Карпатський грязьовий вулкан.

Вступ

Грязьові вулкани – це різні за формою природні конусоподібні утворення з яких постійно або періодично викидаються на поверхню грязьові маси, горючі гази та тверді уламки, зовні вони нагадують звичайні вулкани. Виникнення їх зумовлено особливостями геологічної будови нафтогазоносністю Керченського півострова.

Грязьові вулкани в Криму розташовані тільки на Керченському півострові. На Керченському півострові їх відомо близько 50 видів з відносними висотами до 50м.

Правда не всі ці вулкани діючі. Серед діючих, в свою чергу, є такі, які діють постійно, а є такі, які дають про себе знати з невеликими переривами, періодичні грязьові вулкани. Один із них – Джау-Тепе – розташований на південному заході півострова, біля села Вулканівка, другий – Восходівський – недалеко від Керчі. Більша частина їх є згаслими.

В складі сопкових грязей – кремнезем, глинозем, червоний жилізняк, іони кальцію, магнію. Ці грязі використовуються для виготовлення керамзиту у лікувальних цілях. Найбільш цікаві грязьові сопки Керченського півострова необхідно зберегти недорогими як приклади сучасного розвитку рельєфу. З грязьовими так і з залізорудними відкладами Керченського півострова, пов’язано багато рідкісних мінералів. Із більше двохсот мінеральних видів, відомих в Криму, з десяти вперше були знайдені саме тут, на кримській землі. В їх складі альфа-, бета-, гемакерченіти, камишбуруніти, митридатити, фосфорити…

Грязьові вулкани мають важливе інженерно-геологічне значення. Багато грязьових вулканів є па’ятниками природи, які можна застосувати у туристичній діяльності.

1. Грязьові вулкани.

Грязьови́й вулкáн — геологічні утворення над тріщинами в осадових відкладах, що вміщають поклади газу з високим тиском. З ними пов'язане постійне або періодичне виверження грязьових мас, горючих газів тощо.

Мал.1 Розташування активних зон грязьових вулканів на Земній кулі.(1996)

Грязьовий вулкани переважно приурочені до регіонів, де у розрізі присутні глинисті породи, галечники, відклади підводних зсувів, глини, піски та неконсолідовані осади, тобто породи, що є характерними для молодих, наприклад, теригенних відкладів. На поверхні Г.в. виражені у вигляді грязьових конусів, що мають кратери, через які періодично або безперервно викидається газ. Окремі конуси або групи конусів можуть займати територію у десятки км², а їх висота може сягати 300–400 м, хоча, як правило, вона не перевищує перших десятків або кількох метрів. Діаметр основи Грязьових вулканів — до 5-6 км.

Більшість Грязьових вулканів, особливо, найбільші з них, утворюються у місцях розвитку антикліналей, тектонічних розривів або діапірових складок. Найчастіше Грязьові вулкани виникають над антиклінальними структурами, у верхній частині розрізу яких залягає потужна пачка спресованих глин. У суху погоду глини зневоджуються і розтріскуються. Якщо тріщини досить глибокі, через них починає виділятися газ. У процесі підйому з надр він змішується з глиною і пластовою водою, що призводить до утворення грязі, яка викидається на поверхню. У діяльності Г.в. виділяють 2 стадії: експлозивну (короткочасна з досить сильними виверженнями) і грифонну (більш тривала і спокійніша в проміжках між виверженнями). Виверження Г.в. супроводжується потужними викидами газів (головним чином метану та його гомологів), твердих уламків та грязюки, які іноді підіймаються на висоту до дек. км. У грифонну стадію з Г.в. повільно витікає рідкий бруд, іноді густа маса перем'ятої породи — сопкова брекчія. Наявність йоду і брому у водах Г.в. та сірководню в газах надає грязям цілющих властивостей.

Мал. 2 Грязьові вулкани

Грязьові вулкани є в Азербайджані (понад 200), Туркменії, на Тамані (Кубань), в Румунії, Італії, Ірані, Бірмі, Венесуелі, Новій Зеландії та інш. Найбільші і найефективніші Грязьові вулкани земної кулі відомі у районі Баку на Апшеронському п-ові (висотою до 400 м над рівнем моря), у Бірмі (узбережжя Аракан), на о-ві Тринідад. На території України є на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря. В останні роки виявлені Г.в. на захід та південь Севастополя в акваторії Чорного моря. Серед діючих Г.в. виділяються з постійно спокійним режимом виверження та з активними викидами протягом кількох діб, що супроводжується вибухами та локальними землетрусами. Діючі Г.в. пов'язані з зонами активного Південно-Азовського розлому. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1-2 порядки. Активізація Г.в. у зоні Південно-Азовського розлому сприяє виникненню нових островів та мілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки.

2. Походження грязьових вулканів

Вони зустрічаються тільки на площах з нафтогазоносними породами на глибині. У надрах Керченського півострова лежить багатокілометрова товща Майкопський глин з надмірним органічним матеріалом. В умовах підвищеної температури і підвищеного тиску органіка розкладалися з виділенням різноманітних вуглеводнів, насамперед метану. Закупорені в пластах гази стислі, але, як тільки на перегині над розломом пластів знижується тиск, газ під потужним пластовим тиском стрімко піднімався до поверхні. По дорозі в проникних пластах знаходиться підземна вода, яка, зустрічаючись з глиною, розріджує її і перетворює в бруд, а потім гази виштовхують її на поверхню. Як тільки тиск падає, діяльність вулкана припиняється. Потім тиск газу зростає, починається нове виверження і так далі.А при багаторазовому надходженні бруду в одне й теж саме місце виникам грязьовий конус або грязьове озеро.

Карпатський грязьовий вулкан.

Старунський грязьовий вулкан знаходиться в с. Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області. Геологічна пам'ятка природи - єдиний і унікальний не тільки у Карпатському регіоні, але й в світі. Своїм виникненням він зобов'язаний насамперед людям. Понад століття тому тут почали розробляти нафтові та озокеритні родовища. Ґрунтові води, насичені киснем, тепер проникають углиб землі на тисячу метрів, викликають окислення нафти, що й дає той приплив теплової енергії, яка живить вулкан.

Уперше вулкан проявив себе у 1977 році після землетрусу в горах Вранча в Румунії. Тоді на конусоподібному пагорбі діаметром близько 50 м. з'явилися перші кратери, з яких вихлюпувалися рідина, грязі та газ. З тих пір вулкан "дихає" через десятки менш активних міні-кратерів. Водночас наявні на території Старунського вулкана озокерит, гарячі грязі, воду високої мінералізації володіють цінними лікувальними властивостями.

Науковці, як завжди, мають декілька точок зору на причини виникнення цього геологічного дива. За однією з гіпотез, вулкан утворився на так званій антиклінальній складці, тобто випуклій структурі, яка має кілька розломів земної кори. І завдяки певним фізико-хімічним процесам, що проходять на глибині 600-1000 метрів, відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів, тут утворюються сполуки свинцю, цинку, є прояви новітньої тектоніки, молодих рухів земної кори. За перших сім років ця територія піднялася на один метр.

На думку вчених, маємо наочний геологічний музей, природну лабораторію процесів сучасного мінералоутворення.

Хоча вулкан — не єдине і не перше місцеве диво. Перше було зафіксоване 1907 року, коли німецькі дослідники виявили забальзамований труп мамонта. Він напрочуд добре зберігся в озокеритних пластах. Настільки, що в шлунку тварини навіть знайшли трав'янисті рослини, які він спожив перед тим, як фатально потрапив в озокеритну пастку. Вчені тоді отримали воістину розкішний подарунок.

У 1929 році вже поляки витягли з колишньої озокеритної копальні волохатого, теж добре збереженого, носорога. Вік цієї знахідки становив 24 тисячі років. Витягали зі старунських «запасів» давніх оленів і дрібніших тварин. А мамонт і волохатий носоріг досі зберігаються у музеї Краківського університету і Львівському природничому. Тим часом дослідники вивчають місцевість, сподіваючись зокрема знайти зони, у яких могли б зберегтися цікаві палеонтологічні екземпляри.

Старунські землі загалом багаті на природні копалини. Окрім озокериту, мінеральних вод, калійної солі, тут давно видобувають нафту. Ще й зараз на довколишніх гірських схилах розташовані понад два десятки нафтових вишок, навіть нафтові потічки не така вже й рідкість. Горить тут і «дійсно вічний вогонь» — ще з двадцятих років минулого століття. Палає день і ніч на місці старої бурової «Надія», освітлюючи правічні загадкові землі із залишками колишніх видобувалень. Колись у Старуні вирувало життя: здіймалися двоповерхові будівлі, рипіли і двигтіли механізми, витягаючи на поверхню «чорне золото».

Мал. 3 Старунський грязьовий вулкан

4.Грязьові вулкани Криму.

На Керченському півострові (Крим, Україна) існує понад 50 діючих вулканів: високих і майже плоских, періодичних і діючих постійно. Тільки вивергають вони мул, а не потоки лави.

Булганакське поле — це справжній тріумф мулу. Тут самі різні, конусоподібні і схожі на озера, вулкани закінчуються мулом. Мул в широких, часом до 20 м в діаметрі, кратерах пульсує і пузириться, над ним зрідка здіймаються білі хмарки газу. Схили сопок покриті потрісканою буро-сірою кіркою. А посеред сопок лежить озеро, теж заповнене рідким мулом. У цьому незрозумілому, напіврідкому ландшафті і озеро постійно змінює свої обриси через потоки мулу.

Серед поля вулканів ви не зустрінете вогню і розжареної лави: мул завжди залишається прохолодним, не тепліше 19 градусів. Він піднімається з-під землі, підштовхуваний не високою температурою, а великим тиском газів, що накопичилися. Гази утворюються як побічний продукт органічного процесу, того ж, який дає нафту. Тому грязьові сопки на поверхні — завжди прикмета родовищ нафти в надрах.

Вважається, що жерла Булганакських сопок йдуть дуже глибоко, нижче рівня глини, що вони піднімають. Про це свідчать вкраплення пісковика і інших порід в грязьових потоках. А ділянки викопної грязі свідчать про те, що Булганакські сопки діють неймовірно, загадково довго. Незрозумілим для геологів залишається і велика кількість брому в мулі. Він осідає на кромках кратерів вельми мальовничою білою бахромою, схожою на хутро або плісняву, але скоро, як і грязь, засихає. Булганакські сопки зрозумілі тільки на поверхні, про те ж, що насправді відбувається в надрах, учені тільки розмірковують.

Булганакські сопки, втім, абсолютно безпечні і миролюбні. Навколо них потрібно ходити обережно: нога може піти в рідке місиво по коліно. Але поки на рахунку Булганакських сопок дуже небагато жертв: у них потрапляли заблукалі домашні кози, та ще один німецький танк під час війни засмоктала сопка, в міру сил сприяючи червоноармійцям.

Сопки діють постійно, не припиняючи випускають мул, таким чином страхуючи себе від рідкісних, але бурхливих вивержень. Тільки зрідка бруд б'є фонтаном, але висота його не більше 10 м.

Зовсім не такий Джау-Тепе, що стоїть осібно — найбільша на Керченському півострові грязьова сопка заввишки 60 м. Це — вулкан періодичний, і якщо вже він вивергається, то не на жарт. Його назва кримсько-татарською мовою означає «вража гора». Ще б пак, адже в XVII столітті Джау-Тепе знищив ціле селище.

Сильне виверження було і в 1914 році: мул фонтанував до висоти 40-60 м, а потім спускався по схилу потоком шириною 120 і товщиною 2 м. Останній раз показав свою силу Джау-Тепе в 1942 році, і з тих пір відпочиває.

За легендою, саме ці грязьові вулкани Гомер описав як вхід до підземного царства мертвих. Їх вік близько 25-30 млн років.

Дата добавления: 2015-10-16