Єство Боже

Чим насправді є Бог, частково пізнаємо із створеного ним, а детальніше — з Божого об'явлення.

Св. Павло каже: "Невидиме бо Його від створення світу думанням про твори робиться видиме" (Рим 1, 20). Створене є дзеркалом, в якому показується творець (Вінк. Фер.). Краса створених речей свідчить про те, що той, хто їх створив, мусить бути далеко кращим (Прем. 13, 11). Незвичайна величина небесних тіл — про силу того, хто їх створив і утримує. Предивний лад усього світу і порядок, що в нім панує, свідчать про мудрість Творця і т. д. Але усе це не дає нам ясного пізнання Бога. "Дивлячись на прекрасний образ, можна оцінити талант художника, але дуже багато інших його рис залишиться для нас таємницею" (Людв. Гран.). У створеному пізнаємо Бога наче у неви­разному дзеркалі (І Кор. 13, 12). Бог відбивається у створених предметах так само, як сонце у воді річки. Ще менше могли пізнати Бога на основі Його створінь люди, що жили перед приходом Ісуса Христа, бо їх розум був дуже затемний грішним життям (Прем. 9, 19). Тому Бог часто об'являвся людям, говорив з ними через патріархів і пророків, а пізніше через Свого Сина, Ісуса Христа (Євр. 1,1). Най докладніші пояснення щодо єства Божого дав нам Ісус Христос; звичайні люди не могли цього зробити, бо ніколи не бачили Бога в Його єстві (Йоан 1, 18).

Незважаючи на це, ми не в силі докладно визначити, чим насправді є Бог, бо Бог є єством безконечним, а ми є єствами скінченними.

Як великого моря ніколи не вичерпати малим посудом, так і не можливо нашим обмеженим розумом осягнути безконечну велич Божу. "Ось Бог великий й годі нам його збагнути" (Йов. 36, 26) "Що в Бозі, ніхто не знає, тільки Дух Божий" (І Кор. 2, 11). Неможливо словами визначити, чим є Бог. "Годі висказати словами того, чого не можемо пізнати духом" (св. Авг.). Одного разу сіракузький імператор П'єро запитав мудреця Симоніда, чим є Бог. Мудрець попросив день на роздуми, пізніше два, а відтак весь час збільшував І збільшував термін. Нарешті сказав імператорові: "Не можу на це питання відповісти: чим довше думаю, тим темнішою для мене стає ця справа" (Ціцерон). Легше сказати, чим Бог не є, як чим є (св. Авг.). Ні земля, ні море, ні повітря, ні їх мешканці, ні сонце, ні місяць, ні зірки не є Богом, бо все це говорить нам: "Бог нас створив" (св. Авг.). Тому каже папа Інокентій III: "Ми знаємо, що Бог є, але не знаємо, чим є". Хто схоче зрозуміти велич Бога, буде посоромлений. Мудрий Соломон говорить: "Як нездорово їсти надто багато меду, так добиватись слави — не є славою" (Прип. 25, 27). Греки розповідають про Ікара, який зробив із воску крила і піднявся на них у небо. Але він надто наблизився до Сонця, віск розтопився і він упав у море. Так буває і з тим, хто хоче неодмінно зрозуміти велич Бога — такий падає з висоти в море сумніву і невіри. Сяйво сонця засліплює кожного, хто вдивляється в нього — тим більше засліплює сяйво величі Божої того, хто хоче його зрозуміти. Навіть Ангели закривають своє лице перед Богом (Єзек. 1, 23). Навіть найдосконаліші Ангели не розуміють Божої величі, вони бачать Бога, але настільки, наскільки можуть його зрозуміти (Кир. Єр.). Дивлячись на море з гори, бачимо його, але не все, так і Ангели не розуміють Бога в цілому. А хіба можемо ми здійснити те, чого не в силі здійснити Ангели?

Можемо дати лише недосконале (неповне) визначення Божого Єства, а саме:

Бог є нашим невидимим отцем у небі, Він сам від себе, безконечно досконалий і щасливий Творець і управитель усього світу.

Щоденно молимося: "Отче наш, котрий єси на небі". Називаємо Бога "Отцем", бо Йому завдячуємо життя. У цьому житті Бог для нас є невидимим, бо є духом. Що Бог є сам від себе, виходить зі слів, які Він сказав Мойсееві з палаючого куща: "Я той, хто є" (II Мойс. З, 14), тобто я є сам від себе. А що всі єства отримали своє існування від Бога, то їх існування в порівнянні з Богом є ніби нічим. Тому мовить Давид: "Вік мій, як ніщо, перед Тобою" (Пс. 38, 6), а Ісаія: "Всі народи перед ним — ніщо" (Іс. 40,17). Тому євреї називали Бога "Єгова", тобто вічний, що існує сам з себе. Бог є найвищою досконалістю. Земні створіння не є однаково досконалими. Одні мають лише буття без життя, як, наприклад, каміння; інші мають вже деякий рід життя — рослини, тварини мають, крім того, чуття і вільний рух, а людина — духовне життя, вона пізнає і любить, та понад людиною є ще багато ступенів досконалості у світі чистих духів, які теж відрізнаються між собою щораз вищою доско­налістю. Але цей ряд досконалостей не може бути безконечним, отже, мусить існувати якесь безконечно досконале єство, яке містить у собі всі можливі досконалості, тобто є найвищою досконалістю (Шебен). Досконалість будь-якої істоти — це лише відблиск безконечної досконалості Бога (Скупулі). Над Бога годі щось більшого придумати (св. Анз.). Нема нічого кращого над Бога (св. Авг.). З цього виходить, що Бог мусить бути і безконечною красою. Коли вже краса створених речей є такою величною, що багато людей віддавало їм Божу честь, наскільки кращим мусить бути Господь цих створінь, творець краси (Прем. 13, 3). Славетний грецький мудрець Платон сказав: "Бог є найвищим добром, джерелом всякого добра і краси".

Бог є безконечно щасливий (Тим. 6, 15). Він живе у безконечній радості, якої не засмутить найменша дрібниця. Жодне створіння не може зменшити або збільшити цього щастя Бога (Йов. 35, 6). Тому Бог не потребує жодного створіння (Діян. Ап. 17, 25). Як сонцю не потрібне сяйво ззовні, бо має його в собі, так Бог не потребує нас, бо все добре, що ми могли б Йому дати, маємо від Нього (св. Авг.). Бог є Творцем усього світу. Він створив небо, землю, море і все, що в них знаходиться (Діян. Ап. 18, 14). Бог є володарем, Господом і Царем усього світу, бо Він підкорив усі єства певним законам (Пс. 148, 6). Усі небесні тіла рухаються згідно з чіткими законами. Земля, напр., мусить обійти навколо сонця за 365 1/4 дня, а обернутися наколо своєї осі за 24 години, Місяць обходить Землю за 27 1/3 дня. Цей порядок є настільки постійним і докладним, що на роки наперед можна передбачити затемнення Сонця або Місяця чи інші явища. За своїми законами рухається світло (42.000 миль за секунду, звук (333 метри за секунду); щодо тіл, які падають на землю, діє закон тяжіння. Свої закони чи заповіді отримали від Бога і розумні істоти, але вони, маючи вільну волю, можуть дотримуватись або не дотримуватись їх. Але порушення заповідей свого часу буде покаране згідно з віковічними законами справедливості. Бог є Царем (Пс. 94, 3), є Царем царів (1 Тим. 6, 15), є Царем вічності (Тов. 13, 6). Богові, як нашому найвищому Цареві, належиться від нас послух (Діян. Ап. 5, 29). Бог усіх підкоряє собі або проти їх волі, і тоді вони є нещасними, або згідно з їх волею, тоді вони є спасенними (св. Берн.).

Отже, Бог в усьому відрізняється від світу.

Бог є безконечно вищим над усе, що є поза Ним і про що лише можна подумати (Соб. Ват. 2, 1). Св. Павло в Афінах перед Ареопагом (найвищим судом) сказав, що не слід думати, ніби Бог подібний до золота, срібла, каміння або чогось іншого. Отже, помиляються ті філософи, які думають, що світ виник і розвинувся з Єства Бога, як, напр., метелик з лялечки. Бог є Особою сам у Собі, стоїть понад світом, який створив із нічого.

Не можемо в тім житті бачити Бога, бо Він є Духом, тобто єством безтілесним, безсмертним, з розумом і вільною волею.

"Дух — Бог, і хто поклоняється Йому, духом і правдою мусить покло­нятись" (Йоан 4, 24). Тому, що Бог є Духом, іудеям строго було заказано вживати будь-яких образів, що представляють Бога (II Мойс. 20, 4). Бога не може бачити ніхто (Тим. 6,16). Між нашими очима і Богом є завіса (св. Золот.). Як зірок не бачимо вдень, а тільки вночі, якщо небо не вкрите хмарами, так не бачимо Бога, доки триває день нашого життя (II Мойс. 33, 21); будемо Його оглядати тільки по смерті (І Йоан 3, 2), коли будемо вільні від тяжких гріхів. Наш Бог є Богом укритим (Іс. 45, 15). Бог мешкає в неприступнім світлі (1 Тим, 6, 16).

Бог часто по-різному об'являвся людям.

Перед Авраамом з'явився як подорожній, під час хрещення Ісуса Христа у вигляді голуба, під час Зелених свят у вигляді вогненних язиків. Але ні разу Бог не явився таким, яким є в дійсності. Як наша думка скрита в розумі, виходить назовні за допомогою звука, так і Бог об'являвся у такому вигляді, який діє на органи чуття. Але як звук не є самою думкою, так і те, чим являвся Бог, не було самим Богом (св. Авг.). Цікаво, що св. Письмо часто згадує про очі, вуха, руки... Бога. Ці вислови вжиті лише для того, щоб нам легше було зрозуміти властивості Бога. Люди не можуть сприйняти Бога інакше, ніж чуттєвим способом (св. Фульг.). За допомогою таких висловів легше нам зрозуміти, що Бог бачить, чує і т. п. (св. Єфр.).

Є лише один Бог (V Мойс. 5, 6).

Найдосконаліше єство може бути лише одне. Світовий порядок теж вказує лише на одного Творця. Не може бути більше богів, як на кораблі не може бути кількох керманичів або в тілі кількох душ (Лякт.). Навіть погани шанува­ли як найвище лише одне божество, римляни мали, Юпітера, греки Зевса. Просячи чогось, присягаючи, дякуючи за щось, погани взивали лише до одного бога, отже, їх душа від природи була християнською (Терт.). Політеїзм (віра в кількох богів) виник тому, що погани сприймали об'явлення Божі в природі, тобто сили природи, які викликали у них страх (блискавиці, громи, вогонь і т. д) за самого Бога, а злих і добрих Ангелів за богів нижчого рангу, і віддавали їм честь. Нарешті, те, що люди були цілком залежні від чуттєвості, привело їх до того, що вони почали ставитися до земних благ як до найвищого добра і саме їм віддавали честь.

Дата добавления: 2015-08-21