Теми, що висвітлювалися в ЗМІ.

Після газової атаки уряд попросив ЗМІ надати інформацію про теракт. Після теракту в метро, тема Аум Сенрикьо тижнями не сходила не лише з передовиць газет, але і була найбільш обговорюваною. Телеканали заповнювали години пройм-тайму висвітленням цієї та прилежної тематики. Часто історії, що розповсюджувались в медіа були основаними не на реальних фактах, та далекими від правди. Бурхливе обговорення продовжувалось з березня по липень. Лише 114 день після теракту став першим днем, коли в ЗМІ не було жодного пов’язаного з терактом сюжету. А деякі канали розповсюджували матеріали пов’язані з березневими подіями і по серпень. Згідно зі статистикою телерадіокомпаній, по середину червня більш ніж 500 годин було присвячено цій тематиці, і такі програми набирали високі рейтинги по кількості слухачів.

Відразу після теракту висвітлення подій було правдиво-шокуючим та жахливим. Багато разів програвались одні і ті ж сюжети: зйомка в метро та в моменти арештів.

Пізніше сюжети фокусувались на судових слуханнях, пошуках Асахари, викриттям минулого секти, трохи уваги приділялось стану жертв та їх родин. Однак, варто зазначити, що згідно з висновками наступних досліджень, висвітлення положення жертв було недостатнім. Про те ж саме заявляє у власній книзі «Підземка» Харукі Муракамі.

Звичайно ж, крім висвітлення подій безпосередньо пов’язаних з Аум піднімались на загальне обговорення і питання про те, як у суспільстві, що вважає себе таким, що знаходиться на досить високому ступені розвитку можуть приживатись такі течії. З цього приводу висувалось певні припущення. З одного боку говорилось, що ідеологія Аум сенрикьо - це не справжня релігія, а культ. З іншого боку дискусія продовжувалась в запитання про те, якщо сама секта була внутрішнім породженням японського суспільства, а не якимось зовнішнім привнесенням, і за ціль атаки мала власне населення. Суспільну думку непокоїло, як таке могло статись.

Теракт, здійснений сектою «Аум-Сінрікьо» з використанням газу зарину в токійському метро 20 березня 1995 р., призвів до загибелі 12 та травмування більше 5000 осіб. Особливістю цього теракту було не тільки те, що він скоєний адептами штучно створеного синкретичного релігійного руху, але й спосіб, який обрав лідер організації Сєко Асохара для знищення мирних громадян своєї країни: уперше в історії людства секта використала для терористичної атаки вироблену власноруч хімічну зброю.

Чи досягла організація поставлених цілей?

Якщо підходити з тих позицій, що будь-який терористичний акт має за мету привернення уваги до проблеми, події чи хоча б організаторів, то суспільна увага мабуть навіть надто довго була прикута до Аум Сенрикьо. З майже нікому невідомої організації секта стала знаною у всьому світі. Однак, така слава – це скоріше слава Герострата. Вона не принесла ніякої користі ані організації, ані її лідеру. Принаймні, вони нею не змогли скористатися. Якщо перша розкололась на 2 частини, змінила назву, та відмовилась від старої ідеології, то другий чекає на виконання смертного вироку. За сучасними даними кількість послідовників секти складає не більше 2 тисяч, що принаймні в 5 разів менше, ніж було на момент атаки зареєстровано в материнській організації.

З іншого боку теракти привернули увагу громадськості до цілого пласту соціальних питань, що назріли на той час та чекали на вирішення. Вони зіграли роль такого роду механізму «віддушини», коли на фоні суспільного потрясіння заговорили про те, про що довго мовчали.

Як би там не було, але людські життя, втрачені та скалічені внаслідок варварського акту, навіть в ім’я примарного прогресу всього людства, занадто висока ціна, щоб виправдовуватись високими ідеалами, а надто тоді, коли через туман ідеології проступає жадібність та власна вигода організаторів.

Дата добавления: 2015-10-16