Ведмедик

Й учень

Привітайте нас ─ веселий перший клас!

Працьовитий, дружний, щасливий…

І трішечки галасливий!

Й учень

Перший клас навчив читати,

Перший клас навчив писати,

Перший клас навчив дружити,

Щоб цікаво разом жити

Й учень

Одне одного ми любим,

Станемо всі за одного.

Вчитись в другім класі будемо…

Всі ми хочемо цього!

Й учень

Разом ми одна сім’я.

В нас усіх одне ім’я: Дружба!

І від дзвінка і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Рахуй, пиши, а ще читай,

Учителю відповідай

Та все це не лякає нас,

Бо ми старанний перший клас!

У школі нас всього навчать,

І роки весело промчать!

Ми ─ школярі, ми ─ перший клас,

Щасливі дні чекають нас!

Я прийшов до школи вчитись,

Бо поставив за мету:

Скоро стану президентом,

Тільки трохи підросту.

Я також прийшов учитись,

Бо вже вирішив давно:

Буду, мабуть, футболістом,

А, можливо, зіркою кіно.

Поки ще казати рано,

Може в бізнес я піду,

Чи фотомоделлю стану,

Як за ростом підійду.

Я банкіром хочу стати ─

Полюбляю рахувати.

А я буду депутатом,

Болюблю голосувати.

А я в лікарі

Після закінчення школи

Вім робитиму уколи.

Ая в письменники подамся,

Або, навіть, в моряки.

А я вчителькою стану ─

Буду вчити малюків.

Мрію стати альпіністом,

Коли трохи підросту.

А, можливо, парашутистом ─

Полюбляю висоту.

Мріємо! Мріяти не рано!

Кажуть, роки швидко мчать.

Якщо будемо старанні,

В школі нас всього навчать.

Свято наше вже триває,

А Букварика немає.

Тож давайте погукаєм

Та із святом привітаєм.

Букварику, наш любий друже,

На тебе всі чекають дуже.

Завітай до нас на свято.

Чекають гості і малята.

(Заходить буквар і співає на мотив «Голубой вагон»)

1 куплет

Милі, любі друзі, я вітаю вас,

Радий бачити усіх вас знов.

Чув, що ви мене хотіли бачити,

Ось тому на свято я й прийшов.

Приспів:

Літери, літери, вчили їх, діти, ви.

Вчили читати всі і склади, й слова.

Книги читаєте, вже багато знаєте,

І у вас у кожного – мудра голова.

2 куплет

Тридцять три чудові гарні літери

У мені, Букварику живуть.

Разом приголосні звуки й голосні

У танок зі мною хай підуть!

Приспів:

Буквар

Всіх першокласників я хочу запросити

У подорож веселу та цікаву,

Бо всі ви маєте на це сьогодні право.

Шановні мої діточки!

У цей святковий час

Веселе місто Алфавіт

Запрошує всіх вас

Нас 33!

У нас міцна сім 'я.

Складаємо слова нові від А до Я,

А яка ж та буква А?

Що нагадує вона?

«А» — з нею діти починають

Буквар читати з ранніх літ.

Екзамен перший свій складають,

То ж треба знать її як слід.

Б.

З букви «Б» — маленька бджілка,

Грізний бик, весела білка,

Бегемот, борсук, баран,

Борщ, бабуся, буханець

Та і це ще не кінець.

В.

»Буква «В» така цікава:

Стовпчик тут,

Дві дужки справа

Так в алфавіті живе.

Звеселя всіх буква «В».

Ґ.

Буква «Ґ» струнка та гожа

На хокейну ключку схожа.

Г.

Га-а-а та ге-е-е,

Це, напевно, буква «Г»?

Бо вона якраз така.

Наче шия в гусака.

Д

Що за буква далі йде?

Дивовижна буква Д!

Д – це буква на підставці,

Дуже добре їй на лавці.

Е.

Песик з плюшу не кудлатий

Куцохвостик ліг поспати.

Витяг лапки, ліг погріться,

Наче буква «Е» - дивіться!

Є.

Я літера чудова — «Є»,

Своє у мене місце є.

У словах «єнот», «єдиний»

Стояти я завжди повинна.

Ж.

»Жу-жу-жу, своїх діток стережу», —

Каже жук. І стереже...

Він і сам, як буква «Ж».

3.

Збоку, знизу і згори

Буква «З», як цифра З,

Хто не вивчив — повтори.

И

»И» — великої немає,

»И» — слова не починає.

»И» — це літера цікава!

Зліва дивиться направо.

І-Ї.

»І» без «ї» не ступить кроку,

Поміж ними чвар нема,

»І» до «ї» моргає оком,

»ї» у відповідь — двома.

Й.

Чи то дощик ллє довкола,

Чи лютує завірюха,

Буква «Й» ніде й ніколи

Не скидає капелюха.

К.

Каченята йшли рядочком.

Раптом гілочку знайшли.

Із якої два листочки

Вниз і вгору відросли.

Качка дітям: «Ках, ках, ка»

Придивіться: буква «К».

Л.

З букви «Л» для цирку

Змайстрували гірку,

Щоб катались звірі

І жили у мирі.

М

Дві сестрички невеличкі

Одягли нові спіднички.

Узяли вони за руки ─

І гуляють мерщій на луки.

Біжимо ─ не доженем

Не сестричок ─ буква М.

н.

Ось до хати перелаз.

Хоч обходь, хоч перелазь.

Він видніється ген-ген —

Перелаз, як буква «Н».

О.

Буква «О» ти кругла й гожа,

Ти на бублик дуже схожа,

На кільце і на монетку.

Легко вчити так абетку.

П.

Гарні хлопці-молодці.

Закопали два стовпці.

Третій їм допомагав —,

Перекладинку поклав.

Втіха нашій дітворі:

Буква «П» вже у дворі.

Р.

Я крючечка розігнув,

А колечко обминув

Придивляюся тепер —

Та ж у мене буква — «Р».

С.

Сіра гуска їсть овес

І сичить сердито: «Ес-с-с!»

Сіра гуско, не сварись!

Ось ця буква «С», дивись.

Т.

Тук-тук-тук, ток-ток-ток,

Вибиває молоток

Ним ви цвяхи заб'єте.

Схожий він на букву «Т».

У

Проясніло небо хмуре

Відійшла, ущухла буря…

Шкода довго лютувала

Навіть липку поламала.

Я гіллячку вніс до хати ―

Буква У дивіться тату!

Ф.

Буква «Ф» взялася в боки-

Одягла мерщій вінок,

Лиш почує десь музики,

То найперша йде в танок.

X.

«X» змайструєш за хвилинку,

Склавши навхрест хворостинки.

Ц.

Два стовпці в траві лежать,

Знизу перекладина Братик мовить:

«Буква «Ц» У траву покладена.

Ч.

Цілий день я букву «Н»

Доганяв, як кішка мишку.

Наштовхнулася на пень

І зламала ліву ніжку,

Ну, тепер не утече

Від погоні буква «Ч».

Ш -Щ

Між нами братці,

Є різниця незначна,

Три стовпці одна – межа,

Це і буде буква «Ш».

А якщо праворуч хвостик –

Це вже буде буква «Щ».

Ю

Як зробити букву Ю?

Здогадавсь Іванко:

─ Букву І та О приб’ю

На коротку планку.

Я

Йде за мною тінь моя,

То не тінь а буква Я!

Йде за мною тінь моя,

То не тінь а буква Я!

Ь

Я – не шість!

Я - м’який знак!

Це повинен знати всяк.

Я не літера нова,

Я пом’якшую слова.

Буквар: Дуже вдячний вам, мої друзі –букви алфавіту.Молодці! Добре потрудились!

П'єса «Витівки помилки»

Букви: Букви - дружні ми сестрички,
Хоч і маємо різні звички.
Нас 33, нас 33,
Гарні, рівні, не криві
Ми усі: від А до Я. Алфавіту сім я.

М'який знак. (ображений).

А я, а я - не звук,
А тільки знак. Так?

Букви. Ми всі веселі і меткі,
Ми-глухі, а ми - дзвінкі.
Позначаємо різні звуки,
А як візьмемося за руки,
Починаються дива,
Нові народжуються слова.

М'який знак. Отак весь час терплю образу,
Мене не названо ні разу.

Помилка. Я - помилка лукава,
І погана в мене слава.
Букви плутаю бува,
Перекручую слова.

М'який знак (плаче). Ображають, мов ледащо,
Мов нездатного нінащо.

Помилка. А, здрастуй, любий м’ який знак,
Ти - надто добрий, ти дивак.
Якщо гарненько розібратись,
Ти серед - букв - велика цяця.

М'який знак (пишається). Усі м’ які переді мною,
Мені б і бути головою.
Але не вдячні букви ці,
Мене тримають у кінці.

Помилка. А ти з образи та від злості,
Кинь їх, ходи до мене в гості.

М'який знак. Ой, ти помилко моя мила,
Мою досаду зрозуміла.
Від зрозумілих твоїх слів,
У мене втричі виріс гнів.

Помилка. Молодець, то як же?

М'який знак. Гаразд! Алфавіт я залишаю,
До тебе в гості вирушаю!

Букви. Ой, що з нами, добрі люди,
Без м ’якого знака буде?
Скільки це почнеться в нас
Неприємностей, образ.

Продавець. Для магазину вчора тільки
Замовляли риби кільки.
(Розгортає папір, де написано «Пришліть кілки»).
Вийшла помилка у слові -
І привезли кілки дубові.
Такий клопіт! (Виходить).

Робітник. Через помилку у слові
Сміх і горе на будові.
Замовляли гравій, гальку,
Привезли у клітці галку.(Виходить).

Букви. Чуєш, Помилко лукава,
Жде тебе погана слава.

М'який знак (соромливо). За помилку я соромлюсь,
Перед вами вибачаюсь,
Що за місце ображався,
Дуже м'якістю пишався.

Буква. У нас почесні всі місця,
Чи з початку, чи з кінця.

Буква. Бо чи звук ти, а чи знак,
Дорогий в родині всяк.

Буква. Стали букви в ряд,
На письмі і мир, і лад.
Все напишемо гаразд,
Помилкам не місце в нас.

Ми букви добре вивчені,
Знайомі хлопцю й дівчині
Чита й пише нас
чудово перший клас.

Сценка:
У Скварцова Гриші
Книги - найбрудніші.
Всі вони патлаті,
Порвані, горбаті.
Ну немає в них лиця:
Без початку, без кінця.
Палітурка як ганчірка.
Ті книжки ридають гірко.
Бився Гриша з хлопчаками
Він розмахував книжками,
Дав Мишку по голові -
Замість книжки стало дві!
А в «Граматиці» пом’ятій
На сторінці 35-ій
Виріс раптом сажотрус
В «Математиці» Петрова
Намальована корова
І написано: «Сія математика моя.
Хто цю книжку візьме стиха,
Той зазнає горя, лиха»

ЖАРТІВЛИВІ КУПЛЕТИ

Як у дитсадочку ми перебували,

Ліжок натрощили, ліжок наламали.

З верхніх ми злітали, нижні —

вщерть трощили.

Хто таке придумав,

що нема в нас сили? (Двічі)

Два наші Геракли — Ваня і Серьожа

— Виламали двері, хлопчики хороші.

Хто сказав, що ростом хлопці

ці низенькі?

Наші акробати

Сильні і гарненькі. (Двічі)

Хлопчик Ярославко —

гарний в нас музика:

На акордеоні грає, не піліка.

А коли в садочку тихий час підходив,

Хлопчик на гітарі арії виводив. (Двічі)

Іванко наш другий —

дуже балакучий,

Вчитель взяв липучку:

«Рот заклеїть мушу».

«Ой, не треба,—

каже хлопчик посумнілий.—

Буду я мовчати.

Вистачило б сили». (Двічі)

Діма наш і Юра зранку

не вмивались,

Тому у їдальні чаєм обливались.

Двадцять п'ять стаканів

хлопчики полили,

Дуже, дуже

Чисті хлопці наші були. (Двічі)

Аня наша, Аня, вже доросла стала,

А у першім класі сльози проливала:

Плакала за мамою, плакала за татом,

Плакала за старшим наша Аня братом. (Двічі)

Оля із Марянкою кашу не любили —

Совали тарілку, доки були сили.

Все ж таки від каші вони сильні стали,

А у першім класі так вередували! (Двічі)

Заходить Киця
Киця:
Мур-няу!..
Хто це галас тут зняв?!.
Знову діти! От морока!
Треба вам оті уроки?
Краще грайтесь, розважайтесь
І нічим не переймайтесь…
Літери? Це просто дивно!
І кому вони потрібні?
У – горбате, А – нерівне..
Ну а цю… Не треба й вчити! (показує на літеру «Ж»)
Я без них не знаю лиха
І гуляю у дворі!
Краще б літери сиділи
У своєму Букварі! (різко закриває Буквар)
З мене приклад всі беріть
І уроки не учіть!
Киця співає пісню на мотив «Что сказать»
Киця (співає):
Безтурботно пісні я співаю,
І гуляю сама по собі,
Ваших клопотів, люди, не знаю,
І спокійно на серці мені.
Я красива, струнка і весела,
Я подобаюсь друзям своїм,
Серед кішок усіх – королева,
І крім «Віскас», нічого не їм.

Ну що сказать? Ну що сказать?
Жила б і не тужила,
Якби ж от дітям розум дать,
Щоби урок не вчили…
Ну що сказать, ну що сказать?
Хай добре знають всюди:
Кому потрібні Букварі?!
Та викиньте їх, люди!

Учень:

Буквар не можна викидати.Адже він навчив нас читати і писати.

В е д м е д и к (співає на мелодію пісні «Хоть поверьте, хоть проверьте»)

Проминув я ліс і поле,

І садочок, і ставок,

І мене оце до школи

Доведе цей Колобок.

Тут я восени навчався,

Добрих друзів я надбав,

Але дуже розіспався,

Цілу зиму спав-дрімав.

(Грає м'ячиком-колобком, як футболь­ним м'ячем, приспів на склад «Ля-ля-ля».)

Ведмедик

Ой, добрий день вам, товариство любе,

До вас я дуже поспішав.

За зиму скучив дуже я за вами,

І уві сні я навіть літери вивчав.

Та букву В люблю я більш за всіх.

У ній весни тепло, веселий сміх,

Ведмедик-тато та ведмедиця-матуся.

До букви В я ніжно пригорнуся.

Буквар

Ну й Ведмедик, ну й мастак!

Весело танцюєш так!

Залишайся в нас на святі.

Згодні ви із цим, малята?

Діти: так

(Тим часом до зали заскакує Зайчик, бі­гає перелякано по залі.)

Зайчик

Ой! Ой! Ой! Біда вже близько!

Гониться за мною Лиска!

Хоче з'їсти на обід!

Люди добрі, поможіть!

(Хапає Букваря за руку, ховається за ньо- го.)

Буквар

Заспокойся, мій вухатий!

Ти поглянь — у діток свято.

Ми тебе захистимо,

Злодійці не віддамо!

Будеш ти допомагати

Діткам букву 3 вивчати.

Зайчик

Дякує вам, дітки, Зайчик.

Від тепер я буду Знайчик.

Й сам до школи Лісової запишуся,

І читати, і писати в ній навчуся.

(Чути пісеньку Лисички. Вона з портфе­ликом у руці стрибає на одній ніжці. Зай­чик ховається.)

Дата добавления: 2015-10-21