Зміст та форми інвестиційного договору. Порядок укладення, зміни? та розірвання? інвестиційних договорів.

Зміст інвестиційного договору – це сукупність його умов.

Розрізняють:

а) істотні умови, тобто такі, без яких договір вважається неукладеним, а також умови, на включення яких до інвестиційного договору наполягає хоча б одна зі сторін;

б) звичайні, відсутність яких не впливає на юридичну силу договору; вони мають диспозитивний характер і включаються до договору за згодою (бажанням) сторін;

в) випадкові умови, які не є характерними для інвестиційного договору.

До істотних умов інвестиційного договору відноситься:

предмет – інвестиції в будь-якій не заборонній законодавством України формі;

кількісні та якісні характеристики предмету інвестицій (кількість та характеристика устаткування іншого майна, що передається, види та конкретні обсяги робіт тощо);

властива інвестиційним договорам спеціальна умова – форма та об'єкт інвестування;

ціна договору, тобто вартість інвестицій в національній чи вільноконвертованій валюті, якщо здійснюються іноземні інвестиції, а також вартість одиниці виміру конкретного майна, прав, робіт, послуг, що передаються, виконуються;

строки інвестиційного договору, якщо останній зазвичай має тривалий характер (про внесення часток до статутного фонду господарського товариства, повної сплати акцій, здійснення виробничої кооперації тощо), а в ряді випадків – також конкретні строки виконання певних етапів робіт.

Чинним законодавством можуть передбачатися інші істотні умови для деяких категорій інвестиційних договорів.

До звичайних умов інвестиційного договору можна віднести:

умови про форми платежу;

визначення порядку виконання та прийняття виконання;

відповідальність сторін за порушення договірних зобов’язань;

порядок розгляду спорів, що виникають сторонами в процесі виконання договору;

обставини, що звільняють сторони від відповідальності;

страхування інвестиційних ризиків і обов'язки щодо цього, способи забезпечення сторонами виконання договірних зобов'язань.

До випадкових умов можна віднести, наприклад надання інвестором виконавцям робіт виробничих та житлових приміщень, забезпечення працівників виконавця харчуванням тощо.

Інвестиційний договір укладається, як правило, в письмовій формі, як і інші різновиди господарських договорів (п. 1 ст. 44 Цивільного кодексу України).

Усна форма застосовується щодо угод, які виконуються під час їх укладання (ст. 43 Цивільного Кодексу України), але з обов'язковим отриманням організацією чи індивідуальним підприємцем письмового документа, що стверджує одержання грошей та підстави цього, а також в деяких інших випадках.

Необхідність укладання між суб'єктами підприємницької діяльності договорів, в т. ч. інвестиційних, у письмовій формі випливає також і з Указу Президента України “Про гербовий збір” від 6 листопада 1998, оскільки передбачається обов'язкове маркування таких договорів марками гербового збору.

Розрізняють декілька модифікацій письмової форми, що застосовуються при укладанні інвестиційних договорів:

• повна письмова форма – включає комплект необхідних для укладання договору документів (підписаний сторонами текст договору, протокол розбіжностей (якщо він мав місце), протокол узгодження розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами було досягнуто компроміс щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір передавався на розгляд судовим органам);

• скорочена письмова форма – має вигляд комплекту листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв'язку, якщо зміст цих документів свідчить про наміри сторін встановити договірний зв'язок та істотні умови договору;

• договір приєднання – умови договору є заздалегідь визначеними та не підлягають корегуванню (наприклад, придбання акцій новостворюваного або діючого акціонерного товариства шляхом підписки);

нотаріальна форма – застосовується у разі придбання нерухомого майна (житлових будинків, квартир поза біржою), а також продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів підприємств (їхніх структурних підрозділів), застави нерухомого майна тощо.

. Порядок укладання інвестиційного договору

Єдиного порядку укладання інвестиційного договору не існує. Якщо за адміністративно-командної економіки інвестиційні договори укладалися, як правило, на планових засадах у традиційному порядку, то у зв'язку із запровадженням в економіку України елементів ринкової системи господарювання, широкого застосування набули нові форми:

• шляхом торгів (тендерів) на реалізацію майна, робіт, послуг – договір укладається з покупцем, який запропонував найвищу ціну за майно, що продається, чи роботи, послуги, що пропонуються;

• шляхом торгів (тендерів) на придбання майна, визначення виконавця робіт або послуг - договір укладається з тим продавцем або виконавцем, що запропонував найнижчу ціну за майно, що необхідно придбати, чи за виконання необхідних для інвестора (замовника) робіт;

• шляхом конкурсу – договір укладається з виконавцем, який запропонував найкращий (найефективніший) спосіб виконання;

• шляхом переговорів – укладанню основного договору передує підписання між сторонами протоколу про наміри чи передконтрактної угоди, в якій фіксуються наміри і обов'язок сторін в майбутньому укласти основний договір із заздалегідь визначеними параметрами.

Зберігся також і традиційний спосіб укладання інвестиційного договору як різновиду господарського, порядок якого регулюється Господарсько процесуальним кодексом України (ст. 5,11), тобто шляхом надсилання зацікавленою стороною проекту договору майбутньому контрагенту з усіма притаманними цьому способу етапами (1 етап – розробка проекту договору та його надсилання майбутньому – потенційному контрагенту; 2 етап – розгляд одержаного проекту договору та його підписання, а якщо у майбутнього контрагента виникли розбіжності з проектом договору – то складання протоколу розбіжностей та відправлення разом з підписаним договором автору проекту протягом 20 днів з моменту отримання проекту договору; 3 – розгляд і узгодження розбіжностей, якщо останні мали місце, та передача переддоговірного спору на розгляд господарського суду протягом 20 днів з моменту отримання підписаного договору з протоколом розбіжностей (якщо узгодження розбіжностей не відбулося); 4 етап – судове рішення, якщо розбіжності не були врегульовані і одна зі сторін передала спір на розгляд господарського суду).

Дата добавления: 2015-08-09