Плазуни.

Плазуни́, або рептилії (Reptilia) — перший клас наземних хребетних тварин, які заселяють нашу планету протягом довгих років. Первинні плазуни виникли від стародавніх земноводних тварин. [9.]

Не зважаючи на прогресивний розвиток органів дихання, кровообігу, травлення і покривів, в плазунів подібно до земноводних, температура тіла залежить від температури навколишнього середовища.

Скелет майже повністю окостенілий. Складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового. Кінцівки (як і у всіх наземних хребетних) п'ятипалого типу. Пояс передніх кінцівок (лопатка, коракоїд, ключиця) кріпиться до грудини і через неї з'єднується з хребтом. План будови вільних кінцівок у плазунів подібний до земноводних. Загальне вдосконалення будови кінцівок у наземних хребетних тварин зводиться до того, що в них відносно подовжені в передній кінцівці плече і передпліччя, у задній — стегно і гомілка, а розміри кінцевих відділів — площа стопи і кисті — зменшені.

Череп практично повністю костеніє. Він складається з невеликої кількості кісток, що полегшує його вагу. Початково, так само як у вимерлих земноводних, череп плазунів мав вид суцільного кісткового утворення з численних покривних кісток. Залишалися тільки отвори для очей, ніздрів і тім'яного органу. Такий тип черепа з невеликими змінами зберігся у сучасних черепах. У черепі інших сучасних плазунів частково зникає кістковий панцир, що огортає череп, оскільки суцільний панцир ускладнює розвиток щелепної мускулатури, розташованої між кістковим панциром і власне черепною коробкою. У скроневій області покривні кістки зазвичай зредуковані і утворюють отвори, розділені одною або двома скроневими дугами.

М'язова система плазунів представлена жувальною, шийною мускулатурою, мускулатурою черевного пресу, а також мускулатурою згиначів та розгиначів. Підшкірна мускулатура дозволяє змінювати положення рогових лусок.

Головний мозок плазунів менш розвинений, ніж у птахів та ссавців, проте мозочок розвинений добре, що пов'язано зі складною координацією рухів. Півкулі вкриті корою. Головний мозок плазунів продовжує розвиватися, набуваючи властивостей, характерних для наземних тварин.

У органах зору плазунів, в їх війковому тілі розвивається поперечносмугаста мускулатура. При акомодації кришталик тепер не тільки переміщається, але і змінює свою кривизну. Очі захищені повіками та мигальною перетинкою. У органах слуху також відбуваються прогресивні зміні, що виражаються у великих розмірах завитка, і в тому, що в слуховій капсулі нижче за овальне вікно з'являється другий отвір, затягнутий перетинкою, — кругле вікно. Завдяки цьому ендолімфа, що заповнює внутрішнє вухо, набуває великої рухливості, що веде до кращої передачі нею звукових коливань від барабанної перетинки через слухову кісточку до сприймаючих рецепторів у внутрішньому вусі.

Органи нюху в порівнянні з аналогічними органами земноводних відрізняються розвиненішою складчастістю, що утворюється носовими раковинами, повним відособленням від органу нюху якобсонового органу, добре розвиненого у ящірок і змій, і подовженням носоглоткового ходу у зв'язку з розвитком вторинного піднебіння. Внутрішні ніздрі — хоани відсовуються ближче до глотки, що забезпечує можливість вільного дихання в той час, коли їжа знаходиться в роті.

Органи дихання плазунів відрізняються від таких у земноводних більшим диференціюванням. Вони занурені глибше всередину тіла і з'єднуються з навколишнім середовищем за допомогою добре розвинених дихальних шляхів. Розвиток дихальних шляхів захищає легені від висушуючої і охолоджуючої дії повітря, що поступає в організм з навколишнього середовища. Легені розростаються вперед у вигляді виступів з боків від бронхів, так що останні відкриваються не в передній кінець легені, а на бічній її стінці. Від цього шлях повітря в легені стає звивистішим. Стінки легенів у плазунів мають дещо більш губчасту будову, ніж у земноводних.

Два кола кровообігу, більш повно розділені, ніж у земноводних. Серце трикамерне (2 передсердя і 1 шлуночок), з неповною перегородкою у шлуночку (у крокодилів — чотирикамерне). У праве передсердя надходить венозна кров від усіх органів, у ліве — артеріальна кров із легеневих вен.

У плазунів з'являється вторинна (тазова) нирка, яка має досконаліший порівняно із земноводними механізм реабсорбації води і розчинених у ній речовин. [10.]

Птахи.

Птахи́ (Aves) — клас теплокровних яйцекладних вищих хребетних тварин, які пересуваються на двох ногах, а їхні передні кінцівки перетворилися на крила. Вони населяють усі екосистеми Земної кулі від Арктики до Антарктики. Розміри видів коливаються від 5 см (колібрі) до 2,75 м (страус). [9.]

Тіло птиці складається з голови, тулуба, хвоста та двох пар кінцівок, причому одна пара завжди представлена у вигляді добре розвинених або недорозвинених крил.

У птахів дуже легкий, але міцний скелет. Він складається із довгих трубчастих кісток – порожніх, наповнених повітрям, а не кістковим мозком, як у ссавців. Складається з 5 відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового і хвостового. Черепна коробка невелика, тонкостінна і легка. Голова розташована на дуже рухомій шиї.

Птахи не мають зубів, їх функцію виконує рогове утворення – дзьоб.

Більшість кісток тулуба зрослись, що забезпечує надійну опору для летального апарату. Завдяки своїй шиї птах може без великого забруднення доставати корм із землі та пити воду.

Передні кінцівки всіх птахів видозмінені у крила.

Серед усіх тварин тільки птахи мають пір'я, яке забезпечує їм легкість польоту,що зберігає їх від холоду. Все тіло в них покрите пір’ям, лише лапи та дзьоб, вкриті роговим утворенням, залишаються голі. Зовнішній шар оперення (контурні пір’я) має властивість - щільно прилягати один до одного. Кожне таке перо складається з стрижня і розташованих з боків пружними пластинками. У багатьох птахів є також пухові пера, які розташовуються під контурними перами і складаються з м’яких платівок.

Практично у всіх птахів шкіра дуже тонка і суха і складається з внутрішнього та зовнішнього шару. Також у більшості птахів у шкірі є куприкова залоза, яка розташована над хвостом. У багатьох вона погано розвинена. Жировими виділеннями куприкової залози птиці змащують своє пір’я, що робить його водонепроникним.

Сталість температури тіла стало можливим внаслідок структурних змін у кровоносній системі птахів і ссавців. Вони мають чотирьохкамерне серце та два кровообіги. Збагачена киснем легень артеріальна кров і відпрацьована венозна кров не змішуються. До клітин і тканин організму потрапляє артеріальна кров, завдяки чому всі органи насичуються киснем, і в результаті газообміну в тілі птахів і звірів підтримується постійна температура.

Дихальна система характеризується розвитком повітряних мішків та подвійним диханням. Через високий рівень метаболізму, потрібний для польоту, птахи вимагають високого рівня постачання кисню. Через це розвиток ефективної дихальної системи відбувся одночасно з еволюцією польоту птахів. Велику роль у диханні відіграють повітряні мішки, які слугують як резервуар повітря, газообмін у них не відбувається. Завдяки повітряним мішкам, газообмін у легенях відбувається як під час вдиху, так і під час видиху.

Основними органами орієнтації птахів є зір та слух. Очі дуже великі за відносними та абсолютними розмірами. Повіки у птахів нерухливі, миготіння здійснюється за допомогою спеціальної перетинки («третя повіка»), яка розміщена в передньому куті ока і рухається горизонтально. Висока гострота зору досягається за рахунок великої кількості фоторецепторів. Орган слуху складається із внутрішнього, середнього та зовнішнього відділів. Внутрішнє та середнє вухо за будовою подібні до вух плазунів, однак канал завитки розвинений більше і відокремлений від мішечка перехватом. У внутрішньому вусі добре розвинений лабіринт, який є органом рівноваги. [5. С. 487-489]

1.6. Звірі.

Звірі або ссавці (Theria, від грец. θηρίον — звір) — таксон (звичайно підклас) ссавців, що містить всіх сучасних живородних ссавців, які народжують дитинчат без викладання яєць, включаючи як плацентарних (таких як людина), так і сумчастих. Всі представники мають зовнішні вуха, їх дитинчата можуть годуватися від грудей, і всі вони мають щиколотку, що додає силу до їхнього руху. Ссавці зазвичай вкриті вовною. Звірі часто класифікуються за картиною зростання зубів. Майже всі сучасні ссавці — звірі. Єдиними винятками є качкодзьоб і єхидна, обидва однопроходні. [10.]

До класу ссавців відноситься величезна кількість тварин, загальне число яких перевищує 4,5 тисячі. За зовнішнім виглядом всі ссавці відрізняються один від одного, але за внутрішньою будовою, практично всі представники однакові.

Головною особливістю ссавців є те, що в них наявні спеціальні молочні залози. [3. С. 17]

Скелет ссавців побудований за таким же принципом, як і в інших наземних хребетних, але має більш детальну розчленованість хребта на відділи (шийний, грудний, поперековий, крижовий, хвостовий).У більшості видів цієї групи тварин, за винятком мантінов і лінивців, в шийному відділі хребта знаходиться 7 хребтів.

Важливою відмінною особливістю ссавців є наявність в них диференційованих зубів (їх поділяють на різці, клики, перед корінні та корінні зуби). У більшості звірів відбувається дві генерації зубів. Спочатку у дитинчат розвиваються молочні зуби, а потім вони випадають і змінюються міцними постійними зубами; виключенням є корінні зуби, які виростають один раз.

Однією із головних особливостей є високий рівень розвитку центральної нервової системи, завдяки чому психіка та поведінка ссавців досконала.

У ссавців гарно розвинені органи чуття, в наслідок чого багато з них мають гарний нюх, слух і зір. Багато видів відчувають запахи за сотню метрів і здатні виявляти їжу, яка знаходиться під землею. Завдяки вушній звукоулавліваючій раковині, що з’явилася у ссавців, та більш складній будові вуха, істотно збільшилася тонкість їхнього слуху. Особливо гарно розвинений слух у нічних звірів. Органи зору мають менше значення ніж у птахів. Серед звірів є й такі, які мають дуже слабкий зір або ж втратили його взагалі.

Характерною особливістю органів дотику ссавців є наявність дотикових волосків, у вигляді довгих і твердих щетинок, які мають назву вібриси. Вони знаходяться на голові (вуса, брови), на нижній частині шиї, на грудях, а у деяких звірів на животі.

Більшість звірів – гарні батьки. Вони вигодовують своїх дитинчат молоком, крім того, деякі з них здобувають і приносять ім. їжу, доглядають за ними, зігрівають та захищають від шкідливого впливу для них.

Ссавці поділяються на дві підгрупи: яйцекладні, або першозвіри, і справжні звірі. Першозвіри – найбільш примітивна група ссавців, яка відрізняється від інших звірів тим, що вони розмножуються шляхом відкладання яєць. Ця малочислена група тварин включає качконоса та декілька видів єхидн.

Інші ссавці відносяться до справжніх звірів. Основною загальною особливістю є живородіння. Справжніх звірів ділять на дві групи: нижчі і вищі звірі. До нижчих відносять всього один отряд ссавців – сумчасті тварини, які народжують недорозвинених дитинчат і виношують їх у сумці або між кожними складками животі. [5. С. 666-667]

Дата добавления: 2015-10-16