом певної термінології, який може вживатись ізольовано і повинний бути однозначним не в цілій мові, а лише в межах даної термінології [Реформатский, 1997, с. 115].

Отже, до кожного терміну висувається низка вимог. Головною і чи не найважливішою вимогою є наявність у терміна дефініції. Термін також повинен бути однозначним у межах однієї терміносистеми. Мотивованість терміну значно полегшує роботу з ним а також сприяє його легкому засвоєнню. А точність та диференційність терміну відповідають за правильне його використання незалежно від контексту, а також за коректну передачу сутності того поняття, яке він позначає.

1.3. Визначення терміносистеми

В наш час термінологія відіграє ведучу роль у спілкуванні і набуває ролі джерела інформації, основним методом засвоєння людиною тієї чи іншої галузі. Щодня у світі з’являється ціла низка нових понять. Завдання терміносистеми – їх згрупувати. Терміни можуть групуватись свідомо або стихійно. Стихійно сформовані терміни утворюють термінологію, а свідомо сформовані – терміносистему. [Лейчик, В.М. О методах и принципах конструирования терминосистем]. Відповідно терміносистема включає в себе термінології. Різниця між терміносистемою та термінологією полягає в формуванні терміносистеми відповідно не до самої науки, а до її теорії. Щоправда, іноді термінологія не потребує теорії і задовольняється лише концепцією чи ідеєю. Терміносистема — це система термінів у певній галузі, підгалузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію [Фахова українська мова – Навчальний посібник. Васенко Л.А. ].

Вперше питання про системність термінології було розглянено Д.С.Лотте. В його працях підкреслювалось, що системність термінології потребує дотримання трьох вимог:

1) Терміносистема повинна базуватись на класифікації понять.

2) Необхідно виділяти терміновані поняття опираючись на класифікаційні схеми.

3) Слова повинні відображати сукупність одного терміну з іншими, а також його специфічність [Лейчик, В.М., Смирнов, И.П., Суслова, И. М. Терминология информатики (теоретические и практические вопросы), ст. 10].

Відповідно до Л.А.Васенко, терміносистема формується у три етапи. Перший етап зумовлює перехід від відсутності теорії до початку її формування. Під час другого етапу прийнята теорія збагачується новими термінами. У процесі третього етапу теорія змінюється, змінюючи при цьому і терміносистему. Якщо під час першого етапу поняття пояснюються термінами з інших терміносистем, то під час третього етапу використовуються нові терміни, які пояснюють нові поняття. Така тісна взаємодія між теорією та терміносистемою унеможливлює існування однієї без іншої. Кожна терміносистема має ряд характерних їй ознак. До них належать цілісність, відповідність суми частин цілому, часткова сталість терміносистеми та її структурний характер. Цілісність терміносистеми полягає у наданні загального уявлення про функціонування тієї чи іншої галузі. Наприклад такі терміни, як «рeriphrasis», «rhyme», «spondee» надають уявлення про функціонування такої терміносистеми, як «versification». Відповідність суми частин в цілому забезпечує сукупність термінів і надає базове розуміння всієї терміносистеми. Певна сталість терміносистеми відбиває систему поглядів на певному етапі, який має визначену тривалість. Отже, терміносистема має структурований характер, вона може бути лінійною та ієрархічною, тобто з підсистемами, які зображують відношення між частинами, причинно-наслідковий зв'язок та відношення між об’єктами та їхніми ознаками.

1.4. Терміносистема «versification» в англійській мові

Термін «versification» має декілька дефініцій:

1) The act, art, or practice of composing poetic verse; the construction or measure of verse or poetry; metrical composition [The Century Dictionary and Cyclopedia]

2) The art, practice, or theory of poetic composition; the form or style of a poem;metrical structure [Your Dictionary]

3) The technique of versifying; a metrical version of a prose text [Collins]

4) The art or practice of writing verse, the form of metrical composition of a poem [Vocabulary.com]

5) The art of making verses, or the theory of the phonetic structure of verse [Autocww.colorado.edu].

Отже, визначаємо об’єкт дослідження, як «the art, practice and technique of composing a poem; the form of a poem; a metrical version of a prose text».

Нами проаналізовано 150 термінів терміносистеми «versification» в англійській мові. Розглянемо її будову.

Гіперо-гіпонімія – це родові відношення в лексико-семантичній системі.

Гіперонім (в лінгвістиці) - поняття, в ставленні до інших понять виражає загальнішу сутність. Гіпонім — слово з вужчим значенням, яке називає предмет (властивість, ознака) як елемент класу (множини). Гіпероніми – це родові слова, а гіпоніми – видові. Гіперо-гіпонімія близька до синонімії, її навіть називають квазісинонімією (від лат.quasi «ніби, майже, немовби»), але вона має одну суттєву ознаку, яка їх розмежовує. Синонімія є двосторонньою, а гіперо-гіпонімія – односторонньою. Значення гіпоніма є складнішим, ніж значення гіпероніма, так як клас, представлений ним, є вужчим. Гіпоніми включають в себе зміст гіпероніма [Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. — Вид.2-ге.-К.: ВЦ «Академія», 2008. — 368 с. (Альма-матер)].

Тематичне групування в середині терміносистеми «versification» ґрунтується на внутрішніх зв'язках між предметами і зумовлене, насамперед, предметно-логічними ознаками. Тематичні об'єднання в терміносистемі можуть мати у своєму складі по кілька ядерних основних лексико-семантичних груп, а їхні одиниці характеризуються чіткою диференціацією ознак. Об'єднання слів у тематичну групу відбувається на основі подібності чи спільності функцій. В терміносистемі «versification» можна виділити декілька великих груп: «types of poems», «types of meter», «stylistic devices», «persons», «genres», «types of rhyme». В свою чергу ці групи поділяються на підгрупи, стаючи гіперонімами ІІ ряду. Такою підгрупою є, наприклад, підгрупa «Lexical Stylistic Devices». Цю ж підгрупу можна також розбити на три різні підгрупи: «Lexical stylistic devices based on the interaction of different types of lexical meaning», «lexical stylistic devices based on the interaction of primary and derivative logical meanings»and «lexical stylistic devices based on the interaction of logical and emotive meanings».

Гіперо-гіпонімічні відношення можна зобразити за допомогою схеми 1.

Схема 1. Гіперо-гіпонімічні відношення в межах терміносистеми «versification».

Як видно зі схеми 1, найбільшою підгрупою терміносистеми «versification» є підгрупа «stylistic devices», до якої належать 59 термінів, що становить 41% від усіх термінів. Наступна велика підгрупа «genres» налічує в собі 43 терміни і займає 31% всього словникового складу. До групи «types of meter\rhyme» належать 12 термінів і менше 3% усіх термінів версифікації. Ще 36 термінів, що становлять 25% важко занести до однієї великої групи, тому вони становлять групу «other terms».

Наведені дані можна узагальнити за допомогою таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Квантитативна характеристика лексичного наповнення терміносистеми «versification»

Назва підгрупи терміносистеми «versification»	№	%
Metrical foot		3%
Genres		31%
Stylistic devices		41%
Hyponyms of the subgroup	a) The interaction of different types of lexical meaning		2%
b) Intensification of a feature		1%
c) Peculiar use of set expressions		0.6%
Other terms		25%
Всього:		100%

Отже, як видно з таблиці 1.1, найчисельнішою є підгрупа «stylistic devices» (41%). На другому місці підгрупа «genres» (31%). Третє місце посідає підгрупа «metrical foot» (3%).

Серед розглянених нами термінів знайдено такі синоніми, як «accent» — «stress» — «emphasis», «ballad» — «ditty», «bard» — «minіstrel», «epigram» — «aphorism». Нами також знайдено антонімічні пари: «hyperbole» — «litote», «dysphemism» — «euphemism». Отже, можемо стверджувати, що в цілому явища синонімії та антонімії притаманні терміносистемі «versification».

Терміни, які належать до терміносистеми «versification» відповідають вимогам до термінів. Розглянемо їх відповідність вимогам на прикладі терміна «сaesura». Термін «сaesura» має дефініцію, яка звучить наступним чином: «The progressive rhythmical pattern; also, the natural tone or modulation of the voice determined by the alternation of accented or unaccented syllables». Термін «сaesura» має системний характер, який зумовлений мовним типом зв’язку. Це свідчить про те, що терміну «сaesura» властиві синонімічні та антонімічні зв’язки. Синонімами до терміна «сaesura» можуть бути наступні слова: «break», «pause», «rest», «stop», «interval». До даного терміну можна підібрати антонім

«continuation». Термін «сaesura» належить до визначеноїтерміносистеми «versification», тому задовольняє ще одну вимогу до терміна: належність до певної терміносистеми, яка відображає систему понять даної науки. Термін «сaesura» є однозначним в межах терміносистеми «versification», він уникає полісемії та варіативності, що є наступною вимогою до термінів. Термін «сaesura» є стислим у плані вираження та має інтернаціональний характер, так як він запозичений з класичної мови (латинської). Це забезпечує його легке розуміння на міжнародному рівні. На українську мову він перекладається, як «цезура» і має подібне до англійського варіанту звучання. Термін «сaesura» є мотивованим, бо з латинської він означає «cutting, hewing», є незалежним від контексту. Термін «сaesura» є точним і має чітке та обмежене значення.

Наступним прикладом є термін «versification». У цього терміна наявна чітка дефініція: «the art of writing verses, especially with regard to meter and rhythm». Цей термін належить лише до однієї галузі (яку він при цьому називає), тому йому властива системність. Терміну «versification» властивий мовний зв'язок, так як терміни хоча й позначають мовні поняття, але їм властиві синонімічні та антонімічні мовні зв’язки. Синонімами до терміна «versification» є наступні слова: «verse», «poems», «metrical composition». Термін «versification» є однозначним і йому відповідає лише одне поняття в межах терміносистеми «versification». Терміну «versification» властива пластичність, він є похідним терміном від терміна «versе». Він є також стилістично нейтральним і не має емоційно-експресивного забарвлення. Даний термін є стислим в плані вираження і носить інтернаціональний характер, так як він запозичений з латинської мови. Термін «versification» можна пояснити без використання словника, що означає його мотивованість. Цей термін є також точним, має точні межі, встановлені за допомогою наукового визначення, що є необхідним для виділення термінологічної лексики в словесному запасі мови. Термін «versification» точно передає зміст поняття, яке він позначає, не є хибно мотивованим.

Висновки до розділу 1

Хоча вивчення термінології почалося відносно нещодавно, але її поява та розвиток почалися задовго до її сприйняття, як науки. Щоденно утворюється низка нових понять, які потребують бути поясненими та дефінованими. Термінологія якраз і займається наданням визначення кожному терміну.

Термінологія розвивається з тією самою швидкістю, як і нові предмети та поняття в довкіллі. Предметом термінології є термін. У роботі ми користуємося наступним найзагальнішим визначенням терміна: слово чи словосполучення спеціальної (наукової чи технічної) мови для тонкого позначення спеціальних понять та предметів. Кожний термін є елементом системи понять, тому він зв’язаний з іншими поняттями тієї ж галузі. Термін є елементом терміносистеми.

До кожного терміну термінознавцями висувається низка вимог. Найважливішими вимогами є наявність у терміна дефініції, належність до певної терміносистеми, однозначність, родо-видові зв’язки. Термін повинен бути стилістично нейтральним та не мати емоційно-експресивного забарвлення. Наступною вимогою є здатність до творення похідних термінів. Мотивованість термінів є важливою вимогою, вона допомагає зрозуміти значення терміну без використання будь-яких додаткових джерел. Термін повинен мати обмежене значення.

Так як термів існує дуже багато, то є необхідність їх групувати. Це завдання виконує терміносистема. Стихійно сформовані терміни утворюють термінологію, а свідомо сформовані — терміносистему. Терміносистема — це система термінів у певній галузі наукового чи технічного знання, що обслуговує наукову концепцію.

Вимоги до системності термінології є наступними: класифікація понять терміносистеми, виділення термінованих понять опираючись на класифікаційні схеми, відображення специфічності терміну у сукупності з іншими термінами.

Нами була розглянута терміносистема «versification». Термін «versification» має багато дефініцій, які можна узагальнити наступним чином: «the art, practice and technique of composing a poem; the form of a poem; a metrical version of a prose text». Об’єднання слів у терміносистему «versification» зумовлене подібністю її елементів. В терміносистемі «versification» можна виділити 6 основних груп: «types of poems», «types of meter», «stylistic devices», «persons», «genres», «types of rhyme». До кожної з них можна підібрати гіпонім, наприклад гіпонімом групи «stylistic devices» буде група «stylistic devices based on the interaction of different types of lexical meaning».

Проаналізувавши 150 термінів терміносистеми «versification» нами було підраховано, що найчисельнішою є підгрупа «stylistic devices» (41%). На другому місці підгрупа «genres» (31%). Третє місце посідає підгрупа «metrical foot» (3%).

РОЗДІЛ 2

ЕТИМОЛОГІЯ ТЕРМІНІВ «VERSIFICATION» В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1. Етимологічний склад англійської мови

Сучасна мова - це продукт історичного розвитку. Сучасна англійська мова сформувалася за допомогою тривалого історичного розвитку, під час якого вона зазнала великої кількості змін. Цими змінами були зачепленні всі її рівні та аспекти. Розвиток кожного рівня має свої передумови та причини, які стимулюють зрушення в лексичному складі мови, граматичному ладі, або ж фонетичній організації лексикологія [Елисеева В.В. Лексикология английского языка].

Мова, розвиваючись, росте і розпадається. Історія мови охоплює усі процеси, які відбувались у мові під час етапів її розвитку. Існують два фактори змін у мові: лінгвістичний (або інтерлінгвістичний) і екстралінгвістичний. Інтерлінгвістичний фактор включає в себе причини змін, які були закладені у самій мові, а екстралінгвістичний – фактори, пов’язані з історією народу, а, також, із розвитком суспільства навкруги. Ці два поняття існують в симбіозі одне з одним.

Накопичення знань про історію розвитку різних сторін мови повинно призвести у підсумку до такого рівня фінальної підготовки, коли за допомогою етимологічного словника, а значною мірою і без нього, можна пояснити джерела форм і явищ, що відбиваються в будь-якому сучасному слові.

Місцевий елемент, основа англійського словникового складу, представлений у першій колонці. Третя група цієї колонки датована V століттям. Це період, коли німецькі племена мігрували на Британські острови. Індоєвропейська та німецька групи не можуть бути датованими через свою древність.

Узагальнено, періоди запозичення в історії англійської мови можна представити за допомогою таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Етимологічна структура англійської мови

Місцевий (свій) елемент

Запозичений елемент

1. індоєвропейський елемент   2. німецький елемент   3. англійський елемент

1. кельтський (V-VIв. н.е.) 2. латинська I група - Iв до н.е. II група - VIIв н.е. III група - епоха Відродження 3. скандинавський (VIII-XIв н.е.) 4. французький 1. норманські запозичення (XI-XIIIв н.е.) 2. паризькі запозичення (Відродження) 5. грецький (Відродження) 6. італійський (Відродження і пізнє Відродження) 7. іспанська (Відродження і пізнє Відродження) 8. німецький 9. індійський 10. російська і деякі інші групи.

Із цієї таблиці видно, що запозичені елементи набагато чисельніші, ніж власнеанглійські. Причиною для цього є велика кількість запозичень в англійській мові (75%) [Гальперін І.Р., Черкаська Є.Б. «Лексикологія англійської мови», М. – 1956]. За словниковим складом англійської мови можна зробити висновки, що вона є мовою міжнародного походження і належить до романських мов, бо в ній переважають французькі та латинські слова. Якщо ж брати до уваги частоту розповсюдження, то можна помітити, що англо-саксонське коріння має великий внесок в словниковий склад англійської мови. До англо-саксонських слів належать артиклі, сполучники, прийменники, допоміжні слова. Також туди входять назви предметів повсякденного вжитку (child, good, water). Граматична структура англійської мови залишалась і залишається практично незмінною.

Комп’ютеризований огляд близько 80000 слів в третьому виданні старого словника Concise Oxford Dictionary [The Concise Oxford Dictionary of English Etymology: Oxford University Press, 1996] надав наступні дані про джерела англійських запозичень. Вважається, що близько ста різних мов-донорів зробили внесок у словниковий склад англійської мови. Дані про англійські запозичення відображені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Джерела запозичень в англійській мові

Джерела запозичень	%
Французька мова (включаючи старофранцузьку та англо-французьку)	28.3%
Латинська мова (включаючи сучасну наукову та технічну латину)	28.2%
Інші германські мови (включаючи староанглійську, давньоскандинавську та голландську)	25%
Грецька мова	5.3%
Запозичення з власних назв	3.3%
Невідоме походження	4.0%
Всі інші мови	>1.0%

З поданої вище таблиці видно, що основними джерелами запозичень були французька та латинська мови (приблизно по 28%). Причиною цьому було завоювання англійців нормандцями у 1066 та творення англо-нормандської мови, яка стала потім державною. Вважається, що французькі слова – це четверта частина найбільш вживаних слів. Ось які французькі запозичення є найбільш вживаними в англійській мові: admirable (захоплюючий), disappointment (розчарування), movement (рух), solitude (самотність), city (місто), court (суд), government (уряд), battle (битва), i багато інших. Чверть усіх запозичень становлять германські мови (25%). Грецька мова налічує лише 5.3%. Ще близько 8% слів було запозичено з інших мов, власних назв, або їхнє походження залишається невідомим. entrance (вхід), goddess (богиня), flexible (гнучкий), difficult (важкий),

Ці данні можна відобразити за допомогою діаграми 2.1.

Діаграма 2.1. Джерела запозичень в англійській мові

Індоєвропейський елемент включає в себе ту лексику, яка є загальною та зрозумілою для більшої частини мов індоєвропейської групи. Сюди входять власне англійські слова, які є найбільш уживаними і використовуються у повсякденному житті. Всі ці слова можно умовно поділити на наступні групи:

1) сімейні зв’язки: father, mother, brother, son, daughter;

2) частини тіла: foot, nose, lip, heart;

3) тварини: cow, swine, goose;

4) рослини: tree, birch, corn;

5) період доби: day, night;

6) небесні тіла: sun, moon, star;

7) прикметники: red, new, glad, sad;

8) числа від 1 до 100;

9) особисті та вказівні займенники (крім they);

10) більша кількість дієслів: be, stand, sit, eat, know.

До німецького елементу належать слова, які є загальними для мов германського походження. Деякі з груп є суміжними з групами індоєвропейського елементу:

1) частини тіла: head, hand, arm, finger, bone;

2) тварини: bear, fox, calf;

3) рослини: oak, fir, grass;

4) природні явища: rain, frost;

5) пори року: winter, spring, summer;

6) ландшафти: sea, land;

7) людське житло та меблі: hous, room, banch;

8) прикметники: green, blue, grey, white, small, thick, hight, old, good;

9) дієслова: see, hear, tell, say, answer, make, give, drink;

Історія Англії дуже яскраво виражена у запозиченнях англійської мови. Усі запозичення можна організувати хронологічно і простежити історичні зміни в даній державі. У V ст. нашої ери Британію заселили англи, сакси та юти, витісняючи кельтське населення бриттів та галлів. У мовному протистоянні перемогла мова прибульців, яка в майбутньому переросла в англійську. Запозичення з мови кельтів було дуже не чисельним і полягало у географічних назвах. Прикладами кельтських слів, збережених до нашого часу є: bannock «коржик», down, dune «пагорб», dun «коричневий». Численими були запозичення, зроблені з шотландського та ірландського діалектів (які також містять кельтізми), а також запозичення з французької.

Великим шаром запозичень в англійській мові є латинський шар. Він поділяється на два періоди. Перший тривав до 800 р., так як в Британії влада належала римлянам. Цей період збагатив англійську мову поняттями, раніше не відомими, так як римляни були набагато цивілізованішими та освіченішими, ніж місцеве населення. Прикладами цих запозичень є: port — L. portus «порт», wine — [Dan. win, L. vinum «вино»]. Всі слова цієї групи запозичені усним шляхом та повністю асимільовані.

Другий шар латинських запозичень включає в себе односкладові слова, що увійшли в англосаксонську мову після прийняття християнства у 596 році. В майбутньому латинські запозичення перенесли низку змін.

Скандинавський період запозичень почався в VIII столітті під час нападів скандинавів на Британські острови і завоювання Англії датським королем у 1017 році. Рівень розвитку обох сторін був приблизно однаковим і мови існували у симбіозі. В цей період були запозичені займенники, прислівники, прикметники (happy, low, loose, ill, odd, ugly, weak). Sk є улементом, який допомагає розпізнати скандинавські запозичення.

Після битви при Гастінгсі у 1066 році основна мова населення продовжувала свій розвиток, але усі жителі знали обидві мови. В англійську мову влилася значна частина французьких термінів. Основний словниковий слад мови залишився незмінним, але певні пласти його зазнали змін. До одного з таких пластів належать слова, пов’язані з феодальними відносинами: feudal, baron, vassal, liege, chivalry. Майже всі титули, за винятком king, queen, earl, lord і lady нормано-французького походження. Також в цей період були запозичені слова, пов'язані з грошовими відносинами: money, property, слова, що позначають сімейні відносини: parent, spouse, cousin, uncle, aunt, nephew, niece, велика кількість військових та юридичних термінів, професій, а, також, слова, що означають задоволення і розваги: ​​ feast, leisure, pleasure.

Новоанглійська мова була утворена в епоху Відродження. В цей час було запозичено багато термінів, пов’язаних з наукою та культурою. Серед них багато дієслів і прикметників: operate, cultivate, demonstrate, evolve, educate, admit, permit, complete, accept, affect, locate, separate, senior, junior, minor, inferior, exterior, superior, dependant. Значна частка латинського елементу в англійській мові не є, однак, прямими запозиченнями з латинської в англійську. Серед них багато слів, що прийшли через французьку. Грецькі та латинські елементи є інтернаціональними. Поряд із запозиченнями з класичних мов, в

XV — XVI ст. відбувалися і запозичення з живих мов, переважно італійської, іспанської та голландської.

Торговельні зв’язки між країнами спричинили мінімальні запозичення з італійської, голландської і іспанської мов.

Пізні французькі запозичення в епоху Стюартів також становлять чималий відсоток англійських запозичень. Ці слова були пов’язані з побутом аристократії, її проведенням часу: restaurant, ballet, rendez-vous, billet-doux, coquette, banquet, а також police, regime і т. д. Всі ці слова зберегли в наголосі, написанні і вимові особливості французької мови, тобто є асимільованими. У XIX столітті, з французької мови були запозичені головним чином технічні терміни: parachute, chassis, chauffeur, fuselage і т. д, а з німецької – терміни науки та техніки.

З цього випливає, що протягом своєї історії англійська мова поступово збагачувала свій склад за рахунок інших мов.

2.2. Походження термінів «versification» в англійській мові

Нами було проаналізовано 150 термінів взятих з наступних джерел:

1) Bob’s BYWAY Glossary of poetic terms (http://www.poeticbyway.com/glossary2.html#accent)

2) Glossary of poetic terms from online learning center (http://highered.mheducation.com/sites/0072405228/student_view0/poetic_glossary.html)

Розглянемо їхню етимологію детальніше на діаграмі 2.2.

Діаграма 2.2

Походження термінів «versification» в англійській мові

з грецької через латинську – 37%

з грецької 19%
з латинської через французьку – 12%
з французької - 9%
з латинської 8%

власне англійські – 6%

з грецької через французьку – 3%

з італійської –3%

інші мови - 3%

З поданої вище діаграми видно, що найчисельніша група запозичень – це непрямі запозичення з грецької через латинську. Вони становлять 37 %.

Запозичення з класичних мов

Більшість термінів були запозичені з класичних мов (латинської та грецької). Є два шляхи запозичень: прямий та непрямий. Прямим шляхом з грецької та латинської мов було запозичено 27% усіх термінів. Прикладами прямих запозичень з грецької можуть бути:

Adynaton [From Ancient Greek ἀδυνατον “impossibility”]

Anaphora [From Ancient Greek ἀναφορά “a carrying back”]

Antithesis [From Ancient Greek ἀντί “against”]

Antonomasia [From Ancient Greek ἀντονομασία “to name instead, call by a new name” ]

Cataphora [From Ancient Greek καταφορά “a downward motion”), from κατά (katá, “downwards”) + φέρω (phérō, “I carry”)]

Dactyl [From Ancient Greek δάκτυλος “a finger“]

Приклади прямих запозичень з латинської:

Abecedarian poem [From Late Latin abecedarius (from the first four letters of the Latin alphabet + -arius)]

Allusion [From Latin allūsiōnem, accusative singular of allūsiō (“the act of playing with”), from allūdō (“play with; allude”)]

Ambiguity [From Latin ambiguus (“moving from side to side, of doubtful nature”), from ambigere (“to go about, wander, doubt”), from ambi- (“around, about, on both sides”) + agere (“to drive, move”)]

Caesura [Latin caesūra (“cutting, hewing”), from caesus, perfect passive participle of caedō (“I cut down, hew”)]

Elision [From Latin elisionem (“a striking out, a pressing out”)]

Є багато прикладів непрямих запозичень з класичних мов. Непрямі запозичення з латинської та грецької становлять 52% відсотки. Найбільша частина проаналізованих нами термінів була запозичена з грецької через латинську – 37%. Нижче наведені кілька прикладів непрямих запозичень з грецької через латинську – [L<Gr.]:

Anapest [From Latin anapestus, from Greek anapaistos (“struck back”)]

Amphibrach [From Latin amphibrachys, from Greek ἀμφίβραχυς (short at both ends]

Amphimacer [From Latin amphimacrus, from Greek amphimakros, literally, long at both ends]

Anapest [From Latin anapestus, from Greek anapaistos “struck back”, from ana- back]

Catachresis [From Latin catachresis, from Greek katakhresis "misuse" (of a word), from katakhresthai "to misuse"]

Друга за величиною група похідних запозичень – це запозичення з латинської через французьку [Fr<L.]:, які становлять 12% всіх розглянутих термінів. Прикладами таких запозичень є такі терміни:

Accent [From M.Fr. accent, from O.Fr. acent, from L. accentus "song added to speech]

Assonance [From French assonance, from Latin word assonare, assonō, from ad (“to, towards”) + sonō (“I sound, resound”)]

Lament [From French lamenter, from Latin lāmentor (“I wail, weep”), from lāmenta (“wailings, laments, moanings”)]

Resonance [From Old French resonance (French résonance),from Latin resonantia (“echo”), from resonō (“I resound”)]

3% запозичень становлять запозичення з грецької через французьку:

Cacophony [From French cacophonie, from Greek κακοφωνία (kakophōnía), from κακός (kakós, “bad”) + φωνή (phōnḗ, “sound”)]

Metre [From French mètre, from Ancient Greek μέτρον (métron, “measure", "rule", "length", "size", "poetic metre”)]

Дата добавления: 2015-07-11