Міжконфесійні відносини

Однією з найболючіших проблем у духовній сфері є глибокий розкол у православ’ї,яке в Україні поділене на три конфесії:1)Українська православна церква Московського патріархату(УПЦ МП)- приблизно 8,5 тис громад.2)Укр.правосл.церква Київського патріархату(УПЦ КП)-2,5 тис громад 3)Українська автокефальна православна церква(УАПЦ)-приблизно 1 тис.громад. Конфесійна роз’єднаність не сприяє консолідації суспільства,сіє протистояння в укр..землях. Міжконфесійні контакти та структ-ри поч. утворюв.в Укр після набуття незалежн, як розширення співпраці між суб’єктами реліг. життя,є ознакою його нормалізації, зменшення внутріш. напруги у реліг середовищі та його конфліктогенного впливу на ін.сусп. процеси. Серед таких міжконфесійних:Всеукр.Раду Церков і реліг організацій, утвор. 1998р.ðактивно співпрацює з держ(через Держкомнацрелігій).02.12.2008 відбулася міжвідомча нарада, учасн.якої заслухали про стан підгот. законопроекту «Концепція держ-конфес. відносин в Укр».Міжконф.об’єднання здатні відіграти позитивну роль у подальшому розвитку релігійного середовища України,налагодженню стосунків між реліг організац та держ.Після незалежн. відбувається постійний процес лібералізації держ-церковн відносин, процес налагодження стосунків між реліг організаціями як рівними учасниками діалогу(Всеукр.Рада Церков).

134.Концептуальні основи і пріоритети зовнішньоїполітики України.

Україна проводить виважену, послiдовну та цiлеспрямовану зовнiшньополiтичну дiяльнiсть, вiдповiдно, основнi напрями її зовнiшньої полiтики в цiлому залишаються незмiнними з часу проголошення незалежностi у 1991 роцi. Україна послiдовно i неухильно будує свою зовнiшню полiтику на основi беззастережного дотримання принципiв мiжнародного права, Статуту ООН та iнших мiжнародно-правових актiв. Така позицiя нашої держави закрiплена у схвалених Верховною Радою 2 липня 1993 р. "Основних напрямах зовнiшньої полiтики України", якi є концептуальним документом, на якому базується та розвивається зовнiшньополiтична дiяльнiсть України. На даному етапi можна визначити такi три основнi напрями зовнiшньої полiтики України: розвиток двостороннiх мiждержавних вiдносин; європейська iнтеграцiя; багатостороння дипломатiя. У двостороннiх вiдносинах прiоритетними є два напрями дiяльностi української дипломатiї: вiдносини з сусiднiми країнами; стосунки з стратегiчно важливими партнерами та впливовими державами свiту. Європейська iнтеграцiя в першу чергу означає:

подальше полiтичне та iнституцiйне зближення з ЄС та еволюцiйне просування до кiнцевої мети - iнтеграцiї України до Європейського Союзу; адаптування українського законодавства до норм ЄС та Ради Європи як ключовий iнтеграцiйний елемент; поглиблення вiдносин України з НАТО як однiєю з основних складових всеохоплюючої системи європейської стабiльностi та безпеки. В рамках багатосторонньої дипломатiї можна видiлити такi прiоритетнi напрями зовнiшньополiтичної дiяльностi: забезпечення ефективної участi держави у дiяльностi мiжнародних органiзацiй; налагодження ефективного регiонального та субрегiонального спiвробiтництва, посилення ролi України в регiональних та субрегiональних органiзацiях, форумах i об'єднаннях; активiзацiя дiяльностi в багатостороннiх домовленостях в галузi роззброєння, в т.ч. ядерного, заходiв довiри, у миротворчих та миропiдтримуючих операцiях, безпекових режимах i контрольних механiзмах.З погляду концептуальної визначеності зовнішньополітичного курсу України особливо велике значення мав документ, схвалений Верхов­ною Радою України 2 липня 1993 р., — "Про Основні напрямки зовнішньої політики України". Він визначав базові національні інтереси України та завдання її зовнішньої політики, містив засади, на яких реалізовувалася зовнішньополітична діяльність нашої держави."Основні напрямки зовнішньої політики України" чітко визначали, насамперед, фундаментальні загальнонаціональні інтереси, відповідно до яких формулювалися принципи, напрями, пріоритети та функції її зовнішньої політики. У цьому документі підкреслювалося, що базовою вимогою у здійсненні зовнішньої політики є якнайповніше та якнайефективніше забезпечення національних інтересів держави.Ці інтереси України у сфері міжнародних відносин становлять три основні групи.По-перше, це стратегічні та геополітичні інтереси, які пов'язані з Гарантуванням національної безпеки України та захистом її політичної незалежності.По-друге, це економічні інтереси, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство.По-третє, це регіональні, субреґіональні, локальні інтереси, пов'язані із забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку України.

Дата добавления: 2015-10-21