|
М51
Розділ І. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА НАУКА
Окремі розділи написали:
І, VII —С. /. Дорошенко; II — М. С. Вашуленко; III —
О. І. Мельничайко; IV — А. О. Свашечко, Н. О. Воскре-
сенська, О. І. Мельничайко; V, VI — О. Н. Хорошковсь-
ка; VIII — Л. О. Варзацька.
У навчальному посібнику висвітлено всі передбачені програмою для педучилищ розділи з курсу методики викладання української мови в початкових класах. Питання з цього курсу розглянуто під кутом зору підготовки майбутніх учителів-класоводів до роботи в умовах здійснення реформи загальноосвітньої школи.
Призначений для учнів педучилищ із спеціальності № 0307 «Викладання у початкових класах».
В учебном пособии освещеньї все предусмотренньїе программой для педучилищ разделн курса методики аре- подавання украинского язьїка в начальних классах. Во-просм зтого курса рассмотреньї под углом зрения подго-товки будущих учителей-классоводов к работе в услови-ях осуществления реформи общеобразовательной
ШКОЛЬІ.
Предназначено для учащихся педучилищ по специ-альности № 0307 «Преподавание в начальних классах».
Рецензенти: канд. філол. наук /. /. Дацюк (Вінницький педінститут), В. Ф. Зеленська (Лебединське педучилище).
Редакція літератури
з філології і педагогіки
Редактор Н. А. Симоненко
4306010200—321
БЗ—39—32—88
М21Ц04)—89 5-11-002039-6 |
© Дорошенко С. І. та ін., 1989
Методика викладання Щоб успішно навчати ДІТЄЙ, треба українськоі мови!) визначити зміст навчання,
як наука
2) мати матеріал для роботи з учнями, 3) розробити методи (тобто способи досягнення певних результатів у вивченні навчальної дисципліни) і прийом викладання предмета.
У яких документах усе це втілюється і в межах якої науки вони опрацьовуються?
1. Зміст навчання дітей української мови у кожному з
чотирьох класів визначає програма з української мови.
У ній дано перелік того, чому слід навчати учнів 6—10-
річного віку і якого результату треба досяти.
2. Наповнення цього змісту конкретним навчальним
матеріалом представлене в букварі, читанках, підручни
ках з української мови і в книгах для позакласного чи
тання.
3. Рекомендації і вказівки, як працювати на уроках з
цими матеріалами, які методи і прийоми раціонально ви
користовувати в навчальному процесі для досягнення ос
вітньої і виховної мети, викладені у посібниках для вчи
телів.
Усе це — зміст навчання, втілення його у підручниках
і форми організації навчального процесу в 1—4 класах — опрацьовує методика викладання української мови у початкових класах як одна з наук. Яке ж її місце серед наук?
Методика викладання мови — педагогічна наука. Педагогічною вона вважається тому, що предметом її дослідження є процес оволодіння українською мовою в умовах навчання дітей у школі. Це означає, що в центрі її уваги лежить навчання (процес оволодіння). А навчання разом з вихованням, як відомо, становить зміст педагогіки. Але оскільки йдеться про оволодіння українською
мовою, то методика мови, будучи педагогічною, розробляє теорію викладання саме української мови (тобто процес оволодіння українською мовою).
Теорія викладання мови формується на основі дослідження закономірностей навчального процесу: його місця у навчанні дітей, застосування організаційних форм (методів, прийомів) викладання рідної мови. Узагальнені дані про способи навчання дітей становлять теоретичну базу методики. Грунтуючись на теоретичних засадах, методика визначає вимоги до того, 1) чим повинен керуватися вчитель і 2) що йому брати з методичного арсеналу для практичного здійснення пізнавальної діяльності учнів і досягнення виховної мети навчання.
Отже, методика мови, як і методика будь-якої іншої дисципліни, складається з двох частин. Одна з них — теоретична, яка встановлює місце і завдання викладання мови в школі, формулює наукові основи методики, роз глядає історію виникнення і розвитку методів початкового навчання, визначає структуру і форми організації навчального процесу за відповідною програмою, опрацьовує наукові вимоги до підручників і посібників з мови. Друга — практична, яка пропонує конкретні методи, прийоми навчання і розкриває «механіку» впровадження їх у життя школи, тобто становить «технологію» учительсь-. кої праці. Обидві ці частини складають єдине ціле. Вони невідривні одна від одної.
Теоретичні засади методики і конкретні способи викладання формуються у шкільній практиці. На ній же вони перевіряються й апробуються, тобто схвалюються. Методика спирається на вивірений досвід, бере на озброєння позитивне, зважає вона й на негативне, адже воно теж повчальне. Ясна річ, методика залучає до свого арсеналу лише найдоцільніші методики і прийоми навчання, при потребі вносячи корективи в теоретичні засади методичної науки.
Отже, сказане можна узагальнити так: методика викладання української мови в початкових класах — це педагогічна наука, що визначає теоретичні засади навчання мови учнів 1—4 класів і рекомендує найбільш ефективні методи і прийоми удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів і формування у них наукового уявлення про мову як знакову систему.
У цьому посібнику йдеться про методику української мови у школах з українською мовою навчання.
Методику рідної мови створюють не тільки науковці. Активними дослідниками незвіданих стежин, діяльними помічниками вчених у перевірці нових ідей виступають учителі, їх навчальна робота. Тепер стає зрозумілим, чому так настійно лунає заклик перетворювати школи в лабораторії наукових досліджень, а вчителів залучати до експериментальної роботи.
Утвердження добрих традицій школи і пошуки нових, досконаліших форм викладання в школі — це і є дослідницька діяльність, у якій виявляється творчість педагога. А у творчості — його зростання. Учитель — активний борець із застоєм і формалізмом, як і непримиренний супротивник безпідставних новацій. Бути таким має кожен сучасний класовод. І до цього необхідно готуватися випускникові педагогічного училища.
Є кілька форм наукових дослід-
Форми наукових жень, у яких участь учителів по-
досліджень чаткових класів не тільки можли-
і участь учителів,.
у їх проведенні ва> а и необхідна, оскільки виявляється корисною для них. Це 1)
цілеспрямоване спостереження за процесом освоєння учнями програмового матеріалу, 2) вивчення позитивного досвіду колег-класоводів, 3) участь у проведенні експерименту.
1. Спостереження за тим, як учні оволодівають програмним матеріалом,— найпростіша форма досліджень, доступна і конче потрібна кожному вчителеві, який би клас він не вів. Йому не байдуже, як учні засвоюють вимоги навчальної програми, чи встигають вони набувати необхідних умінь і навичок, інакше кажучи, наскільки уо-пішно іде навчальний процес під його керівництвом. Дані таких спостережень дозволяють класоводові своєчасно усувати недоробки.
Мета спостережень може бути різною. В одних випадках може ставитись питання про ступінь засвоєння граматичних понять чи рівень орфографічної грамотності. В інших — виникає потреба виявити уміння дітей складати план і переказувати за ним зміст твору. Іноді з'являється необхідність проаналізувати, як дотримуються діти орфоепічних норм української мови в різних сферах мовленнєвої діяльності — в усному мовленні і при читанні.
З форм спостереження застосовуються фіксації відповідей учнів на запитання вчителя, аналіз учнівських робіт — класних, домашніх, контрольних та ін. Результати
спостережень ретельно аналізуються, узагальнюються.. На їх основі робляться висновки, які вкажуть на шляхи вдосконалення подальшої роботи вчителя.
2. Мета вивчення досвіду — виявити, оцінити, узагальнити і поширити те нове, ефективне, що спостерігається в практиці викладання рідної мови. Вивченню слід піддавати як досвід одного вчителя, так і практику навчальної діяльності багатьох викладачів школи.
Об'єктом дослідження можуть бути або вся система викладання рідної мови, або окремі її компоненти, наприклад: організація уроків читання чи письма, вивчення граматики чи проведення уроків з розвитку мовлення, робота з першокласниками чи четвертокласниками.
Як правило, вивчення досвіду складається з трьох етапів: 1) спостереження за роботою вчителя або групи вчителів, 2) узагальнення набутих спостережень, 3) поширення осмисленого досвіду, тобто впровадження його в практику діяльності вчителя або вчителів школи чи класоводів міста, району, області.
Спостереження здійснюється безпосередньо на уроках. Дані для описування досвіду можна дістати з аналізу письмових робіт учнів. В осмисленні досліджуваної теми значну допомогу подасть сам учитель розповіддю про те, як він здійснює навчання.
Здобуті матеріали обговорюються на засіданнях ме-тодоб'єднань і рекомендуються для використання іншими класоводами.
Вивчення досвіду, обмін досвідом не завадять ніякому вчителеві, який би педагогічний стаж він не мав. Особливу зацікавленість в ознайомленні з позитивним досвідом виявляють молоді вчителі.
3. Участь учителів у проведенні експерименту, здійснюваного науковцями,— корисна форма підвищення кваліфікації.
Експеримент присвячується або пошукам нових методів навчання, або змінам у розташуванні матеріалу, чи необхідності замінити тексти для читання.
Експеримент програмується: висувається гіпотеза ефективного навчання школярів, готується необхідний дидактичний матеріал і програма його впровадження в навчальний процес. Для проведення експерименту виділяється експериментальний клас, у якому й здійснюється задум експерименту.
Безпосередня участь учителя в експерименті збагачує
його теоретично і практично, зосереджує увагу учителя-практика на тонкощах учительської майстерності, робить його чутливим до раціональних і ефективних методів і прийомів навчання, нарешті, вчить бути самокритичним.
Курс методики викладання української мови, який вивчається в педучилищах, передбачає залучення майбутніх учителів до науково-дослідної роботи. її проводять у процесі оволодіння навчальним предметом методики. Результати оголошуються на практичних заняттях. Наукова робота може з успіхом здійснюватися також і в наукових гуртках училища.
Мета курсу методики викладання
Мета, особливості української мови — озброїти май-
і структура курсу
методики мови бутнього вчителя не тільки теорією цієї науки, а й найефективнішими формами організації навчального процесу, найдоцільнішими методами і прийомами викладання рідної мови в початкових класах на сучасному етапі розвитку школи.
Особливість методики рідної мови в 1—4 класах полягає в тому, що вона становить методику початкового навчання. Як зазначено в «Пояснювальній записці» до шкільної програми з української мови, предмет «українська мова» у 1—4 класах є початковою ланкою у вивченні рідної мови. Його роль полягає у розв'язанні тих завдань, які перед ним стоять. Програма визначає їх так: сформувати у молодших школярів уміння осмислено читати, говорити й писати, збагачувати мовлення учнів, дати початкові відомості з мови і літератури, розвивати увагу й інтерес до мовлення (свого й чужого), до читання книжок, розширювати уявлення дітей про навколишню дійсність, сприяти їхньому загальному розвитку і комуністичному вихованню.
Ці завдання виконуються протягом чотирьох років, як це передбачено «Основними напрямами реформи загальноосвітньої і професійної школи». Здійснюються вони з урахуванням вікових особливостей дітей, їхнього життєвого досвіду, набутих умінь і навичок. У процесі їх втілення формуються і розвиваються всі види мовленнєвої діяльності школярів: слухання, говоріння, читання, письмо, від успішного освоєння яких залежить усе подальше навчання дітей у школі. Від педагога вимагається досягти на кінець чотирирічного вивчення цього пред-
мета відносно однакового і стабільного рівня сформова-ності всіх видів мовленнєвої діяльності учнів.
Реалізацію завдань регламентує програма з української мови, яка містить три розділи: перший - навчання грамоти, у процесі освоєння якої першокласники набувають умінь читати і писати; другий — читання і розвиток мовлення: на уроках читання іде процес залучення дітей до читання — джерела знань; третій — мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення, відповідно до змісту якого учні одержують окремі відомості з фонетики, морфології, синтаксису, бо на них грунтується й удосконалюється розвиток учнівського мовлення.
Учні початкових класів вперше знайомляться з такими поняттями, як звук, буква, слово, речення, текст, іменник, дієслово, підмет, присудок та ін. Переважної більшості понять молодші школярі не знають. Це повинен постійно пам'ятати класовод. Тому він має пильнувати за тим які слова він уживає в розмові з учнями (чи відомі вони дітям?), піклуватися про те, щоб кожен термін був пояснений; упевнитися в тому, що викладене на уроці зрозуміле дітям.
Перший розділ програми припадає на перший рік навчання — першокласники оволодівають грамотою. Другий і третій розділи наскрізні — від початку роботи над читанками і підручником з української мови і до завершення початкової школи. У їх повторюваності в різних класах — специфіка будови програми для початкових класів. В її основі лежить принцип концентризму — педагогічний принцип шкільного навчання, за яким передбачається повертатися до раніше вивченого матеріалу для збагачення його новими науковими даними. Освоєння програми певного концентру дає учням молодших класів необхідний мінімум знань, умінь, і навичок, що відповідають їхнім віковим особливостям, рівню підготовки і життєвому досвіду, а значить, забезпечують їм порозуміння в колективі одноліток.
Принцип концентричності взаємодіє з іншими принципами, які визначають будову програми як документа, що спрямовує навчальний процес на досягнення освітньої і виховної мети навчання. У розташуванні матеріалу програма керується принципом послідовності і наступності, у вимогах до його змісту — принципом науковості і по-сильності, що враховує вікові особливості молодших школярів.
Своєрідність методики початкового навчання полягає ще й в тому, що її предметом є шкільний курс української мови, який має суто практичний характер. Увесь навчальний процес спрямовано на практичне оволодіння мовою. Не випадково провідним завданням цієї навчальної дисципліни є удосконалення усного і писемного мовлення. Тому-то у кожному розділі шкільної програми (крім розділу «Навчання грамоти») значиться «розвиток мовлення», наприклад: «Читання і розвиток мовлення», «Мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення». Обов'язок учителя — будувати роботу так, щоб кожен урок, будь-яка тема становили грунт для розвитку мовленнєвої діяльності учнів. Поринаючи в мовну стихію, учень повинен уміти добирати таке мовне оформлення думки, яке відповідає ситуації мовлення і сприяє якнайкращому порозумінню мовців. Виробити у дітей таке мовлення — мета розвитку мовлення, запроваджуваного в початкових класах.
Будова цього посібника не збігається з розділами шкільної програми з української мови. У ньому окремо розглядаються проблеми навчання грамоти, методики читання, вивчення елементів лексики, граматики й орфографії; самостійний розділ висвітлює завдання і форми роботи вчителя над розвитком учнівського мовлення. Зумовлено це методичними міркуваннями. Посібник викладає теоретичні основи методики і рекомендує доцільні прийоми навчання грамоти або читання, орфографії чи граматики, роботи над розвитком мовлення. У цьому й полягає сенс посібника з методики мови.
Глибоке усвідомлення основоположних питань методичної науки дозволить майбутньому вчителеві будувати свою навчальну роботу так, щоб у комплексі розв'язувати освітні й виховні цілі. Якби посібник було написано за розділами шкільної програми, то він становив би методичну розробку уроків з курсу української мови.
Перед тими, хто вивчає курс методики рідної мови, стоять завдання: 1) усвідомити вимоги шкільної програми, 2) зрозуміти структуру шкільних підручників, 3) засвоїти теоретичні основи методики в обсязі, викладеному в даному посібнику, 4) ознайомитись з практикою роботи вчителів початкових класів, звернувши увагу на позитивний досвід учителів країни і республіки, 5) навчитись визначати конкретні методи, прийоми і навчальний матеріал з кожного розділу шкільного курсу мови, 6) виро-
бити навички планування навчального процесу з рідної мови і уміння реалізувати плани роботи в ході її викладання. Запитання і завдання 1. Підготуйте повідомлення на тему «Будова і навчальні вимоги шкільної програми з української мови початкових класів». 2. Обгрунтуйте особливе місце курсу української мови серед навчальних предметів початкової школи. 3. Що становить предмет методики рідної мови як науки і що вона дає для успішного навчання дітей? 4. Які завдання стоять перед методикою викладання української мови в початкових класах як навчальним предметом педагогічних училищ? 5. До яких форм наукових досліджень можна залучати вчителя початкових класів? 6. Чого має навчитись учень педучилища в процесі вивчення кур су методики? |
НАУКОВІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ
ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Методологічні основи Кожна наука, в тому числі й мето-
методики викладання дика мови, керується філософсь-
рі ноі мови ким, інакше кажучи, найбільш за-
гальним, підходом до пізнання предмета дослідження. Такий підхід становить методологію науки, тобто філософську базу вивчення предмета науки. Методологічною основою процесу оволодіння мовою є основоположні принципи марксистсько-ленінської науки, зокрема: діа-лектико-матеріалістичне розуміння суб'єктно-об'єктних відношень, учення про пізнаваність світу, ленінська
теорія пізнання.
Спираючись на марксистсько-ленінське тлумачення суб'єктно-об'єктних відношень, методика мови рекомендує будувати весь навчальний процес на усвідомленій взаємодії об'єкта навчання — учня і суб'єкта навчання — вчителя. Вона націлює діяльність педагога на практичне здійснення такого взаємозв'язку — на сумісну дію
вчителя й учня.
Будуючи свій науково-методичний апарат, методика мови враховує діалектико-матеріалістичне вчення про дві сторони пізнання — чуттєву і логічну. Це знаходить відображення в різноманітних способах спостережень над
мовними одиницями, застосуванні аналізу і синтезу, індукції й дедукції в освоєнні предмета науки.
Наукові засади процесу оволодіння мовою базуються на ленінській теорії пізнання. Вона сформульована В. І. Леніним словами: «Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики — такий є діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об'єктивної реальності»'.
Увесь процес навчання мови йде саме таким шляхом. Від спостережень над мовними одиницями — словами і реченнями, їх будовою і значенням до узагальнень. Вони створюються на основі аналітико-синтетичних операцій у вигляді формулювання орфографічних, граматичних та інших правил. Здобуті знання у вигляді формулювань і правил учні застосовують у практиці безпосереднього спілкування, яке кожного разу здійснюється на більш високому рівні, ніж до того, як вони почали освоювати правила. І це зрозуміло, адже, вивчаючи відповідні правила, школярі починають контролювати своє мовлення, прагнучи узгоджувати його з вимогами нормативної вимови, а також творення форм слів і синтаксичних конструкцій. Усвідомлення правил будови мовних одиниць розкриває перед учнями широкі можливості для користування мовою у різних сферах людської діяльності.
Мова служить засобом повідомлення (діти розповідають про похід у поле, ліс, до лісопарку, музею), засобом навчання (учитель пояснює правила написання слів, схему будови слова тощо). Читаючи художні твори, учні переконуються в тому, що мова застосовується для художнього відтворення (словесного змалювання) дійсності. Учень, таким чином, іде від елементарної ситуативної практики використання мови до цілеспрямованого застосування її у різних умовах спілкування. Він починає свідомо сприймати мову як засіб порозуміння, форму вираження думок, знаряддя впливу на інших, як елемент відтворення людських почуттів. У досягненні цього — одне із суттєвих завдань школи, зокрема уроків рідної мови. Воно грунтується на засадах ленінської теорії пізнання.
Психолого-педагогіті У формуванні теоретичних основ
основи методика мови спирається на пси-
початкового навчання холого-педагогічні науки. І це за-
рідної мови кономірно, бо, запроваджуючи,
наприклад, ті чи ті конкретні методи або прийоми, треба зважати на психологічну підготовку до навчання дітей певного віку.
Загальновизнано, що всім дітям властиве абстрактне мислення. Однак психологічні спостереження доводять, що у дітей молодшого віку переважає конкретне мислення. Воно пояснюється обмеженим запасом уявлень, здобутих ними протягом 6—10 років життя. До того ж школярам різного віку властивий неоднаковий ступінь доступності навчального матеріалу. Це й диктує використання неоднотипних методів і прийомів у роботі з учнями відмінних вікових груп.
Відомо, що з першого дня перебування учня в школі слід розвинути у нього навчальний мотив, який би збуджував його до освоєння даного предмета. Як же знайти і розвинути мотив навчання у першокласника? Психологічні дослідження показують, що діти приходять до школи з ігровим мотивом, сформованим у них до початку навчання в школі. Дорослі засвідчують, що першокласники намагаються сумлінно грати роль учня, ретельно виконувати завдання свого наставника. Психологія рекомендує спиратися на цей наявний мотив. Тому початковою формою навчання мові школярів 6—7 років повинна стати гра з вивчення мови, гра з мовними і мовленнєвими одиницями. Ця рекомендація психологів загальновизнана і широко впроваджується в практику навчання дітей молодшого шкільного віку. Так, у навчанні шестиліток практикуються різні педагогічні ситуації: навчання Барвінка, Незнайка, виправлення вчителя, який «помиляється», тощо. Психологи підкреслюють, що у грі діти усвідомлюють свої навчальні здобутки і їх суспільну вартість, адже, граючись, вони їх передають іншим. Так гра як одна з форм шкільного навчання дітей формує навчальний мотив: необхідність засвоювати знання, виробляти уміння для передачі їх іншим. А відтак з'являється потреба у знаннях і уміннях. Це — перший етап розвитку мотиву навчання у процесі гри.
Слід дедалі більше залучати дітей до оцінки комунікативного уміння: створювати ситуації, у яких учні не репродукують розказане чи прочитане вчителем. Новим у
цій роботі є те, що вчитель закликає дітей висловити своє судження, наприклад, з приводу того, чи зрозуміло розказав казку Миколка або про що Оля розповіла цікавіше, ніж інші. При цьому особливо важливо домогтися від учнів обгрунтування своєї оцінки. Так у молодших школярів виникає оціночне ставлення до свого мовлення, а значить, з'являється потяг до його удосконалення. А це — навчаль,-ний мотив. Цим психологи доводять можливість успішного навчання учнів першого класу, вироблення своєрідного педагогічного підходу до вибору прийомів роботи з ними.
Пропонуючи все це, психологи націлюють учителя на те, щоб він спонукав (а не змушував!) учнів до роботи, зацікавлюючи їх активною діяльністю. Ці думки співзвучні зі словами К. Д. Ушинського про те, що «навчання, позбавлене всякої цікавості і взяте тільки силою примусу... вбиває в учня охоту вчитися, без якої він далеко не піде»'.
Дані психології важливі не тільки для уточнення змісту і методів навчання мови. Знання цієї науки допоможуть учителеві і в індивідуальній роботі з наймолодшими школярами. Достатньо навести хоч би такі факти.
Окремі учні із значними труднощами засвоюють письмо. Учителі нерідко пов'язують це лише з низьким рівнем мовлення дітей. Але це не зовсім так. Як доводять психологи, процес письма багатоступеневий. Він включає слу-хо-моторні і зорово-моторні координації руки. У дитини якась із ланок цього процесу може бути не сформована. Через це виникають складності в набутті навичок письма. Якою ж повинна бути реакція вчителя? Насамперед — проаналізувати характер помилки, встановити, що саме не вдається збагнути учневі, тобто яка з ланок навчання (слухо-моторна чи зорово-моторна координація руки) пропущена. А далі поясненням, вправами допомогти дитині подолати труднощі. У цьому виявляється диференційований підхід до кожного учня як особистості.
У навчанні письма трапляється й інше. Іноді у першокласників засвідчується так зване дзеркальне письмо. Про один з прикладів його вияву розповів письменник Є. Шварц в оповіданні «Першокласниця». Його героїня писала своє ім'я «Маруся» з буквою Я, повернутою хвостиком не наліво, а направо (К). Про інший випадок
' Ушинський К. Д. Твори: У 6 т.— К.: Рад. шк„ 1955.— С.4278.
\
дзеркального письма згадує В. Карасьов в оповіданні «Оленка і я», його героїня писала замість букви 3 велику літеру £.
Психологи запевняють, що шестилітки мають право на таку помилку, оскільки третичні зони кори тім'яно-потиличної частини мозку, що відповідають за просторові сприймання, формуються лише у віці 8—10 років. А оскільки це так, то й реакція вчителя на помилки подібного типу повинна бути свідомою: постійні вправи і час дадуть позитивні наслідки.
Таким чином, глибокий аналіз причин труднощів, які супроводжують навчання дітей, індивідуальний підхід до учнів, знання загальних закономірностей розвитку мозку дитини забезпечать застосування адекватних (відповідних) прийомів навчання, сприятимуть подоланню труднощів у засвоєнні програмового матеріалу.
В останні роки методика мови взяла на озброєння провідні положення молодої науки психолінгвістики, яка трактує мову як діяльність. З такого підходу до мови методисти зробили належні висновки, зокрема для роботи над розвитком мовлення. Як відомо, дошкільники не усвідомлюють того, що-мову, якою вони користуються в побуті, можна і слід вивчати. А в школі їхнє мовлення, як і мова в цілому, стає предметом освоєння. Поряд з тим, що розглядаються звуки і слова, набуваються навички правильно вимовляти і розуміти їх семантику, діти навчаються конструювати речення (граматично і за смислом пов'язані слова), а також формувати текст (послідовність речень, необхідних для передачі закінченої інформації, повідомлення).
Такий підхід до розвитку мовлення викликав потребу ввести до сучасної програми з української мови поняття про текст. Раніше у програмах початкової школи цей термін не значився.
Розуміння мови як діяльності дало поштовх методиці передбачити розкриття учням мотивів, що викликають мовлення (відповіді на запитання, бажання розповісти, заклики до виконання дій тощо), а також указати на фактори, які визначають варіантність висловлювань. Завдяки цьому посилилось практичне спрямування курсу української мови — удосконалювати мовленнєвий розвиток школярів. Увага до цього з'явилася під впливом даних і рекомендацій* психолінгвістики.
Як педагогічна наука методика мови керується наста-
новами педагогіки, зокрема дидактики — розділу педагогіки, який визначає загальну теорію навчання.
В основу методики мови покладені дидактичні принципи, без яких не уявляється навчальний процес. Це принципи виховуючого (на основі партійності у вивченні матеріалу і його аналізу у звя'зку з життям) і розвиваючого навчання, науковості і доступності виучуваного матеріалу, систематичності і послідовності, активності пізнавальної діяльності і розвитку самостійності школярів, свідомості і міцності засвоєння знань, зв'язку теорії з практикою, наочності і зв'язку навчання з інтересами дітей. Вони знаходять конкретне застосування в процесі викладання мови. Наприклад, послідовність у навчанні особливо відчутно дає себе знати в період навчання грамоти. Послідовність ознайомлення з буквами у «Букварі» здійснюється так, що у їх засвоєнні діти ідуть від найбільш частовживаних букв до букв меншої частотності.
Своєрідно розглядається в методиці мови принцип наочності, відомий з XIX ст. Наочність на уроках мови — це не тільки використання картин, портретів, таблиць, діафільмів, а й «мовна наочність»». Справді, хіба слова і словосполучення, речення і тексти, які пропонуються дітям для аналізу і спостережень, не становлять наочності того, як треба будувати фразу, правильно вживати слово? Методика викладання рідної мови ствердно відповідає на це запитання. Ясна річ, що в цьому випадку йдеться про використання високохудожніх мовних зразків, на яких діти можуть учитися і які їм треба брати за взірець.
Є тонкощі і в застосуванні принципу зв'язку теорії з практикою, здійснюваного на уроках рідної мови. Сферою застосування теоретичних знань на практиці служить постійна мовленнєва діяльність дітей, у якій відбиваються і недосконалість дитячого мовлення, і успіхи навчання. Саме в ній учитель може, зокрема, побачити, що учні, володіючи діалогічним мовленням, відчувають труднощі при монологічній передачі думок або виявляють бідність свого словникового запасу, невміння утворити відповідну форму слова. На мовленнєвій діяльності школярів перевіряються і результати навчання. Відповіді учнів покажуть, як вивчення теоретичних положень відбивається в їхній мовленнєвій практиці.
Дотримання принципу зв'язку теорії з практикою змушує вчителів не випускати з поля зору і впливу діалектного оточення на мовлення школярів. А він, як підтверд-
жують факти, надто міцний. Потрібні систематичні, продумані і наполегливі зусилля, спрямовані на витіснення діалектизмів з мовлення учнів літературними відповідниками.
Користуючись дидактичними принципами, слід виходити з того, що успіх у навчанні забезпечує не один якийсь з них, а розумне їх співвідношення, продиктоване і характером матеріалу, і тим, наскільки успішно йде його засвоєння. Ретельний критичний розбір власної роботи — найкращий порадник у доборі дидактичних принципів, на яких має будуватися навчальний процес.
Оскільки методика мови поклика-
Мовозшвчі п на забезпечити вивчення мови,
літературознавчі стає зрозумілим її ТІСНИЙ ЗВ'ЯЗОК
викладанні0мови з мовознавством. Дані таких мовознавчих наук, як фонетика і фонологія, графіка і орфографія, орфоепія і лексикологія, морфологія і синтаксис, становлять опору викладання рідної мови. Справді, методика навчання грамоти будується на наукових даних фонетики, фонології і графіки. Зокрема, врахування співвідношень звуків української мови і букв українського алфавіту наштовхнуло на застосування найефективнішого методу навчання грамоти, прийнятого сучасною методичною наукою. Він іменується звуковим аналітико-синтетичним методом. Його застосування забезпечує осмислене розуміння учнями різниці між звуком і буквою^чітке розпізнавання звукового значення букв. Усе це, як свідчить шкільна практика, полегшує навчання дітей грамоти.
Незаперечно, що успішному проведенню словникової роботи сприяють знання з лексикології. У роботі над збагаченням словника учнів методика рекомендує вправи на добір синонімів, антонімів, пропонує працювати над тематичними групами слів, над багатством лексичного складу української мови. Тільки глибоке розуміння цих понять допоможе вчителеві знайти доцільні прийоми ознайомлення учнів з лексичними одиницями.
Методика пропонує грунтувати розвиток мовлення, починаючи з першого класу, на даних синтаксису і морфології. Уже на перших уроках діти здобувають уявлення про те, що наше мовлення передає повідомлення (це текст), яке формується із виразу закінчених думок — речень, що складаються із взаємопов'язаних слів. При цьому методична наука виходить з усвідомлення комуніка-
тивної ролі таких синтаксичних одиниць, як текст і речення. На них спирається порозуміння людей. З них і ведеться початок осмисленого вивчення мови.
Цих прикладів достатньо, щоб ще раз упевнитися, що методика викладання мови будується на об'єкті вивчення, тобто на мові. Це означає, що тільки знання її фонетичного і словникового складу, законів граматичної будови можуть забезпечити вчителеві успішне навчання школярів. Практика доводить, що якщо вчитель знає предмет, то в цьому випадку ясно, чому він уміло викладає й ефективно навчає дітей. Тому й зрозуміло, звідки у нього беруться методи і де він знаходить вдалі прийоми. Л. М. Толстой писав, що чим більше вчитель знає і любить предмет, тим природніше, вільніше його викладає. Це зауваження без будь-яких застережень слід віднести і до навчання рідної мови.
Науковим грунтом для методики читання є літературознавство. Хоч у початкових класах діти лише знайом-ляться з художніми творами, теоретичні основи літературознавчої науки враховуються при вивченні змісту творів і в організації уроків читання. Розрізняють, зокрема, підходи до вивчення байки і казки, оповідання і вірша. З опорою на літературознавство вироблені настанови для з'ясування ідейного задуму твору і його художніх особливостей.
Отже, методика мови — не ізольована наука. У зв'язках з іншими науками вона будує свою теорію, функціонує і розвивається.
Ураховуючи методологічні вимоги
Принципи, часткові і спираючись на теоретичний методи і прийоми
методики викшдашя ГРУНТ психолого-педагогічної нау-
рідшї мови ки, мовознавства і літературознав-
ства, методика викладання мови
формулює власні принципи 1 навчання дітей рідної мови. Вони визначають головні напрями навчальної діяльності, у якій беруть участь учитель і учні. До них відносяться:
1. Принцип уваги до матерії мови, до розвитку мовних органів. Справді, розвиток мовлення дітей залежить від натренованості мовних органів дитини. Тому слід обирати такі прийоми навчання дітей, щоб вони стимулювали їх активну мовленнєву діяльність, в результаті — виробля-
лйсь артикуляція звуків нормативного мовлення, правильне інтонування слів і фраз.
2. Принцип розуміння мовних значень — лексичних і граматичних, ролі морфем і синтаксичних одиниць. Відомо, що, крім звука, всі елементи мови — морфеми, слова, словосполучення, речення — значущі одиниці. Повнозначні слова мають лексичні значення, тобто співвідносяться з предметами, явищами, діями навколишньої дійсності. Дитина легко засвоює слово, якщо вона розуміє його значення. Тому смисл кожного нового слова має бути донесений до свідомості дітей одразу ж, як тільки вони його почули.
Втілення принципу розуміння мовних значень великою мірою базується на взаємозв'язку у викладанні елементів мови. Так, розуміння семантики (лексичного значення) слова полегшує усвідомлення його морфемної будови: значення пестливості, зменшеності у словах братик, лісок виражають суфікси -ик-, -ок-.
3. Принцип оцінки виразності мовлення. В його основі лежить вимога прищепити учням відчуття в мові експресивних засобів — пестливості, згрубілості, ласкавості; уміння сприймати поетичні твори. На прикладах взаємозв'язку учні переконуються у тому, що і в науці про мову все взаємозв'язане і взаємообумовлене.
4. Принцип розвитку чуття мови. Вироблене у дошкільний період мовлення — лише основа для подальшого оволодіння мовою. Школа відкриває можливість виявити закони мови, збагатити словник, навчитись користуватися нею у різних сферах людського життя. А вільне користування нею дає змогу говорити про розвинуте чуття мови у молодших школярів. Як визначається чуття мови? По-перше, його встановлюють за тим, чи усвідомлює учень правильність свого і чужого мовлення: безпомилковість у вимові, слововживанні, конструюванні речень, написанні слів. По-друге, воно дає себе знати в розумінні учнем ролі слова, форми слова, словосполучення в оформленні і передачі думки. Слово ж може бути вжитим у прямому і переносному значенні. Ним користуються для змалюван ня картини, характеристики образу. І в той же час його вводять у текст лише для називання предмета, явища, особи. Якщо учень розмежовує таку багатоплановість слова, значить, чуття мови йому властиве. По-третє, воно помітне і в умінні виділити логічний наголос, варіювати ритмомелодику читання тексту: уповільнювати чи при-
швидшувати читання, підвищувати чи понижувати його тональність. Нарешті, по-четверте, воно повною мірою розкривається в умінні чи невмінні усно і письмово висловлювати свої думки: переказувати зміст твору, відповідати на запитання, складати план. Взагалі, чуття мови виявляє себе в культурі усного і писемного мовлення учня.
5. Принцип координації усного і писемного мовлення,
за яким навчання дітей організується так, що спочат
ку йде освоєння усного мовлення, а потім — писемного.
6. Принцип пришвидшення темпу навчання. Його важ
ливість обумовлюється тим, що чим раніше учні засвоять
мову, тим швидше піде освоєння інших шкільних предме
тів. І це так, адже від розвитку мовлення дитини, тобто
від ступеня володіння мовою, залежить успіх у за
своєнні нової мовленнєвої інформації будь-якої науки.
Звідси й необхідність дбати про розвиток учнівського
мовлення.
Ці принципи, як і принципи дидактики, враховуються при доборі часткових методів і прийомів викладання української мови в початкових класах.
Під методами ми розуміємо способи, завдяки яким досягають певних результатів у пізнанні предмета науки і практиці його освоєння. У педагогічних науках вони становлять відповідні способи взаємодії вчителя й учнів, спрямовані на досягнення цілей навчання. Так, для навчання дітей грамоти у нашій школі застосовується, як зазначалося, звуковий аналітико-синтетичний метод. У досягненні "освітньо-виховних завдань уроків читання найбільшу ефективність дає застосування методу читання, перечитування і бесіди за змістом тексту для поглибленого розуміння прочитаного. У викладанні фонетики, граматики й правопису методика рекомендує спиратися на методи бесід, повідомлення вчителя, щоб на основі засвоєння граматичних понять сформувати граматичні навички. Ці й інші методи навчання рідної мови будуть деталізовані у відповідних розділах цього посібника.
Застосування того чи іншого методу продиктовано різними причинами: характером матеріалу, ступенем підготовленості учнів до його сприймання, віком дітей. У сучасній школі, в перший клас якої приходять шестирічні діти, постало питання про введення ігрових методів у навчання грамоти. Проведені дослідження вилились у слушні висновки. Вони зводяться, зокрема, до того, що, вводя-
чи гру в тканину уроку, потрібно чітко розмежовувати забаву і гру. Беручи участь у грі, учень думає, що він грає. Учитель, запроваджуючи гру, розуміє, що він веде учня до навчання. Ілюструє це найпростіший приклад. Першокласники засвоюють звуки української мови. Пропонується гра: учитель вимовляє ім'я «Петро»; учні повинні продовжити ланцюг імен, називаючи дитячі імена, які починались би із звуків, що стоять у кінці кожного з послідовно названих імен. Діти продовжують: Олег — Григорій — Йосип — Павло — Олександр. Учні грають, а для вчителя — це прийом вироблення навичок чути звуки. Гра, таким чином, спрямована на те, щоб вона давала певний навчальний результат. Цим шкільна гра істотно відрізняється від гри, застосовуваної у дошкільних установах. Там вона, як правило, включається в саме життя дітей. Безперечно, і в дошкільних установах діти здобувають знання. Але ж там не ведуть їх до усвідомлення процесу навчання. А в школі гра передбачає доведення до свідомості учнів того, що, граючись, він щось одержує. _На це й спрямована гра в школі: вона передбачає результат. Так її програмує викладач, і до цього від підводить ' своїх підопічних. Саме такий характер гри спонукає дитину до навчання. У цьому й полягає стратегічне (стратегія — мистецтво керівництва боротьбою) завдання школи: виробляти мотиви навчання, інакше кажучи, вчити дітей вчитися.
Кожен метод має свою структуру і передбачає застосування різних прийомів, тобто тих конкретних шляхів застосування методу, якими оперує вчитель, щоб навчати дітей. Застосування тих чи інших прийомів, що відповідають різним рокам навчання, неоднаковому характеру уроків і їх етапів, досягається навчально-виховна мета предмета взагалі й уроку зокрема.
На уроках української мови в початкових класах можна застосовувати як загальнодидактичні, так частковоме-тодичні прийоми. Із загальномєтодичних досить ефективними виявляються прийом демонстрацій (таблиць, портретів, малюнків), аналізу (поділу слів на морфеми), порівняння (різна вимова голосних і приголосних, сприймання на слух приголосних твердих і м'яких), узагальнен-'ия (в кінці розбору теми класного читання). Широким застосуванням на уроках мови характеризуються такі прийоми, як мовний розбір (частковий і повний; фонетичний, морфологічний та ін.), списування (як один з видів орфо-
графічних вправ), переказ прочитаного, виділення звука в мовному потоці тощо.
Запитання і завдання
1. Як ви розумієте методологічну основу початкового навчання
мови і які основні положення марксистсько-ленінського вчення про
мову лежать в основі шкільного курсу української мови?
2. Назвіть психолого-педагогічні основи навчання дітей рідної
мови.
3. У чому виявляється взаємозв'язок методики з мовознавством
і літературознавством?
4. Схарактеризуйте методи і прийоми навчання мови в сучасній
школі.
5. Поясніть доцільність проведення на уроках читання і вивчен
ня граматики роботи над розвитком мовлення дітей.
6. У чому особливості проблеми взаємозв'язку у викладанні
української і російської мов в початкових класах?
Розділ II. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ГРАМОТИ |
ПСИХОЛОГІЧНІ І ЛІНГВІСТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ГРАМОТИ Читання і письмо — |
види мовленнєвої діяльності |
Навчання грамоти передбачає формування в учнів елементарних навичок читання і письма. Для шестирічних першокласників цей процес триває протягом цілого навчального року, що пов'язано з їхніми психологічними, фізичними й фізіологічними особливостями. Ці особливості шестирічних дітей, порівняно з семирічними, потребують внесення корективів у методику навчання грамоти, яка протягом кількох десятиріч залишалася в наших школах без істотних змін.
Психологічна основа методики навчання грамоти полягає у доборі таких методичних прийомів, які б враховували особливості дитячого сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, сприяли б всебічному їхньому розвитку. На відповідному мовному матеріалі учні мають оволодіти такими важливими прийомами розумової роботи, як аналіз і синтез, класифікація, узагальнення, уміння робити висновки.
Читання й письмо є видами мовленнєвої діяльності людини, тому й навички читання та письма також належать до мовленнєвих навичок. Важливо, щоб їх формування було для шестирічних учнів якомога природнішим процесом, який хоча б у загальних рисах був подібним до оволодіння дітьми в ранньому віці усним рідним мовленням. Цьому значною мірою сприятиме мотивація всіх видів навчальної діяльності дітей у процесі оволодіння грамотою. Першокласник мусить переконатися, що в його віці вже не обійтися без уміння читати й писати. Усвідомлення цієї віддаленої мети має поєднуватись із постановкою перед дітьми щоденних, поурочних конкретних цілей, пов'язаних із виконанням різноманітних навчальних
22 І
вправ, у тому числі й таких, що носять підготовчий характер.
Позитивні мотиви навчання читання й письма можливо сформувати у шестирічних учнів тільки за умови, якщо на уроках грамоти, за словами К. Д. Ушинського, пануватиме бадьора, оптимістична атмосфера, яка б виключала психічну і фізичну перевтому дитини, пригнічення або приниження її особистості. Це особливо стосується тих дітей, які з певних причин дещо відстають від своїх ровесників в оволодінні навіть найелементарнішими вміннями, пов'язаними з читанням і письмом.
Оволодіння початковою навичкою читання має відбуватися у постійному взаємозв'язку із спостереженнями за явищами живого мовлення та з такими видами мовленнєвої діяльності, як розповідь, бесіда, робота над загадками, скоромовками, слухання і відтворення звукозаписів, інсценізація відомих дітям казок тощо.
Основними мовними одиницями, якими дитина оперує на цьому етапі навчання, є звуки мовлення і букви, слова, речення, текст.
Відомо, що українське письмо є буквено-звуковим. А тому процес оволодіння початковими навичками читання й письма (викладання слів із букв розрізної азбуки) полягає в умінні перекодовувати букви у позначувані ними звуки і, навпаки, перекодовувати звуки мовлення і їх комплекси — склади і слова — в умовні графічні знаки — букви, друковані або рукописні.
Обидва ці процеси протікають успішніше, якщо вони взаємопов'язані. Тому оволодіння першокласниками читанням і письмом здійснюються не роздільно, а паралельно. Це не означає, однак, що засвоєння друкованих і рукописних літер відбувається синхронно. Навичка читання формується у шестирічних учнів значно динамічніше, ніж навичка письма, тому написання рукописних літер дещо відстає від читання. Проте різноманітні операції дітей з буквами розрізної азбуки на уроках читання треба розглядати як специфічну форму «письма» — позначення почутих або прочитаних слів друкованими літерами.
Оволодіння початковим читанням і письмом не може обійтися без багаторазового повторення одних і тих же навчальних дій. Тому вчителеві 1 класу необхідно всілякими засобами вносити певні варіації у постановку тих чи інших навчальних завдань з метою запобігання психічному і фізичному перевантаженню дітей, підтриманню їх-
Нього загального інтересу до виконуваних вправ. Велику роль у цьому відіграють також ігрові ситуації, коли дитина бере на себе роль того чи іншого звука, складу в слові, слова в реченні. Такі безпосередні дії учнів, виконувані з одиницями живого мовлення, сприяють тому, що навчання стає для них цікавішим і доступнішим.
Практичне засвоєння учнями фо-
Звукова система нетичної і графічної систем укра-
■ ТвзаемоТв'яжу їнської літературної мови, усві-
з графічною домлення ними існуючих взаємо-
зв'язків між звуками і буквами
становить лінгвістичну основу методики навчання грамоти.
В українській літературній мові налічується 38 фонем. Під фонемою розуміються звуки, які виконують смислорозрізнювальну функцію, наприклад: клен — клин, стань — стан, гриб — грип.
На письмі ці звуки (фонеми) позначаються 32 буквами українського алфавіту. Невідповідність між кількістю звуків і букв в українській мові створює для шести-семи-річних дітей, які оволодівають грамотою, певні труднощі, зокрема у розрізненні самих понять «звук» і «буква».
Сучасна методика навчання грамоти грунтується на тому, що первинні уявлення про фонетичні і графічні одиниці учні одержують з опорою на їх істотні ознаки: звуки ми чуємо, вимовляємо, їх можна розрізняти на слух, за способом вимовляння, за відчуттями, які одержуємо від роботи мовленнєвих органів, а букви пишемо, «друкуємо», знаходимо в касі розрізної азбуки, зіставляємо між собою за формою, розміром, наявними в них графічними елементами.
Звуки бувають голосні — наголошені і ненаголошені, і приголосні — тверді і м'які, дзвінкі і глухі, а букви — великі й малі, друковані і рукописні, каліграфічні. Неправомірними тому є словосполучення «голосні букви», «приголосні букви», «тверді, м'які букви», які ще подекуди вживаються вчителями і учнями початкових класів.
Здійснюючи процес навчання грамоти, вчителі повинні брати до уваги такі особливості української фонетики і графіки:
1. В українській мові є б голосних звуків: [а], [о], ІУ]> Iе]' Iй) > Щ. які на письмі можуть позначатися 10 буквами: а, я, о, у, ю, є, є, и, і, ї.
,
Букви я, ю, є, ї на початку слова і складу, після апострофа позначають сполучення звука [й] з відповідними голосними: [йа], [йу], [йе], [йі], наприклад яма, знають, моє, їжак.
Однією з особливостей української графіки є передача на письмі відповідними буквами звукосполучення [йо] — йо. Зорове сприйняття букви й в даному буквосполученні сприяє тому, що учні добре чують і відповідний звук, наприклад, у словах його, район. Зіставлення на слух звукосполучення [йо] з іншими — [йа], [йу], [йе], [йі] може служити одним із методичних прийомів ознайомлення зі звуковим значенням букв я, ю, є, ї.
Букви я, ю, є, крім того, можуть виконувати й іншу роль — позначати голосні звуки [а], [у], [є] після м'яких приголосних, наприклад, у словах: [пол'а] — поля, [л'уди] — люди, [син'є] — сине.
2. Приголосні звуки діляться на тверді і м'які. У по
чаткових класах до м'яких приголосних звуків відносять
не тільки [(?'], [з'] [й], [л'], [«'], [//], М, [т'],
[ц'], [дзг], а й усі інші приголосні звуки, які знаходяться
в позиції перед голосним [і], наприклад у словах: півень,
жінка, шість, білочка, кінь тощо.
М'якість приголосних звуків в українській мові позначається буквами ь, я, ю, є, і. У кінці слів м'якість приголосних звуків завжди позначається м'яким знаком.
В окремих випадках м'якість приголосних звуків графічно не позначається: сніг — [сн'іг], звір — [з'в'ір]. Правильне читання і написання таких слів у першому класі учні засвоюють за зразком, поданим учителем.
3. В основі української графіки лежить складовий
принцип, за яким звукове значення букв, які позначають
приголосні, може бути виявлене тільки в складі, оскільки
воно залежить від наступної букви голосного звука. Якщо
взяти, скажімо, склади на, ня, ни, ні, ну, ню, не, не, то
правильно відтворити звукове значення букви н можна
тільки за умови, якщо- її прочитати разом з наступними
буквами. В одних випадках вона читається як звук [«],
в інших — як звук [«'].
Букви я, ю, є, які стоять на початку слова і складу або взяті окремо, можуть бути прочитані так, як вони називаються— [йа], [йу], [йе]. Але в сполученні з попередніми буквами, що позначають приголосні (ля, тю, не), вони мають бути прочитані як голосні звуки [а], [у], [є] після відповідних м'яких приголосних [л'], [т], [«'].
Наведені приклади пояснюють необхідність формувати у першокласників уже на початку букварного періоду складове читання, попереджаючи побуквене прочитування слів.
4. За дзвінкістю/глухістю більшість приголосних зву
ків української мови утворюють пари: [б] — [п], [г] —
М. [П - М, [д] - [т], [<Н - [г'], [ж] - [ш], [з\ -
[с], [з']-[с'], [дж]~[ч], [дз]~[ц], [дз']-[ц'\.
Частина приголосних звуків є двінкими непарними (со
норні), до них належать: [в], [й], [л], [л'\, [м], [н],
Iм']. [р]. [Р'] ■ Слід узяти до уваги, що в українській мо
ві, на відміну від російської, звуки [в] і [ф] не утворю
ють пари за дзвінкістю/глухістю: звук [в] належить до
сонорних, а [ф] — до непарних глухих.
У період навчання грамоти учні одержують тільки практичне уявлення про дзвінкі і глухі приголосні. При опрацюванні букв, які позначають дзвінкі приголосні звуки [б], [г], [д], [з], [ж],та буквосполученьдж,дз основну увагу учнів необхідно звернути на те, що в українській мові ці букви в кінці слів та в середині слід читати дзвінко, не замінюючи відповідних дзвінких звуків глухими:* дуб, сад, садки, мороз, вуж, діжка, гедзь, берег, берегти.
5. Буква щ в українській мові позначає не окремий
звук, а сполучення звуків [шч].
6. Букви в українській графіці використовуються в чо
тирьох варіантах: друковані, рукописні, великі й малі.
Великі букви в період навчання грамоти учні сприймають
як сигнал початку речення та знайомляться з найпрості
шими випадками їх уживання у власних назвах.
Більшість великих і малих букв в українській мові однакові за формою і розрізняються тільки за розміром. Однак є частина літер (А — а, Б — б, Е — є), які розрізняються і за формою.
Букви и, ь є тільки малими, оскільки вони на початку слів не вживаються.
7. У період навчання грамоти учні практично знайом
ляться і з іншими графічними знаками: крапкою, знаком
оклику, знаком питання, комою, двокрапкою, тире, рис
кою (дефісом), лапками, вчаться за зразком учителя ре
агувати на них під час читання зміною сили голосу чи
паузами.
8. Важливо навчити дітей вимовляти слова по складах.
Учитель має взяти до уваги, що до складу може входити
2?
один, два, три і більше звуків. Основним звуком у кожному складі є голосний, саме він утворює склад, тому голосні звуки і називають складотворчими. Найпростішими складами є ті, що утворені з одного голосного або із сполучення (злиття) приголосного з голосним, наприклад: о-ко, ри-ба, дже-ре-ло. Поділ таких слів на склади не становить для дітей якихось труднощів.
При поділі слів на склади із збігом приголосних звуків слід керуватися основною особливістю українського складоподілу — тяжінням до відкритого складу. Відповідно до цього більшість складів в українській мові відкриті: рі-чка, ка-стру-ля, ли-сто-чки.
Закриті склади в українській мові утворюються сонорними звуками, які стоять після голосних (сон-це, лій-ка, вер-ба) та парними дзвінкими приголосними, коли вони стоять перед глухими (діж-ка, гриб-ки, вузь-ко, клад-ка). Такий складоподіл в українській мові зберігається для забезпечення дзвінкого вимовляння приголосних у середині слів перед глухими з метою запобігання їх уподібненню до глухих.
Запитання і завдання
1. У чому полягає психологічна основа методики навчання гра
моти?
2. Назвіть основні особливості звукової системи української мо
ви у взаємозв'язку з графічною.
3. Випишіть основні поняття, з якими ви зустрілись у цій главі
(грамота, методика навчання грамоти, читання, письмо, мовленнєва
діяльність, аналіз, синтез та ін.). Використовуючи тлумачний слов
ник та словники лінгвістичних, психологічних термінів, дайте визна
чення цим поняттям.
КОРОТКИЙ ОГЛЯД ІСТОРІЇ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ГРАМОТИ
В Історії вітчизняної початкової школи відомі різні методи, за допомогою яких здійснювалось формування у молодших школярів початкових умінь читання й письма рідною мовою.
Класифікацію всіх існуючих методів здійснюють за двома критеріями: 1) яка мовна одиниця клалася в основу навчання грамоти (буква, звук, склад, слово); 2) який прийом роботи (аналіз чи синтез) був провідним у процесі оволодіння грамотою. Аналіз передбачав поділ мов-
ної одиниці слова на склади, потім на звуки і букви, а синтез вимагав об'єднання звуків або букв у склади, складів — у слова. Нерідко в процесі навчання аналітичні і синтетичні дії виконувались взаємозв'язано.
За першим критерієм виділяються методи: буквоскла-дальний, звуковий, складовий і метод цілих слів.
За другим критерієм методи діляться на аналітичні, синтетичні і аналітико-синтетичні.
Буквосісладальний синтетичний метод |
Цей метод полягав у механічному заучуванні назв окремих літер з наступним поєднанням (синтезом) їх у склади, а потім у слова. Алфавітні назви літер у старослов'янській мові становили цілі слова: аз, буки, вєді, глаголь, добро, єсть, живете, зело... люди, мисліте і т. д.
Для того щоб утворити, скажімо, склади ба, го, гра, треба було спочатку назвати відповідні букви: буки-аз — ба, глаголь-он — го, глаголь-рцьі-аз — гра. Після цього йшло так зване читання слів «по верхах», тобто цілими словами, без попереднього називання букв і складів. Таке читання було для учнів ще складнішим. Ним діти оволодівали також протягом року. До вправ з письма переходили тільки на третьому році навчання. Таким чином, читання було відірваним від письма.
Оволодіння грамотою за буквоскладальним методом являло собою механічне зазубрювання букв, складів і слів. Складність полягала ще й у тому, що матеріалом для читання служили тексти з церковнослов'янських книжок, зміст яких був переважно недоступний для молодших школярів. Велике значення для поліпшення справи навчання грамоти мала поява на Русі перших книжок. У 1574 р. Іван Федоров видрукував у Львові перший «Буквар» — підручник для вивчення читання й письма, який значною мірою сприяв поширенню освіти на Україні, її демократизації, полегшив і прискорив сам процес оволодіння грамотою.
Сучасному вчителеві треба мати на увазі, що інколи під впливом домашнього навчання у читанні деяких учнів можуть проявитися ознаки буквоскладального методу — так зване побуквене читання. Такий спосіб читання необхідно негайно переборювати, розкриваючи для дітей механізм злитого прочитування обох букв (на позначення голосного і приголосного звуків) відразу.
Складовий Цеи МЄТОД ВИДІЛИВСЯ ІЗ букВО-
синтетичнии метод складального. Він полягав у тому,
що одиницею читання виступав
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 430 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Література | | | НАВЧАННЯ ГРАМОТИ |