Анекдоти

...................

Міліціонер зупиняє машину, а за кермом виявляється його колишня вчителька.

Міліціонер:

- Здрастуйте, Ніно Петрівно. Діставайте ручку й папір і пишіть 100 разів: “Я більше ніколи не порушуватиму правила дорожного руху!”
...............

Учитель цікавиться:
— Чому ти не був учора в школі?
— Ви ж казали, якщо я не виконаю домашнього завдання, щоб у школі не з’являвся…

...................
П’ятирічна дівчинка не вимовляє «р». Дідусь, кепкуючи з неї, говорить:
— Катрусю, скажи «риба».
— Окунь, — відповіла вона.

................
— Марійко, чому ти всі цукерки поїла сьогодні? — розсердилася мати, заглянувши в буфет. Я ж просила тебе залишити ще й на завтра.
— Мамусю, ти ж вчила мене не залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні.

................

Маленька дівчинка (після іспиту з музики).
— Мамо, екзаменатор, певно, дуже набожний.
— Чому ти так гадаєш?
— Поки я грала, він раз у раз затуляв обличчя руками і шепотів: «Боже мій!».

......................
— Що нагадує тобі Апеннінський півострів?
— Гумовий чобіт.
— Правильно, чобіт. Тільки чому гумовий?
— Бо Італія з усіх боків оточена водою!
....................

На уроці учителька питає Максима:
— Якщо ти йдеш по вулиці й бачиш гарний сад, а в ньому багато груш і яблук, що думаєш про його господаря?
— Чи він має собаку!

.....................

Дає батько старшому синові кульок з цукерками і говорить:
— Поділися з Юрчиком по-братньому.
— Як це по-братньому?
— А так: йому дай більше, а собі візьми менше.
— Е, ні! Ти краще віддай йому кульок, хай він поділиться зі мною по-братньому.

......................

Бабуся приїхала до онука. Той, знаючи, що в неї немає кота запропонував:
— Бабусю, візьміть собі цього котика, він — чудовий. Має лише один маленький недолік: не любить ловити мишей. Але нічого, дідусь буде ловити і його годувати.

....................

— Чому в тебе з історії трійка? Коли я вчився, — каже дідусь, — у мене з історії були самі п’ятірки.
— Тоді ж історія була коротша, — відповів онук.

.....................

— Мамо, скажи, будь ласка, де ти народилася?
— У Донецьку, синку.
— А я у Києві, так?
— Так.
— А де ж народився тато?
— У Львові

— Дивно, як це нам пощастило зустрітися?
.....................

— Ігорку! Невже ти навчив нашого папугу лаятися?
— Ні, мамусю. Я тільки сказав йому, чого не слід говорити.
......................

— Знаєш що, доню, сходи на вулицю, пограйся, а як заскучаєш за мною, то приходь додому, я пригощу тебе тортом.
— Мамо, а я вже скучила за тобою!
....................

Малий Петрик хоче спати. Батько сідає край ліжка.
— Я розповім тобі казочку, щоб ти швидше заснув.
— Добре, тату.
Через деякий час з сусідньої кімнати чути голос матері:
— Спить?
На порозі з’являється в нічній сорочці Петрик і каже:
— Авжеж, мамо, наш тато, нарешті, заснув.
......................

— Сьогодні водій автобуса дивився на мене так, ніби я їхав без квитка.
— А ти що?
— Дивився на нього так, ніби мав квиток.
.................

— Тату, що ти хотів би одержати від мене на день народження?
— Нічого, доню, нічого.
— Чому, тату?
— Бо не маю грошей..

..............
На уроці історії учитель запитав.
— Скажи, Юрчику, що таке монархія?
— Це такий устрій, де править король.
— А як помре король?
— Королева.
— А як королева помре?
— Валет.
................

— Як зберегти м’ясо тварини свіжим? — запитує учитель.
— Чому ви завжди розповідаєте страшні історії, коли стрижете мене?
— Бо тоді у тебе так гарно піднімається волосся, що стригти — одне задоволення!

................

— Діду, ви були колись малим?
— Був.
— І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?!

.................
— Чим ти можеш довести, що земля кругла?
— Глобусом!
..................

Хлопчик нахилився з вікна третього поверху, під яким ростуть троянди.
— Ти хочрозумієш, що буде, коли випадеш з вікна — суворо питає мати.
— Еге ж. Я поламаю троянди.
...................

Один хвалько каже іншому:
— Чув про Атлантичний океан?
— Так.
— Я його переплив!
— А ти чув про Мертве море?
— Так.
— Я його вбив.

...................

Батько був приємно здивований, почувши, що його балакуча дочка закінчила телефонну розмову всього за 30 хвилин. Завжди вона говорила не менше години.
— Тобі дзвонила подруга? — запитав він.
— Ні, тату, просто хтось помилився номером.
..................

— От бачиш, і тато вміє тебе викупати, а ти гадав, що без мами не обійтися.
— Звичайно, тільки мама перед купанням знімає з мене черевички.
.................

— Пам’ятаєш, тату, ти якось розповідав, що у тебе в школі були погані оцінки…
— Чого це ти раптом запитав?
— Просто подумав, що історія повторюється.
.................

— Петрику, в одній купці лежить чотирнадцять цукерок, а в другій на п’ять більше. У якій купці більше цукерок?
— А ви, бабусю, покладіть цукерки. Яку я купку виберу собі, там і більше.

.................
Не раз учитель викликав батька до школи, бо син бешкетував і погано вчився. Через деякий час на виклик учителя батько знову прийшов до школи та й каже:
— Я вже йому всипав.
— Кому? — запитує учитель.
— Та синові ж своєму.
— Але ж я хотів порадувати вас, що в нього останнім часом покращала поведінка і двійок немає.
.................

Малий Ігорчик приходить додому весь у грязюці. Мати сердито запитує:
— Який у тебе вигляд?! Що ти робив?
— Впав у болото.
— У нових штанях?!
— Я не встиг їх зняти!
..................

Юрчик з мамою ходив до зоопарку.
— Що там на тебе справило найбільше враження? — запитує батько.
— Як один п’яний дядько ліз цілуватися до тигра.
...................

— Май на увазі, Олежку, що через ввічливость ще ніхто нічого не втрачав.
— Як? А місце в автобусі?!
...................

— Сашко, твій глобус увесь у пилюці!
— Чи можу я стирати пил з усієї земної кулі?!
...................

— Тату, чорнило дорого коштує?
— Ні, синку.
— Чому ж тоді мати сердиться, що я вилив його на килим?
...................

Син питає батька:
— Тебе колись била твоя мати?
— Ні, тільки твоя

...................

...................

Дівчинці треба було розв’язати кілька задач, які навіть її матері здалися важкими. Наступного дня дівчинка в школі одержала двійку. Мати була дуже засмучена.
— Нічого, мамусю! — втішила її донька. — Ти ж не одна: інші матері також одержали двійки!
...................

— Мамо, дайте мені горіхів.
— Добре, візьми собі повну жменю.
— Дайте, мамо, самі: ваша жменя більша.
..................

— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, які я роблю сам.
..................

Сусід застав хлопчика на своїй яблуні.
— Ага попався, негіднику! Ану скажи мені, де твій батько!
— Він… на сусідній яблуні…
..................

Татусю, що мали люди до того, як був винайдений телевізор?
— Тишу та спокій.
..................

Вулицею старшина веде роту бійців.
— Раз-два, раз-два! — чути голос командира. Раптом до нього підбігає хлопчик років чотирьох – п’яти.
— А я, дядьку, вмію рахувати аж до дев’яти!
.................

— Петрику, у твоїй роботі аж вісім грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?
— Могло б, якби робота була трохи коротшою.
...............

— Чи справедливо карати людину за те, чого вона не зробила?
— Звичайно, ні.
— А учитель покарав мене за вправу, якої я не виконав.

...............

— Мамо, наш учитель ніколи не бачив коней.
— Як це так?
— Сьогодні в школі було малювання. Я намалював гарного коника, а учитель підійшов і запитав:
— Що це таке?
.....................

Чотирирічного Івасика мама попросила доглянути молоко, яке стояло на кухонній плиті. А він вибіг надвір і почав гратися з котиком.
— Івасику, молоко збіжить!
— Не збіжить. Я двері закрив на ключ.
...............

— Мамо, купи мені яблучка.
— Уже пізно, доню, яблучка вже сплять.
— Це маленькі сплять а великі ще ні.

............

— Юрасику, я тебе кличу, кличу, а ти не відгукуєшся. Що з тебе буде, коли ти виростеш? — докоряє мати.
— Офіціант. — відповідає той.
.............

Хлопчик прищемив собі пальця дверима і зарепетував з болю.
Мати хотіла перев’язати палець, але дідусь сказав:
— Візьми, внуче, пальця в рота і прикуси!
— Хіба це йому поможе? — запитала мати.
— Допоможе. Від крику.

..............

— Ромчику, сьогодні учителька знову скаржилася на тебе!
— Як же так?! Сьогодні я зовсім у школі не був!
..............

— От якби-то екзамени та складати на Місяці.
— А чому?
— Бо там всі предмети в шість разів легші.
...............

Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
— Ну, і чому тебе, синку, навчили?
— Нічому, — зітхнув першокласник. — Звеліли завтра знову прийти.
..............

У музеї двоє підлітків оглядають мумію з табличкою: «2500 р. до н. е.».
— Що б це могло означати?!
— Мабуть, номер автомобіля, який її переїхав.
..............

— Де вперше одержав перемогу Богдан Хмельницький?
— На дев’яносто першій сторінці.
..............

Учителька роздивляється роботу учня.
— Здається, це почерк твого старшого брата?
— Може бути: я писав його ручкою.

.............

— Мамо, я сьогодні зробив дуже добру справу.
— Яку саме, синку?
— Двоє запізнювалися до поїзда. Я нацькував на них нашого пса, і вони так втікали від нього, що встигли на поїзд.

..........
Маленький хлопчик приніс додому черепаху.
— Навіщо вона тобі? — запитує схвильована мати.
— Хочу перевірити, чи правда, що вона живе двісті років.
...........

— Чому ти вириваєш аркуші з підручника? — запитує учителька Андрійчика.
— А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоб помилково не читати одне й те саме.

.............

— Юрасику, чому ти погано вчишся, а Максим добре?
— Бо він на два двори ближче до школи живе.

............

— Мамо, сьогодні всі учні були в захопленні від того, як я плаваю!
— А хіба вони бачили, як ти плаваєш?
— Ні, вони слухали, як я їм про це розповідав.

.............

— Мій татко і я знаємо все на світі, — вихваляється приятелеві хлопчик.
— Невже? Тоді… скажи, де Північний полюс?
— Це якраз те, що знає мій татко.

..............

— Олежику, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі.
— Це я його вчу допомагати старшим.
.............

— Тату, як я з’явився?
— Лелека приніс
— І тебе?
— І мене.
— І маму?
— І маму.
— А звідки взявся лелека?
...............

На уроці учитель спитав одного неуважного учня:
— Коли найкраще рвати яблука?
Учень без вагань:
— Коли собака прив’язаний.
..............

— Як, на твою думку, — питає учителька, — слово «штани» — це однина чи множина?
— Я так думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.
.............

— Запам’ятай! Коли сьогодні принесеш трійку, то будеш тричі битий!
— Тоді я принесу одиницю,— сказав Петрик.
.............

Учитель. Вода рухає турбіну. Турбіна виробляє електроенергію. Енергія дає нам світло. Коли ще завдяки воді ми одержуємо світло?
Учень. Після того, як помиємо вікна.

.............

Дідусь хоче спати, а малий Олежик не дає. Дідусь просить:
— Олежику, сиди спокійно. Я через тебе не можу ні хвилинки подрімати.
— Добре, дідусю! Я почекаю, поки ти заснеш!
..................

На кущах смородини достигають ягоди.
— Чи можна їх їсти? — запитує Олег.
— А ти зірви, — радить старший брат Тарас. — Якщо тітка, яка сидить на лаві, закричить, значить, вже можна їсти.
...............

— Юрчику, чому ти не даєш санок братові? — запитує мама.
— Як не даю? Завжди, коли з’їжджаю санками з гори, даю йому витягати їх нагору.
...............

До молочного магазину зайшов хлопчик і просить половину глечика сметани. Продавщиця налила сметани і каже:
— З тебе чотири гривні.
— У мене, тітонько, грошей немає…
— А де ти їх подів?
— Поклав на дно глечика.
...............

— Скажи, Петрику, скільки маємо частин світу?
— Дві.
— Ану, назви.
— Цей світ і той світ.
..............

Учитель запитує учнів:
— Хто дасть відповідь: чи довго жили в раю Адам і Єва?
— Доки достигли яблука! — почулося з останньої парти.

..............

— У нас такий розумний пес: щодня приносить газети, які ми передплачуємо.
— А у нас ще розумніший: носить і ті, які ми не передплачуємо.
.............

На подвір’я залетів футбольний м’яч. Якась тітка схопила його і почала кричати:
— Чий це м’яч?
— А вікно розбилось? — запитав Сашко.
— Ні.
— Тоді мій!
..............

— Віталику, пригости мене, будь ласка, шоколадом.
— Пригостив би, але, на жаль, у мене грошей немає!
— А я тобі позичу.
...............

Мати дала дитині хліб з маслом. Хлопчик їсть і плаче.
— Чому ти плачеш? Я ж тобі дала великий шматок хліба.
— Тому й плачу, що він стає дедалі меншим.
.............

Учитель. Степане, скажи одне речення.
Учень. Собака голосно гавкає у дворі.
Учитель. А коротше?
Учень. Гав!
..............

Скажи, Толику, скільки мама заплатила за три кілограми яблук, якщо кілограм коштує дві гривні?
— Не знаю! Моя мама завжди торгується.
................

Учитель:
- А тепер я доведу вам теорему Піфагора.
Ледар із задньої парти:
- Ми віримо вам на слово!

Дата добавления: 2015-10-16