Розмноження риб.

Розмноження риб

Виконали:

студенти 52-в групи

спеціальності «Біологія»

спеціалізація «Практична психологія»

(денної форми навчання)

Тертенюк Вікторія

Пилипчук Ірина

Житомир - 2012

Розмноження риб.

Розмноження риб залежить від особливостей умов їх існування. 3 наближенням періоду розмноження в риб відбуваються значні зміни анатомо-фізіологічних i морфологічних особливостей, поведінки тощо. Риби починають проявляти підвищену рухливістъ, послаблюється i припиняється живлення, змінюється дія ферментів, вміст вітамінів, тиск крові (у прохідних риб) тощо.

Переважна більшість риб різностатеві i лише деякі представники кісткових — гермафродити: морські кapaci, мopcькi окуні. Зрідка гер­мафродитизм трапляється серед тріскових, оселедцевих та iн. Статеві залози у гермафродитів, за винятком морського окуня, дозрівають не одночасно, чим i виключається самозапліднення.

Для деяких різностатевих характерне явище зміни статі протягом онтогенетичного розвитку. У деяких риб (Dentex dentex) в молодому вiцi проявляється гермафродитизм; пізніше обидві гонади перетворюються на яєчники або сім'яники. У Fluta alba, поширеної біля берегів Японії, розвивається одна гонада, причому особини, менші 30 см, є самками, понад 50 см — самцями. У деяких риб перетворення статевих залоз відбувається два рази протягом життя.

Вивчення статевого циклу у 893 Monopterus albus piзнoгo вікy (до 3 років), вирощених у лабораторії з кладок ікри, i у 96 особин, одержаних з водоймищ Західної Яви, показало, що кожна особина починає свій розвиток як самка i лише на 3-му році життя перетворюється на самця. Риби, які мають довжину тіла до 28 см, — самки; особини від 28 до 46 см — з яєчниками i сім'яниками; довжиною понад 46 см — самці. Перетворення cтатi є природним процесом. Ця риба належить до потенціальних гермафродитів, у яких гонади не розділені на чiткі зони яєчника i сім'яника i є потенціально двостатевими. Біологічне значення перетворення статі пов'язане з функцією підтримки повної відтворювальної сили популяції, в умовах часто повторюваних засушливих i критичних перюдів у житті цих риб.

Статевий диморфізм характерний для багатьох видів риб i виявляється по-різному: в poзмipax тіла, величині i розміщенні плавців, у появі шлюбного вбрання, поведінці, утворенні звуків тощо. У більшості коропових, оселедцевих самки більші, ніж самці. У деяких глибоководних риб (наприклад, з роду вудильників) є карликові самці. Вони, перебуваючи на стадії вільної личинки, приєднуються до шкіри самки добре розвиненими щелепами, приростають i живуть за рахунок тіла самки. Дихають вони самостійно. Такий своєрідний ста­тевий диморфізм є пристосуванням, що забезпечує життя виду при значному розрідженні популяції, зумовленому недостатністю корму на глибинах. В акул, скатів, суцільноголових, у зв'язку з внутрішнім заплідненням, внутрішні промені черевного плавця перетворюються на копулятивні органи. У самців акул черевні плавці відсунуті далеко назад. У самців лина зовнішні промені черевного плавця потовщені, що має важливе значення при зовнішньому заплідненні. Грудні плавці у самців деяких риб (мойви та iн.) більші, ніж у самок цих видів. Анальний плавець у деяких (живopoдящi коропозубі) перетворюється на гоноподій, в окуня морського розвивається генітальний сосок. Для багатьох риб у період розмноження характерний так званий шлюбний наряд, який проявляється в змінi пропорцій тіла, забарвленні, появі piзних утворень на тулубі i голові. Так, у самців багатьох коропових, далекосхідних лососевих, вугрів на тілі (тулубі i голові) з'являються зроговілі бугорки епітелію — «перлиновий висип» i у гольця cпocтepiгається почервоніння черевця. Досить цікаве розмноження у колючок: за декілька днів до нересту колючки стають дуже красивими, набуваючи яскраво-червоного забарвлення. Ходять зграями. Самці, відходячи від самок, викопують спочатку ямку в мулі, далі набирають у рот травинок, водоростей, кормів i розстилають в ямці, склеюючи клей­ким виділенням шкірних залоз. Потім роблять стіни i дах, надаючн гнізду форму кулі з двома отворами. Вхідний отвір ширший, ніж внутрішній. За цю особливість вити у воді гнізда колючку інколи називають рибою-птахом. Закінчивши будувати гніздо, самець повертається в зграю, вибирає самку i заганяє її в гніздо. Відклавши iкpy, самка через 2—3 хвилини виходить. Самець відразу ж заходить у гніздо i поливає iкpy молочком. Самці виявляють піклування про потомство, охороняючи гніздо 10—14 днів, поки не вийде молодь (а самки навіть можуть поїдати власну iкpy). У цей час він підтримує своєрідний режим у гнізді, грудними плавцями створюючи рух води, що забезпечує аерацію i успішний розвиток iкри. Після виходу мальків самець доглядає їх, не даючи далеко відпливати від гнізда.

Одна або кілька самок морських коників відкладають iкpy у виводкову сумку самця, де відбувається запліднення i розвиток ікри. Внутрішні тканини виводкової сумки стають губчастими, кількість i розмір капілярів збільшується, i виводкова камера схожа на плаценту. Ембріони, вийшовши з iкри, залишаються ще деякий час в сумці до повного розсмоктування жовтка. У більшості видів молодь виходить iз сумки через 45—50 днів. У великих видів виношується 200—300 мор­ських коників розміром 5—6 мм, але народжуються вони невеликими «порціями», по 10—30 шт. Хоч шлюбні зміни характерні в основному для caмців, інколи вони виникають i в самок. Так, наприклад, у самки гірчака в період розмноження розвивається яйцеклад. Різниця між самцями i самками в період розмноження виявляється i в їx поведінці. Самці, наприклад, coмів влаштовують бій. Змінюється поведінка самців окремих риб у зв'язку з охороною ікри. У деяких (багатьох бичків) в період нересту самці утворюють характерні звуки тощо. Статева зрілість у різних риб досягається в неоднаковому віці. У багатьох видів (наприклад, тюлька) вона настає у віці кількох місяців, у деяких (каpaci, голом'янки, в'юни, піскapi, лини, гірчаки, чорноспинки) — на 2— 3 році, в інших (тараня, кета, щука) —на 4—5 роцi. У віці 6—13 poків досягають статевої зрілості такі риби, як окунь, амур білий, минь, сев­рюга. У невеликій кількості видів (білуга, калуга, осетер сибірський) статеве дозрівання відбувається у віці 15—20 років.

Риби великого pозмipy, які живуть довго, дозрівають пізніше, ніж дрібні. Статеве дозрівання тіснo пов'язане з видовими особливостями, температурою i кормом. Низька температура води i недостатня кормова база уповільнюють його.

Кожний вид риб характеризується певною плодючістю, що знаходиться в тісномy взаємозв'язку з умовами розвитку iкри. Кількість ікри, її вигляд, вага, забарвлення у piзниx риб неоднакові. Навіть у одного виду, що живе в різних умовах, існують певні відміни.

Кількість iкри у риб дуже коливається: від кількох штук у деяких арктичних до 1—9 млн. у тріскових, камбалових, деяких осетрових, вугрових i до 28 млн., наприклад, у риби-місяця. Малою плодючістю характеризуються живородящі риби, покоління яких налічує одиниці або десятки мальків.

Плодючість риб порівняно з іншими хребетними досить висока. Чим більша ймовірність загибелі ікри, тим риби відкладають її більше, i навпаки. Яйця знаходяться у водному середовищі i в основному нічим не захищаються. Ікрою живиться велика кількість opганізмів, вона може бути викинутою на берег i т. д. Процент заплідненої iкри у різних риб не однаковий. В середньому він коливається в межах 80% (лососі далекосхідні), у деяких риб він ще нижчий. У багатьох риб не більше 10% молоді скочується в море як сформовані рибки, а решта гине (Нікольський, 1944). Коливання кількості iкри відбувається i за роками. Більше ікри в деяких риб у роки достатку кормової бази, менше — в роки з недостатньою кількістю корму.

Час відкладання iкри у різних риб неоднаковий. Деякі риби викидають всю iкpy протягом 0,5 години, інші — кількох годин або кількохдіб. Риби, що відкладають iкpy порціями, а не всю разом, найбільшу порцію викидають так, що молодь, яка виходить, з iкри, має захист від шкідливих впливів. Кожний вид риби потребує певних умов для розмноження. Більшість прісноводних риб нереститься в теплий період року (короп, карась), а щука — ранньої весни, як тільки зійде лiд. Менша кількість видів відкладає iкpy восени i взимку (сиг, лосось, минь). Час відкладання iкри значною мiрою обумовлюється температурним фактором. Багато тропічних риб нереститься по кілька pазів на рік. Риби середніх широт розмножуються майже щорічно, але більшість, наприклад oceтpoвi,— через рік. Деякі риби нерестяться одии раз у житті: далекосхідні лососеві, деякі оселедці, голом'янка байкальська, вугри. Уci вони після відкладання iкри гинуть. Розмір гонад у де­яких риб на час відкладання ікри досить великий, досягає 25% i більше ваги тіла.

Лише невелика частина риб (в основному хрящові) є живородящи­ми. Живородіння у вищих риб. є винятком, але воно має важливе зна­чення в еволюції виду. Живородіння пов'язане з економією продуктів статевих залоз, а також iз збереженням виду, оскільки яйцеклітини розвиваються усередині організму i менш піддаються випадковим впливам, що діють у водному середовищі. До живородящих належить, наприклад, бельдюга, яка народжує 100—300 мальків, голом'янка байкальська, мечоносець, морський окунь, гунії, гамбузія та інші.

Ікра у риб буває пелагічна i демерсальна. Пелагічні яйця характеризуються дрібними розмірами, в них часто є велика жирова крапля, шо зменшує їх питому вагу i виконує роль поплавка. Kpiм цього, вони мають pізноманітні ниткоподібні вирости, жовтковий пpocтір, обводнену зовнішню оболонку. Bci цi пристосування забезпечують вільне плавання яєць у воді. Пелагічна ікра характерна в основному для морських як пелагічних, так i донних (кефаль) риб: багатьох оселедцевих, макрелі, риби-місяця, камбалових, тріскових. У прісних водоймах пелагічну iкpy відкладають деякі прохідні риби: оселедець-чорноспинка i риби прісних річок Південно-Східної Азії: верхогляд, багато піскарів. Демерсальні яйця характеризуються порівняно великим розміром, тому спускаються на дно або на таку глибину, де їх питома вага зрівнюється з питомою вагою води. Тут вони, завдяки клейкій оболонці, прилипають до каменів, водоростей тощо. Демерсальну iкpy відкладають в основному прісноводні i деякі прибережні морські риби (бички).

Умови життя риб позначаються на особливостях розмноження i місці відкладання ікри. Мешканці швидкотекучої води відкладають липку iкpy, яка затримується на субстраті під час течії. Частина риб у цих умовах закопує iкpy в гальку.

Субстратом для відкладання ікри у прісноводних риб бувають: 1) камені, що в основному використовуються річковими i прохідними рибами (підуст, рибець, лососеві, oceтpoвi); 2) рослини — переважно для озерних (карась, плітка, лин); 3) пісок (піскарі); 4) мантійна порожнина двостулкових молюсків (гірчак); 5) стебла очерету i підводні предмети, на яких iкpa розміщується у вигляді стрічок (окунь).

Звичайно, велика початкова плодючість риб являє собою важливе біологічне пристосування для збереження видів. Miж плодючістю i умовами життя icнyє тісна взаємозалежність. Найбільшою плодючістю характеризуються риби, що відкладають плаваючу iкpy; нижчою — риби з демерсальною ікрою; ще менше ікри у тих риб, які проявляють турботу про її охорону.

У більшості це явище носить примітивний характер. Самка сомика аспредо під час нересту натискає черевом на запліднену iкpy i вдавлює її в шкіру, яка на цей час значно змшюється, стає губчастою. У кожній ікринці, що залишилась у шкіpi, виростає стебельце, збагачене кровоносними судинами, через які відбувається живлення. Після виходу мальків стебельця відмирають і шкіpa набуває звичайної будови. Самець пінагора (Cyclopterus lumpus) охороняє відкладену iкpy, а в разі підсихання, що буває під час відливу, збризкує її рухами хвоста i поливає водою з рота. Після виходу мальків самець охороняє їх. При небезпеці мальки обліплюють його з ycix боків i тримаються за допомогою черевних плавців, видозмінених у присоски. Самець американського сома морського (Galeichthys felis), захищаючи мальків, виношує їх у ротовій порожнині, куди вміщується до 50 штук.

Турбота про потомство проявляється в деяких риб i в іншій формі, наприклад, в будові гнізд. Будує i охороняє гніздо самець триголкової колючки. У губана двi групи самців: самці великого розміру будують гніздо з водоростей, iкpa запліднюється самцями обох груп; далі самеці великого розміру залишаються біля гнізда i охороняють iкpy. Самець бичка-пісковика в умовах Бердянської коси Азовського моря охороняє гніздо, в яке кілька самок відкладають iкpy послідовно. Самець залишаєтьсябілягнізда до 20—30 днів, охороняє i аерує ікру, охороняє мальків в перші 3—4 дні після виходу з ікри. Значна кількість тропічних мешканців (гурамі, макроподи) будують плавучі гнізда з пухирців повітря i розміщують їх біля поверхні води на водоростях. В таке гніздо самець переміщує запліднену ікру, охороняє її і рухами створює течію води. У гшзді в такий cnoci6 підтримується певний режим, в першу чергу кисневий.

Піля будівництва на Дніпрі каскаду гідроелектростанцій у нижньому б'єфі сталися значні зміни в гідрологічному та гідрохімічному режимах. Для рибного господарства особливо несприятливим є те, що найбільше скорочення стоку припадає на весняно-літній період, що не­гативно впливає на розмноження риб. За останні роки умови розмноження основних промислових риб у пониззі Дніпра погіршали: продовжується скорочення основних місць нересту i нерестових ареалів прохідних риб, зменшується інтенсивність їx нересту; зменшуються площі типових нерестовищ тарані, ляща, сазана, рибця i зовсім зникли місця нересту чехоні. Умови розмноження судака майже не змінились. Oкpeмi види риб адаптувалися до нересту в невластивих умовах (та­раня, лящ, сазан), а осетрові i прохідна форма оселедця не виявили помітної адаптації, що привело до зменшення популяції. Умови роз­множення тapaнi, ляща, сазана i судака в Дніпровському лимані сприятливі, ніж у верхній частині пониззя Дніпра. 3 розвитком гідробудівництва i зрошувального землеробства на півдні України слід чекати дальшого зарегулювання та ско­рочення стоку Дніпра та Південного Бугу i дальших змін в умовах розмноження риб.

Дата добавления: 2015-10-21