Функціональна характеристика еритроцитів

Основну масу формених елементів крові складають еритроцити. Це високоспеціалізовані без'ядерні клітини, головна функція яких — транспорт кисню і вуглекислого газу. Окрім того, еритроцити здатні адсорбувати і транспортувати гормони, токсичні продукти обміну білків. Відома роль еритроцитів у ферментативних процесах розще­плення білків, жирів та вуглеводів.

Еритроцити людини мають форму двояко ввігнутих дисків діаметром 7-8 мкм і товщиною 1-2 мкм. Така форма еритроцитів збільшує площу їх поверхні в порівнянні з круглою в 1,63 рази. Сумарна поверхня усіх еритроцитів крові близько 3800 м², що в 1500 разів перевищує площу поверхні тіла.

В структурі еритроцита розрізняють строму (остов) клітини і оболонку, яка скла­дається з чотирьох шарів (два шари білку і два фосфоліпідів).

Оболонка еритроцитів володіє вибірковою проникністю для колоїдів, іонів і аніонів. Через неї легко проходять аніони С1^-, НС0₃^-, іони Н⁺ і ОН⁺ і не проходять ко­лоїди, іони К+ і Nа+.

Завдяки великій еластичності еритроцит здатний легко змінювати свою форму, що дозволяє йому без перешкод проходити через капіляри, діаметр яких значно меншин ніж власний діаметр.

Циркулюючи в крові між легенями (мале коло кровообігу) і тканинами (велике коло), еритроцит виконує свою газотранспортну функцію. Крім того, бере участь в регуляції кислотно – основної рівноваги організму, агрегатного стану крові, в білковому, ліпідному, водно – сольовому обмінах, транспорті ряду сполук.

В нормі в 1 мм³ крові у чоловіків міститься 5 млн, у жінок — 4,5 млн еритроцитів; 90 % сухого залишку еритроцитів приходиться на гемоглобін, решта 5 % — на інші біл­ки, ліпіди, глюкозу, мінеральні солі тощо. У новонароджених (в перші три дні життя, а також у дорослих при переміщенні у високогірні райони, при фізичних навантаженнях, природжених та набутих пороках серця, опіках, сильно виражених проносах, блювоті) спостерігається еритроцитоз — збільшення кількості еритроцитів в крові. При недоста­чі в організмі заліза, вітаміну В₁₂, кровотечах, гемолізі, жировому переродженні печінки кількість еритроцитів в крові зменшується (еритропенія).

Суттєво змінюється кількість еритроцитів при фізичних навантаженнях. Ці зміни визначаються перш за все потужністю і тривалістю роботи. При короткотривалих навантаженнях максимальної потужності рівень концентрації еритроцитів в крові зростає. Це зумовлено переходом в кровообіг більш концентрованої депонованої крові. При виконанні тривалих багатогодинних навантажень (марафонський біг, велогонки тощо), зношуючись, еритроцити руйнуються, переважає інтенсивність їх утворення клітинами ретикуло-ендотеліальної системи. За таких умов рівень еритроцитів в крові знижується.

Циркулюючі в крові зрілі еритроцити не здатні до подальшої проліферації. У кровоточу він здатний циркулювати протягом 120 діб, потім гине, за добу оновлюється 1 % еритроцитів. Життя їх закінчується руйнуванням (гемолізом), в основному в селезінці. При старінні еритроцитів активність метаболічних процесів знижується. Мембрана поступово втрачає еластичність, та при проходженні деяких найвужчих ділянок судинного русла, то може в них застявати. Частина еритроцитів може руйнуватись і в руслі крові. При цьому гемоглобін з’єднується з гаптоглобіном (глікопротеїном плазми). Утворений комплекс не проникає через мембрану нирок і надходить у печінку, селезінку, кістковий мозок. Тут він розпадається, а в печінці перетворюється на білірубін. При появі великої кількості гемоглобіну в крові частина його фільтрується в ниркових канальцях. Тут він може: виводитись з сечею, руйнуватись або повертатись у кровотік, звідки потім надходить в печінку.

Дата добавления: 2015-08-18