Приклад події вираженої в літературному творі ланцюжком фізичних дій і відчуттів

Сцена з роману Тургенєва «Дворянське гніздо». В ньому Ліза дуже ретельно збирає всі предмети на своєму столі, всі речі в кімнаті приводить до ладу, потім перев'язує мотузочками любовні листи. Вона це робить, прощаючись зі світським життям, перед відходом до монастиря. Відхід у монастир і є для цього епізоду подією. В цьому епізоді Тургенєв дуже докладно описує, всі деталі: яку вона шухляду висунула, як посунула лампу і т. д. Це лише епізод, підґрунтя для режисерського етюду-мінівистави.

ПРОТЕСТНИЙ МАЙДАН

Найчастіше студентські етюди несуть в собі відбиток часу. Етюд, за одним з оповідань Володимира Винниченка про який піде мова, був підготовлений студенткою-режисером, яка цікавилась історією становлення державності в Україні. Студентка вибрала головною подією арешт революціонерки під час протестного мітингу. І нехай сюжет етюду був простий, але нам цікавий в даному випадку сам процес роботи. Режисерська розповідь задуму була інтригуючи конкретною.

Горище. Через відкрите духове віконце ми бачимо квадрат блакитного неба, вузький промінь яскравого сонячного світла прорізає темряву горища, чути гул натовпу на вулиці, постріли, свистки міської поліції, вигуки гасел прихильників Директорії та їх супротивників.

З люку в підлозі на горищі з'являється дівчина, вона озирається, прислухається, піднімає з люку закриту корзину, ставить її на підлогу, потім піднімається сама, пробирається до вікна, відкриває кошик і кидає у вікно на натовп, що зібрався внизу пачки листівок. З натовпу несуться вигуки: вітальні українською і протестні німецькою. Натовп скандує. Дівчина вимахує у вікно хусткою в кольорах жовто-синього прапора. Чути кроки по сходах. Дівчина озирнулася. З люку показується голова німецького військового, він підіймається на горище. Несподівано дівчина спритно жбурляє в нього порожнього кошика, сама вистрибує на дах через дахове вікно і продовжує розкидати листівки. Військовий кидається до дахового вікна, але в нього летить град каміння, натовп внизу зустрів його гиканням, військовий відсахнувся від вікна. Натовп радіє. До нього на допомогу поспішають ще двоє солдатів. Вони намагаються стягнути дівчину з даху. Натовп обурюється. І починає співати. Ми чуємо все голосніше слова: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля»...

Основна подія для етюду – протестний майдан. Саме ця подія народжувала всі вчинки персонажів. І хоча вона починалася за сценою, але саме нею жили учасники етюду. Допомогти протестному майдану за Директорію або перешкодити йому – ось на чому базувався конфлікт в етюді.

Подія входила в дію своєю звуковою партитурою. І хоча самого мітингу не було видно глядачу тим достовірніше режисеру довелось розробляти його звучання в етюді.

Точна характеристика місця дії, розробка запропонованих обставин – одна з обов'язкових умов. Вмінню використовувати для цього куби, ширми, світло, шуми студенти вчаться починаючи з першого своїх робіт.

Глядач повинен одразу отримати відповідь на питання: де, коли відбувається подія? Вірно знайдене пластичне вирішення простору для етюду-мінівистави багато означає для переконливості етюду в цілому.

Вирішення сценічного простору в етюді було дуже простим. Вузький подіум по діагоналі, на який виконавці піднімалися від задника знизу. Вікно розташоване на рівні подіуму праворуч біля заднього його боку з яскравим променем світла через нього. За відсутності іншого освітлення сцени створювалось враження висоти і яскравого сонця за вікном.

Поведінка учасників етюду мала доповнити цю характеристику місця дії.
В цьому етюді все почалося із запитання, що означає людині потрапити на темне горище після яскравого світла вулиці?

Як будеш себе відчувати і вдивлятись у темні кути горища? Адже ж треба засвідчитись, що на горищі нікого немає. Спочатку виконавиця відразу бігла до вікна, а це було невірно.

А якщо на горищі хтось є? Треба ж пересвідчитись в цьому.

А якщо вас переслідують? Режисер ускладнюємо запропоновані обставини, створюючи для виконавця перепони. Такі питання змушують змінити поведінку виконавцю.

Дівчина швидко оглянула горище, прислухалась, чи немає кроків на сходах. Їй необхідно було все роздивитись на горищі.

Переконатись, чи міцна підлога?

Чи немає ще одного люка.

Чи немає гнилих дошок в підлозі, врешті-решт?

Нові обставини запропоновані режисером викликали у виконавиці настороженість, загострили і зробили ще більш тривожною атмосферу сцени.

На горищі зазвичай все запорошено пилом, над головою, під дахом, проходять балки і можна стукнутися головою.

Оцінка цих запропонованих обставин робила поведінку дівчини більш конкретною і переконливою.

Режисерам в процесі репетиції необхідно уважно стежити за діями акторів, спрямовувати їх у вірному напрямі і не боятися підказувати.

Що перш ніж кидати листівки, треба придивитися, де внизу більше людей.

Потім прицілитися куди кидати листівки: праворуч або ліворуч?

Загострюючи запропоновані обставини робити зауваження і давати настанови.

Обережніше рухайтесь!

Здається, на сходах гомін!

Треба прислухатися...

Ні, це ви просто зробили рух головою, а не подивилися, не послухали. Слідкуйте за кинутими листівками, до кого вони потрапили – німецьким військовим та поліцейським Скоропадського чи до протестантів. Побачили вас ті, хто внизу, чи ні?

І знову необхідна репетиція з виконавцями звукової партитури шумів гоміну натовпу мітинга.

Поява листівок викликає наростаючий гомін натовпу. Тому, що кожен прагне першим зловити листівку або хоча б пробитися до щасливчика, щоб прочитати через його плече її зміст. Або запитати, що в ній надруковано. Або відштовхнути того хто йому заважає це зробити і т. д.

Коли всі ці завдання поділено між студентами виконавцями звукової партитури – шуми натовпу виконуються всерйоз. От тоді і гомін мітингу вийде живим та переконливим.

Бо, напевно, там внизу всі здивовані. Звідки листівки? Дивляться вгору, шукають того героя хто це зробив. Саме те, що відбувається там, внизу, і визначає поведінку дівчини на сцені.

Натовп стає партнером героїні.

В якому напрямку полетіли листівки? Тепер вам зрозуміло? Подивіться, подивіться їм услід, до кого вони потрапили?!

Найменша, але вірна подробиця поведінки людини допомагає відтворити те, що відбувається – подію.

Так, в даному випадку точний адресат листівок, кому ви їх кидаєте – змушує нас, глядача, вірити в цю історію.

Спроба героїні врятуватися від арешту.

А що внизу? Натовп вигукнув?

Отже потрібна весь час тісна взаємодія дівчини і натовпу.

І саме по собі, імпровізаційно, виникло рішення, що натовп заспівав: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля»...

Коли в етюді за сценою, немов з майдану залунала ця пісня, у всіх перехопило горло.

Етюд вийшов! У цьому не було сумніву. Студентка-режисер, схвильована більше за всіх, шукала, як, через який вчинок відповісти юрбі внизу на пісню. Так виникла жовто-синя хустка в руці героїні.

З етюду-мінівистави починаються пошуки сценічної виразності.

Звукове оформлення може гарно допомогти відтворити запропоновані обставини автора, точне місце дії. Наприклад, гомін натовпу який ловить листівки створює враження їх польоту і планерування в повітрі, а німецька, та українська мови за сценою перенесуть нас в Україну листопада 1918 року. Коли в описаному етюді після появи німецького військового на горищі дівчина стрибала у вікно, то спочатку це було незрозуміло. Ця дія не прочитувалася і можна було подумати, що вона викинулася з вікна. Коли ж під вікно поклали лист заліза, і стрибок припав на нього, а потім було чутні кроки, що віддаляються по залізу – все ставало зрозумілим, вона на даху.

Крок за кроком виконавці разом з режисером добилися правдивості, точності виконання кожної деталі, а це призвело до щирості виконання.

Отже, якщо головною подією цього етюду – є мітинг на майдані прихильників Народної Республіки. То саме ця подія змушує героїню піднятися на горище, кинути листівки і вискочити на дах. Її мета – допомогти мітингу. Мета ж німецьких вояків та поліції – не допустити активних виступів проти влади, згорнути, припинити мітинг. І звичайно ж, заарештувати дівчину-протестувальницю. Це протистояння і буде основним конфліктом цього етюду-мінівистави.

Коли студенти в своїх етюдах розповідають про щось своє, близьке їм і знайоме, то вони відчувають те, про що розповідають своїми постановками. Вони бачать і відчувають події внутрішнім слухом і зором. В цей момент їм на допомогу приходить емоційна пам'ять. Якщо, наприклад, студент-режисер вибрав оповідання в якому місцем дії буде берег добре знайомого йому моря, то він за допомогою магічного «якби» легко може уявити, як поводитися, коли відчуваєш бризки прибою на своєму обличчі і тепло сонячних променів на своїй шкірі, відчує солоний запах і смак моря, почує гомін хвиль і побачить безкрайню гладь моря. В цей момент і народжується вірне психофізичне самопочуття, вірний темпо-ритм життя, вірний внутрішній монолог. Народжується те невловиме, але надзвичайно цінне в мистецтві, що ми називаємо атмосферою. Народжується та чарівність правди життя про яку так мріяв К. С. Станіславський.

ВИПАДОК В КАРПАТСЬКИХ ГОРАХ

Етюд був підготовлений за однією з новел з прикордонної хроніки Олександра Авдєєнка «Над Тисою». Студентка з Рахова знала гори, побут гуцулів. І вийшов такий етюд.

Місце дії – невеличке плато в горах, праворуч бар'єр з каменів, в глибині скеля. Сонячне світло. З-за бар'єру з'явилися дві руки. Потім з-за каменів з'явилася дівчина. У неї за плечима лантух. Піднявшись на плато, вона роззирнулася, витягнула з лантуха мотузку, з допомогою якої влізла на плато, і почала згортати мотузку, з тим щоб закинути петлю на камені ще вище по схилу. Але кидок невдалий. Вона прикріпила мотузку до поясу і стала підніматися вище.

Раптом почувся звук літака. Дівчина підняла вгору обличчя, дивиться, літак кружляє. Побачила щось дивне там, вгорі. Дивиться... Напружено, серйозно, насторожено. Потім відскочила праворуч і сховалася за камені на плато.

Несподівано зверху спускається парашутист (студент стрибає через лаштунки з висоти двох столів). Він падає, потім піднімається, стримує стропи парашута. Потім розстібає ремені, звільняється від парашута, згортає його і, піднявши великий камінь, завалює їм парашут. Дівчина насторожилася ще більше.

Парашутист дістав, перевірив, переклав зброю, швидко обходить плато, заглядає за скелю, дивиться вниз, через гряду каменів, оглядається – нікого. Він дістає карту, компас, намагається зорієнтуватися. Діставши мотузку, спускає її в тому місці, звідки нещодавно піднялася дівчина, мабуть, хоче спуститися там.

В той момент коли він перехилився вниз, намагаючись закріпити мотузку, дівчина, влучно кинувши в нього камінь, оглушила його. Він знітився і повалився на камені. Дівчина спустилася на плато, штовхнула його в плече, він м'яко впав на спину, як лантух. Швидко скрутивши йому ноги та руки своєю мотузкою, дівчина, вправно повертаючи його з боку на бік, обшукала кишені, знайшла зброю, документи, напевно, фальшиві, багато грошей і, обтерши піт, квапливо стала спускатися вниз. Напевно щоб покликати допомогу.

Етюд зажадав від виконавців і режисера дуже активної уваги, зміни темпо-ритму поведінки в залежності від нових пропонованих обставин. Виконавцю ролі диверсанта необхідно було максимально звільнити своє тіло від усякої напруги, щоб епізод зв'язування і обшуку став переконливим.

Оцінка факту появи літака. Потім поява парашутиста. Знаходження свого ставлення до факту через ланцюг дій. Студентами на майданчику був знайдений послідовний і логічний ланцюг дій: дивлюся, ховаюся, стежу, шукаю камінь, чекаю моменту зручного для нападу, прицілююся, кидаю, перевіряю чи живий, зв'язую, обшукую, біжу за допомогою.

Так, створюючи етюд, через послідовність вчинків, які відтворюють подію, студенти в той же час оволодівають елементами системи Станіславського. В репетиції режисер спільно з акторами етюдними пробами імпровізаційно народжує дієву партитуру в даній події – приземлення диверсанта з НКВС (випадок в горах Карпат).

Основна подія етюду – приземлення диверсанта співробітника НКВС. Отже вона і визначає все в поведінці парашутиста і дівчини.

ВИКРАДЕННЯ

Початковий задум наступного етюду був простий. Молодий хлопець, кримський татарин хоче викрасти дівчину, а його друг супротивник цих застарілих традицій. Але все ж допомагає своєму другу в цій таємній справі – викрадення.

Отже, дівчина приходить за водою до джерела, де її чекають викрадачі, та дає їм відсіч.

Коли почали репетирувати етюд імпровізуючи в дії перший епізод-засідку – от що відбувалося.

На сценічний майданчик увійшов студент та сів навшпиньки. Отже, він сидить і сидить, а на сцені нічого не відбувається.

Що ви робите? – Запитує викладач.

Чекаю, коли вона прийде.

Хіба так чекають? Подумайте і уявіть. Звідки вона може прийти? Вийде праворуч? Ліворуч?

Праворуч.

Добре, подивіться в той бік. А хіба зараз день?

Ні. Вже темно.

Тоді як ви, саме ви будете вдивляються в той бік звідки повинна прийти ваша дівчина вночі?

Так. Ви скоріше станете прислуховуватися. Бо легше почути, ніж побачити. І потім, чому ви не боїтеся, що вона вас помітить?

А тут нема за що сховатися.

Добре. А що написано в оповіданні? Гірська місцевість? Околиця невеличкого поселення? Так влаштуйте так, щоб можна було сховатися. І потім, хіба вночі так легко пересуватися? Адже ж можна зачепитися, за кущі, перечепитися та вдаритися об камені, провалитися в канаву. Все це елементи запропонованих обставин ситуації вашого етюду.

А що у вас? Лінолеум? Рівна підлога в аудиторії?.

Так зробіть її нерівною, і вам буде легше повірити у перешкоди.

Так після цього діалогу на порожній сцені виникли куби, ширми і сходинки.

Що ще може вам завадити?

Темрява заважає дивитися, так ще і соловейко розтьохкався. Цей звук співу може завадити нашій таємній справі, привернувши увагу сторонніх людей.

То позбавтеся цієї перешкоди.

Виконавець ролі викрадача почав навпомацки шукати на підлозі камінь.

Так поступово з дрібних дій, пристосувань створювалося життя. А кинутий у птаха камінець надавав вже й деякої характеристики герою.

Далі підійшли до епізоду появи спільника-друга.

Другий студент вийшов з-за ширми та підійшов до приятеля. На нього було важко дивитися – так він ніяково себе почував. Безпорадна людина на майданчику – моторошне дійство.

Зупинили етюд і почалася розмова про те, в якій події він бере участь.

У викраденні.

Ну а вам коли-небудь доводилося викрадати?

Ні.

А з чим можна порівняти викрадення, з чим-небудь більш знайомим вам? Адже ж це своєрідне злодійство? Чи не так?

Так, але я ніколи не крав.

Навіть яблука з чужого саду?

За яблуками, в дитинстві, лазили.

Ось і чудово. Що є характерним для такої справи як викрадення? Напевно, ви не будете входити у чужий садок так, як вийшли, а не увійшли зараз з-за ширми. Адже в вашому садку з дитинства був і паркан, і, можливо, колючий дріт, і собака, і охоронець? Чи не так?

Так, але ж тут немає паркану, немає собаки, охоронця!

Так, але, можливо, дівчина яку ви повинні допомогти викрасти вже тут. І вам треба зробити все, щоб її не злякати.

Далі на майданчику в етюді виник посвист, як пароль про який домовились викрадачі. Виникла перешкода у вигляді кам'яного паркану, яку долав з обережністю другий хлопець.

Ви ж негативно ставитеся до намірів приятеля? Тоді нехай це ваше ставлення підкріпиться якоюсь халепою, неприємністю для вас. І її треба конкретизувати.

Так виникла розірвана штанина.

Уточніть для себе, в чому полягає ваша допомога? Що є з запропонованих обставин у автора?

З’ясувалось, що він приводить коня і приносить приятелеві плащ (япинджу – національне кримськотатарське вбрання).

Поступово на сценічному майданчику утворилося конкретне середовище, в якому виконавець відчув себе зручно.

Далі - епізод появи дівчини. І одразу до студента режисера і виконавців виникло питання.

А чому вона йде за водою ввечері? Шо про це написане у автора?

В Криму дуже рано темніє.

Так, правильно. Далі.

Виправдали цю ситуацію тим, що вона таємно від батьків виходить з дому і бере з собою глек для води, бо приходить сюди, щоб зустріти свого коханого. Дівчина радіє побаченню і наспівує кримськотатарську мелодію.

Виконавиця ролі коханої зала як ходять з глечиком по воду, як його тримають, опускають, піднімають з водою. Все це створювало вірну атмосферу. Дуже важливим є значення опосередкованого досвіду студентів, їх спостережливості, вихопленої та підміченої з життя деталі. Точно знайдені подробиці пристосування в дії створюють атмосферу в події, допомагають виконавцю відчути необхідне в даному епізоді психофізичне почуття героя.

Увесь етюд був побудований тепер на конкретних діях виконавців.

На сходинках біля джерела сидить молодий хлопець. Він насторожено прислухається, чекає, вдивляється в темряву. Невгамовні закохані соловейки заважають йому почути чи йде дівчина. Тоді він знаходить навпомацки камінець і жбурляє його в кущі. Тьохкання припинилося. Тиша. Нікого. Потім чути тупіт кінських копит і домовлений посвист друга. Герой дає відповідь своїм посвистом. Ліворуч з-за кам'яного паркану з'являється друг-помічник. Пихкаючи, він перелазить через паркан. Раптом чіпляється за кущ і розриває штани. В темряві він аж ніяк не може розібрати чи сильно розірвана штанина чи ні. І це посилює його негативне ставлення до наміру друга, якому він намагається допомогти не створюючи галасу. Закоханий зиркнув на нього злим оком. Він знову підкорюється другу і віддає йому принесений плащ. Обидва чекають. І ось вдалині почулася пісня. Обидва перезирнулися. Чи вона? І сховалися в кущах. До джерела спускається дівчина, на плечі глек для води. Вона обережно намацує в темряві ногою щаблі кам’яних сходів, підходить до джерела, опускає глечик і набирає воду. Наступний епізод – напад. Перший змовник з'являється і тихо підходить до дівчини впритул. Вона його не помічає. Дівчина хоче підняти глек, обертається і бачить хлопця. Це не її коханий? Злякалась. Потім придивляється. Впізнала друга коханого. Насторожилася. Хлопець намагається схопити дівчину. Вона, захищаючись, обливає його водою. Хлопець від несподіванки невдоволено фиркає, обтрушується, але не відступає. Коханий в цей час підкрадається до дівчини ззаду з плащем в руках і хоче накрити її ним. В останню мить дівчина вивернулася, плащ помилково накриває друга-змовника. Між хлопцями виникає штовханина. Дівчина миттєво перестрибає через кам’яний паркан. Коли ж обидва невдахи-крадія нарешті перестали ловити один одного і виплуталися з під плаща. Раптом пролунав тупіт кінських копит. Перезирнувшись вони зрозуміли, що залишилися ні з чим.

Точно знайдені дії та пристосування розкривають суть події. Точна поведінка, спілкування і увага у взаємостосунках виконавців, характер ії вчинків збагачують атмосферу етюду-мінівистави. Це ті елементи з яких режисер творить свій режисерський етюд. Виплеснута вода з глечика, накинутий на голову викрадача плащ все це результат спільної імпровізації акторів під керівництвом режисера. Результат відбору вчинків і дій.

Ця атмосфера етюду викликає романтичний настрій і сміх над горе викрадачами у глядача. Обумовлений пересвист, вельми серйозне пересування хлопців навшпиньках, надто старанне зойкання в епізоді засідки, розірвана штанина – все це визначило глузливе ставлення глядачів до горе-викрадачів.

Дата добавления: 2015-10-16