Додатки.

Завдання на курсову роботу.

3. Зміст.

Вступ.

5. Зміст роботи.

6. Висновки та пропозиції.

7. Список використаної літератури.

Додатки.

Визначення структури курсової роботи та складання її плану передбачає попереднє вивчення значної кількості літературних джерел стосовно обраної теми: монографій вітчизняних та зарубіжних авторів, наукових праць, статей, брошур, періодичних видань. Спочатку розробляється попередній план, який конкретизується, деталізується, доповнюється в процесі подальшого вивчення теоретичних та практичних аспектів обраної теми. План курсової роботи складається студентом самостійно і узгоджується з науковим керівником, який коректує та затверджує його. План курсової роботи може бути простим або складним, але в обох випадках він повинен охоплювати всі важливі аспекти обраного предмету дослідження.

У вступі курсової роботи обґрунтовується актуальність теми, рівень її теоретичного та практичного опрацювання, значення для вирішення практичних проблем управління виробництвом на конкретному підприємстві, формулюються мета та предмет дослідження, аргументується вибір об'єкту, а також характеризується структура роботи.

Зміст курсової Роботи демонструє вміння студента використовувати теоретичні розробки та методичні рекомендації для аналізу діяльності підриємства, обраного за об'єкт дослідження, оцінювати фактичний стан справ в певних галузях операційної діяльності організації, виявляти недоліки та пропонувати шляхи покращення діяльності.

Типовий перелік питань, що розробляються у курсовій роботі:

1. Місія підприємства та його загальна характеристика.

2. Операційна система і її підсистеми.

2.1. Підсистема перетворення.

2.2. Підсистема забезпечення.

2.3. Підсистема планування і контролю.

3. Аналіз існуючих і рекомендації по впровадженню нових видів продукції (послуг).

4. Система організації процесів перетворення вхідних параметрів у вихідні, тип виробництва (аналіз і рекомендації).

5. Життєвий цикл продуктів (послуг) і виробничих процесів та напрямки вдосконалення їх розробки і впровадження.

6. Аналіз місця розташування та просторового розміщення операційної системи і розробка рекомендацій по його пркращенню.

7. Аналіз і шляхи вдосконалення використання (оновлення) виробничих потужностей.

8. Конкурентні переваги операційної системи на ринку та аналіз її сильних і слабких сторін.

9. Аналіз стратегії планування випуску продукції (послуг) та використання трудових ресурсів і розробка рекомендацій по її покращенню.

10. Аналіз тактики короткострокового (оперативного) управління виробництвом та шляхи її вдосконалення.

11. Аналіз і рекомендації щодо покращення функціонування систем управління матеріально-технічними запасами та управління якістю.

12. Аналіз і шляхи підвищення ефективності та продуктивності операційної системи.

Місія підприємства та його загальна характеристика. В даному розділі потрібно охарактеризувати місію підприємства (мету діяльності), те, для чого воно було створене; основні завдання, що стоять перед організацією. Також потрібно провести коротку характеристику організації (історична довідка, юридичний статус, організаційна структура управління, реквізити).

Операційна система і її підсистеми. Розділ присвячується характеристиці операційної системи і зокрема аналізу доцільності побудови підсистем перетворення, забезпечення та планування і контролю. В цьому розділі потрібно проаналізувати функції окремих працівників керівного складу і підрозділів організації та ефективність їхньої діяльності.

Аналіз існуючих і рекомендації по впровадженню нових видів продукції. В цьому розділі проводиться аналіз обсягів виробництва всіх видів продукції в кількісному та грошовому виразі. Здійснюється функіонально-вартісний аналіз одного з продуктів операційної системи, який передбачає 12 етапів:

1. Вибрається продукт. Вибираються продукти, що можуть принести найбільший прибуток, а також найбільш складні, які можна спростити; продукти, що користуються найбільшим попитом у виробництві, скорочення яких дасть суттєву економію; застарілі зразки, що допускають покращення за рахунок примінення нових технологій.

2. Підраховуються витрати. Потрібно точно визначити величину граничних витрат (собівартість продукту), оскільки їх скорочення є суттю вартісного аналізу.

3. Складається список всіх компонентів (складових частин).

4. Складається список всіх функцій. Ціль - визначити функції, які можуть бути потрібними споживачам, а не функції, які вважає потрібними виробник.

5. Оцінюється поточний і майбутній попит на продукт.

6. Визначається головна функція.

7. Визначаються інші способи виконання (забезпечення дії) головної функції.

8. Визначаються затрати альтернативних варіантів по забезпеченню головної функції.

9. Вибраються три самі дешеві альтернативи.

10. Вибрається найкращий варіант і продовжується його розробка.

11. Визначаються додаткові функції, які потрібно включити. Якщо потрібно, проводиться робота по складанню детального проекту.

12. Надаються кінцеві рекомендації по здешевленню продукту чи покращенню його функціональних чи технічних якостей за рахунок розроблених заходів.

Система організації процесів перетворення вхідних параметрів у вихідні, тип виробництва (аналіз і рекомендації). Цей розділ курсової роботи передбачає проведення детального аналізу технологічних процесів виробництва продукції операційної системи. Потрібно схематично відобразити рух виробів по операціях за технологічним циклом, проаналізувати хід виконання операцій по створенню продукції, їх ефективність і відповідність сучасним вимогам науково-технічного прогресу. Провести і обгрунтувати визначення типу виробництва операційної системи. Розробити рекомендації по вдосконаленню існуючих процесів (технологій) виробництва.

Життєвий цикл продуктів і виробничих процесів та напрямки вдосконалення їх розробки і впровадження. Даний розділ передбачає схематичне відображення та проведення аналізу життєвих циклів усіх продуктів і виробничих процесів операційної системи. Також у даному розділі потрібно охарактеризувати систему розробки та впровадження нової продукції на підприємстві, провести аналіз ефективності її діяльності в ринкових умовах і розробити рекомендації по її вдосконаленню.

Аналіз місця розташування та просторового розміщення операційної системи і розробка рекомендацій по його пркращенню. В даному розділі студент повинен провести аналіз і виявити переваги та недоліки місця розташування підприємства згідно факторів макро- і мікрорівня. Також, використовуючи план організації, провести аналіз її просторового розміщення та розробити заходи по його покращенню використовуючи шахову відомість вантажопотоків між відділами (підрозділами) операційної системи.

Аналіз і шляхи вдосконалення використання (оновлення) виробничих потужностей. В цьому розділі студент повинен (використовуючи дані ф.№3 річного звіту підприємства, і дані бухгалтерського обліку) скласти таблицю 7.1 і за її даними проаналізувати об'єм, динаміку, структуру та віковий склад основних виробничих фондів за попередній і звітний роки.

Таблиця 7.1 Наявність, структура і динаміка основних виробничих фондів підприємства

Види основних виробничих фондів	На кінець минулого року	На кінець звітнього року	Зміна за рік
тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1 Будівлі 2 Споруди 3 Передавальні пристрої 4 Машини і обладнання -всього 5 Транспортні засоби 6 Інструмент, виробничий і господарський інвентар
Усього основних виробничих фондів

Важливе значення має аналіз вивчення руху та технічного стану основних виробничих фондів. Для цього потрібно розрахувати наступні показники:

- коефіцієнт оновлення - відображає інтенсивність оновлення основних фондів та вираховується як відношення вартості основних фондів, що поступили за звітний період та їх вартості на кінець цього періоду. При проведенні аналізу необхідно порівняти коефіцієнт оновлення по активній частині з коефіцієнтом оновлення по всіх основних фондах, і вияснити, за рахунок якої частини основних фондів в більшій мірі відбувається оновлення;

- коефіцієнт вибуття - характеризує суть інтенсивності вибуття основних фондів із сфери виробництва і розраховується як відношення вартості основних фондів, що вибули за звітний період до їх вартості на початок цього періоду. При проведенні аналізу необхідно порівняти коефіцієнт вибуття по активній частині з коефіцієнтом вибуття по всіх основних фондах, і вияснити за рахунок якої частини відбувається вибуття. Більш високий коефіцієнт вибуття по активній частині, ніж по всіх інших фондах покаже, що їх вибуття на підприємстві здійснюється якраз за рахунок активної частини і це негативно вплине на показник фондовіддачі за інших однакових умов;

- коефіцієнт приросту - характеризує рівень приросту основних фондів чи окремих його груп за певний період і розраховується як відношення вартості приросту основних фондів до їх вартості на початок цього періоду.

При проведенні аналізу коефіцієнти оновлення, вибуття та приросту основних виробничих фондів потрібно розглядати взаємопов'язано.

Узагальнюючими показниками технічного стану основних фондів є коефіцієнт зносу та придатності:

- коефіцієнт зносу - визначається як відношення суми зносу до початкової вартості основних фондів;

- коефіцієнт придатності - це обернений коефіцієнт до коефіцієнту зносу і визначаться як відношення залишкової вартості основних фондів до початкової.

Чим нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), тим кращий технічний стан в якому знаходяться основні виробничі фонди на підприємстві.

Для характеристики технічного рівня підприємства в процесі аналізу потрібно використати також показники фондоозброєності, енергоозброєності та ін. Їх розраховують як відношення відповідно середньої вартості основних виробничих фондів та кількості використаної на виробничі цілі електроенергії до середньої чисельності робітників в найбільшу зміну (мається на увазі те, що робітники зайняті в інших змінах, використовують ті ж засоби праці).

Найважливішими узагальнюючими показниками ефективності використання основних виробничих фондів є фондовіддача та фондомісткість. Фондовіддача характеризує виробництво продукції на одиницю середнього обсягу основних виробничих фондів за період, що аналізується. Фондомісткість -показник обернений показнику фондовіддачі. При розрахунку фондовіддачі можуть використовуватись як вартісні так і натуральні вимірники обсягу продукції та основних виробничих фондів. Проте застосування натуральних вимірників можливе тільки у галузях, що випускають один вид продукції. З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних фондів, показники фондовіддачі та фондомісткості потрібно визначити по всіх основних фондах, фондах виробничого призначення та їх активної частини.

До узагальнюючих показників належать також коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства і коефіцієнт використання виробничої площі. Їх розраховують як відношення обсягу продукції (у натуральних або вартісних вимірниках) відповідно до середньої виробничої потужності у періоді, що аналізується, і до виробничої площі підприємства.

В даному розділі також доцільно запропонувати ефективні шляхи оновлення виробничих потужностей і підтвердити пропозиції розрахунками.

Конкурентні переваги операційної системи на ринку та аналіз її сильних і слабких сторін. Розділ курсової роботи присвячений аналізу ринку, зокрема: аналізу продукції, що пропонуються конкурентами, і порівнянню їх із власною продукцією; аналізу основних конкурентів; аналізу перспектив освоєння нових ринків, утримання і розширення існуючих тощо. Також у цьому розділі потрібно визначити сильні та слабкі сторони операційної системи і запропонувати реальні шляхи вдосконалення її стратегії.

Аналіз стратегії планування випуску продукції та використання трудових ресурсів і розробка рекомендацій по її покращенню. В загальному на підприємствах використовують набір стратегій, для досягнення виконання плану виробництва. В розділі потрібно проаналізувати стратегію планування випуску продукції та використання трудових ресурсів і запропонувати власну, більш ефективну, яка б використовувала окремі «чисті» стратегії:

• Управління рівнем запасів (заділів).

• Зміна чисельності працівників шляхом найму і звільнення.

• Вирівнювання темпів виробництва шляхом використання понаднормового часу або часу простою.

• Субпідряд.

• Використання тимчасово найнятих працівників.

• Вплив на попит.

• Затримка виконання замовлення в період високого попиту.

• Виробництво різносезонної продукції.

Використовуючи звіт з праці (форма №1-ПВ, №2-ПВ), звіт про використання робочого часу (форма №3-ПВ), звіт про чисельність окремих категорій працівників та підготовку кадрів (форма №6-ПВ) провести аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, визначити резерви трудових ресурсів, шляхи їх більш повнішого та ефективнішого використання. Визначити і проаналізувати коефіцієнти обороту щодо прийому та вибуття працівників, плинності кадрів. Також провести порівняльний аналіз фактичних показників використання робочого часу з плановими (кількість відпрацьованих людино-днів (людино-годин); середня кількість днів роботи одного робітника; середня тривалість робочого дня; середня кількість годин роботи одного робітника; зміна фонду робочого часу з планом за рахунок: зміни числа робітників, зміни середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником, зміни середньої тривалості робочого дня). Провести аналіз продуктивності праці (середньорічний виробіток одного працюючого та робітника; середньогодинний виробіток робітника; зміна виробітку одного працюючого загальна, за рахунок зміни питомої ваги робітників у чисельності працюючих; визначити вплив зміни кількості днів роботи робітника на продуктивність; визначити вплив зміни тривалості робочого дня на продуктивність; визначити вплив зміни середньогодинного виробітку робітника на продуктивність). Провести аналіз трудомісткості продукції. Проаналізувати існуючу на підприємстві систему мотивації та оплати праці (фонд оплати праці з нарахуваннями; середня заробітна плата працівника; продукція на 1 грн. оплати праці тощо). Надати рекомендації щодо вдосконалення існуючих систем використання трудових ресурсів і матеріального стимулювання.

Аналіз тактики короткострокового (оперативного) управління виробництвом та шляхи її вдосконалення. В даному розділі потрібно проаналізувати існуючу систему оперативного планування виробництва на підприємстві і виходячи з аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду запропонувати шляхи її покращення з метою: зменшення незавершеного виробництва; спрощення (покращення) ведення обліку за виробничими запасами; впровадження (ліквідації) диспетчерських постів тощо.

Аналіз і рекомендації щодо покрашення функціонування систем управління матеріально-технічними запасами та управління якістю. Розділ передбачає проведення аналізу роботи структурних підрозділів (менеджерів), що забезпечують виконання в операційній системі функцій управління матеріально-технічними запасами та управління якістю. Вивчення існуючих на підприємстві систем управління матеріально-технічним постачанням і якістю, виявлення їх недоліків та розробку рекомендацій по вдосконаленню. Розробку заходів по більш ефективному використанні розглядуваних функцій відповідними підрозділами (менеджерами) підприємства. В даному розділі доцільно навести схему взаємозв'язку операційної системи з постачальниками вхідних матеріалів та споживачами вихідних продуктів.

Аналіз і шляхи підвищення ефективності та продуктивності операційної системи. В завершальному розділі курсової роботи потрібно скласти таблицю основних техніко-економічних показників діяльності підприємства за базовий та звітний роки і провести їх аналіз (таблиця 12.1).

Таблиця 12.1 Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

№	Показники	Одиниця вимірювання	Величина показника	Відхилення
Минулий рік	Звітний рік	%
1.	Валова продукція в співставних цінах	тис.грн.
2.	Загальна кількість працюючих	чол.
3.	Річний фонд заробітної плати	тис.грн.
4.	Середньомісячна зарплата: а) виробничих робітників б)ІТП	грн. грн.
5.	Продуктивність праці одного працюючого	тис.грн. /чол.
6.	Основні виробничі фонди	тис.грн.
7.	Амортизація	тис.грн.
8.	Нормовані оборотні засоби	тис.грн.
9.	Продукція: а) на 1 грн. основних фондів (фондовіддача) б) на 1м^2 площі в) на 1 грн. оплати праці г) на 1 грн. амортизаційних відрахувань (амортизацій-на віддача)	грн./грн.   грн./м^2грн./грн. грн./грн.
10.	Матеріальні затрати	тис.грн.
11.	Матеріаловіддача	грн./грн.
12.	Операційні витрати	тис.грн,
13.	Рівень рентабельності виробництва	%
14.	Чистий прибуток	тис.грн.

Висновки та пропозиції включають короткий опис основних результатів дослідження, можливостей їх впровадження в практику. Також завершальна частина курсової роботи передбачає творчий пошук, обгрунтування кращого варіанту вирішення проблемної ситуації, що склалася в операційній системі конкретного підприємства. Студент на основі виявлених недоліків повинен у висновках запропонувати підходи до усунення проблеми, можливість адаптації зарубіжного досвіду до практики діяльності вітчизняних підприємств тощо.

Список використаної літератури повинен включати ті літературні джерела, які студент використовував при написанні курсової роботи і на які зсилався. Літературні джерела приводяться в алфавітному порядку з вказанням порядкового номера.

У додатках розміщуються форми звітності, схеми, таблиці, графіки, діаграми та інші додаткові і допоміжні матеріали. У додатки студент виносить наступні документи отримані на підприємстві за попередній рік та за звітний період:

• баланс підприємства (форма №1);

• звіт про фінансові результати (форма №2);

• звіт про фінансово-майновий стан (форма №3);

• звіт про рух грошових коштів (форма №4);

• звіт з праці (форма №1-ПВ, №2-ПВ);

• звіт про використання робочого часу (форма №3-ПВ);

• звіт про чисельність окремих категорій працівників та підготовку кадрів (форма №6-ПВ);

• звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг (форма №5-С);

• звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма №11-ОФ);

• зведена таблиця основних показників (форма №22);

• інша інформація, яка містить дані бухгалтерського й оперативного обліку, статистичну звітність планові й проектні дані, норми і нормативи.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Подання текстового матеріалу

Виклад курсової роботи повинен бути українською мовою, коротким і чітким, з обов'язковими графічними ілюстраціями (рисунки, схеми, графіки). При цьому не допускається переписування загальновідомих положень із монографій, підручників чи інших друкованих видань. Представлена в зазначених джерелах інформація може бути використана тільки для вибору чи обґрунтування прийнятих у проекті рішень із зазначенням джерела інформації.

Курсову роботу слід оформляти згідно з вимогами ДСТУ 3008-95. її виконують рукописним, машинописним або машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4. При наборі використовуються шрифти текстового редактору Word розміру 14 пунктів.

Текст курсової роботи слід виконувати одним із таких способів:

- машинописний - через 1,5 інтервали;

- із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв виводу ЕОМ;

- рукописним із висотою букв не менше 2,5 мм.

Текст курсової роботи слід писати (друкувати), дотримуючи таких розмірів полів: ліве - 30, праве - 10, верхнє - 25, нижнє - 25 міліметрів.

Абзаци в тексті починають відступом, що дорівнює 5 знакам або 12,5 мм.

Цифри й букви необхідно писати чітко тушшю, чорнилом або пастою тільки чорного кольору.

Помилки, описки і графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою й нанесенням на тому самому місці виправленого зображення від руки або машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

При оформленні технічних текстів із допомогою комп'ютера слід пам'ятати про загальноприйняті правила. Латинські букви, які пояснюють фізико-математичні величини, слід писати курсивом, грецькі ж - завжди в прямому накресленні. Цифри пишуть курсивом тільки тоді, коли вони щось означають, а не є числами в прямому розумінні цього слова. Дужки і математичні знаки - завжди прямі.

В поліграфічно грамотно підготовлених текстах можна зустріти мінуси, дефіси і два типи тире - коротке (end-dash) і довге (em-dash). Коротке тире звичайно використовують при вказуванні діапазону, наприклад „сторінки 13-32", а також у контекстах, наприклад, „Рисунок А-12".

Коротке тире, як і дефіси не мають пробілів ні з одного боку. Те ж саме правильно і стосовно до довгого тире в англомовних текстах. Навпаки, при наборі текстів українською мовою, необхідно пам'ятати про пробіли з двох сторін довгого тире.

В роботі повинні застосовуватися науково-економічні терміни, позначення й визначення, установлені відповідними стандартами, а при їхній відсутності - загальноприйняті в науково-технічній літературі. Текст документа повинен бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень.

У тексті роботи не допускається:

- застосовувати скорочення слів, крім установлених правилами української орфографії, пунктуації, а також відповідними державними стандартами;

- використовувати в тексті математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин. Замість математичного знака (-) варто писати слово „мінус";

- застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад, > (більше), < (менше), = (дорівнює), ³ (більше або дорівнює), £ (менше або дорівнює), ¹(не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

- застосовувати індекси стандартів (ДСТУ, ГОСТ, СТП), технічних умов (ТУ) і інших документів без реєстраційного номера;

- застосовувати похідні словоутворення.

Якщо в роботі прийнята особлива система скорочення слів або найменувань, то розшифровку дають безпосередньо в тексті при першому згадуванні. Наприклад, „... оборотні фонди (ОФ)", після чого надалі можна користуватися скороченням ОФ.

Умовні літерні позначення величин, а також умовні графічні позначення повинні відповідати встановленим державним стандартом. У тексті перед позначенням параметра дають його пояснення.

Одиниця вимірювальної величини того самого параметра в межах роботи повинна бути постійною. Якщо в тексті наводиться ряд числових значень, виражених в одній і тій самій одиниці вимірювальної величини, то її вказують тільки після останнього числового значення, наприклад: 1.50; 1.75; 2.00 грн.

Якщо в тексті наводять діапазон числових значень, виражений в одній і тій же одиниці вимірювальної величини, то позначення одиниці вимірювальної величини вказується після останнього числового значення діапазону, наприклад: від 1 до 5 грн.

Стандарт ставить також ряд вимог щодо оформлення певних елементів курсової роботи.

Структурні елементи роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ" не нумерують, а їх назви є заголовками структурних елементів.

Розділи і підрозділи роботи повинні мати заголовки. Пункти й підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту. Якщозаголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Зміст включають у загальну кількість аркушів.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т.д. Кожен розділ рекомендується починати з нового аркуша (сторінки).

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад 1.1, 1.2 і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т.д. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Ілюстрації

Кількість ілюстрацій (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) повинна бути достатньою для пояснення викладеного тексту.

Ілюстрації слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. При необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом "Рисунок_ ", яке разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад: "Рисунок 3.1 - Схема розміщення".

Ілюстрації, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною порядковою нумерацією. Якщо рисунок один, то він позначається як „Рисунок 1". Допускається нумерувати ілюстрації у межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад: „Рисунок 1.1".

При посиланнях на ілюстрації варто писати „... відповідно до рисунка 2" при наскрізній нумерації і „... відповідно до рисунка 1.2" при нумерації у межах розділу.

Якщо ілюстрація не вміщається на одній сторінці, її можна перенести на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці, і під ними позначити: "Рисунок _, аркуш _".

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсових роботах є схема, діаграма і графік.

Схема — це зображення, котре передає зазвичай за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею явища або процесу, показує взаємозв'язок їх головних елементів. Наприклад (рис.1).

Рисунок 1 – Схема виробничої системи, що перетворює входи у виходи

Діаграма - це один із способів графічного зображення залежності між величинами. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. У курсових роботах найбільшого розповсюдження набули лінійні графіки (див.рис.2), а також діаграми - стовбчикові та секторні (рис.3 і 4).

Рисунок 2 - Взаємозв'язок життєвого циклу товару з часом

109.9

123,3

94.1

Рисунок 3 - Динаміка росту товарної продукції за період з 2001 по 2004 рік

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки, лінії.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках (рис. 3.1) або "..як це показано на рис. 3.1".

Рисунок 4 – Процентне співвідношення трудових ресурсів на підприємстві

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до рисунка 5.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Допускається розміщувати таблицю уздовж довгої сторони аркуша.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, її поділяють на частини, поміщаючи одну частину під іншою або поруч, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик. При розподілі таблиці на частини допускається заміняти її головку або боковик відповідно номером граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.

Таблиця _____-____________________________________________

^{номер назва таблиці}

Рисунок 5 - Приклад оформлення таблиці

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: „Таблиця 2.1 - Перша таблиця другого розділу".

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.

Слово "Таблиця _" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовження таблиці _ " із зазначенням номера таблиці без її назви.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть із великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Якщо в більшості граф таблиці наведені показники, виражені в тих самих одиницях величин (наприклад, у кілограмах, гривнях), але є графи з показниками, вираженими в інших одиницях величин, то над таблицею варто писати найменування переважного показника й позначення його величини, наприклад, „Розміри в міліметрах", а в підзаголовках інших граф наводити найменування показників і (або) позначення інших одиниць величин.

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття заміняють літерними позначеннями, установленими стандартами або іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті або наведені на ілюстраціях. Показники з тим самим літерним позначенням групують послідовно в порядку зростання індексів.

Обмежувальні слова „більше", „не більше", „менше", „не менше" і ін. повинні бути поміщені в одному рядку або графі таблиці з найменуванням відповідного показника після позначення його одиниці величини, якщо вони відносяться до всього рядка або графи. При цьому після найменування показника перед обмежувальними словами ставиться кома.

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї ж графи і складається з одиничних слів, що чергуються з цифрами, заміняють лапками. Якщо повторюваний текст складається з двох і більше слів, при першому повторенні його заміняють словами „Те ж", а далі - лапки. Заміняти лапками повторювані в таблиці цифри, математичні знаки, знаки відсотка й номери, позначення марок, матеріалів і типорозмірів виробів, позначення нормативних документів не допускається.

При відсутності окремих даних у таблиці ставиться прочерк (тире).

Інтервал чисел у тексті записують із словами „від" і „до" (маючи на увазі „Від... до... включно"), якщо після чисел зазначена одиниця величини або числа, представляють безрозмірні коефіцієнти, або через дефіс, якщо числа представляють порядкові номери.

Цифри в графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розряди чисел у всій графі були розташовані один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника. В одній графі повинна бути дотримана, як правило, однакова кількість десяткових знаків для всіх значень величин.

При необхідності вказування в таблиці переваги застосування визначених числових значень величин або типів (марок і т.п.) виробів допускається застосовувати умовні позначення з поясненням їх у тексті документа.

Для виділення кращої номенклатури чи обмеження застосовуваних числових величин або типів (марок і т.п.) виробів допускається взяти в дужки ті значення, що не рекомендуються до застосування або мають обмежувальне застосування, вказуючи в примітці значення дужок.

При наявності в документі невеликого за обсягом цифрового матеріалу його недоцільно оформляти таблицею, а варто давати текстом, розташовуючи цифрові дані у вигляді колонок.

Приклад:

Витрати матеріалів........................................................................... 4,5

Заробітна плата................................................................................... 1,8

Амортизація.................⁴...................................................................... 2,0

Інші витрати........................................................................................ 0,3

Всього................................................................................................... 8,6

Дата добавления: 2015-09-02