Занепад Гетьманщини. По полтавській катастрофi козацька держава та з нею й козацьке військо

Павло Полуботок, полковник чернигівський, наказний гетьман.

По полтавській катастрофi козацька держава та з нею й козацьке військо, знайшлося в повній залежности від Московщини. Цар Петро ніколи не вибачив козакам, що пристали до Мазепиної «зради», недовіряв українському війську й усіма способами старався його знищити. А коли не виконав геть чисто всіх своїх плянів, то лише тому, що на перешкоді ставало йому не тільки непевне загряничне положення, а ще більше те, що і в найгірших хвилинах козаччина таки виявляла велику відпорність і не дала себе знищити. Гетьман Іван Скоропадський (1708-1722), хоч завдячував свою булаву ласці царя, сміливо боронив військо перед задумами царя й докладав усіх сил, щоб забезпечити козаччині дальше існування й розвиток. Він усе виступав проти зазіхань російських командантів, що вмішувалися у справи Гетьманщини, жадав пошани для гетьманських наказів, домагався звороту артилєрії, забраної в Батурині й Гадячі, виказував цареві, що треба шанувати військо, яке «служить тільки за вольности». І справді йому поталанило добути різні бажані полегкости. Але цар розпоряджався українським військом ще більш безоглядно, як за Мазепи, висилав козацькі полки й на воєнні походи, й на ще тяжчі роботи при нових укріпленнях, нпр., на «лінії» між Доном і Волгою, або при Ладозькому каналі. Наказний гетьман Павло Полуботок (1722-1724) виступив з рішучим протестом проти царської політики та за те цар наказав його увязнити в Петербурзі і Полуботок умер у Петропавловській кріпости.

 

Данило Апостол З тогочасного портрету.

Данило Апостол (1727-1734) багато причинився до піднесення Гетьманщини й її війська. Сам він був — за словами Мазепи — «від батька заслужений у війську, добрий воїн, із усіх полковників найдавніший»; проводив військом у різних походах, був наказним гетьманом у поході на Персію, знав і любив воєнну справу. Він упорядкував військову адміністрацію, скарб і судівництво, унормував податки й добився в Москві того, що число російських військ, стаціонованих на Україні, зменшено до 6 полків. Але звільнити війська від важких фортифікаційних робіт йому не вдалося. Апостол дбав дуже про традицію війська, його вигляд і побут. За його часів утривалилися зверхні форми й обичаї запорозького війська.

У помазепинських часах козацьке військо добувало собі лаври в різних далеких походах, що їх ведено в інтересах Росії. В 1722 р. Апостол ходив з 10.000 козаків на перську гряницю, на Закавказзя. В дальших роках козацькі полки постійно стояли над Каспієм, коло твердині св. Хреста над рікою Судаком. В 1725 р. відбувся похід на Ґілян, перську провінцію на південному побережжі Каспія. Брали тут участь полковники Лизогуб, Горленко й Кандиба. В 1729 р. козацьке військо було під Дербентом. В 1733 р. в поході на Польщу визначилися полковники Лизогуб і Галаган. В 1735 р. у кримському поході поляг геройською смертю ґенеральний бунчужний Семен Галецький. В 1737 р. козаки брали участь у облозі Очакова, 1738 р. в молдавському поході. В 1756 р. вислано кілька тисяч козаків, під проводом ґенерального осавула Якубовича, у пруський похід. В 1757 р. в бою під Єґерсдорфом поляг славний компанійський полковннк Капніст. І все це за славу й на славу російської імперії...

За останнього гетьмана Кирила Розумовського (1750-1764) військо Гетьманщини мало все ще давній устрій й ненарушні звичаї і все вважало себе за представництво «малоросійської нації». І навіть коли 1764 р. цариця Катерина скасувала гетьманство, козацьке військо залишилося ще двацять літ довше. Остаточно 1783 р. указом цариці козацькі, полки перемінено на реґулярне російське військо.

Дата добавления: 2015-10-21