| MEDENICA v. SWITZERLAND (рішення № 20491/92 від 14 червня 2001 року, §§ 53-60)
http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/Pages/search.aspx#{%22fulltext%22:[%22MEDENICA%20v.%20SWITZERLAND%22],%22documentcollectionid2%22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22itemid%22:[%22001-59518%22]}
| Договірні Держави користуються широкою свободою розсуду щодо вибору засобів, для того, щоб їх правові системи відповідали вимогам статті 6 Конвенції, в той же час, зберігаючи при цьому їх ефективність. Завдання Суду полягає у тому, щоб визначити, чи була досягнута мета Конвенції. Як Суд вказав у справі Colozza v. Italy, (judgment of 12 February 1985, Series A no. 89, p. 15, § 29), засоби, наявні в національному законодавстві повинні бути ефективними, коли особа "обвинувачена у вчиненні кримінального злочину" не має на меті відмовився від свого права з'явитися в суд і захищати себе, та не переслідує мету уникнути судового розгляду (див. Colozza, згадане вище, § 30).
(…)
57 Дійсно, стаття 331 Женевського процесуального кодексу, загалом дозволяє особі, засудженій заочно постати перед судом та забезпечити повторний розгляд по суті фактичних та юридичних питань у такій справі. Проте, в даному випадку, Суд кантону Женева відхилив скаргу заявника про зняття обвинувачення на підставі того, що він не надав належних доказів поважних причин своєї відсутності, як того вимагає зазначена стаття, і що нічого в матеріалах справи не виправдовувало його відсутність з незалежних від нього причин. Це рішення було залишено в силі Женевським касаційним судом і Федеральним судом. На думку Суду, немає підстав стверджувати, що швейцарські суди діяли свавільно або покладалися на явно помилкові факти (див. також Van Pelt v. France, no. 31070/96, § 64, 23 May 2000, unreported).
(…)
59. … Суд вважає, що, беручи до уваги межі розсуду державних органів Швейцарії, засудження заявника заочно і відмова в наданні йому повторного розгляду його справи за його присутності, не призвело до призначення непропорційного покарання.
Відповідно, у цій справі не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції, у його поєднанні з пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції
|
| Colozza v. Italy (рішення № 9024/80 від 12 лютого 1985 року)
http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/Pages/search.aspx#{%22fulltext%22:[%22Colozza%20v.%20Italy%22],%22documentcollectionid2%22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22itemid%22:[%22001-57462%22]}
| Заявник скаржився на те, що було порушено його право на справедливий суд, оскільки він не був належним чином попереджений про проведення судового слухання. Суд зазначає, що особа, котрій пред’явлено кримінальне обвинувачення має право приймати участь у судовому засіданні. Більш того підпункти "c", "d" и "e" п. 3 статті 6 гарантують кожній людині, котрій пред’явлено обвинувачення, право себе захищати, допитувати свідків або право на те, щоб ці свідки були допитані, користуватися послугами перекладача у разі, якщо особа не розуміє мови ведення судочинства або не розмовляє на цій мові.
Проте за практикою Суду проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого не є несумісним із статтею 6 Конвенції. Італійський кримінальний процесуальний кодекс в цілому дозволяє засудити особу заочно, у разі, якщо особа була належним чином повідомлена про проведення судових слухань, але не з’явилася перед судом.
Неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом послаблюються докази, може закінчитися термін давності кримінального переслідування. Конвенція залишає за договірними сторонами право широкого вибору засобів за допомогою яких їх внутрішнє законодавство буде приведено у відповідність із статтею 6, зберігаючи при цьому їх ефективність.
Коли внутрішнє законодавство дозволяє проводити судове засідання за відсутності особи, якій "пред'явлено кримінальне обвинувачення", як це має місце у випадку пана Колоцца, то така особа, як тільки йому стає відомо про судовий розгляд, має отримати можливість домогтися від суду, який розглядав його справу, перегляду такої справи.
|
