Присвячується Церкві Святого Папи Климента

Молитва за Україну і вкраїнський народ!

Молитва за Україну і вкраїнський народ!

Присвячується Церкві Святого Папи Климента

Дорогий та Величний Боже! Ми дякуємо Тобі за нашу рідну землю, за велику і красиву Україну. Наша земля чарівна та родюча, і хоча ми мало сил сьогодні докладаємо до її збереження та процвітання, Ти нас пробач, ми ж все одно її любимо і поважаємо щиро та від усього серця. Нашу казкову та привітну землю не раз хотіли завоювати та знищити, але завдяки Тобі, Боже, і люблячій Матінці Небесній вона збереглася до сьогодні у всій своїй красі і силі. Господи, будемо завжди Тобі дякувати за Україну, бо вона справді є велична і багатостраждальна, вона як та весняна квітка, що зростає серед терня і бур’янів. Наша земля, наша мова, наш народ багато натерпілись, пережили – не одна людина віддала своє життя за їх свободу. Україна пройшла, як у тому прислів’ї, через терня до зірок, але під час отого колючого терня були люди, які своїми силами і любов’ю її берегли, як матінка своє дитя. Ці добрі люди не жаліли себе, бо знали, що борються за праве діло і розквіт своєї країни. Саме слово «Україна» несе у собі щось приховане, величне та таке рідне нам, українцям. Господи, ми дякуємо тобі за всіх людей, які віддали своє життя, аби Україна була незалежною і вільною державою, ми молимось за них та щиро просимо, аби вони знайшли мир та спокій і по твоїй ласці увійшли у місця прохолоди та затишку, де нічого скверного не може ввійти.

Боже, ми справді щасливі та тішимось кожним днем, який прожили і живемо у своїй країні, хоч деколи нелегко і дуже боляче, та з Твоєю доброю наукою і щирим словом нам нічого не страшно. Бо ж як згадаєм, Боже, святі муки твого Сина, то зразу всякий страх і біль кудись втікають, ми ж розуміємо, що нічого важчого та болючішого за Розп’яття Христа не може бути. Тому ми з Вірою у Тебе, Боже, йдемо вперед і намагаємось бути добрим прикладом для інших. А для нас усіх, українців, прикладом хай будуть всі святі, які своїм життям і правдою доказували свою любов і віру в Тебе. Їм було нелегко, і не один святий за свою віру помер страшною смертю, але з усмішкою на устах, бо ж знав, що зло не вічне, і рано чи пізно засяють промені добра там, де панує темрява і зло. І ці проміння правди освітять кожну людину, кожну місцину і заборонять панувати злу. Наша Україна з ласки Божої породила на світ не одного святого мужа, котрий присвятив своє життя Церкві та його народу. Наша бідна Церкво, не завжди ти була такою, якою днесь ти є, не завжди можна було ходить до тебе вільно. Були й такі часи, коли Церкви, Бога і чогось святого просто не хотіли, та й усе. Та все-таки Бог послав нам людей, які незважаючи на всілякі перешкоди терпіли та без будь-якого страху стояли і боролись словом та добрими ділами за її воскресіння і святочне відновлення.

Боже, ми дякуємо Тобі сердечно за всіх людей, які Церкву нам обороняли і віру в Тебе та Твої святі діла й заповіді у нелегкий час прославляли. У особливий спосіб дякуємо за слуг Божих Митрополита Андрея Шептицького та Патріарха Йосифа Сліпого, котрі своїм життям і вчинками стали для нас добрим взірцем, бо не боялись нічого, а лиш виконували Твою святу волю і робили все, аби Церкву українську з колін на ноги підвести.

О Милий та Ласкавий Боже, страх бере лиш при думці одній, скільки ж людей загинуло у катівнях під назвою концтабори, скільки бідних людей мерзло і тяжко працювало на засланнях десь далеко у Сибіру, вигнані з дому за ніщо, бо хотіли правди і своєї України, та повернути святу й чисту віру. Боже, молимось та щиро благаємо Тебе: прийми оті всі душі, бо вони є тими мучениками, які терпіли, незважаючи на біль, і померли за правду. Бо й зараз, у вільний час, за правду теж не один терпить.

Люблячий та Завждипомічний Боже, просимо Тебе: дай нам розуму, аби пам’ятали і шанували всіх людей, які поклали свої життя за Україну, за її народ і за нашу Церкву. Ми знаємо, що зло не вічне, і тим, що зараз Україна вільна, завдячуємо лише Тобі, Боже. Бо Ти змилосердився над нами і подарував нам цю свободу. О любий Сину Божий, Дорогий Ісусе, благаємо Тебе, розбуди у кожному з нас любов до ближнього, до добрих вчинків, до взаєморозуміння, аби не були гордими та з усіма ділились і кожного оберігали й любили, як самих себе. Дорогий Ісусе, ще просимо Тебе: навчи нас бути покірними, завжди з великою радістю виконувати Твою волю, а не свою. Навчи нас бути добрими Твоїми проповідниками, щоб звіщати любов Твою велику та безмежну ласку до кожної людини.

Просвіти нас, Боже, своєю мудрістю, запали у нас іскорки любові, аби потім вони переросли у велике вогнище милосердя. Щиро Тебе просимо: допоможи нам у наших маленьких та великих терпіннях, аби ми їх щиро зносили та радісно дякували за них. Ніколи-ніколи не покидай нас, бо Ти, Боже, віддав за нас та наші гріхи найдорожче, що у тебе було – свого люблячого Сина! Прости нас, що не шануємо того, що маємо, а подекуди забагато нарікаємо, забуваючись за Твою велику жертву і любов чисту та прозору, мов та кришталева вода з високих Українських Карпат, до кожного з нас зокрема.

Милостивий Батьку наш, просимо Тебе, аби також навернув на правильну дорогу всіх тих, що ще блукають і не можуть чи не хочуть йти за Твоїм Чистим та яскравим Світлом і Словом, котре веде до спасіння і життя вічного. Подаруй їм, Боже, і усім нам ласку пізнати правдиве життя і осягнути Твою безмежну любов до нас, аби Тебе славили і прославляли щоднини, години, хвилини і щиро дякували за кожну ласку та за все, що маємо.

Дорога Матінко Маріє, Мила Мати Ісусова і всіх людей світу! Ти дуже добра, ніжна, і своїм праведним життям та покорою заслужила життя вічне. Ти, Матінко, є добрим прикладом Божого послуху для всіх нас. Дякуємо за те, що можемо до Тебе молитись і щиро просити заступництва і розуму. Ти не раз, Маріє Дорога, рятувала від усяких негод, нещасть та бід нашу неньку Україну, Ти накривала її своїм святим покровом! Тож за це і за все, що Ти робиш для нас, величезне спасибі і вічна слава Тобі! Матінко Божа, просимо у Тебе, аби всі люди, які не люблять України, її народу, мови й культури, зрозуміли, що наша держава – то велика та безмежно чарівна земля. Кожен її куточок – то щось таке красиве, ніжне і приємне. Земля, яка чекає на добрі та чесні руки, котрі би працювали на ній. У нашої синьо-жовтої країни є ліси, озера, річки та просто добрі люди, які люблять та шанують її і прагнуть докладати всіх зусиль, аби Україна була славною, доброзичливою і дарувала радість кожній людині, яка тут живе. Тому Всеблагая Матінко, молимось до Тебе за всіх людей, котрі ще не осягнули величі України чи стараються її знищити. Дай їм розуму, чистої совісті, любові до свого народу та всього українського, аби їх серця не були черствими, а діяння йшли тільки на користь і процвітання України. І найбільше, найпалкіше, наша Любляча та Скоропомічна Матінко Маріє, просимо у Тебе, аби ми своїм життям та справами заслужили єдність усього українського народу, аби ми всі – схід і захід, і північ, і південь, кожна область, село, хутір, кожна людина в Україні і за її межами – стали одним непоборним цілим. Бо тільки через єдність і братерство створимо Україну, в якій запанує добробут, мир та справедливість, і лиш тоді з вірою у серці та щирою усмішкою на устах ми будемо щасливі та щиро любитимемо свою Богом дану Україну.

Всі святі, дорогі Ангели-хоронителі та все Святе Сімейство, що живете на небесах, у місцях правди, прохолоди та вічної радості! Щиро дякуємо за те, що щоденно вислуховуєте наші молитви та прохання і несете їх нашому Люблячому Батькові. Випросіть у нього для нас любові, розуміння й натхнення творити добро, аби робили те щире добро всім і кожному. Навчіть нас любити всіх людей, незважаючи на походження, стан та зовнішність, дайте зрозуміти нам, що оте все буденне життя, ті матеріальні прагнення є ніщо порівняно з Царством Божим та Його Люблячою опікою. Беручи за приклад Ваше життя і щиру любов до Всеєдиного Бога, тішимось, що ви колись ходили цією землею і звіщали слово Боже і його велику любов до нас. Тож просимо Вас: заберіть у нас гордість, яка нам засліплює очі, непотрібне кваплення, аби на хвилинку зупинились та подякували Творцю неба і землі за все, що маємо. Допоможіть нам, аби воля Божа діяла в наших серцях, аби ми з кожним днем старалися якнайбільше уподібнюватися до подоби Божої, аби тішились з кожного дня та допомагали всім-усім, усім, хто нас попросить допомоги або якоїсь поради, чи просто теплого слова. Тож з доземним поклоном і щирою молитвою звертаємось до Вас, Святих, і дякуємо за те, що Ви є і допомагаєте нам.

Боже, не перестанемо Тебе ніколи хвалити та молитись до Тебе, ми знаємо, що буде багато випробувань, всіляких неприємностей, бо коли людина прагне до Бога, його шукає, то «лукавий» люто працює і розставляє пастки щокроку, бо ж прагне знищення людства і вічних мук. Та не боїмось нічого, бо знаємо, що з Тобою правда та спокій, лиш з Тобою знайдемо те, чого так прагнемо тут, на землі, – вічне життя та джерельно-чисту воду, аби втамувати спрагу буденності. Безмежно дякуємо, що маємо можливість жити у своїй рідній Україні, ходити до Церкви щонеділі, та задовольнити невимовне бажання – зайти в храм Божий, постояти, помовчати, вдивитись у святе розп’яття, аби заспокоїтись і зрозуміти, що наші буденні справи і проблеми є ніщо порівняно зі смертю Твого сина. Невимовна радість панує у серці від усвідомлення того, що Ти робиш для нас щодня і щомиті нашого життя.

Ми, мабуть, ніколи не зрозуміємо до кінця Твоєї великої Любові до нас, але з покірним серцем і щирою молитвою будемо завжди прибігати до тебе і каятись з усіх гріхів, які тягнуть нас у темряву вічних мук та незнання. Закінчуючи цю молитву, Боже, просимо Тебе небагато: дай нам бути добрим прикладом для інших, аби люди бачили нашу побожність, спокій у серці та чисті думки, і це сприяло їх наверненню. Бо жаль бере за всіх людей, які ще не з Тобою, Боже. Тому просимо Тебе: дай нам добрих слів поради і розради, аби ті серця, які закриті, наче в кам’яній оболонці, цвіли весняними квітами і звіщали Твою велику радість і добро іншим людям. Боже, дай, аби кожен наш крок був Тобі на славу і на добре Твоє Ім’я. Аби за своє повсякденне життя нам не було соромно перед Тобою. Та ще раз покірно просимо: пробач всім нам щоденні гріхи, які чинимо навіть не задумуючись над тим. Пробач нам та допоможи в цьому нелегкому житті, сповненому пригод. Веди нас Боже за собою, бо з Тобою хочем буть.

Ось дописались останні рядки цієї подячної молитви не тільки за Україну, а й за все, що маємо. Бо деколи маємо дуже багато, а не зауважуємо того і не вміємо цінувати. Запитуймо себе час від часу, що я маю і чого не маю. А потім пройдімся містом і звернімо увагу на тих бідних людей, які просять милостині, не мають де жити, що їсти, у що вбратись. Або прогуляймось трохи довше і, можливо, зустрінуться люди з якимись тілесними вадами – вони не нарікають, а щиро їх зносять і в молитвах дякують за них. Бо ж Бог їм не тільки послав муку, а такий собі подарунок у формі терпіння, бо хто терпен, той буде спасен. Люди! Радійте життю, цінуйте кожен день – і той дощовий, і ласкаво привітний, цінуйте кожну мить! Бо світ, незважаючи на всі його погані сторони, прекрасний. Подорожуйте, набирайтеся розуму, але й свого не цурайтесь. Україна – велика країна. Радійте, що ви – українці та несіть у свої домівки завжди і всюди Віру, Надію і Любов. Зробіть ці чесноти своїми добрими приятелями, впустіть їх у своє життя!

Життя з Богом у серці є прекрасне, і я, студент 4-го курсу Львівського національного університету імені Івана Франка, безмежно щасливий, що живу в чудовому місті Львові, щодня можу бачити і насолоджуватись такими гарними краєвидами! Скажу відверто – до 23 років спробував багато чого, потрібного і непотрібного, але одне я зрозумів: де б я не був, що б я не робив – радію, що я з Богом, а Бог – зі мною. Я не боюся за своє майбутнє, стараюся, вчуся. Коли можу – допомагаю і тому розумію, що Бог не залишить людей, котрі живуть чесно і не тільки для себе. Навіть коли ми нашим людським розумом не зможемо зрозуміти його великих діянь, просто щиро подякуймо і біжімо вперед, до вічної правди, Бо тільки з Богом життя прекрасне!

Якби хто спитав, що саме мене надихнуло до написання цієї скромної праці, я відповім таке. З кожним днем я дедалі більше розумію, що Бог нас дуже любить. Він Великий та Добрий і завжди пробачає, тільки треба щиро його перепросити і покаятись. Буває іду вулицями Львова, і так мені приємно й весело на душі, все наче цвіте, все таке чудове і яскраве. А коли бачу якусь немічну людину, то дякую Богу за все, що маю, і щиро прошу, аби Бог за своєю ласкою полегшив їй муки. Я зрозумів, що кожна людина – то особистість, вона має очі і бачить ними все. Тож треба кожного шанувати, любити, а найголовніше – прощати, не бути гордим, бо та гордість не одного згубила, та старатись робити якнайбільше добра. Одного разу на проповіді у Великому Любіні в Церкві я почув такі слова: «Спішіть творити добро». Ці слова належать Федору Гаазу, людині, яка присвятила себе людям і правді. Він був лікарем і лікував усіх, не боячись жодної недуги, та полегшив в’язням кайдани. З його прикладу я зрозумів, що ближнього треба любити, а іноді жертвувати собою заради когось іншого, бо, як каже Святе Письмо: «Не має ціннішого вияву любові, як віддати своє життя за ближнього». Це не означає, що треба щось неможливе робити для когось, просто жити праведним життям, бути добрим прикладом і любити всіх і кожного. Я написав цю свою-нашу молитву за Україну і вкраїнський нарід, бо хочу подякувати Богові від всього українського народу за все, що ми маємо. Не пора мовчати – треба говорити. Хто не може говорити, хай пише! Ми всі повинні бути одним цілим і в любові творити Україну.

Ще хотів би подякувати Богові за церкву Святого Климентія Папи, яка стала для мене доброю та привітною домівкою. Я довго шукав церкву, де б мені було затишно і приємно, і навіть не здогадувався, що на відстані 5 хвилин від мого дому є церква, яка спричиниться до мого навернення. Я щасливий, бо там мої хороші друзі, священики, у яких можна завжди попросити поради. Я співаю в хорі, що мені дуже подобається. Ця церква жива. Вона притягує до себе. Також велике спасибі настоятелю Отцю Юрію, який своїм служінням людям і Богові надихає мене до святості та до творіння добра. Людям, які прагнуть бути з Богом, треба зрозуміти, що Бог – це добрий Батько, його треба шукати в тому розумінні, що треба щось робити, намагатися бути чесними і прагнути до святості та спокою в душі. А найголовніше – не здаватися, завжди боротися, бо кожен день то є боротьба зла з добром, і багато чого залежить від нас і від нашого вибору.

Боже, дякую Тобі за все і за оцю працю, яку я пишу на Твою прославу! Люблю Тебе всім серцем і хочу зажди бути з Тобою, бажаю Твоєї волі, а не своєї. Хочу приймати все, що Ти Даєш, з великою радістю, а оті маленькі терпіннячка, які Ти мені даруєш, нехай будуть мені згадкою про Твого Багатостраждального Сина та ознакою того, що колись буде все добре, бо зло ніколи не запанує над добром.

Ось і закінчились на сьогодні мої думки, не бажаю нічого, просто аби люди це прочитали. Можливо, хтось зрозуміє, що живе в дуже гарній і чарівній країні.

Оскільки цю мою працю я писав і неодноразово згадував собі в думках церкву Климентія Папи, то присвячую її саме цьому храму та швидкому його оновленню, аби зникли оті залишки «червоних часів», котрі перетворили церкву на телефонну станцію. Тож одного дня ми прийдемо до храму, подивимося вгору і побачимо всю його велич, бо справді Храм Божий прекрасний!

Писано року Божого 2013, дня суботнього, місяця червня, а числа першого

Дата добавления: 2015-08-13