Психотехніка мислення.

Професійне мислення юриста має базуватися на виключно високій нормативній культурі, яка виражається у непохитній переконаності у непорушності, органічній єдності букви і духу закону, вірі у кінцеву непереборність ідей права і справедливості. Професійне мислення юриста включає в себе такі важливі складові елементи, як універсалізм і ерудованість. Справжнім професіоналом може стати лише людина з високим інтелектом, стійкими психологічними якостями. У процесі правової діяльності юриста розвивається професійна інтуїція, професійне мислення як єдність практичного і теоретичного розуму, що дозволяє більш раціонально, системно й доцільно вирі­шувати задачі та проблеми, які стоять перед ним.

Професійне мислення юриста за змістом визначається правом, тому його ще називають правовим мисленням.

Правове мислення здійснюється на підставі державної мови, спеціальної юридичної термінології та правових понять.¹

Реальне мислення людини, яка займається будь-якою діяльністю, це єдність психічного і логічного процесів, але, залежно від специфіки дослідження, логіка абстрагується від психологічних особливостей мислення.

Головні особливості правового мислення — системність, оперу­вання правовими термінами, які мають специфічний юридичний смисл, підпорядкування принципам права, регламентованість вимо­гами закону, логічність, тобто, обгрунтованість законами логіки.

У процесі своєї професійної діяльності юрист може мислити раціо­нально і нераціонально, логічно і алогічно, творчо і нетворчо.

Проявами і, відповідно, результатом його творчого мислення мо­жуть бути висунення нових ідей, версій, введення в юридичну науку (теорію) і практику нових понять, створення нових теорій права, нових нормативно-правових актів, необхідних для правового регулю­вання певних сфер суспільної діяльності людей. В наш час виник­нення нових видів діяльності людей зумовлює необхідність їх право­вого регулювання і, відповідно, створення певних нормативно-пра­вових актів. Наприклад, в результаті того, що все більше країн світу включається в процес дослідження космосу, виникло космічне право як сукупність міжнародноправових принципів і норм, яке встановлює правила, що їх мають дотримуватися держави у своїй діяльності в космосі. Негативний вплив людини на оточуючу природу (біосферу) "породило" екологічні проблеми, суспільне вирішення яких немож­ливо без особливих нормативно-правових актів (екологічне право).

24. Психотехніка спілкування у правознавчій діяльності.

Психотехніка спілкування юриста (спостереження за співбесідником, встановлення психологічного контакту, отриманняповідомлень громадян)

Юриста треба навчити спілкуватися, допомогти йому засвоїти прийняту модель поведінки. Особливості мовної поведінки юриста безпосередньо пов'язані з його освітою, вихованням, соціальним статусом. Висловлювання юриста в процесі професійного спілкування нерідко наповнені правовими поняттями, містять мовні конструкції, що відповідають правилам мовного етикету, який впливає на встановлення і підтримання психологічного контакту, взаєморозуміння сторін.

Оскільки мова юриста має певне громадське звучання, до неї пред'являються підвищені вимоги, ігнорування яких негативно впливає на його професійний авторитет.

У ході професійної діяльності юриста необхідно постійно вдосконалювати навички свого мовної поведінки, підвищувати культуру спілкування. У процесі спілкування важливо вміти не тільки говорити, але і як би з боку слухати себе, оцінюючи переконливість, зрозумілість, дохідливість власних висловлювань, доречність вживання різних мовних і немовних форм комунікації, ступінь емоційного забарвлення мови, виразність свого мовної поведінки.

Суттєво доповнюють мовна поведінка засоби невербальної комунікації, До них, зокрема, відносяться: жести, міміка, пози, просторове розташування сторін, різні засоби вокалізації мовлення (якість голосу, його діапазон, тональність), темп мови, паузи, плач, сміх, покашлювання і т.п. Розглянемо перцептивну бік спілкування. У процесі спілкування між його учасниками відбувається активне взаємне сприйняття сторін.

У процесі міжособистісного сприйняття завжди присутні не тільки уявлення про іншу людину, а й уявлення про самого себе, що, взаємно збагачуючись, допомагають поглянути на співрозмовника, на самого себе як би крізь призму тих образів, які виникають у постійній взаємодії з різними людьми.

Якщо співвіднести себе зі своїм партнером по спілкуванню, починаєш краще розуміти його мотиви, вчинки, більш адекватно в емоційному відношенні реагувати на них. Це уподібнення себе іншому в процесі спілкування отримало назву ідентифікації. Ідентифікація є одним з найпростіших способів розуміння іншої людини.

Важливу роль у встановленні психологічного контакту на початковій стадії спілкування, як, втім, і в ході подальшого розвитку діалогу, грають і інші соціально-психологічні явища: емпатія, рефлексія, стереотипізація та ін

Емпатія на відміну від раціонального розуміння поведінки людини (ідентифікації) передбачає емоційний відгук, своєрідне прочувствованіе того, що він переживає, співчутливе ставлення до нього.

Важливе значення у процесі взаємного сприйняття сторін під час спілкування має рефлексія - процес усвідомлення індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Це роздум, пов'язане з аналізом власних міркувань і висновків, приблизно такого типу: «Я думаю, що він думає, ніби я думаю... і т.д.». Тобто змістовною стороною рефлексії є процес мислення, який охоплює не тільки хід власних думок, а й хід думок, уявлень свого партнера по спілкуванню.

Перше враження про людину в соціальній психології розглядається в якості складного психологічного феномена, що включає в себе, за визначенням А.А. Бодалева, чуттєвий, логічний та емоційний компоненти.

На формування першого враження про людину впливають такі чинники: а) особливості його зовнішнього вигляду і поведінки; б) ситуація, той соціальний фон, на якому сприймається даний суб'єкт, в) суб'єктивний фактор, тобто наші особистісні якості, психічний склад, відношення до різних сторін дійсності.

Роль описаних вище феноменів виключно велика. Якщо юрист в процесі спілкування не помічає їх впливу на розвиток міжособистісних відносин, вони починають активно проявляти себе в ролі комунікативних бар'єрів, що перешкоджають встановленню психологічного контакту і взаєморозуміння сторін.

І нарешті, третя складова частина спілкування - інтерактивна сторона. У процесі спілкування відбувається не лише обмін інформацією, взаємне сприйняття сторін, але й організується взаємодія людей. Тобто можна сказати, що обмін інформацією завжди передбачає і якийсь «обмін діями» на вербальному або невербальному рівні.

Особливо наочно процес такої взаємодії людей можна побачити, використовуючи так званий трансакційний аналіз, який дозволяє на найпростішому рівні розглядати дії учасників спілкування під час діалогу з позицій, які займає кожний з них, у різних комунікативних ситуаціях, вдаючись до різних стилів рольового звернення один до одного.

Як пише Г.М. Андрєєва, «кожна ситуація диктує свій стиль поведінки і дій: у кожній з них людина по-різному«подає»себе, а якщо ця самоподача неадекватна, взаємодія утруднено».

Тому, передбачаючи конфліктне розвиток відносин, слід заздалегідь продумати лінію своєї поведінки, вибрати позицію в діалозі, а також необхідні умови (час і місце) майбутнього спілкування.

Також важливу роль відіграють тимчасові умови спілкування, особливо коли має бути обговорювати ті чи інші питання за наявності суттєвих розбіжностей. У таких ситуаціях рекомендується залишати резерв часу, щоб виключити всілякі «накладки». Гострий дефіцит часу, ситуація, в якій одному з учасників «колись» вести грунтовну розмову, як правило, призводять до передчасного згортання діалогу, появи напружених відносин сторін, до їх взаємного нерозуміння.

При плануванні спілкування слід також уважно поставитися і до вибору місця майбутнього діалогу, тим більше що даний фактор у певній мірі пов'язаний з професійним статусом юриста.

У соціальній психології описуються такі основні типи взаємодії людей в комунікативних процесах: це відносини кооперації і конкуренції.

Відносини кооперації завжди припускають координацію спільних зусиль, включеність усіх учасників в процес взаємодії на шляху до досягнення поставленої мети.

Відносини конкуренції являють собою конфліктний тип відносин учасників взаємодії, які переслідують різні цілі. Конфлікти підрозділяють на деструктивні та продуктивні.

Деструктивні конфлікти призводять до повного неузгодженості співробітництва, формуючи негативні установки в їхніх учасників по відношенню один до одного.

У продуктивному конфлікті при різних цілях і позиціях, протилежних поглядах на проблему учасників взаємодії (як і в деструктивному конфлікті) в той же час зберігається потреба знайти спільні взаємоприйнятні підходи і способи вирішення конфлікту, і, що особливо важливо, у ньому відсутній посягання на особистість, її статусно-рольовий становище. Тобто продуктивний конфлікт містить в собі початку кооперативного взаємодії.

Описані форми взаємодії, безумовно, повинні завжди розглядатися в контексті тієї діяльності, в ході якої вони мають місце. Якщо говорити, наприклад, про професійну діяльність слідчого і, зокрема, про її такою процесуальній формі, як допит, то про типи його взаємодії з тими, що допитуються особами говорять як про допит у безконфліктної або в конфліктній (із суворим або нестрогим суперництвом) комунікативних ситуаціях.

25.Особливості встановлений психологічного контакту та довір­чих відносин. 25.Особливості встановлення психологічного контакту та довірчих відносин.

У роботі юридичного працівника спілкування займає значне місце.Воно відбувається в рамках різноманітних професійних дій, таких, як спілкування з громадянином, який звернувся за юридичноюконсультацією, профілактична бесіда, адміністративний розгляд правопорушень, у ході допиту, очної ставки, інших слідчих дій, у процесі судового розбору тощо. У кожній дії відображені особливості професійного спілкування.Спілкування юриста здебільшого не просто його розмова з іншою людиною, а акт поведінки і дій, які здійснюються для вирішення певних професійних завдань. Особливості спілкування слідчого, інспектора, судді, захисника, адвоката визначаються тим результатом, якиймає бути досягнутий (свідчення, встановлення істини, зміна поведінкигромадянином та ін.), проходженням в режимі права і правовідносин,онтактом, зазвичай, з непростими людьми, обстановкою напружено-сті, часто — конфліктності й протиборства.Одна із суттєвих особливостей юридичного спілкування — зацікавленість юриста в тому, щоб більше говорив його співрозмовник.Людину, яка активно говорить, можна легше і краще зрозуміти,отримати необхідну для вирішення питання інформацію, простежи-ти її позицію і тактику розмови.Значення психологічного контакту юриста з громадянами, з яки-ми йому доводиться спілкуватися, у стосунках і взаємодії з якими вінвирішує професійні завдання, важко переоцінити. Річ у тім, що словатого, хто говорить, належать не лише йому, а й тому, хто його слухає. якщо думки і почуття однієї людини не викликають відповідних ду-мок і почуттів у співрозмовника, то ні про який психологічний кон-такт говорити не можна. Наступає невидимий розрив між співрозмовниками і, цілком природно, ефективність спілкування буде вкрайнизькою.Психологічний контакт установлюється в тому разі, коли наявнеспівміркування, виникло співпереживання, взаєморозуміння між спів-розмовниками. Основа психологічного контакту — загальна заціка-вленість у предметі розмови, близькість в оціночних судженнях. Слідпідкреслити: психологічний контакт не означає, що інтереси, потреби, оцінки людей, які спілкуються, повністю збігаються. Але єдинийзацікавлений підхід до обговорення того чи іншого питання обов’язковий.. Розвиток контакту між людьми в психологічному плані прохо-дить три стадії:1) взаємне оцінювання;2) взаємна зацікавленість;3) уособлення в діаду1.У ході оцінювання відбувається зовнішнє сприйняття один одно-го, формування першого враження, яке складається на основі сприйняття зовнішнього образу людини, її експресивних реакцій (хода, поза, жести, міміка та ін.), мови і особливостей голосу. Вже у процесі взаємного оцінювання між людьми виникають симпатія чи антипатія (зазвичай на підсвідомому рівні). Розвиток контакту продовжується, безперечно, лише за наявності позитивного ставлення один доодного, тобто коли є взаємна симпатія. Тому юристові для розвиткупсихологічного контакту необхідно викликати до себе почуття симпатії будь-якої особи, з якою йому доводиться спілкуватися. Щоб викликати симпатію до себе, іноді доводиться грати роль зацікавленоїлюдини. Бо люди шукають зближення з тими, хто їх підтримує. Вонитягнуться до того, хто розглядає їх як особистість, в якої є певні позитивні риси.

Дата добавления: 2015-09-06